Ухвала суду № 79770066, 06.02.2019, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.02.2019 Справа №607/13114/17

місто Тернопіль

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі: головуючої Герчаківської О.Я.,

з участю секретаря судового засідання Лобач І.В.,

представника скаржника, адвоката ОСОБА_1,

державного виконавця Лірука І.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі скаргу ОСОБА_2 на дії державного виконавця Тернопільського районного ВДВС ГТУ юстиції в Тернопільській області в частині встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України, накладення штрафу, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 звернувся в суд зі скаргою на дії державного виконавця Тернопільського районного ВДВС ГТУ юстиції в Тернопільській області в частині встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України, накладення штрафу.

В обґрунтування скарги зазначено, що ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 16 листопада 2017 року по справі №607/13117/17 задоволено позов про стягнення аліментів з ОСОБА_2, надано дозвіл на виконання рішення суду іноземної держави. 26 грудня 2018 року в приміщенні Тернопільського РВ ДВС ОСОБА_2 отримав відомості про наявність постанови Тернопільського РВ ДВС про те, що на нього накладено штраф у розмірі 50% від суми заборгованості за аліментами, що складає 15 550,92 злотих. Також, 26 грудня 2018 року в приміщенні Тернопільського РВ ДВС він отримав відомості про наявність постанови Тернопільського РВ ДВС про обмеження його у праві виїзду за межі території України. ОСОБА_3 вважає, що державний виконавець не вчинив будь-яких дій, які би свідчили про реалізацію заходів примусового виконання рішення, передбачених Законом України «Про виконавче провадження». Крім того, постанова про накладення штрафу та обмеження у праві виїзду незаконною. Оскільки штраф накладається на боржника лише у випадку невиконання рішення суду та наявності заборгованості по платежах, чого зі сторони ОСОБА_2 допущено не було. Відповідно до п. 3 ч. 14 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження» (зі змінами від 03 липня 2018 року, що набрали чинності 28 серпня 2018 року) за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три роки, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 50 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів. Таким чином, зміни в законодавстві, визначені у ч. 14 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження» можуть бути застосовані до тих випадків, які будуть виникати після 28 серпня 2018 року. На заборгованість по сплаті аліментів, які існувала у боржника до 28 серпня 2018 року, її розмір та тривалість накопичення вказана новація законодавства не розповсюджується. Ця раніше вже існуюча заборгованість не може впливати і враховуватись при визначенні штрафних санкцій у майбутньому на заборгованість, яка виникне після 28 серпня 2018 року. Поважними причинами для поновлення строку на оскарження є перебування у відрядженні, громадянство іншої країни, не володіння мовою судочинства, значна кількість вихідних, святкових та неробочих днів, звернення за правовою допомогою.

На підставі викладеного, скаржник просить суд поновити строк на оскарження постанови державного виконавця Тернопільського районного ВДВС ГТУ юстиції в Тернопільській області від 17 грудня 2018 року у ВП № 56007545 про накладення штрафу на боржника, постанови державного виконавця Тернопільського районного ВДВС ГТУ юстиції в Тернопільській області від 10 грудня у ВП № 56007545 про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України; визнати неправомірними дії державного виконавця Тернопільського районного ВДВС ГТУ юстиції в Тернопільській області від 17 грудня 2018 року у ВП № 56007545 про накладення штрафу на боржника, постанови державного виконавця Тернопільського районного ВДВС ГТУ юстиції в Тернопільській області від 10 грудня у ВП № 56007545 про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України; скасувати постанову державного виконавця Тернопільського районного ВДВС ГТУ юстиції в Тернопільській області від 17 грудня 2018 року у ВП № 56007545 про накладення штрафу на боржника, постанови державного виконавця Тернопільського районного ВДВС ГТУ юстиції в Тернопільській області від 10 грудня у ВП № 56007545 про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України.

ОСОБА_3 ОСОБА_2 в судове засідання не з’явився, однак подав до суду заяву, в якій просив, у випадку його неявки в судове засідання, розглянути справу за його відчутності.

Представник скаржника, адвокат ОСОБА_1, в судовому засіданні скаргу ОСОБА_2 підтримав, просив задовольнити в повному обсязі посилаючись на доводи, якими скарга обґрунтована.

Представник Тернопільського районного ВДВС ГТУ юстиції в Тернопільській області в судовому засіданні доводи скарги заперечував. Додатково пояснила, що державний виконавець при встановленні боржнику тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України та накладення на нього штрафу діяв у відповідності до вимог Закону України «Про виконавче провадження».

Суд, проаналізувавши зміст заявленої скарги та її підстави, заслухавши пояснення представника скаржника, представника Тернопільського районного ВДВС ГТУ юстиції в Тернопільській області, оглянувши матеріали виконавчого провадження АСВП № 56007545, вважає, що скарга підлягає до задоволення, виходячи із наступного.

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 16 листопада 2017 року клопотання Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області про визнання і надання дозволу на примусове виконання на території України вироків Районного суду у м. Бидгощ (ОСОБА_4) від 11.12.2003 року та 04.11.2011 року - задоволено. Визнано та надано дозвіл на примусове виконання на території України вироку Районного суду у м. Бидгощ (ОСОБА_4) від 11.12.2003 року, яким із ОСОБА_2 стягнуто аліменти для малолітнього сина ОСОБА_5 ОСОБА_2 у розмірі 300 злотих в місяць, які слід оплачувати безпосередньо в руки позивача ОСОБА_6 ОСОБА_2 до 10 числа кожного місяця наперед, із законними відсотками у випадку прострочення здійснення платежу, накладаючи на позивача додаткові кошти, пов’язані з утриманням та вихованням дитини. Визнано та надано дозвіл на примусове виконання на території України вироку Районного суду у м. Бидгощ (ОСОБА_4) від 04.11.2011 року про стягнення аліментів з ОСОБА_2 на утримання сина ОСОБА_5 Марашалковського, ІНФОРМАЦІЯ_1, згідно якого підвищено аліментаційну виплату відповідача ОСОБА_2 для малолітнього позивача ОСОБА_5 ОСОБА_2 з суми 300 злотих в місяць, проголошеної відповідно до вироку Окружного Суду м. Бидгощ 11 грудня 2013 року у справі номер «11С 1621/02» - на суму 550 злотих в місяць, які слід сплачувати наперед, до 10-го числа кожного місяця, безпосередньо в руки матері малолітнього позивача – ОСОБА_6 Цабан із законними відсотками, у випадку прострочення у сплаті платежу будь-якого грошового внеску, розпочинаючи від 20 липня 2011 року.

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 16 листопада 2017 року виправлено допущені в тексті ухвали Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 16 листопада 2017 року по клопотанні Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області про визнання і надання дозволу на примусове виконання на території України вироків Районного суду у м. Бидгощ (ОСОБА_4) від 11.12.2003 року та 04.11.2011 року описки, а саме у восьмому абзаці описово-мотивувальної частини ухвали вказати «вирок суду від 04.11.2011 року» замість «вирок суду від 04.22.3022 року» та у третьому абзаці резолютивної частини ухвали вказати «відповідно до вироку Окружного Суду м. Бидгощ 11 грудня 2003 року у справі номер «11С 1621/02»» замість «відповідно до вироку Окружного Суду м. Бидгощ 11 грудня 2013 року у справі номер «11С 1621/02».

Постановою про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України від 10 грудня 2018 року, винесеною головним державним виконавцем Тернопільського районного ВДВС ГТУ юстиції в Тернопільській області, встановлено тимчасове обмеження ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, у праві виїзду за межі України до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі згідно виконавчого листа № 607/13114/17, виданого 02 лютого 2018 року.

Згідно постанови про накладення штрафу, винесеної 17 грудня 2018 року головним державним виконавцем Тернопільського районного ВДВС ГТУ юстиції в Тернопільській області, на ОСОБА_2 накладено штраф у розмірі 50% від суми заборгованості в розмірі 31101,83 злотих.

За вказаних вище обставин, до правовідносин, які виникли між сторонами, підлягають застосуванню наступні норми матеріального права.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» (надалі - Закон) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом.

В силу ч. 1 ст. 5 Закону примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Згідно абз. 1 ч. 9, п. 4 ч. 14 ст. 71 Закону (зі змінами від 03 липня 2018 року, які внесені Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання», що набрав чинності 28 серпня 2018 року), за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за чотири місяці, державний виконавець виносить вмотивовану постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі, аза наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три роки, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 50 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів.

За вказаних обставин, на день винесення постанови державного виконавця Тернопільського районного ВДВС ГТУ юстиції в Тернопільській області від 17 грудня 2018 року у ВП №56007545 про накладення штрафу на ОСОБА_2 та постанови державного виконавця Тернопільського районного ВДВС ГТУ юстиції в Тернопільській області від 10 грудня 2018 року у ВП №56007545 про встановлення тимчасового обмеження боржника ОСОБА_2 у праві виїзду за межі України, мала існувати заборгованість зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за чотири місяціта заборгованість зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три роки, яку слід обчислювати з 28 серпня 2018 року, тобто з дати набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання».

Такий висновок суду ґрунтується на нормах Конституції України, ч.1 ст. 58 Основного Закону передбачено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом’якшують або скасовують відповідальність особи.

У Рішенні Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року №1-рп/99 (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) зазначено, що дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Положення ч. 1 ст. 58 Конституції України про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів у випадках, коли вони пом’якшують або скасовують відповідальність особи, стосується фізичних осіб і не поширюється на юридичних осіб. До події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ним чинності. Заборона зворотної дії є однією з важливих складових принципу правової визначеності.

Принцип неприпустимості зворотної дії в часі нормативних актів знайшов своє закріплення в міжнародно-правових актах, зокрема і в Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини (ст. 7).

Відтак, суд вважає, що на день винесення державним виконавцем постанов від 17 грудня 2018 року у ВП №56007545 про накладення штрафу на ОСОБА_2 та від 10 грудня 2018 року у ВП №56007545 про встановлення тимчасового обмеження боржника ОСОБА_2 у праві виїзду за межі України, у боржника не виникло заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за чотири місяці, як ізаборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три роки.

За вказаних обставин, державний виконавець діяв всупереч Закону та поза межами своїх повноважень, а тому вимоги скарги ОСОБА_2 суд вважає підставними та задовольняє їх шляхом визнання неправомірними дій державного виконавця Тернопільського районного ВДВС ГТУ юстиції в Тернопільській області щодо винесення постанов від 17 грудня 2018 року у ВП №56007545 про накладення штрафу на ОСОБА_2 та від 10 грудня 2018 року у ВП №56007545 про встановлення тимчасового обмеження боржника ОСОБА_2 у праві виїзду за межі України та скасування цих постанов.

Щодо поновлення строку на оскарження боржником ОСОБА_2 постанови державного виконавця Тернопільського районного ВДВС ГТУ юстиції в Тернопільській області від 17 грудня 2018 року у ВП №56007545 про накладення штрафу, постанови державного виконавця Тернопільського районного ВДВС ГТУ юстиції в Тернопільській області від 10 грудня 2018 року у ВП №56007545 про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України, суд виходить з вимог процесуального закону.

Зокрема, пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом (ч. 2 ст. 449 ЦПК України).

Відповідно до ст. 28 Закону копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур’єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев’ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

З оглянутих в судовому засіданні матеріалів виконавчого провадження № 56007545, суд встановив відсутність будь-яких доказів на підтвердження факту надіслання боржнику ОСОБА_2 копії постанови про відкриття виконавчого провадження та копій оскаржуваних боржником постанов, а тому пропущений останнім строк для подання скарги на дії державного виконавця підлягає поновленню.

Керуючись ст.ст. 258-261, 447-452 ЦПК України, Законом України «Про виконавче провадження» (з наступними змінами та доповненнями), суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Скаргу задовольнити.

Поновити строк на оскарження боржником ОСОБА_2 постанови державного виконавця Тернопільського районного ВДВС ГТУ юстиції в Тернопільській області від 17 грудня 2018 року у ВП №56007545 про накладення штрафу, постанови державного виконавця Тернопільського районного ВДВС ГТУ юстиції в Тернопільській області від 10 грудня 2018 року у ВП №56007545 про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України.

Визнати неправомірними дії державного виконавця Тернопільського районного ВДВС ГТУ юстиції в Тернопільській області щодо винесення постанов від 17 грудня 2018 року у ВП №56007545 про накладення штрафу на ОСОБА_2 та від 10 грудня 2018 року у ВП №56007545 про встановлення тимчасового обмеження боржника ОСОБА_2 у праві виїзду за межі України.

Скасувати постанови державного виконавця Тернопільського районного ВДВС ГТУ юстиції в Тернопільській області від 17 грудня 2018 року у ВП №56007545 про накладення штрафу на ОСОБА_2, постанови державного виконавця Тернопільського районного ВДВС ГТУ юстиції в Тернопільській області від 10 грудня 2018 року у ВП №56007545 про встановлення тимчасового обмеження боржника ОСОБА_2 у праві виїзду за межі України.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Тернопільського апеляційного суду через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області протягом п’ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п’ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Повний текст ухвали складено 11 лютого 2019 року.

Головуючий суддяОСОБА_7