Вирок № 79769931, 12.02.2019, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

Справа № 336/6146/17

Провадження № 1-кп/336/70/2019

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 лютого 2019 року м. Запоріжжя

Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді: Марко Я.Р., за участю секретаря судового засідання Палубінської К.М., за участю прокурора Яцентюк З.В., обвинуваченого ОСОБА_1, захисника Шутака Ю.В., потерпілих: ОСОБА_3, ОСОБА_4, представників потерпілих: ОСОБА_5, ОСОБА_6, представника цивільного відповідача ОСОБА_7, розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні Шевченківського районного суду м. Запоріжжя кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця міста Запоріжжя, громадянина України, українця, з середньою освітою, працюючого водієм у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Вельтум-Запоріжжя», одруженого, на утриманні неповнолітніх дітей не має, зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого частиною 2 статті 286 Кримінального кодексу України,-

В С Т А Н О В И В:

26 вересня 2017 року приблизно о 12 годині 50 хвилин, водій ОСОБА_1, керуючи автомобілем «ЗІЛ КО444», реєстраційний номер НОМЕР_1, здійснював рух по проїзній частині вул. Ігоря Сікорського в м. Запоріжжі, з боку вул. Чумацький шлях в напрямку вул. Солідарності, зі швидкістю приблизно 50 км/год.

В цей же час, в районі перехрестя вул. Менделєєва та вул. Ігоря Сікорського, біля буд. 15-Г по вул. Ігоря Сікорського в м. Запоріжжя, проїзну частину вул. Ігоря Сікорського зліва направо по ходу руху автомобіля «ЗІЛ КО444», реєстраційний номер НОМЕР_1, перетинали пішоходи ОСОБА_9 та ОСОБА_10

Під час руху, водій ОСОБА_1, маючи об'єктивну можливість своєчасно виявити пішоходів ОСОБА_9 та ОСОБА_10 в момент виходу їх на проїзну частину та маючи при цьому технічну можливість запобігти наїзду на пішохода ОСОБА_9, відповідних заходів до зниження швидкості аж до зупинки транспортного засобу не вжив та скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_9

Своїми діями водій ОСОБА_1 порушив вимоги п. 12.3 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 року, зі змінами № 136 від 06.03.2013 року, відповідно до якого:

- п.12.3.: «У разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди».

Порушення водієм ОСОБА_1 вимог п. 12.3 Правил дорожнього руху України, згідно висновку судової інженерно-транспортної експертизи з дослідження обставин та механізму дорожньо-транспортних пригод № 9-689 від 20.10.2017 року, з технічної точки зору, знаходиться в причинному зв'язку з подією дорожньо-транспортної пригоди.

В результаті даної дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_9 отримав тілесні ушкодження та був доставлений до лікарні, де цього ж дня помер.

Згідно висновку судової медичної експертизи №2412 від 26.10.2017 року, смерть ОСОБА_9 настала від поєднаної тупої травми голови тулуба та кінцівок з численними переломами кісток скелету та пошкодженням внутрішніх органів при явищах шоку. Всі виявлені ушкодження мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя у момент спричинення, полягають в прямому причинному зв'язку з настанням смерті, утворилися незадовго до надходження в стаціонар.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 повністю визнав себе винним у вчиненні інкримінованого йому злочину, щиро розкаявся у вчиненому та повністю підтвердив обставини, зазначені в обвинувальному акті, також при цьому пояснив, що 26.09.2017 року після обіду та ремонту він виїхав на маршрут, керуючи автомобілем «ЗІЛ КО444», реєстраційний номер НОМЕР_1 рухався по проїжджій частині по вул. І.Сікорського, разом з ним був пасажир ОСОБА_11, який працює вантажником. Автомобіль був технічно справний, була сонячна погода, видимість достатня, рухався по дорозі з двостороннім рухом, зустрічних автомобілів не було, позаду їхала жінка на легковому автомобілі, до світлофора він не доїхав. Алкоголю в той день він не вживав, почувався нормально, втомлений не був. Під час руху по проїжджій частині бачив, що зелений сигнал світлофора почав блимати, їхав накатом, побачив двох чоловіків, які стояли на тротуарі та перебували у нетверезому стані, потім почали рухатися перетинаючи проїжджу частину. ОСОБА_1 почав гальмувати, чоловіки рухались під кутом по діагоналі та дійшли до осьової лінії проїжджої частини, потім ОСОБА_9 зупинився, а ОСОБА_10 схопив ОСОБА_9 та потяг за собою, коли ОСОБА_10 побачив, що автомобіль на близькій відстані від них відпустив ОСОБА_9 та відскочив. На поставлені запитання відповів, що ближче до автомобіля стояв ОСОБА_9, який бачив автомобіль та дивився на нього, ОСОБА_10 стояв поряд, за ОСОБА_9 та дивився у бік вулиці Солідарності, останній схопив ОСОБА_9 за руку та потягнув за собою, ОСОБА_9 почав опиратися, потім ОСОБА_10 побачив автомобіль, відпустив руку ОСОБА_9 та відскочив, пішов прямо перетнувши проїжджу частину. Після зіткнення залишався на місці дорожньо-транспортної пригоди, показав, що скоїв наїзд на ОСОБА_9 бампером автомобіля. Просив його суворо не карати.

Потерпілим ОСОБА_3 в межах даного кримінального провадження заявлено цивільний позов про відшкодування матеріальної шкоди у сумі 30 093, 00 грн. та моральної шкоди у сумі 500 000, 00 грн., завданої злочином з ТОВ «Вельтум-Запоріжжя» (правонаступник ТОВ «Умвельт-Запоріжжя»), оскільки обвинувачений на час вчинення дорожньо-транспортної пригоди працював водієм ТОВ «Вельтум-Запоріжжя» (правонаступник ТОВ «Умвельт-Запоріжжя») і вчинив правопорушення під час виконання трудових обов'язків. Свій позов обґрунтовує тим, що він є рідним сином померлого ОСОБА_9 та внаслідок протиправних дій ОСОБА_1, що спричинили смерть ОСОБА_9, йому було завдано значну матеріальну шкоду, яка полягає, зокрема, в понесених витратах на поховання ОСОБА_9, оплату та організацію жалобних обідів, а всього на суму 30 093, 00 грн., які були ним понесені. Крім того, смертю рідного батька ОСОБА_9 йому заподіяно значну моральну шкоду, яка полягає у втраті близької людини, моральних та фізичних стражданнях внаслідок цього, що призвело до порушення особистих життєвих та соціальних зв'язків і змушує до здійснення додаткових зусиль по організації свого особистого життя, також посилається на суттєві психологічні страждання, які призвели до неможливості нормально, без страху, жити та спілкуватися з близькими, сусідами та оточуючими людьми. Завдану моральну шкоду ОСОБА_3 оцінює у сумі 500 000, 00 грн. ОСОБА_3 в своєму позові зазначає про те, що він не заявляє вимог про відшкодування шкоди до страхової компанії в якій застрахована відповідальність власника автомобіля«ЗІЛ КО444», реєстраційний номер НОМЕР_1, оскільки, по-перше йому невідома вказана страхова компанія, а по-друге не звернення позивача до страхової компанії із заявою про відшкодування шкоди не може бути підставою для відмови у відшкодуванні такої шкоди, оскільки право потерпілого на відшкодування шкоди за рахунок особи, яка її завдала є абсолютним і не може бути припинено або обмежено договором, посилаючись на правову позицію викладену в постанові Верховного Суду України від 20.01.2016 року по справі № 6-2808цс15.

В процесі розгляду справи потерпілий ОСОБА_3 уточнив позовні вимоги в частині стягнення матеріальної шкоди, а саме у зв'язку з тим, що 02.02.2018 року ОСОБА_1 йому було частково відшкодовано майнову шкоду, завдану злочином у розмірі 10 000, 00 грн., просив стягнути з ТОВ «Вельтум-Запоріжжя» (правонаступник «Умвельт-Запоріжжя») матеріальну шкоду у розмірі 20 093, 00 грн.

Представник цивільного відповідача ТОВ «Вельтум-Запоріжжя» (правонаступник ТОВ «Умвельт-Запоріжжя») пред'явлений позов до ТОВ «Вельтум-Запоріжжя» не визнала, надала суду відзив на позовну заяву за змістом якого вважала, що матеріальна шкода спричинена ОСОБА_3 пов'язана з організацією похорон батька складає 7 567, 00 грн., витрати на проведення поминальних обідів стягненню не підлягають, оскільки відшкодування даних витрат не передбачено чинним законодавством та рахунки, що додані до позовної заяви за проведення поминальних обідів є неналежними та недостатніми доказами в розумінні статей 77, 80 Цивільного процесуального кодексу України, а саме рахунки офіціанта без зазначення назви суб'єкта господарювання, який їх видав, ідентифікаційних даних суб'єкта господарювання, установчих (реєстраційних) документів цього суб'єкта, а також відсутні печатки та ПІБ особи, яка підписала дані рахунки, та позивачем не надано документів, що підтверджують оплату наданих рахунків офіціанта. Крім того, представник цивільного відповідача зазначає, що відповідно до пункту 24 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27.03.1992 року № 6 витрати на виготовлення пам'ятників і огорож визначаються виходячи з їх фактичної вартості, але не вище граничної вартості стандартних пам'ятників і огорож в даній місцевості. У зв'язку з тим, що гранична вартість стандартних пам'ятників і огорож в м. Запоріжжя та в Запорізькій області не встановлена жодним нормативно-правовим актом або договором, представник цивільного відповідача посилається на Постанову Правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України «Про витрати на поховання та пов'язані з цим ритуальні послуги у разі смерті потерпілого від нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання» від 03.10.2008 року № 45, як на акт цивільного законодавства, що регулює подібні відносини за змістом цивільні відносини на підставі частини 1 статті 8 Цивільного кодексу України в якій згідно додатку до Постанови правління Фонду для Запорізької області встановлено розміри витрат на виготовлення та встановлення пам'ятника, огорожі, виготовлення фотографій, табличок та інше - 2 700, 00 грн.

Стосовно моральної шкоди представник цивільного відповідача вважає, що заявлена сума моральної шкоди є не обґрунтованою, не відповідає засадам виваженості та справедливості, не підтверджена жодними належними та допустимими доказами, а саме потерпілий до психолога не звертався, на лікуванні в санаторно-профілактичних закладах не перебував. Окрім того, представник цивільного відповідача зазначила, що ОСОБА_9 в момент дорожньо-транспортної пригоди перебував у нетверезому стані та при цьому порушив правила дорожнього руху України, що є грубою необережністю, яка сприяла виникненню та збільшенню шкоди, а тому вважала, що розмір шкоди має бути зменшений. Посилаючись на приписи частини 2 статті 1193 Цивільного кодексу України, абз. 4 п. 7 Постанови Пленуму ВССУ № 4 від 01.03.2013 року, абз. 2 п. 2 Постанови Пленуму ВСУ № 6 від 27.03.1992 року та враховуючи грубу необережність ОСОБА_9, яка спричинила виникненню та збільшенню шкоди представник цивільного відповідача вважала, що ОСОБА_3 не доведено та не обґрунтовано розміру заявленої моральної шкоди та розмір моральної шкоди складає до 10 000, 00 грн.

Також представник цивільного відповідача зазначає, що потерпілим ОСОБА_3 безпідставно пред'явлено позов до ТОВ «Вельтум-Запоріжжя», оскільки належним відповідачем по справі має бути страхова компанія в якій застрахована цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів, а саме ПАТ «СК «Арсенал Страхування», до якої повивач не звертався та не отримував відмову у виплаті страхового відшкодування. На підтвердження зазначеної обставини посилається на висновки, які містяться в Постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 року по справі № 755/18006/15-ц. Просила відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

У відповіді на відзив потерпілий ОСОБА_3 зазначив, що відповідач безпідставно посилається на Постанову Правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України «Про витрати на поховання та пов'язані з цим ритуальні послуги у разі смерті потерпілого від нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання» від 03.10.2008 року № 45, оскільки відповідно до преамбули даної Постанови, остання прийнята відповідно до пункту 2 частини 1 статті 21 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» та постанови Кабінету Міністрів України від 11.07.2001 року № 826 «Про затвердження Порядку проведення витрат на поховання у разі смерті потерпілого від нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання». Однак у спірних правовідносинах померлий ОСОБА_9 не перебував з ТОВ «Вельтум-Запоріжжя» у трудових відносинах та його смерть не настала від нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, а тому вважає, що приписи вищевказаної Постанови № 45 від 01.03.2008 року не розповсюджуються на спірні правовідносини.

В заперечення на посилання представника цивільного відповідача на те, що витрати на проведення поминальних обідів, які проводяться після поховання, не відносяться до витрат на поховання, потерпілий зазначає про те, що предметом даного спору є не вимоги до страховика про стягнення страхової виплати за договором страхування, а вимоги до винної особи, яка завдала шкоди та якою в даному випадку є відповідач, а тому посилаючись на статтю 1201 Цивільного кодексу України та Постанову Верховного Суду України від 29.09.2010 року по справі № 6-3531св10, вважає, що витрати на поминальні обіди входять до витрат на поховання.

Стосовно тверджень представника цивільного відповідача щодо відшкодування моральної шкоди, наведених у відзиві на позовну заяву, потерпілий зазначає про те, що будь-яких порушень правил дорожнього руху України в діях ОСОБА_9 встановлено не було, будь-якої грубої необережності під час дорожньо-транспортної пригоди останній не допускав і тим більше не сприяв виникненню та / або збільшенню шкоди.

Щодо тверджень представника цивільного відповідача стосовно не звернення до страхової компанії, то потерпілий зазначає про те, що його не звернення до страховика не може бути підставою для відмови у відшкодуванні шкоди з боку відповідача, оскільки право потерпілого на відшкодування такої шкоди за рахунок особи, яка її завдала є абсолютним і не може бути припинено або обмежено договором.

Представником цивільного відповідача було надано заперечення на відповідь на відзив в порядку статті 180 Цивільного процесуального кодексу України за змістом яких, остання надала пояснення аналогічні поясненням зазначеним у відзиві, підтримала викладену в відзиві позицію та вважала викладені у відповіді на відзив заперечення безпідставними.

На підставі вищевикладеного, враховуючи повне визнання вини обвинуваченим, однак, приймаючи до уваги позицію представника цивільного відповідача стосовно заявленого цивільного позову, думку учасників кримінального провадження, суд ухвалив дослідити докази в повному обсязі.

Потерпілий ОСОБА_3 у судовому засіданні дав покази, за змістом яких повідомив, що з померлим батьком ОСОБА_9 він мешкав окремо близько 20 років, однак мав добрі стосунки з останнім, вони бачились з ним один раз на місяць. Про дорожньо-транспортну пригоду дізнався з телефонного дзвінка. Загалом похованням займався він та витрати на поховання склали більше 35 000, 00 грн. ОСОБА_4 є його рідним братом та інвалідом дитинства, в останнього з батьком також були добрі стосунки, батько допомагав йому та брату матеріально, батько працював водієм таксі. Просив задовольнити цивільний позов в повному обсязі.

Допитаний у судовому засіданні потерпілий ОСОБА_4 показав, що він є інвалідом дитинства, з батьком ОСОБА_9 він мав дружні відносини, часто з ним бачились, останній допомагав йому матеріально, купував необхідні ліки. У похованні батька допомоги не надавав. Також показав, що після смерті батька його життя змінилось, наразі йому матеріально допомагає брат, він постійно потребує допомоги, до спеціалістів не звертався.

Свідок ОСОБА_11 у судовому засіданні показав, що з обвинувачем по справі він перебуває у робочих відносинах, ОСОБА_1 працює водієм, а він вантажником. Про обставини події, що відбулась 26.09.2017 року повідомив наступне: 26.09.2017 року вони з ОСОБА_1 рухались по дорозі з двостороннім рухом по вул. І.Сікорського, було сонячно, дорога була нормальна, автомобіль справний, водій на стан автомобіля не скаржився, зустрічних машин не було, попереду також не було автомобілів, швидкість руху автомобіля була приблизно 40- 45 км/г, до 50км/г. Потім побачив двох чоловіків, які стояли біля стовпа на зустрічній полосі біля бордюру, та останні були в неадекватному стані. Чоловіки йшли зліва направо при цьому, один тягнув іншого за собою, на осьовій лінії вони не зупинились, пішохідного переходу на даній ділянці дороги не було. Водій почав гальмувати, однак відбулось зіткнення з потерпілим ОСОБА_9, після чого викликали поліцію, приїхала карета швидкої допомоги. На поставлені запитання показав, що пішоходи рухались під кутом 30 градусів, почали рух на стороні за бровкою ближче стовпа. На поставлене питання чи бачив перед зіткненням ОСОБА_9 автомобіль ОСОБА_11 не зміг відповісти, однак показав, що ОСОБА_10 перед зіткненням бачив автомобіль.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_13 показав, що з потерпілим ОСОБА_3 він знайомий з 2009 року, бачив його кожен день, його батька - ОСОБА_9 перший раз побачив у 2011 році, за життя бачив його 5- 7 разів, потерпілий ОСОБА_3 поніс витрати на поховання батька, а також позичав у нього грошові кошти у сумі 5 000, 00 - 7 000, 00 грн. на поховання, поведінка останнього після смерті батька змінилась, в нього була депресія.

Свідок ОСОБА_14 у судовому засіданні показала, що потерпілий ОСОБА_3 мав добрі стосунки з померлим батьком ОСОБА_9, також їй відомо зі слів потерпілих, що останній надавав допомогу сину ОСОБА_15. ОСОБА_3 казав, що витрати на поховання поніс він, останній згадує про батька. На поставлене запитання відповіла, що з ОСОБА_3 вона познайомилась у листопаді 2017 року.

Свідок ОСОБА_16 у судовому засіданні показав, що він знайомий з потерпілими та їх батьком. ОСОБА_3 мав добрі відносини з батьком, йому не вистачає батька, витрати на поховання поніс ОСОБА_3 Зі слів потерпілих, померлий ОСОБА_9 допомагав своїм синам, ОСОБА_14 надавав кошти на лікування, возив на відпочинок до моря, ОСОБА_3 купив автомобіль.

Відповідно до протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 26.09.2017 року ЄО 24225 з схемою до протоколу місця дорожньо-транспортної пригоди та з ілюстраційними таблицями до нього (а.с.63-72 т. 2), було оглянуто місце дорожньо-транспортної пригоди в присутності водія ОСОБА_1 та двох понятих, огляд розпочато о 13 годині 20 хвилин та закінчено о 15 годині 00 хвилин та встановлено: огляд проводився при погодних умовах денного часу доби, без осадів, дорога суха, при температурі + 24С, з напрямком огляду від вул. Чумацький шлях по вул. Ігоря Сікорського в м. Запоріжжя. На момент огляду місце освітлено денним освітленням, координати місця пригоди визначені за розташуванням автомобіля, плямам кузові; вид пригоди: наїзд на пішохода; обстановка ДТП до початку огляду не змінена; місце дорожньо-транспортної пригоди є: вул. Ігоря Сікорського, буд. 15Г, на перехресті з вул. Менделєєва; спосіб регулювання: не регулюється. На проїжджій частині нанесена розмітка у вигляді приривчастої лінії; проїжджа частина пряма, нахил по ходу руху автомобіля; вид покриття асфальтобетонне; стан покриття: сухе, чисте; дорожнє покриття для руху в двох напрямках має 1 смугу для руху за напрямком огляду. Ширина проїзної частини вул. І.Сікорського - 10, 6 м., ширина проїжджої частини вул. Менделєєва - 5, 3 м. До проїжджої частини по ходу огляду примикають справа бордюр, тротуар, зелена зона, будинок № 15-Г. Зліва бордюр, тротуар, зелена зона, будівлі міського типу. Місце наїзду (зіткнення) вказане водієм автомобіля ОСОБА_1 на відстані 3, 3 м. від правого краю проїжджої частини та 9, 2 м від кута будинку № 15-Г по вул. І.Сікорського в м. Запоріжжі. Видимість елементів проїжджої частини з місця водія за напрямом руху до місця дорожньо-транспортної пригоди без увімкнених фар > 300 м. Видимість перешкоди > 300 м. Опис транспортного засобу автомобіль «ЗІЛ КО444», реєстраційний номер НОМЕР_1, без вантажу, 1 пасажир, технічно справний, рухався по вулиці І.Сікорського з боку вулиці Чумацький шлях в напрямку вулиці Солідарності в м. Запоріжжі. Опис та стан гуми: всі шини під тиском, протектор > 3 мм, без пошкоджень. Положення транспортного засобу пошкоджень, характерних для наїзду на пішохода не виявлено. Кабіна та кузов автомобіля має сліди експлуатації у вигляді вм'ятин, подряпин та тріщин лакофарби. Відсутня решітка радіатора, зі слів водія була знята до дорожньо-транспортної пригоди. Наявність відокремлених частин від транспортного засобу, інших предметів не виявлено. Сліди гальмування не виявлено. Наявність слідів зіткнення авто з іншими нерухомими об'єктами не виявлено. Опис слідів крові та інше: пляма крові на проїзній частині в місці падіння пішохода після наїзду. З місця пригоди нічого не вилучалось. Транспортний засіб після закінчення огляду направлено на спецмайдан Дніпровського ВП ГУНП (провул. Кузнецький, 11). Очевидці пригоди в огляді не приймали участі. Протокол по завершенню огляду прочитаний всіма учасниками. Заяви учасників огляду не надходили.

Як вбачається з протоколу огляду транспортного засобу від 26.09.2017 року (а.с.73 т. 2) було оглянуто автомобіль марки «ЗІЛ КО444», реєстраційний номер НОМЕР_1 та оглядом встановлено: кількість пального в баці - відсутня; наявність ГБУ, запасного колеса - відсутні, наявна акумуляторна батарея; магнітола, музикальні колонки та саббуфера, знак аварійної зупинки, домкрат - відсутні; пошкодження автомобіля не виявлено, відсутня решітка радіатора, наявність вільного доступу до салону та моторного відсіку автомобіля - не має, ключі від транспортного засобу знаходяться у власника.

Відповідно до протоколу додаткового огляду місця події від 10.10.2017 року та схеми до нього (а.с.81-84 т.2) встановлено, що всі учасники слідчої дії прибули на місце проведення додаткового огляду місця події, а саме в район будинку 15-Г по вулиці Ігоря Сікорського в м. Запоріжжя, де водій ОСОБА_1 пояснив, що погодні та дорожні умови відповідають тим, що були в момент дорожньо-транспортної пригоди. Потім, на проїжджій частині згідно схеми до протоколу огляду місця події від 26.09.2017 року було позначено місце наїзду на пішохода. З позначеним місцем наїзду водій ОСОБА_1 погодився та пояснив, що приблизно у даному місці був здійснений наїзд на пішохода. За механізмом дорожньо-транспортної пригоди, що сталась, водій ОСОБА_1 пояснив, що 26.09.2017 року приблизно о 12 годині 50 хвилин він, керуючи автомобілем «ЗІЛ», здійснював рух по вулиці Ігоря Сікорського в м. Запоріжжя з боку вул. Восьмого Березня в напрямок вулиці Солідарності зі швидкістю 50 км/год, при цьому боковий інтервал до правого краю проїжджої частини склав - 1,9 м. Потім під час руху він побачив, що на лівому бордюрі зупинились два пішохода чоловіки, які стояли один біля одного в одну лінію та які перебували в стані алкогольного сп'яніння. Один з них почав рух, перетинаючи проїжджу частину вулиці Ігоря Сікорського зліва направо по ходу руху автомобіля. Другий пішохід, що стояв хотів зупинити першого, однак той не зупинився та другий пішохід також почав перетинати проїжджу частину за першим. Дистанція між першим та другим пішоходом склала 3,5 м. Побачивши пішоходів на дорозі водій ОСОБА_1 застосував гальмування, однак здійснив наїзд на другого пішохода, при цьому перший пішохід в момент наїзду вже завершив перехід та знаходився на протилежному бордюрі. Обидва пішохода рухались приблизно з однаковим темпом та на проїжджій частині не зупинялись. Потім на експериментальній ділянці в 10 м був встановлений темп руху пішоходів, який за показами водія ОСОБА_1 склав: Т1-7с; Т2-6,7с, Т3-6,8с. Загальна видимість в напрямку руху для водія ОСОБА_1 нічим не обмежена. Пішоходи постійно знаходяться у полі зору водія ОСОБА_1

Відповідно до протоколу проведення слідчого експерименту від 10.10.2017 року та схеми до нього (а.с.85-89 т.2) встановлено, що всі учасники слідчої дії прибули на місце проведення слідчого експерименту, а саме в район будинку 15-Г по вулиці Ігоря Сікорського в м. Запоріжжя, де свідок ОСОБА_11 показав, що погодні та дорожні умови відповідають тим, що були в момент дорожньо-транспортної пригоди. Потім, на проїжджій частині згідно схеми до протоколу огляду місця події від 26.09.2017 року було позначено місце наїзду на пішохода. З позначеним місцем наїзду свідок ОСОБА_11 погодився та пояснив, що приблизно там було місце наїзду. За механізмом дорожньо-транспортної пригоди, що сталась, свідок ОСОБА_11 пояснив, що 26.09.2017 року приблизно о 12 годині 50 хвилин він у якості пасажира знаходився в автомобілі «ЗІЛ» під керуванням водія ОСОБА_1 та здійснювали рух по вулиці Ігоря Сікорського в м. Запоріжжя зі сторони вул. Восьмого Березня в напрямок вулиці Солідарності. Швидкість їх руху була 50 км/год, при цьому боковий інтервал до правого краю проїзної частини склав - 1,9 м. Потім під час руху він побачив, що на лівому бордюрі зупинились два пішохода чоловіки, які перебували в стані алкогольного сп'яніння. Потім один з них почав рух, перетинаючи проїзну частину вулиці Ігоря Сікорського зліва направо по ходу руху автомобіля. Другий пішохід хотів зупинити першого, однак той не зупинився та другий пішохід також почав перетинати проїжджу частину за першим. Дистанція між першим та другим пішоходом склала 3,5 м. Побачивши пішоходів водій почав гальмувати, однак здійснив наїзд на другого пішохода, при цьому перший пішохід в момент наїзду вже завершив перехід та знаходився на протилежному бордюрі. Обидва пішохода рухались приблизно з однаковим темпом та на проїжджій частині не зупинялись. Потім на експериментальній ділянці в 10 м був встановлений темп руху пішоходів, який за показами свідка ОСОБА_11 склав: Т1-7с; Т2-6,7с, Т3-6,8с. Також в ході слідчого експерименту було встановлено, що пішохід на якого був здійснений наїзд за траєкторією свого руху подолав відстань 8, 3 м з моменту виходу на дорогу до наїзду. Загальна видимість в напрямку руху для водія ОСОБА_1 нічим не обмежена. Пішоходи постійно знаходяться у полі зору водія.

Відповідно до протоколу проведення слідчого експерименту від 10.10.2017 року та схеми до нього (а.с.90-94 т.2) встановлено, що всі учасники слідчої дії прибули на місце проведення слідчого експерименту, а саме в район будинку 15-Г по вулиці Ігоря Сікорського в м. Запоріжжя, де свідок ОСОБА_10 показав, що погодні та дорожні умови відповідають тим, що були в момент дорожньо-транспортної пригоди. Потім, на проїжджій частині згідно схеми до протоколу огляду місця події від 26.09.2017 року було позначено місце наїзду на пішохода. З позначеним місцем наїзду свідок ОСОБА_10 не погодився та вказав місце наїзду на пішохода, яке знаходиться за 17,0 м до позначеного місця та на відстані 2, 2 м від правового краю. За механізмом дорожньо-транспортної пригоди, що сталась, свідок ОСОБА_10 пояснив, що 26.09.2017 року приблизно о 12 годині 50 хвилин, він разом з ОСОБА_9 вийшовши з вулиці Менделєєва підійшли до проїжджої частини вул. Ігоря Сікорського. ОСОБА_10 знаходився ближче до проїжджої частини, а ОСОБА_9 відразу за ним. Потім він почав перетинати проїжджу частину вул. Ігоря Сікорського під невеликим кутом, а слідом за ним на проїжджу частину вийшов ОСОБА_9 та також почав перетинати проїжджу частину зліва направо по ходу руху автомобіля в бік вул. Солідарності. Дистанція між пішоходами складала 2,7 м. Як він, так і ОСОБА_9 рухались приблизно з одним темпом один за одним не зупиняючись на дорозі. З моменту виходу на проїжджу частину до моменту наїзду пішохід ОСОБА_10 за траєкторією свого руху подолав відстань 11, 7 м, а ОСОБА_9 - 9,0м. В момент наїзду на пішохода ОСОБА_10 вже завершив перетинати проїжджу частину та знаходився на протилежному бордюрі. Потім на експериментальній ділянці в 10 м був встановлений темп руху пішоходів, який за показами свідка склав: Т1-6,3с; Т2-6,0с, Т3-6,5с. Загальна видимість в напрямку руху для водія ОСОБА_1 нічим не обмежена. Пішоходи постійно знаходяться у полі зору водія.

Висновком експерта № 2412 від 04.10.2017 року проведеної судово-медичної експертизи трупа (а.с.95-100 т. 2) встановлено, що смерть ОСОБА_9 настала від поєднаної тупої травми голови, тулуба та кінцівок з численними переламами кісток скелету та пошкодження внутрішніх органів при явищах шоку. Останнє підтверджується нерівномірним кровонаповненням нирок, серця, легенів; відносним недокрів'ям печінки; мікроциркуляторними розладами, лейкоцитозом у судинах; розладами реології крові у судинах мозку; вогнищевим альвеолярним, проміжним набряком легенів; набряком мозку, строми серця. При експертизі трупа ОСОБА_9 були виявлені наступні пошкодження: - відкрита черепно-мозкова травма - рани, синці та садна на голові з крововиливами у підлягаючи м'які тканини; розлитий крововилив під м'які оболонки головного мозку на потиличних долях на всьому протязі, розповсюджуючись на зовнішню поверхню тім'яних долей, на стовбур та мозочок; відкритий та закриті переломи кісток склепіння черепу, які розповсюджуються на основу черепа; - закрита тупа травма тулубу - переломи 1-2 ребер по лопатковій лінії зліва, 3-4 ребер по передній пахвовій лінії зліва, 1-4 ребер справа по навколохребтовій лінії, 2-6 ребер справа між пахвовими лініями; крововиливи під пристінковою плеврою; переломи куприку та крижової кістки, горизонтальної вітки правої лонної кістки, розрив правого крижово-здухвинного з'єднання; крововиливи у м'які тканини тулубу по задній поверхні, у тазові м'язи; садна на тулубі; - закриті переломи правої стегнової кістки у верхній третині, зовнішнього мищелка лівої великоберцової кістки; підвивих кісток правої стопи; садна та синці на кінцівках, крововиливи у м'які тканини нижніх кінцівок. Всі пошкодження виникли за механізмом тупої травми: - відкрита черепно-мозкова травма виникла внаслідок ударних травматичних впливів та впливів під кутом тупим твердим предметом (предметами) у обличчя та скроневі ділянки; - закрита тупа травма тулубу виникла внаслідок ударних травматичних впливів тупим твердим предметом (предметами) з переважною травмуючою поверхнею у задню та ліву бічну поверхню тулуба; - закриті переломи правої стегнової кістки у верхній третині, зовнішнього мищелка лівої великоберцової кістки; підвивих кісток правої стопи утворилися внаслідок ударного травматичного впливу тупим твердим предметом (предметами) у задньозовнішню поверхню правої ноги з підвивихом стопи та задньовнутрішню поверхню лівого колінного суглобу; - синці та садна утворилися внаслідок ударного травматичного впливу та виливу під кутом твердим предметом (предметами) у ділянки, що відповідають вказаним пошкодженням. З огляду на масивність травми, викладений вище механізм утворення окремих груп пошкоджень, висоту їх розташування, можна припустити, що пошкодження у ОСОБА_9 могли утворитися в результаті дорожньо-транспортної пригоди. Найбільш вірогідно, на момент отримання пошкоджень ОСОБА_9 знаходився у вертикальному чи близько до цього положенні, в русі (шаг, біг). Не виключена можливість утворення всіх пошкоджень при обставинах, які є у постанові про призначення судово-медичної експертизи. Всі ушкодження, які виявлені при експертизі трупу, мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя у момент спричинення, полягають в прямому причинному зв'язку з настанням смерті, утворилася незадовго до надходження в стаціонар. На момент надходження в стаціонар в крові ОСОБА_9 знайдений етанол в концентрації 1,73г/л. При судово-токсикологічній експертизі крові та частин внутрішніх органів: шлунку та кишківника з вмістом, печінки з жовчним міхуром, нирки трупа ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_4, виявлено: - в крові етиловий алкоголь в концентрації 1,8 проміле. Не виявлено: - в крові: метилового, пропілових, бутилових, амілових спиртів; - в шлунку та кишківнику, в печінці з жовчним міхуром, в нирці: похідних барбітурової кислоти, похідних фенотіазину, похідних 1,4-бензодіазепіну, похідних піразолону, ноксирону, імізину, морфіну, кодеїну, діоніну, героїну, гідрокодону, папаверину, промедолу, стрихніну, атропіну, гіосціаміну, скополаміну, кокаїну, пахікарпіну, анабазину, нікотину, кофеїну, фенацетину, парацетамолу, ефедрину, эфедрону, димедролу, похідних саліцилової та бензойної кислот. Вказана концентрація етилового алкоголю у живих осіб викликає алкогольне сп'яніння середнього ступеню. У медичній картці стаціонарного хворого вказано, що група крові ОСОБА_9 А (11), резус «+»; гемотрансфузії не проводилися. При судово -імунологічному дослідженні встановлено, що рідка кров трупа ОСОБА_9 (а/р№3379) відноситься до групи А з ізогемаглютініном анти-В ізосерологічної системи АВ0 та супутнім антигеном Н. У медичній картці стаціонарного хворого вказано, що смерть ОСОБА_9 настала ІНФОРМАЦІЯ_5 року у 16:45 години. Характер та ступінь розвитку трупних явищ не заперечують вказаному часу.

При експертизі трупа ОСОБА_9 також були знайдені міокардіодистрофія, жировий гепатоз, ознаки ішемічної хвороби серця, кардіоміопатії, ангіопатія мозку, ознаки вогнищевої хронічної ішемії мозку. При експертизі трупа ОСОБА_9 також був знайдений консолідований перелом правої стегнової кістки у нижній третині. Він утворився задовго до настання смерті (1 місяць та більше), до причини смерті відношення не має.

Висновком експерта № 9-651 від 06.10.2017 року проведеної інженерно-транспортної експертизи за експертною спеціальністю «Дослідження технічного стану транспортних засобів» (а.с.103-115 т. 2) встановлено, що на момент проведення дослідження рульове керування, робоча гальмівна (гальмова) система та ходова частина автомобіля НОМЕР_2 знаходились у працездатному стані.

Висновком експерта № 9-689 від 20.10.2017 року проведеної інженерно-транспортної експертизи за експертною спеціальністю «Дослідження обставин і механізму дорожньо-транспортної пригод» (а.с.118-123 т. 2) встановлено, що у розглянутій дорожньо-транспортній ситуації водій автомобіля «ЗІЛ КО444», реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_1 повинен був діяти відповідно до вимог пункту 12.3 Правил дорожнього руху України. Оцінка дій пішоходів ОСОБА_10 та ОСОБА_9 виходить за межі компетенції експерта, оскільки для цього не потрібні спеціальні технічні знання та їх дії можуть бути оцінені слідчим самостійно, відповідно до вимог розділу 4 Правил дорожнього руху України. В діях водія автомобіля «ЗІЛ КО444», реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_1 є невідповідності вимогам п. 12.3 Правил дорожнього руху України, які знаходяться в причинному зв'язку з дорожньо-транспортною пригодою. Оцінка дій пішоходів ОСОБА_10 та ОСОБА_9 виходить за межі компетенції експерта, оскільки для цього не потрібні спеціальні технічні знання та їх дії можуть бути оцінені слідчим самостійно, відповідно до вимог розділу 4 Правил дорожнього руху України. Водій автомобіля «ЗІЛ КО444», реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_1 мав технічну можливість уникнути наїзду на пішохода ОСОБА_9

Окрім того, судом були досліджені наступні документи, які містяться в матеріалах справи (а.с.127-148 т. 2):

- подорожній лист № 002026 вантажного автомобіля від 26.09.2017 року та додатками до нього;

- копія протоколу перевірки технічного стану транспортного засобу № 00116-02095-17 від 20.05.2017 року;

- копія свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу «ЗІЛ КО444», реєстраційний номер НОМЕР_1;

- копії полісів № АК/6773622 та АК/8090190 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів;

копія журналу виходу автомобіля на лінію;

копія журналу реєстрації інструктажів з питань охорони праці на робочому місці;

копія журналу реєстрації вступного інструктажу з питань охорони праці;

копія наказу № 73-К від 20.06.217 року про прийняття ОСОБА_1 на посаду водія автотранспортних засобів;

копія списку водіїв закріплених за автомобілями;

копія наказу № 82 від 18.05.2017 року.

Як вбачається з висновку КУ «Обласний клінічний наркологічний диспансер» ЗОР щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції № 4611, складеному о 15 годині 15 хвилин 26.09.2017 року ОСОБА_1 не перебував у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння (а.с.149 т.2).

Всебічно вивчивши всі обставини кримінального провадження та оцінивши кожний наданий доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів-з точки зору достатності та взаємозв'язку, суд встановив, що вина ОСОБА_1 у вчинені інкримінованого йому злочину знайшла своє підтвердження та кваліфікує дії обвинуваченого за частиною 2 статті 286 Кримінального кодексу України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого.

При призначенні обвинуваченому покарання суд бере до уваги ступінь суспільної небезпеки вчиненого злочину та враховує відомості про особу обвинуваченого: раніше не судимого, на обліках у наркологічному та психіатричному диспансерах не перебуває, має постійне місце проживання, працевлаштований, за місцем проживання та місцем роботи характеризується позитивно.

Суд приймає до уваги дані досудової доповіді, складеної представником персоналу Шевченківського районного сектору Запорізького МРВ з питань пробації Південно-Східного Міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації від 11.12.2017 року, відповідно до якої, орган пробації вважає, що виправлення ОСОБА_1 без позбавлення або обмеження волі можливе та виконання покарання у громаді можливе за умови здійснення нагляду та застосування соціально-виховних заходів, що необхідні для виправлення та запобігання вчиненню повторних кримінальних правопорушень.

До обставин, які пом'якшують покарання, передбачені статтею 66 Кримінального кодексу України, суд відносить: щире каяття, повне визнання провини, часткове відшкодування потерпілому шкоди у розмірі 10 000, 00 грн.

Обставин, які обтяжують покарання, передбачені статтею 67 Кримінального кодексу України, суд не встановив.

Суд, приймаючи до уваги вищенаведене, наявність обставин, що пом'якшують покарання, ставлення обвинуваченого до вчиненого злочину, вважає за можливе призначити покарання в межах санкції частини 2 статті 286 КК України, у виді позбавлення волі строком 4 роки, із застосуванням звільнення від відбування покарання на підставі статті 75 КК України з випробуванням та покладенням обов'язків передбачених статтею 76 КК України. При цьому суд враховує позицію потерпілого ОСОБА_3, який просить призначити покарання на розсуд суду та позицію потерпілого ОСОБА_4А, який не наполягав на суворому покаранні, а також враховує відсутність з їх сторони претензій до обвинуваченого.

Також суд враховує, що злочин вчинено обвинуваченим у тверезому стані, його ставлення до вчиненого злочину, той факт, що його робота пов'язана з керуванням транспортними засобами та є єдиним джерелом його доходу, що він є особою передпенсійного віку, до кримінальної відповідальності притягується вперше, відтак суд вважає за можливе не застосовувати до ОСОБА_1 додаткову міру покарання у вигляді позбавлення права керувати транспортними засобами.

Розглянувши цивільний позов ОСОБА_3 про стягнення з ТОВ «Вельтум-Запоріжжя» (правонаступник ТОВ «Умвельт-Запоріжжя»)матеріальної шкоди у розмірі 20 093,00 грн., та моральної шкоди у розмірі 500 000, 00 грн. завданої злочином, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 6 статті 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів»: Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Суд керується правовим висновком, сформульованим Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 04 липня 2018 року (755/18006/15-ц). Зокрема, згідно з п.п. 69, 71-73 вказаної постанови, у випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов'язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов'язаним суб'єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку. Після такої виплати деліктне зобов'язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. За умов, передбачених у статті 38 вказаного Закону, цей страховик набуває право зворотної вимоги (регрес) до завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Відтак, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладання обов'язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Згідно з п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

У відповідності до приписів ст. 23 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», шкодою, заподіяною життю та здоров'ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є:

шкода, пов'язана з лікуванням потерпілого;

шкода, пов'язана з тимчасовою втратою працездатності потерпілим;

шкода, пов'язана із стійкою втратою працездатності потерпілим;

моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.

Суд враховує, що за дослідженою судом копією полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АК/8090190 на момент ДТП цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу «ЗІЛ КО444», реєстраційний номер НОМЕР_1, була застрахована ПАТ «СК «Арсенал Страхування».

З досліджених судом доказів та встановлених на їх підставі фактичних обставин не вбачаються підстави для висновку про те, що у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування, останнім не вчинялися дії, передбачені статтею 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», доказів про отримання відмови у виплаті страхового відшкодування від страхової компанії цивільним позивачем не надано.

Оскільки на момент ДТП цивільно-правова відповідальність ТОВ «Вельтум-Запоріжжя»була застрахована, покладання обов'язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на цивільного відповідача суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності.

Під час розгляду даної справи судом було звернуто увагу цивільного позивача та його представника на відповідні положення цивільного законодавства, однак останні своїми процесуальними правами скористалися на власний розсуд та не побажали пред'являти позовні вимоги до ПАТ «СК «Арсенал Страхування»або залучення останньої до участі у розгляді справи у якості співвідповідача.

Оскільки позовні вимоги пред'явлені не до всіх належних відповідачів (не пред'явлені до страховика ПАТ «СК «Арсенал Страхування»), суд позбавлений можливості давати оцінку обґрунтованості таких позовних вимог, визначати розмір сум, які підлягають відшкодуванню внаслідок ДТП, та здійснювати їх розподіл між страховиком (у межах страхових сум) і винуватцем ДТП.

З огляду на вищевикладене, цивільний позов ОСОБА_3 до ТОВ «Вельтум-Запоріжжя»про стягнення матеріальної шкоди у розмірі 20 093, 00 грн. та моральної шкоди у розмірі 500 000,00 грн.задоволенню не підлягає, що не є перешкодою для їх вирішення по суті у разі звернення до суду з відповідними позовними вимогами до ТОВ «Вельтум-Запоріжжя»і ПАТ «СК «Арсенал Страхування», або лише до ТОВ «Вельтум-Запоріжжя»після виплати страховиком страхового відшкодування у межах страхових сум за заявою потерпілого.

Відповідно до статті 118 Кримінального процесуального кодексу України до процесуальних витрат відносяться витрати пов'язані із залученням експертів, які згідно з частиною 2 статті 124 Кримінального процесуального кодексу України у разі ухвалення обвинувального вироку стягуються з обвинуваченого на користь держави.

Питання про речові докази судом вирішується у відповідності до вимог статті 100 Кримінального процесуального кодексу України.

Відповідно до пункту 12 частини 1 статті 368 Кримінального процесуального кодексу України, ухвалюючи вирок, суд повинен вирішити такі питання: що належить вчинити з майном, на яке накладено арешт, речовими доказами і документами.

Згідно з пунктом 14 частини 1 статті 368 Кримінального процесуального кодексу України, ухвалюючи вирок, суд повинен вирішити такі питання: як вчинити із заходами забезпечення кримінального провадження.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 28.09.2017 року застосовано заходи забезпечення кримінального провадження у виді арешту майна, а саме: автомобіля «ЗІЛ КО444», реєстраційний номер НОМЕР_1 з позбавленням його власника права на відчуження та розпорядження вказаним майном.

Приймаючи до уваги вищенаведене, суд вважає за необхідне скасувати арешт на вищевказане майно.

Ухвалою Орджонікідзевскього районного суду м. Запоріжжя від 27 жовтня 2017 року ОСОБА_1 на досудовому слідстві обрано запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання строком до 20 грудня 2017 року включно. Під час судового провадження клопотання про обрання запобіжного заходу обвинуваченому від сторони обвинувачення не надходило. Підстав для обрання ОСОБА_1 запобіжного заходу до набрання вироку законної сили суд не вбачає.

Керуючись частиною 3 статті 349, статтями 368, 370, 371, 373, 374 Кримінального процесуального кодексу України, суд -

У Х В А Л И В:

Визнати винним ОСОБА_1 у скоєнні злочину, передбаченого частиною 2 статті 286 Кримінального кодексу України та призначити йому покарання у виді 4 років позбавлення волі без позбавлення права керувати транспортними засобами.

Згідно із правилами статей 75, 76 Кримінального кодексу України звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання із випробуванням строком на 2 роки, якщо він протягом цього строку не вчинить нового злочину та виконає покладені на нього обов'язки, а саме:

- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації;

У позові ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вельтум-Запоріжжя», третя особа - ОСОБА_1 - відмовити.

Скасувати арешт накладений ухвалою слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 28.09.2017 рокуу справі № 335/11528/17 на майно, а саме: автомобіль «ЗІЛ КО444», реєстраційний номер НОМЕР_1.

Стягнути з ОСОБА_1 понесені по справі судові витрати в сумі 1 581, 92 грн., пов'язані з проведенням судової інженерно-транспортної експертизи № 9-651 від 06.10.2017 року за експертною спеціальністю «Дослідження технічного стану транспортних засобів» та в сумі 1 483 грн. 05 коп., пов'язані з проведенням судової інженерно-транспортної експертизи № 9-689 від 20.10.2017 року за експертною спеціальністю «Дослідження обставин і механізму дорожньо-транспортної пригод».

Речовий доказ, а саме - автомобіль «ЗІЛ КО444», реєстраційний номер НОМЕР_1, що передано представнику Товариства з обмеженою відповідальністю «Вельтум-Запоріжжя» - залишити Товариству з обмеженою відповідальністю «Вельтум-Запоріжжя» за належністю.

Вирок набирає законної сили через тридцять днів з моменту його проголошення, якщо не буде оскаржений.

Вирок може бути оскаржений до Запорізького апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Запоріжжя протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя Я.Р.Марко