Вирок № 79768556, 12.02.2019, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-кп/793/264/19 Справа № 711/9623/16-к Категорія: ч.1 ст. 286 КК УкраїниГоловуючий у І інстанції Угорчук В.В. Доповідач в апеляційній інстанції Поєдинок І. А.

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2019 року Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючого суддів при секретарі Поєдинка І. А. Торопенка М. В., Биби Ю. В. Наконечній М. М.з участю прокурораПашковської Ю.П.

обвинуваченого ОСОБА_7

захисника Ткаченка В.Л.

представника потерпілої -

адвоката ОСОБА_9

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси кримінальне провадження за апеляційними скаргами представника потерпілої ОСОБА_10 - адвоката ОСОБА_9 та прокурора у кримінальному провадженні на вирок Придніпровського районного суду м. Черкаси від 22 червня 2017 року, яким

ОСОБА_7

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Шпола, Черкаської області, громадянина України, із середньою освітою, не одруженого, який має на утриманні малолітню дитину, працюючого без оформлення трудового договору, не судимого, зареєстрованого в АДРЕСА_1, мешканця АДРЕСА_2,

визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України та призначено покарання у вигляді обмеження волі строком 1 (один) рік без позбавлення права керування транспортними засобами.

У відповідності до ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_7 від покарання у вигляді обмеження волі з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку 1 (один) рік не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки.

Згідно з положеннями п.п. 1,2 ч.І ст. 76 КК України покладено на засудженого ОСОБА_7 наступні обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Позовні вимоги потерпілої ОСОБА_10 задоволено частково: Вирішено стягнути з ОСОБА_7 на її користь на відшкодування моральної шкоди 30 000 грн., на відшкодування матеріальної шкоди 9260 грн.33 коп., а всього 39 260 грн. 33 коп. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Вирішено стягнути з ОСОБА_7 витрати на залучення експертів у сумі 3166 грн.56 коп.

Вирішено долю речових доказів в порядку ст.100 КПК України, -

в с т а н о в и л а :

Згідно вироку ОСОБА_7 визнаний винним та засуджений за те, що біля 13 години 45 хвилин 03 вересня 2016 року керував автомобілем «Форд Транзит» державний реєстраційний номер НОМЕР_1 і рухався в м. Черкаси по вул. Симиренківській (колишня Рябоконя) від вул. Благовісної в напрямку вул. Петровського (тепер Нарбутівська). При цьому, порушуючи вимоги п.п. 2.3 «б», 8.7.3 «е» Правил дорожнього руху України, не був уважним і відповідно не відреагував на дорожню обстановку та виїхав на перехрестя з вул. Надпільною на червоне світло світлофора, що призвело до зіткнення із автомобілем «ВАЗ 2103» державний реєстраційний номер НОМЕР_2, який під керуванням водія ОСОБА_11 рухався по вул. Надпільній в напрямку від вул. Добровольського до вул. Подолінського. При цьому пасажир автомобіля ВАЗ -2103 потерпіла ОСОБА_10 отримала рани обличчя, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я, а також закритий перелом обох кісток правого передпліччя, травму таза з вивихом лівого стегна та переломом вертлюгової западини зліва, які відносяться до категорії тілесних ушкоджень середньої тяжкості, що спричинили тривалий розлад здоров'я.

Під час судового розгляду в суді першої інстанції було проведено ще одну судово-медичну експертизу, за результатами якої прокурором змінено обвинувачення ОСОБА_7 на ч.2 ст.286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху, що спричинило потерпілій ОСОБА_10 тяжке тілесне ушкодження.

Суд, оцінивши докази у кримінальному провадженні, дійшов висновку, що обвинувачений ОСОБА_7 своїми діями скоїв кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.286 КК України, а саме - порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.

Не погоджуючись з судовим рішенням в своїх апеляційних скаргах:

- прокурор у кримінальному провадженні просить вирок суду скасувати через невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення, особі засудженого внаслідок м'якості та неправильного застосування кримінального закону. Постановити новий вирок, яким засудити ОСОБА_7 за ч.2 ст.286 КК України до 3 років позбавлення волі, без позбавлення права керувати транспортним засобом. На підставі ст.75 КК України звільнити від відбування покарання з випробуванням строком на 2 роки та застосувати положення ст.76 КК України. В обґрунтування своїх вимог прокурор зазначає про помилковість висновку суду щодо оцінки рубця потерпілої ОСОБА_10, як такого, що не надає обличчю потерпілої огидного, відразливого чи потворного вигляду, оскільки, рубець помітний здалеку, без хірургічного втручання його прибрати неможливо, що дає потерпілій почуття відразливості від свого зовнішнього вигляду. Крім того, суд не в достатній мірі врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, а саме наслідки, у вигляді тілесних ушкодження, які позбавили потерпілу на тривалий проміжок часу нормального способу життя, а рубець на обличчі нагадує про аварію.

- представник потерпілої ОСОБА_10 - адвокат ОСОБА_9 просить вирок скасувати і ухвалити новий, яким визнати ОСОБА_7 винним у скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, призначивши покарання в межах відповідної частини статті, та задовольнити в повному обсязі цивільний позов в частині відшкодування моральної шкоди. Крім того, зазначає, що суд першої інстанції не врахував, що наявне тілесне ушкодження призвело до ускладнень у виконанні професійних обов'язків ОСОБА_10, яка працює майстром у професійно-технічному училищі з неповнолітніми. Крім того, травма вплинула на психологічний стан потерпілої, а тому судом невмотивовано зменшено розмір моральної шкоди до 30 000 грн.

Заслухавши суддю-доповідача, думку прокурора, яка підтримала вимоги апеляційної скарги та не заперечувала проти задоволення апеляційної скарги представника потерпілої ОСОБА_9, міркування потерпілої ОСОБА_10 та її представника - адвоката ОСОБА_9, які підтримали апеляційну скаргу прокурора та наполягали на задоволенні своєї апеляційної скарги, доводи захисника Ткаченка В.Л. та обвинуваченого ОСОБА_7, які заперечували проти апеляційних скарг і просили судове рішення залишити в силі, перевіривши матеріали кримінального провадження, вивчивши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги прокурора та представника потерпілої ОСОБА_12 - адвоката ОСОБА_9 підлягають до задоволення з наступних підстав.

Провівши за клопотанням учасників процесу повторне часткове дослідження доказів, колегія суддів приходить до наступного.

Відповідно до ст.370 КПК України вирок суду повинен бути законним, обґрунтованим та вмотивованим. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ці вимоги закону судом не виконані.

Кваліфікуючи дії ОСОБА_7 з ч.1 ст.286 КК України, суд першої інстанції в своєму вироку послався на те, що наявний у потерпілої рубець довжиною 7см у підщелепній області зліва не надає обличчю потерпілої огидного, відразливого чи потворного вигляду, тому тілесні ушкодження у потерпілої ОСОБА_10 не можливо розцінювати як тяжке тілесне ушкодження.

Колегія суддів вважє такий висновок районного суду невірним.

Тяжким, умисним тілесним ушкодженням вважається тілесне ушкодження,небезпечне для життя в момент заподіяння, чи таке, що спричинило втрату будь-якого органу або його функцій, психічну хворобу або інший розлад здоров'я, поєднаний зі стійкою втратою працездатності не менш як на одну третину, або переривання вагітності чи непоправне знівечення обличчя.

Відповідно до Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, затверджених наказом Міністерства охорони здоров'я України від 17 січня 1995 року № б, судово-медичний експерт не кваліфікує ушкодження обличчя як знівечення, оскільки це поняття не є медичним. Він визначає вид ушкодження, його особливості та механізм утворення, встановлює, чи є це ушкодження виправним або невиправним. Під виправністю ушкодження належить розуміти значне зменшенні вираженості патологічних змін (рубця, деформації, порушення міміки тощо), з часом чи під дією не хірургічних засобів. Коли ж для усунення необхідне оперативне втручання (косметична операція), то ушкодження обличчя вважається невиправним.

Відповідно до роз'яснень, що містяться у п. 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 7 лютого 2003 року «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров'я особи», визначення наявності знівечення обличчя є компетенцією суду. Встановлювати ж, чи є знівечення обличчя непоправним, необхідно за допомогою

судово-медичної експертизи.

Зі змісту вироку суду першої інстанції вбачається, що суд першої інстанції дійшов

висновку, про те, що виходячи із загальноприйнятих уявлень про вигляд людини, наявний на обличчі потерпілої рубець довжиною близько 7 см з деяким опущенням лівого кута рота не можна розцінити як тяжке тілесне ушкодження, оскільки він не є огидним, страхітливим чи таким, що відштовхує, не надає обличчю потерпілої відразливого чи потворного вигляду, а тому суд не вважав доведеним, що тілесні ушкодження, заподіяні потерпілій, відносяться до категорії тяжких за ознакою непоправного знівечення обличчя.

Як убачається із висновку судово-медичної експертизи від 3 квітня 2017 року №02-01/536 виявлені в ОСОБА_10 рани м'яких тканин обличчя зліва зажили рубцем, який сам собою зникнути не може, з часом не стане менш помітним та потребує хірургічного втручання, тому це ушкодження може бути розцінено як тяжке, якщо буде визнано таким, що знівечило обличчя. В описовій частині висновку експерта зазначено, що при обстеженні ОСОБА_10 встановлено явище парезу лицьового нерва зліва, неврологічну слабкість 7 пари лицьового нерва зліва та постановлено діагноз «посттравматична невропатія лицьового нерва зліва».

Згідно із загальноприйнятими уявленнями про вигляд людини обличчям є передня

частина голови людини, яка виражає її зовнішність, індивідуальність, що за допомогою

міміки (руху м'язів обличчя) відображає внутрішній душевний стан, настрої,

переживання людини. Знівеченим обличчя вважається тоді, коли воно має неприємний, огидливий вигляд, не властивий нормальному людському обличчю.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції кваліфікуючі дії ОСОБА_7 за ч.1 ст.286 КК України безпідставно не взяв до уваги, що виявлені в ОСОБА_10 рани м'яких тканин обличчя зліва зажили рубцем, який сам собою зникнути не може, з часом не стане менш помітним та потребує хірургічного втручання, а також не враховував таких медичних критеріїв, як ушкодження лицьового нерва, що призвело до асиметрії обличчя - опущення лівого кута рота і порушення міміки обличчя потерпілої, що ускладнило артикуляцію, вплинуло на чіткість мови та звичні для людини процеси, в яких задіяні м'язи обличчя, як то прийом їжі, що негативно впливає не тільки на фізичний, а й на психологічний стан потерпілої ОСОБА_10

Зазначене свідчить про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність (п.1 ч.ст. 413 КПК), що потягло за собою невідповідність призначеного покарання та зменшення розміру моральної шкоди.

За вищевказаних обставин, вирок підлягає скасуванню в частині кваліфікації дій засудженого ОСОБА_7 за ч.1 ст.286 КК України, призначення покарання та розв'язання цивільного позову про відшкодування моральної шкоди з ухваленням в цій частині нового вироку, яким ОСОБА_7 необхідно визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення за ч.2 ст.286 КК України, кваліфікувавши його дії як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому тяжке тілесне ушкодження.

Призначаючи покарання ОСОБА_7 за ч.2 ст.286 КК України колегія суддів, у відповідності з вимогами ст.65, 66, 67 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відноситься до тяжкого злочину, вчинив злочин з необережною формою вини, дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, вину визнав частково, щиро кається, позитивно характеризується, має на утриманні неповнолітню дитину 2005 року народження та захворювання опорно-рухового апарату, часткове відшкодування потерпілій завданої шкоди, відсутність обставин, які обтяжують покарання, тому колегія суддів вважає, що ОСОБА_7 слід призначити мінімальне покарання в межах санкції ч.2 ст.286 КК України у виді 3 років позбавлення волі без позбавлення права керування транспортними засобами, оскільки апелянтами вимоги про позбавлення прав не заявлялись.

Відповідно до ч.2 ст.50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими так і іншими особами.

Під час апеляційного розгляду обвинувачений ОСОБА_7 просив застосувати до нього вимоги ЗУ «Про амністію у 2016 році», оскільки він має на утриманні малолітню дитину 2005 року народження, не має перешкод в застосуванні амністії.

Колегія суддів вважає за можливим застосувати вказаний закон, оскільки він вчинив необережний злочин, який не є особливо тяжким відповідно до вимог ст.12 КК України, має на утриманні малолітню дитину, а тому підпадає під перелік осіб п. «в» ст.1 ЗУ «Про амністію у 2016 році».

Крім того, вимоги апеляційної скарги представника потерпілої ОСОБА_10 - ОСОБА_13 щодо стягнення з ОСОБА_7 на користь потерпілої ОСОБА_10 моральну шкоду в розмірі 100 тисяч гривень підлягають до задоволення.

Відповідно до п.20 Постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 29.06.1990 року із змінами і доповненнями «Про виконання судами України законодавства і ППВСУ з питань судового розгляду справ і постановлення вироку», необхідно мотивувати у вироку вирішення цивільного позову в кримінальній справі, керуючись КПК України, відповідними нормами ЦПК України, роз'ясненнями ПВСУ №3 від 31.03.1989 року.

Згідно вимог ст. 1167 ЦК України визначено підстави відповідальності за завдану моральну шкоду. Так, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Враховуючи те, що внаслідок вчинення злочину, потерпіла ОСОБА_10 отримала закритий перелом обох кісток правого передпліччя, травму таза з вивихом лівого стегна та перелом вертлюгової западини зліва, рани обличчя злів, які зажили рубцем, який сам собою зникнути не може, з часом не стане менш помітним та потребує хірургічного втручання, а також враховуючі такі медичних критерії, як ушкодження лицьового нерва і внаслідок отриманих ушкоджень потерпіла ОСОБА_10 зазнала моральних та психологічних страждань, оскільки асиметрія обличчя - опущення лівого кута рота і порушення міміки обличчя потерпілої, що ускладнило артикуляцію, вплинуло на чіткість мови та звичні для людини процеси, в яких задіяні м'язи обличчя, як то прийом їжі призвело до зміни звичайного способу життя. Тому стягнення моральної шкоди з обвинуваченого в сумі 100 тисяч гривень на користь потерпілої ОСОБА_10 є справедливою та правомірною, яка відповідає завданим моральним стражданням.

Згідно ст.404 КПК України, вирок суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом в межах апеляційної скарги.

На підставі вище викладеного, колегія суддів вважає, що вирок суду підлягає до скасування, в зв'язку з чим апеляційна скарга представника потерпілої - адвоката ОСОБА_9 та прокурора підлягає до задоволення.

Керуючись статтями 404, 405, 407, 409, 413, 420 КПК України, колегія суддів, -

з а с у д и л а :

Апеляційну скаргу представника потерпілої ОСОБА_10 - адвоката ОСОБА_9 - задовольнити.

Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні - задовольнити.

Вирок Придніпровського районного суду м.Черкаси від 22.06.2017 року щодо ОСОБА_7 за ч.1 ст.286 КК України скасувати в частині кваліфікації дій обвинуваченого, призначеного покарання та розв'язання цивільного позову про відшкодування моральної шкоди.

В цій частині ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_7 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України та призначити покарання 3 (три) роки позбавлення волі без позбавлення права керування транспортними засобами.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_7 від покарання у вигляді позбавлення волі з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку 1 (один) рік не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки.

Відповідно до положення п.п. 1,2 ч.1 ст. 76 КК України покласти на засудженого ОСОБА_7 наступні обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

На підставі п. «в» ст.1 ЗУ «Про амністію у 2016 році» звільнити ОСОБА_7 від призначеного покарання.

Цивільний позов про відшкодування моральної шкоди - задовольнити. Стягнути з ОСОБА_7 на користь потерпілої ОСОБА_10 100 (сто) тисяч гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди.

В решті вирок Придніпровського районного суду м.Черкаси від 22.06.2017 року щодо ОСОБА_7 залишити без змін.

Вирок апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржений до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення.

Головуючий :

Судді :