Ухвала суду № 79771845, 14.12.2018, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/13187/18

1кп/755/1383/18

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" грудня 2018 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Метелешко О.В.,

при секретарі Ширмер О.О.,

розглянув у судовому засіданні кримінальне провадження за обвинуваченням: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця смт Лозівський, Словяносербського району, Луганської області, українця, громадянина України, із середньою освітою, працюючого не офіційно різноробочим, неодруженого, маючого неповнолітню дитину, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2, раніше судимого;

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_6, уродженця с. Талянки, Тальнівського району, Черкаської області, українця, громадянина України, не одруженого, маючого зі слів дитину ІНФОРМАЦІЯ_8, ІНФОРМАЦІЯ_9, працюючого не офіційно різноробочим, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_3, раніше судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України,

за участю учасників кримінального провадження:

прокурора Руснака Д.О.,

захисників Ігнатенко Л.С., Федосіна А.В.,

обвинувачених ОСОБА_1, ОСОБА_2,

В С Т А Н О В И В:

У провадженні Дніпровського районного суду м. Києва перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 30 жовтня 2018 року відносно ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було продовжено застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком не більше двох місяців.

Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань, суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта.

У судовому засіданні судом було постановлено на обговорення питання щодо доцільності продовження ОСОБА_1 та ОСОБА_2 строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

У судовому засіданні прокурор зазначив про доцільність продовження ОСОБА_1 та ОСОБА_2 строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, вказавши, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України, продовжують існувати, останні обвинувачуються у вчиненні тяжкого злочину і, усвідомлюючи міру покарання за вчинене ними кримінальне правопорушення, знаходячись на волі, останні з метою уникнення кримінальної відповідальності можуть навмисно ухилятися від слідства та суду, можуть незаконно впливати на потерпілого, свідків, перебуваючи на волі, можуть вчиняти інші кримінальні правопорушення, оскільки раніше неодноразово судимі.

Захисник Ігнатенко Л.В. у судовому засіданні щодо продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 заперечила, зазначила, що прокурор не обґрунтував доказам вказані ризики і вважає, що на даний ці ризики відсутні. У ОСОБА_1 є міцні соціальні зв'язки, він має довідку з роботи, дитину, котра зараз не отримує аліменти, оскільки її батько утримується під вартою. Зокрема, просила долучити до матеріалів провадження оригінал договору оренди житла на тривалий час, тобто обвинувачений ОСОБА_1 має місце проживання в Києві, є соціально адаптованою людиною, може знаходитись на домашньому арешті та буде з'являтись до суду. Крім того, ОСОБА_1 не має бажання впливати на свідків та потерпілого, а в даному кримінальному провадженні останній є жертвою обставин і тому просила змінити йому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на домашній арешт.

Обвинувачений ОСОБА_1 підтримав думку свого захисника.

Захисник Федосін А.В. у судовому засіданні зазначив, що ОСОБА_2 повністю визнає свою вину, буде сприяти судовому провадженню, від суду переховуватись не буде і до цього також не переховувався. Зокрема, доказів ризиків прокурором не надано, обвинувачений ОСОБА_2 впливати на потерпілого та свідків не буде і тяжкість покарання не може бути підставою для продовження тримання його під вартою, у зв'язку з чим, просив змінити останньому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт.

Обвинувачений ОСОБА_2 повністю підтримав думку свого захисника.

Заслухавши учасників кримінального провадження, суд приходить до наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 8 КПК України, принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Так, що стосується питання доцільності продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, то при вирішенні даного питання суд враховує практику Європейського Суду з прав людини про те, що суд своїм рішенням повинен забезпечити не лише права обвинуваченого, але й високі стандарти охорони суспільних інтересів та потребує від суду більшої суворості в оцінці порушених цінностей суспільства.

Питання про те, чи є тривалість тримання під вартою обґрунтованою, відповідно до п. 79 рішення Європейського Суду з прав людини «Харченко проти України» (Заява № 40107/02) від 10 лютого 2011 року, набуло статус остаточного 10 травня 2011 року, не можна вирішувати абстрактно. Воно має вирішуватися в кожній справі з урахуванням конкретних обставин, підстав, якими національні органи мотивували свої рішення та належно задокументованих фактів, на які посилався заявник у своїх клопотаннях про звільнення з-під варти. Таке, що продовжується, тримання під вартою може бути виправданим у тій чи іншій справі лише за наявності специфічних ознак того, що цього вимагають істинні вимоги публічного інтересу, які незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважують правило поваги до особистої свободи (серед інших джерел, рішення у справі «Лабіта проти Італії» (980_009) (Labita v. Itali), [GC], № 26772/95, п. 153, ЕСНR 2000-IV.

Враховуючи обставини вчинення кримінального правопорушення, підвищену суспільну небезпечність кримінального правопорушення та відсутність достовірних відомостей про зменшення ризиків, які були встановлені судом при обранні ОСОБА_1 та ОСОБА_2 запобіжного заходу та його продовженні, суд вважає, що заявлені раніше стороною обвинувачення ризики не зменшилися та існують на даний час, тому підстави для застосування більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою та відповідно зміни запобіжного заходу обвинуваченим, відсутні.

Крім того, суд бере до уваги, що обвинувачені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 обвинувачуються у вчиненні тяжкого злочину, крім того, останні, знаючи про можливу міру покарання, можуть переховуватись від суду, оскільки раніше судимі та іншим чином перешкодити кримінальному провадженню, можуть ухилятися від суду, що свідчить про наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а також дає підстави для збереження обраного обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою та продовження строку тримання останнім під вартою.

Тому, з урахуванням вищезазначених обставин, суд вважає, що дані ризики не зменшилися, що виправдовує обраний раніше вид запобіжного заходу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у виді тримання під вартою, у зв'язку з чим, не вбачає підстав для застосування до обвинувачених іншого більш м'якого запобіжного заходу.

Зокрема, на даний час, докази, передбачені ст. 84 КПК України, у цей період, у повному обсязі не досліджені, тому з урахуванням наведених даних, суд вважає, що обставини, регламентовані ст. 177, п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 194, ст. 199 КПК України є дійсними.

Крім того, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин. Тримання особи під вартою може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством (див. рішення у справі «Єчюс проти Литви», заява № 34578/97, п. 93).

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 177, 199, 331, 369 КПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Продовжити застосування запобіжного заходу ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, у вигляді тримання під вартою у Державній установі «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції Українистроком не більше двох місяців - до 13 лютого 2019 року включно.

Продовжити застосування запобіжного заходу ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_6, у вигляді тримання під вартою у Державній установі «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції Українистроком не більше двох місяців - до 13 лютого 2019 року включно.

Визначити ОСОБА_1 та ОСОБА_2, кожному окремо, заставу у межах 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 140 960 гривень, яка може бути внесена як самими обвинуваченими, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем).

На підставі ч. 5 ст. 194 КПК України, покласти на обвинувачених, на кожного окремо, у разі внесення застави, наступні обов'язки: прибувати до суду із встановленою періодичністю; не відлучатися із населеного пункту, в якому вони проживають, без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання.

Визначити 2-місячний термін дії обов'язків, покладених судом, у разі внесення застави, з дня внесення застави.

Роз'яснити обвинуваченим, кожному окремо, що у разі порушення ними обов'язків, покладених на них у цій ухвалі, застава звертається у дохід держави.

Копію ухвали вручити обвинуваченим, прокурору та направити до Державної установи «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України.

У задоволенні клопотання захисника Ігнатенко Л.С. про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_1 з тримання під вартою на домашній арешт - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: