Рішення № 79769365, 25.01.2019, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1Справа № 335/14840/18 2/335/800/2019

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 січня 2019 року м. Запоріжжя

Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді Геєць Ю.В.,

за участю секретаря судового засідання Ровенської В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1, в особі представника ОСОБА_2, до Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1, в особі представника ОСОБА_2, звернувся з позовом про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, мотивуючи свої вимоги тим, що він перебував у трудових відносинах з ПАТ «Запоріжжяобленерго», однак протягом останнього часу не отримував заробітну плату, у зв’язку з чим позивач розірвав трудовий договір з власної ініціативи відповідно до ч. 3 ст. 38 КЗпП України, але в день звільнення заборгованість з заробітної плати, розрахункові та належні компенсації сплачені не були.

Рішенням суду від 19.11.2018 року з відповідача стягнуто на користь позивача нараховану, але не виплачену заробітну плату у розмірі 49 577,95 грн. без урахування прибуткового податку з громадян й інших обов’язкових платежів; середню заробітну плату за затримку у розрахунку по заробітній платі при звільненні за період 27.06.2018 року по 04.10.2018 року у розмірі 18590,67 грн., та витрати на правничу допомогу у розмірі 2400,00грн., а всього у розмірі 70 568,62 грн.

Оскільки заборгованість відповідачем, на даний час, не сплачено, позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 28.11.2018 року по 21.12.2018 року, що складає 4849,74 грн., а також витрати на правничу допомогу у розмірі 6300 грн.

Ухвалою судді від 21.12.2018 року прийнято до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 розгляд справи визначено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (викликом) сторін в приміщенні Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя.

Відповідно до письмових заперечень відповідача викладених у його відзиві на позовну заяву, відповідач просить відмовити позивачу у задоволенні позову, оскільки відсутня його вина в затримці розрахунку з позивачем, також зазначив, що сума середнього заробітку 269,43 грн. позивачем розрахована без виключення (без віднімання) сум відрахувань, податків і зборів, крім того, вважає, що підготовка даної позовної заяви не є складною, оскільки підготовлено типову позовну заяву, яку подано у багатьох інших аналогічних справах, та виходячи із суми позовних вимог, просить зменшити орієнтований розрахунок витрат на послуги адвоката по зазначеній справі.

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідно до ч. 8 ст. 279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи – також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судове дебати не проводяться.

Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, приходить до наступного висновку.

Згідно з ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

У відповідності зі ст.ст. 12,13 ЦПК України, суд розглядає справи на принципах змагальності і диспозитивності, у межах заявлених позовних вимог на підставі доказів, поданих учасниками справи.

Відповідно до ст. 43 Конституції України держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.

Відповідно до ст. 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Згідно ч. 3 ст. 38 КЗпП України, працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору.

Ч. 1 ст. 47 КЗпП України передбачено, що власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Статтею 233 КЗпП України встановлено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, працював у ПАТ «Запоріжжяобленерго», та був звільнений на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України (наказ № 2795-К від 26.06.2018 року).

Рішенням Орджонікдзевського районного суду м. Запоріжжя від 04.10.2018 року позовні вимоги задоволені частково, стягнуто з відповідача на його користь нараховану, але не виплачену заробітну плату у розмірі 49 577,95 (сорок дев’ять тисяч п’ятсот сімдесят сім гривень 95 копійок), без урахування прибуткового податку з громадян й інших обов’язкових платежів; середню заробітну плату за затримку у розрахунку по заробітній платі при звільненні за період 27.06.2018 рік по 04.10.2018рік у розмірі 18590,67(вісімнадцять тисяч п’ятсот дев’яносто гривень 67 копійок) грн., та витрати на правничу допомогу у розмірі 2400,00 грн.(дві тисячі чотириста гривень 00 копійок), а всього у розмірі 70 568,62 (сімдесят тисяч п’ятсот шістдесят вісім гривень 62 копійок) грн.

На теперішній час заборгованість по заробітній платі відповідачем не погашена.

Таким чином, відповідачем порушено трудові права позивача, які підлягають захисту шляхом стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, закріплено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

В розумінні Європейського Суду з прав людини мирне володіння своїм майном включає не тільки «класичне» право власності, яке розглядається в Україні, а й, до прикладу, виплати за трудовим договором та інші виплати.

Отже, відсутність коштів у роботодавця жодним чином не може слугувати поважною причиною невиплати працівникові всіх належних йому сум, а невиплата заробітної плати розцінюється Європейським судом з прав людини як порушення права на мирне володіння своїм майном.

З огляду на наведене, доводи відповідача про скрутне фінансове становище та залежність виплати заробітної плати від стану виконання зобов'язань споживачами послуг товариства, як підстава для відмови у задоволенні позову, є неспроможними.

Обчислюючи розмір середньої заробітної плати, яка підлягає стягненню, суд виходить з наступного.

Відповідно ч. 1 ст. 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При цьому, суд не знаходить підстав для звільнення відповідача від сплати середнього заробітку за час затримки розрахунку, оскільки відповідач не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження відсутності його вини у невиплаті належних позивачу сум в день звільнення. Сама пособі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Відповідно до п.21 постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» №13 від 24.12.1999 р., при визначенні середньої заробітної плати слід виходити з такого, що в усіх випадках, коли за чинним законодавством вона зберігається за працівником, це слід робити відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ №100 від 08.02.1995 року.

Відповідно до абзацу 3 пункту 2 Порядку 100, середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов’язана відповідна виплата.

Відповідно до п. 8 Порядку нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати. Нарахування виплат, що провадиться обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Отже розмір середнього заробітку позивача за час затримки становить 4849,74 гривень з розрахунку: 18 робочих днів з 28.11.2018р по 21.12.2018р року х 269,43 гривень (середньоденна заробітна плата позивача на день звільнення), що підтверджується розрахунком позивача. Який підлягає стягненню з відповідача.

При цьому, пунктом 6 постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» надані роз’яснення, що, задовольняючи позовні вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов’язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов’язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Верховний Суд у постанові від 18.07.2018 року у справі № 359/10023/16-ц дійшов висновку, що суд має визначати суму середнього заробітку працівника за час вимушеного прогулу без утримання податків й інших обов'язкових платежів, про що вказує в резолютивній частині рішення. Проте в рішенні, яке перебувало на виконанні, суд не зазначив, що сума середнього заробітку стягнена без урахування (утримання) податків і зборів.

Системний аналіз законодавства дає підстави для висновку, що суми, які суд визначає до стягнення з роботодавця на користь працівника як середній заробіток за час вимушеного прогулу, обчислюються без віднімання сум податків і зборів. Останні підлягають нарахуванню роботодавцем під час виконання відповідного судового рішення, унаслідок чого виплачена працівнику сума зменшується на суму податків і зборів.

Таке відрахування податків й обов'язкових платежів із середнього заробітку за час вимушеного прогулу не погіршує становища працівника, оскільки за цей період, у разі перебування на посаді, працівник отримував би заробітну плату, з якої також відраховувалися б податки та збори.

Отже, згідно вказаного правового висновку, і зарплата, і середній заробіток, які стягуються судом на користь працівника з роботодавця мають зазначатись судом без виключення з них податків і зборів, які сплачуються роботодавцем під час виконання рішення суду.

За таких обставин, визначена судом сума середнього заробітку позивача за час затримки розрахунку у розмірі 4849,74 гривень, яка підлягає стягненню з відповідача, є сумою, з якої під час виконання відповідного судового рішення підлягають нарахуванню роботодавцем та утриманню податки та збори.

Вирішуючи вимогу позивача про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу у розмірі 6 300,00 гривень, суд виходить з наступного.

У відповідності до ч. 3 ст. 133 ЦПК України, витрати на професійну правничу допомогу відносяться до судових витрат як витрати, пов'язані з розглядом справи.

Порядок визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу, розподілу витрат між сторонами визначається ст. 137 ЦПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов’язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Участь адвоката, який представляє інтереси позивача у справі ОСОБА_2 факт надання правової допомоги підтверджено ордером на надання правової допомоги, договором про надання правової допомоги, копією свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю, квитанцією на суму 6 300,00 гривень та актом прийняття-передачі наданих адвокатських послуг. Адвокат у судовому засіданні участі не приймав, а тому суд вважає, що розмір витрат на оплату послуг адвоката є не співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом наданих послуг, розміром позовних вимог, справа не є складною, не потребує значного часу на виконання робіт, тому на підставі ч. 5 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на правничу допомогу підлягає зменшенню до 1 000 гривень.

На підставі п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» позивача звільнено від сплати судового збору за звернення до суду з позовним вимогами про стягнення заробітної плати, а тому суд вважає необхідним в порядку, передбаченому ст. 141 ЦПК України, стягнути з відповідача на користь держави судовий збір у розмірі 704,80 гривень.

Керуючись ст.ст.2, 3, 10-12, 13, 76-81, 82, 137, 141, 259, 263-265,430 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 доПублічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні - задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» (м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, 14, код ЄДРПОУ 00130926) на користь ОСОБА_1, (ІНФОРМАЦІЯ_2, який мешкає за адресою: 71012, АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, починаючи з 28.11.2018 року по 21.12.2018 року включно у сумі 4849,74 грн. 74 коп., яка зазначена без відрахування податку та обов’язкових платежів і зборів, та з якої податок і збори підлягають відрахуванню при сплаті,витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1 000 гривень, а всього стягнути 5849 грн. 74 коп.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» (м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, 14, код ЄДРПОУ 00130926) на користь держави судовий збір у розмірі 704 (сімсот чотири) гривні 80 копійок.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду шляхом подачі у 30-денний строк з дня складення повного судового рішення, апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на рішення суду до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телемунікаційної системи подається до Запорізького апеляційного суду через Орджонікідзевський районний суд міста Запоріжжя.

Суддя: Ю.В. Геєць