Ухвала суду № 79769861, 07.02.2019, Галицький районний суд м. Львова

Справа № 461/4258/18

Провадження № 1-кп/461/135/19

У Х В А Л А

07.02.2019 року Галицький районний суд міста Львова у складі:

головуючого судді Фролової Л.Д.,

за участі:

секретаря судового засідання Збожної О.Р.,

прокурора Мішкурова К.О.,

обвинувачених ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,

ОСОБА_4,

захисників ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7,

ОСОБА_8,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_9 за ч. 3 ст. 27 – ч. 2 ст. 187, ч.3 ст. 27 - ч. 2 ст. 146, ч. 2 ст. 332, ч. 1 ст. 14 – ч.3 ст. 332 КК України, ОСОБА_2 за ч.2 ст. 187, ч. 2 ст. 146, ч. 1 ст. 14 – ч.3 ст. 332 КК України, ОСОБА_10 ОСОБА_11 за ч. 2 ст. 187, ч. 2 ст. 146 КК України, ОСОБА_4 за ч. 3 ст. 332 КК України та ОСОБА_1 ч.2 ст. 187, ч. 2 ст. 146 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Галицького районного суду м. Львова знаходиться зазначена кримінальна справа, яка передана судді Фроловій Л.Д. 07 лютого 2019 року після повторного автоматичного розподілу.

Обвинуваченому ОСОБА_1 ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 10 грудня 2018 року був обраний запобіжний захід у виді тримання під вартою, який закінчується 07 лютого 2019 року.

Прокурором у судовому засіданні заявлене усне клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_1 на 02 місяці. Вимоги щодо продовження строку запобіжного заходу прокурор мотивує тим, що на даний час продовжують існувати ризики, встановлені ухвалою слідчого судді, а саме: можливість переховування ОСОБА_1 від суду, вчинення інших злочинів, перешкоджання встановленню істини у кримінальному провадженні шляхом впливу на свідків.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_1 – ОСОБА_12 про проведення підготовчого судового засідання був сповіщений телефоном. При цьому останній повідомив, що він перебуває у відрядженні на території Закарпатської області, тому до суду з’явитися не має можливості. Крім того, до суду надійшло клопотання адвоката ОСОБА_12 про неможливість проведення підготовчого судового засідання та відкладення розгляду.

Враховуючи наведені обставини та необхідність забезпечення оперативного розгляду клопотання прокурора про продовження терміну дії запобіжного заходу, а також враховуючи необхідність забезпечення дотримання права обвинуваченого на захист, судом в порядку ст.ст. 49, 53 КПК України було залучено безоплатного захисника за призначенням з Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Львівській області.

В підготовчому судовому засіданні обвинувачений та його захисник ОСОБА_7 проти задоволення клопотання прокурора щодо продовження строку тримання ОСОБА_1 під вартою заперечували. Крім того, захисником було наголошено на неможливості розгляду клопотання прокурора, яке заявлене ним усно, не подане до суду за п’ять днів до закінчення строку, оскільки це є грубим порушенням вимог КПК України.

Вислухавши позиції сторін кримінального провадження, вивчивши матеріали справи, при розгляді клопотання прокурора суд враховує наступне.

Згідно з положеннями частини третьої статті 315 KПК України під час підготовчого провадження суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого.

Європейський суд з прав людини неодноразово у рішеннях зазначав, що право на справедливий судовий розгляд може бути обмежене державою, якщо це обмеження не завдає шкоди самій суті права. Так, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «ОСОБА_3 проти Сполученого Королівства» від 28 жовтня 1998 року вказано, що обмеження не буде сумісним з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо воно не має правомірної мети і якщо відсутнє пропорційне співвідношення між вжитими засобами та поставленою метою. Зазначена позиція висловлена також у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Креуз проти Польщі» від 19 червня 2001 року.

Відповідно до принципу V, викладеного у Рекомендації № (94) 12 «Незалежність, дієвість та роль суддів», ухваленій Комітетом ОСОБА_13 Європи на 518-му засіданні заступників міністрів 13 жовтня 1994 року, судді зобов’язані, зокрема, проводити розгляд справи неупереджено, спираючись на власну оцінку фактів та власне тлумачення закону; забезпечити, щоб кожна сторона мала однакові можливості бути заслуханою і щоб процедурні права кожної із сторін дотримувались відповідно до положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У зв’язку із цим Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ опублікував інформаційний лист від 30 грудня 2016 року № 9-3167/0/4-16 «Щодо вжиття заходів загального характеру, зумовлених порушенням статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, які встановлені у рішенні Європейського суду з прав людини від 9 жовтня 2014 року у справі «Чанєв проти України».

У пункті 2 цього листа Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ нагадав про необхідність дотримання суддями процесуального порядку застосування запобіжних заходів, у тому числі запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, під час підготовчого провадження.

Щодо застосування запобіжних заходів, що обмежені терміном дії (домашній арешт, тримання під вартою тощо), визначених ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування, слід звернути увагу, що в зазначеному листі Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ звернув увагу на необхідність врахування вимог, що обрання, продовження дії таких запобіжних заходів під час підготовчого судового засідання здійснюється за клопотанням учасників судового провадження з урахуванням вимог глави 18 КПК України.

Зокрема, глава 18 КПК України містить вимоги до письмового клопотання про зміну запобіжного заходу, його форми та змісту, а також вимог щодо внесення клопотання про продовження запобіжного заходу не пізніше аніж за п’ять днів до закінчення дії попередньої ухвали.

Статтею 200 КПК України визначено порядок внесення слідчим, прокурором клопотання про зміну запобіжного заходу, вимоги до такого клопотання. Згідно з частинами першою – четвертою статті 200 КПК України прокурор, слідчий за погодженням з прокурором має право звернутися в порядку, передбаченому статтею 184 цього Кодексу, до слідчого судді, суду із клопотанням про зміну запобіжного заходу, в тому числі про скасування, зміну або покладення додаткових обов’язків, передбачених частиною п’ятою статті 194 цього Кодексу, чи про зміну способу їх виконання.

У клопотанні про зміну запобіжного заходу обов’язково зазначаються обставини, які: 1) виникли після прийняття попереднього рішення про застосування запобіжного заходу; 2) існували під час прийняття попереднього рішення про застосування запобіжного заходу, але про які слідчий, прокурор на той час не знав і не міг знати. Копія клопотання та матеріалів, якими обґрунтовується необхідність зміни запобіжного заходу, надається підозрюваному, обвинуваченому не пізніше ніж за три години до початку розгляду клопотання. До клопотання додаються: 1) копії матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання; 2) перелік свідків, яких слідчий, прокурор вважає за необхідне допитати під час розгляду клопотання, із зазначенням відомостей, які вони можуть надати, та обґрунтуванням значення цих відомостей для вирішення питання; 3) підтвердження того, що підозрюваному, обвинуваченому надіслана копія клопотання та копії матеріалів, що обґрунтовують клопотання.

З урахуванням викладеного, беручі до уваги, що клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою було заявлене усно в судовому засіданні, в порушення вимог Глави 18 КПК України таке не було подане до суду раніше ніж за п’ять днів до закінчення дії попередньої ухвали, його копія не вручена обвинуваченому, суд відмовляє у його задоволенні з метою забезпечення процесуальної рівності сторін кримінального провадження.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 331 КПК України вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

24 січня 2019 року до суду надійшло клопотання захисника ОСОБА_1 – адвоката ОСОБА_12 про зміну обвинуваченому запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт. Свої вимоги захист мотивує відсутністю передбачених процесуальним законом ризиків.

Слідчим суддею Галицького районного суду м. Львова 10 грудня 2018 року вже було вирішено питання щодо обґрунтованості підозри обвинуваченого. В підготовчому судовому засіданні суд не перевіряє обґрунтованість такої підозри. Це може бути перевірено лише під час дослідження доказів судом в судовому засіданні.

Положеннями ст. 199 КПК України передбачено, що при розгляді доцільності продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у ст. 184 цього Кодексу, ураховуються обставини, які свідчать про те, що заявлені ризики не зменшилися або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; виклад обставин, які перешкоджають завершенню розгляду справи до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

Згідно з обвинувальним актом, ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні ряду кримінальних правопорушень, в тому нападі з метою заволодіння чужим майном, поєднаного з погрозою застосування насильства небезпечного для життя особи та застосування насильства небезпечного для здоров’я особи, яка зазнала нападу (розбою) за попередньою змовою групою осіб за вчинення якого передбачене покарання виключно у вигляді позбавленням волі на строк від семи до десяти років із конфіскацією майна.

При цьому, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, який у свій практиці зазначає, що небезпеку переховування не можна вимірювати тільки залежно від суворості можливого покарання, її треба визначати з урахуванням характеру підозрюваного, його моральних якостей, наявності у нього коштів. Ризик втечі має оцінюватись у світлі факторів, пов’язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв’язками та усіма видами зв’язку з країною, в які така особа піддається кримінальному переслідуванню (рішення у справі «Бекчиєв проти Молдови»).

Слідчим та прокурором в порушення вимог ч. 4 ст. 194 КПК України не надані докази продовження існування встановлених раніше в ухвалі слідчого судді ризиків, що передбачені ст. 177 Кодексу, не доведена неможливість застосування більш м’якого запобіжного заходу.

Оскільки стороною обвинувачення не спростовані доводи клопотання захисника, слідчий суддя вважає що запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту буде достатнім для забезпечення виконання ОСОБА_1 покладених на нього процесуальних обов’язків, а також забезпечить його належну процесуальну поведінку.

Виходячи з наведеного, суд вважає за необхідне у задоволенні клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою відмовити, задовольнити клопотання захисника ОСОБА_12, змінивши ОСОБА_1 запобіжний захід на цілодобовий домашній арешт.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 371-372 КПК України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні усного клопотання прокурора Мішкурова К.О. про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_1 – відмовити.

Клопотання захисника – адвоката ОСОБА_12 про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_1 – задовольнити.

Змінити ОСОБА_1 запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт.

Зобов’язати ОСОБА_1:

- не залишати місце проживання за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, цілодобово;

- прибувати до суду згідно з викликом;

- не відлучатися з постійного місця проживання без дозволу суду;

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання;

- здати на зберігання до відповідного органу свій паспорт для виїзду за кордон.

Роз'яснити обвинуваченому, що відповідно до ст. 181 КПК України працівники органу внутрішніх справ з метою контролю за його поведінкою мають право з'являтися в житло, під арештом в якому він перебуває, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань, пов'язаних із виконанням покладених на нього обов'язків, використовувати електронні засоби контролю.

Повний текст ухвали проголошений 11 лютого 2019 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Л.Д. Фролова