Ухвала суду № 79769407, 04.02.2019, Дніпровський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Запоріжжя)

Дата документу 04.02.2019

Справа № 334/8622/18

Провадження № 2/334/1370/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2019 року суддя Ленінського районного суду м. Запоріжжя Баруліна Т.Є., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Ленінського районного суду м. Запоріжжя перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок ДТП. Ціна позову складає 35000,00 грн.

01.02.2018р. ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про забезпечення позову, шляхом накладення арешту на 1/2 частку квартири АДРЕСА_1, яка належить на праві власності відповідачу ОСОБА_2, в якій стверджував, що невжиття заходів забезпечення позову зробить неможливим виконання рішення суду.

У відповідності з ч. 1 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Частиною 2 цієї ж статті зазначено, що забезпечення позову допускається як до пред’явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно з ч. 1 ст. 151 ЦПК України заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити: найменування суду, до якого подається заява; повне найменування (для юридичних осіб) або ім’я (прізвище, ім’я та по батькові - для фізичних осіб) заявника, його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштові індекси, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв’язку та адресу електронної пошти, за наявності; предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; ціну позову, про забезпечення якого просить заявник; пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення; інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

За загальним правилом, заявник зобов’язаний довести наявність підстав для забезпечення позову, надавши відповідні докази, що невжиття заходів забезпечення позову може привести до утруднення або навіть неможливості у майбутньому виконати рішення суду.

Так заявник в своїй заяві про забезпечення позову ОСОБА_1 просить вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на 1/2 частку квартири АДРЕСА_1, яка належить відповідачу на підставі Свідоцтва про право спадщину та зазначає, що відповідач протягом року уникає виконання своїх зобов’язань та на думку позивача існує ризик того, що він і в подальшому має намір їх не виконувати, при цьому не надає доказів на підтвердження наявних підстав, які можуть привести до утруднення або навіть неможливості у майбутньому виконати рішення суду.

Крім того, суд бере до уваги те, що ціна заявленого ОСОБА_1 позову становить 35000,00 грн., а тому, його заява про забезпечення позову суперечить поняттю співмірності, оскільки згідно ч.3 ст.150 ЦПК України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, чи майнових наслідків заборони відповідачу, іншим особам здійснювати певні дії.

Згідно до ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи

Відповідно до п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» зазначено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з’ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу позивача та відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Всупереч цьому, позивачем не наведено достатніх підстав для забезпечення позову, не вказано відомостей що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, що дійсно існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду при задоволенні позову, а також вартість майна відповідача, на яке позивач просить накласти арешт з метою забезпечення позову, є неспівмірною (значно вищою), ніж розмір заявлених ним позовних вимог.

Таким чином, у зв’язку з тим, що позивач не навів достатніх підстав для необхідності застосування забезпечення позову, суд вважає його вимогу про забезпечення позову безпідставною, необґрунтованою та передчасною, тому приходить до висновку про необхідність відмовити у забезпеченні позову.

За змістом ст.353 ЦПК України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо скасування забезпечення позову, відмови в скасуванні чи заміні заходів забезпечення позову або відмови у забезпечені позову.

Керуючись ст. ст. 149-153, 353-354 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову шляхом накладення арешту на 1/2 частку квартири АДРЕСА_1, яка належить на праві власності відповідачу ОСОБА_2 – відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п’ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п’ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя: Баруліна Т. Є.