Рішення № 79772295, 21.01.2019, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа №752/7359/18

Провадження №2-а/760/370/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2019 року Солом'янський районний суд м. Києва в складі судді Лазаренко В.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до інспектора роти №3 батальйону №2 полку №1 Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Поляка Петра Михайловича, третя особа: Департамент патрульної поліції, про визнання протиправними дій та рішення суб'єкта владних повноважень, скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, -

ВСТАНОВИВ:

06.04.2018 позивач звернулася в суд з позовом, в якому просить визнати незаконними дій відповідача, інспектора роти №3 батальйону №2 полку №1 Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Поляка П.М., під час розгляду справи про адміністративне правопорушення та винесенні постанови серії ВР №176826 від 14.03.2018, зазначену постанову скасувати як протиправну, а провадження в справі закрити внаслідок відсутності в її діях складу адміністративного правопорушення.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 14.03.2018 о 20.15 вона керувала автомобілем НОМЕР_1, рухаючись по проспекту Лобановського, 10 в м. Києві, та була зупинена посадовими особами патрульної поліції з підстав порушення нею вимог п. 2.9 д) Правил дорожнього руху, який забороняє водієві під час руху транспортного засобу користуватися засобами зв'язку, тримаючи їх у руці. В наступному відповідачем було винесено оскаржувану постанову, якою її притягнуто до адміністративної відповідальності. З зазначим рішення відповідача вона не погоджується, вказуючи, що порушення правил дорожнього руху, про які вказано відповідачем у оскаржуваній постанові вона не допускала, а оскаржувана постанова винесена відповідачем за відсутності доказів її винуватості у вчиненні адміністративного правопорушення. Вважає, що відповідач не виконав вимоги закону щодо всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин справи, допустив порушення процедури її розгляду, а тому його дії під час розгляду справи про адміністративне правопорушення відносно неї та сама постанова є протиправними.

Ухвалою судді від 17.05.2018 в справі відкрито провадження, прийнято рішення про проведення розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), встановлено строк для подання відповідачем відзиву на позов протягом п'ятнадцяти днів із дня вручення ухвали про відкриття провадження.

Ухвала про відкриття провадження, копія позовної заяви з копіями доданих до неї документів у відповідності до вимог ст. 174 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) надіслані відповідачу, третій особі та вручені 28.09.2018, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

У строк, встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження у справі, відповідач відзив на позовну заяву та докази, що підтверджують заперечення проти позову, не надав, про поважність причин неподання відзиву суд не повідомив.

12.10.2018 представником третьої особи подано пояснення щодо позову, у яких останній просить відмовити в задоволенні позову, вказує, що постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності та накладення на неї адміністративного стягнення винесена відповідачем з дотриманням вимог закону, безпосередньо після виявлення факту правопорушення, очевидцем якого був він особисто.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що 14.03.2018 о 20.15 позивач, ОСОБА_1, керувала автомобілем НОМЕР_1, рухаючись по проспекту Лобановського, 10 в м. Києві, де була зупинена уповноваженими посадовими особами патрульної поліції з підстав порушення нею Правил дорожнього руху.

На місці зупинки відповідачем, інспектором роти №3 батальйону №2 полку №1 Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції лейтенантом поліції Поляком П.М., відносно позивача розглянуто справу про адміністративне правопорушення.

За результатами розгляду справи відповідач виніс постанову серії ВР №176826 від 14.03.2018, якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП) та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 425 грн.

Відповідно до зазначеної постанови відповідач встановив, що позивач 14.03.2018 о 20.15, керуючи автомобілем НОМЕР_1, рухаючись по проспекту Лобановського, 10 в м. Києві, порушила п. 2.9 д) Правил дорожнього руху, а саме, користувалася засобами зв'язку, тримаючи їх в руках.

Вказані дії позивача відповідач кваліфікував за ч. 2 ст. 122 КУпАП, якою передбачено склад адміністративного правопорушення, об'єктивна сторона якого включає користування під час руху транспортного засобу засобами зв'язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання).

Позивачем оспорюється правомірність дій відповідача під час розгляду справи про адміністративне правопорушення та винесена за результатами її розгляду постанова з огляду на порушення відповідачем вимог закону щодо всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин справи та процедури її розгляду, незабезпечення її прав при розгляді справи про адміністративне правопорушення, передбачених ст. 268 КУпАП.

Позивач вказує серед іншого на те, що під час розгляду справи про адміністративне правопорушення їй не було забезпечено можливості користуватися у повному обсязі її правами, в також на відсутність з її буку порушення Правил дорожнього руху.

Частиною першою ст. 5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Зі змісту ст. 288 КУпАП, ст.ст. 19, 20 КАС України слідує, що рішення, дія чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності можуть бути оскаржені до місцевого загального суду як адміністративного суду.

Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, зокрема, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

Надаючи оцінку аргументам позивача щодо протиправності дій відповідача та оскаржуваної постанови, суд виходить з наступного.

Порядок провадження у справах про адміністративні правопорушення встановлений розділом IV КУпАП. Положеннями КУпАП визначено органи (посадові особи), уповноважені розглядати справи про адміністративні правопорушення, підвідомчість справ про адміністративні правопорушення, порядок їх розгляду.

Пунктами 8, 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про національну поліцію» передбачено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі; у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Згідно ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані: знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

За змістом п. 2.9 д) Правил дорожнього руху водієві забороняється під час руху транспортного засобу користуватися засобами зв'язку, тримаючи їх у руці (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання).

Пунктом 1.9 Правил дорожнього руху передбачено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Частиною другою статті 122 КУпАП передбачено склад адміністративного правопорушення, об'єктивна сторона якого полягає, в т.ч., користуванні під час руху транспортного засобу засобами зв'язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання).

За ст. 222 КУпАП розгляд справ про правопорушення, передбачені частинами першою, другою, третьою і п'ятою статті 122 покладено на органи Національної поліції. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2015 № 1395, у пункті 1 розділу ІІІ, пунктах 1-2 розділу ІV передбачено, що справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення, за місцем проживання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, за місцем реєстрації транспортного засобу та на місці вчинення адміністративного правопорушення. Розглянувши справу про адміністративне правопорушення, поліцейський виносить постанову по справі про адміністративне правопорушення. Зміст постанови по справі про адміністративне правопорушення повинен відповідати статті 283 КУпАП.

Відповідно до положень частини другої статті 283 КУпАП, постанова, серед іншого, повинна містити: опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості, в т.ч., про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався); розмір штрафу та порядок його сплати.

Відповідно до вимог пункту 5 розділу ІІІ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2015 № 1395, та ст. 278 КУпАП, поліцейський під час підготовки до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи належить до його компетенції розгляд цієї справи; 2) чи правильно складено протокол (якщо складання протоколу передбачено КУпАП) та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи повідомлено належним чином осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду (якщо справа не розглядається на місці); 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали, які потрібні для вирішення справи; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката. Положеннями ст. 279 КУпАП передбачено, що розгляд справи розпочинається з оголошення складу колегіального органу або представлення посадової особи, яка розглядає дану справу. Головуючий на засіданні колегіального органу або посадова особа, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов'язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення. На засіданні заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання. Згідно ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, серед іншого, має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Стаття 245 КУпАП визначає, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Згідно частин другої та третьої ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

У відповідності до ч. 1 ст. 2 КУпАП законодавство України про адміністративні правопорушення складається з цього Кодексу та інших законів України.

Відповідно до положень ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, дотримання вимог закону, якими визначено порядок та ін. процесуальні питання розгляду справи про адміністративне правопорушення є необхідною умовою законності прийнятого за результатами її розгляду рішення. Таке рішення не може бути визнане законним, якщо порушення закону, допущене під час розгляду справи про адміністративне правопорушення було істотним та призвело до ущемлення прав та інтересів учасника справи. Не може бути визнане обґрунтованим рішення, прийняте без урахуванням усіх обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

З'ясувавши обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, суд знаходить обґрунтованими позовні вимоги про скасування оскаржуваної постанови.

Порушення закону при розгляді справи про адміністративне правопорушення, про допущення яких відповідачем стверджує позивач, зокрема, не виконання вимог щодо всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин справи, які мають значення для правильного її вирішення, незабезпечення можливості користуватися у повному обсязі його правами, визнаються судом істотними, які порушують законні права та інтереси позивача.

Згідно правил установлених ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Як вбачається з матеріалів справи, відзиву на позовну заяву відповідачем не надано, як не подано і жодного доказу на підтвердження правомірності оскаржуваної постанови, якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності, а також факту вчинення позивачем правил дорожнього руху, вказаних у оскаржуваній постанові.

Посилання представника третьої особи на те, що відповідач безпосередньо був очевидцем вчинення позивачем правопорушення за відсутності свідчень відповідача, отриманих у порядку встановленому ст.ст. 91-93 КАС України, а також за відсутності будь-яких інших доказів вчинення позивачем правопорушення, судом до уваги не приймаються.

Відповідно до ч. 1 ст. 7, ч. 1 ст. 8 Закону України «Про Національну поліцію» під час виконання своїх завдань поліція забезпечує дотримання прав і свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, а також міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, і сприяє їх реалізації. Поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що Суд при оцінці доказів керується критерієм доведеності «поза розумним сумнівом». Згідно з його усталеною практикою доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпції стосовно фактів, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою /рішення від 18 вересня 2015 року у справі «Ушаков та Ушакова проти України» п. 78, заява № 10705/12; рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства», п. 161, Series А заява №25/.

За таких обставин оскаржувана постанова не може бути визнана законною, оскільки з боку відповідача на надано доказів, які підтверджують правомірність прийнятого ним рішення, в т.ч. факт порушення позивачем правил дорожнього руху, а порушення закону при розгляді справи про адміністративне правопорушення, про допущення яких відповідачем стверджує позивач, визнані судом істотними, які порушують законні права та інтереси позивача.

Частиною першою ст. 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

За змістом п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17 липня 2008 року), Європейський Суд з прав людини вказав, що для цілей Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування.

Ефективний засіб повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

У зв'язку з цим, суд не знаходить підстав для задоволення позову в частині вимог про визнання протиправними дій відповідача під час розгляду справи про адміністративне правопорушення та винесення оскаржуваної постанови.

З цього приводу суд зважає в тому числі на те, що позивачем не вказано, які конкретно дії відповідача вона просить визнати протиправними.

Як було встановлено судом у даному випадку розгляд справи про адміністративне правопорушення та винесення постанови за результатами її розгляду віднесено законом до компетенції відповідача.

Всі порушення з боку відповідача, про які стверджує позивач, стосуються процедури розгляду справи відносно неї. Наявність чи відсутність таких порушень, їх істотність є критерієм для оцінки правомірності прийнятого у справі рішення.

З огляду на вищевикладене, позов належить задовольнити частково, скасувати як протиправну постанову відповідача, якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності, та закрити провадження у справі.

На підставі зазначеного, керуючись ст.ст. 6-9, 19-20, 72-78, 90, 241-246, 286, 293 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 /адреса: АДРЕСА_1/ до інспектора роти №3 батальйону №2 полку №1 Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Поляка Петра Михайловича /адреса: 03151, м. Київ, вул. Народного Ополчення, 9/, третя особа: Департамент патрульної поліції /адреса: 03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, 3; код ЄДРПОУ: 40108646/, про визнання протиправними дій та рішення суб'єкта владних повноважень, скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення - задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати постанову, винесену інспектором роти №3 батальйону №2 полку №1 Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції лейтенантом поліції Поляком Петром Михайловичем, серії ВР №176826 від 14 березня 2018 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною другою статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 425 грн., справу про адміністративне правопорушення - закрити.

В задоволенні решти позовних вимого - відмовити.

Учасники справи мають право оскаржити рішення суду в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Лазаренко В.В.