Рішення № 79768271, 08.02.2019, Маньківський районний суд Черкаської області

Справа №701/772/18

Номер провадження2/701/27/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 лютого 2019 року Маньківський районний суд, Черкаської області

в складі: головуючого – судді - В.Л. Маренюка

при секретарі - Н.В. Філіпчак

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Маньківка справу за позовом ОСОБА_1 до ПАТ КБ «Приват Банк» та приватного нотаріуса ОСОБА_2 про скасування рішення нотаріуса про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно,

В С Т А Н О В И В :

Позивачка звернулась до відповідачів з позовом про скасування рішення нотаріуса про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно.

На підставу своїх вимог спирається на те, що 30 липня 2018 року в межах цивільної справи №701/241/18-ц за позовом ПАТ «Приватбанк» до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про виселення ОСОБА_3 ознайомилася з матеріалами справи та отримала копії позовної заяви й доданих до неї документів.

Одним з додатків до вище названого позову була копія ОСОБА_5 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень. Відповідно до цього ОСОБА_5, приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу ОСОБА_6 06.09.2016 року було прийнято рішення про реєстрацію прав та їх обтяжень, відповідно до якого право власності на будинок позивача перейшло до ПАТ КБ «Приват Банк».

Підставою для реєстрації права власності за ПАТ КБ «Приват Банк» була вимога ПАТ КБ «Приват Банк» б/н від 22.07.2006 року та Договір іпотеки № 4796 від 20.12.2006 року.

Про дану обставину позивач дізналася лише 1 серпня 2018 року після того, як отримала від ОСОБА_3 копію вище названого ОСОБА_5.

Одночасно позивач стверджує що до цього часу ніхто і ніяким чином позивачу не повідомляв, що Іпотекодержатель набув право власності на предмет іпотеки, а саме на житловий будинок, що знаходиться по пров. Хмельницького Богдана, буд. 3 с. Дзензелівка Маньківського району Черкаської області в позасудовому порядку.

Позивач вважає, що рішення нотаріуса про реєстрацію зміни власника винесене з грубим порушенням норм чинного законодавства України та підлягає скасуванню.

20.12.2006 р. піж позивачем та ЗАТ КБ «Приватбанк» було укладено кредитний договір № СSMGОК00000016 відповідно до якого позивачу було надано 85 000,00 грн., на придбання житлового будинку, що знаходиться пров. ОСОБА_7 (Ватутіна), 3 с. Дзензелівка Маньківського району Черкаської області та 17 000,00 грн., на сплату страхових платежів.

В забезпечення виконання Кредитного договору, 20 грудня 2006 року між позивачем та Банком у відповідності до статті 18 Закону України «Про іпотеку» було укладено Договір іпотеки №СSMGОК00000016, посвідчений нотаріусом Маньківського районного нотаріального округу ОСОБА_8 за реєстровим №4796, згідно якого, придбаний за кредитні гроші будинок було передано банку в іпотеку.

Позивач набула право власності на будинок на підставі договору купівлі-продажу житлового будинку, посвідченого нотаріусом Маньківського районного нотаріального округу ОСОБА_8 12 грудня 2006 року за реєстровим № 4624.

На підставі цього договору 14.12.2006 року було за позивачем зареєстровано право власності на будинок в реєстрі прав власності на нерухоме майно, реєстраційний № 15032573.

Таким чином, між позивачем та банком склались правовідносини, в яких позивач є споживачем фінансових послуг, наданих банком.

Однак, як позивачу стало відомо з копії ОСОБА_5 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень, власником будинку, який був предметом іпотеки у даний час є ПАТ КБ «Приват Банк» на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер:31249743 від 06.09.2016 12:24:18, внесеного приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу ОСОБА_9, номер запису про право власності 16240413.

Згідно даних Єдиного Державного реєстру речових прав на нерухоме майно підставою для винесення Нотаріусом, як реєстратором, рішення про реєстрацію права власності на Будинок за ПАТ КБ «Приват Банк», є вимога ПАТ КБ «Приват Банк»б/н від 22.07.2016 року та Договір іпотеки №4796 виданий 20.12.2006 ПН ОСОБА_8

Позивач вважає, що перехід права власності на будинок, реєстрація якого відбулась на підставі рішення нотаріуса від 06.09.2016 року, є незаконним, а рішення та запис про право власності повинні бути скасовані судом, як такі, що суперечать закону та Договору іпотеки з наступних підстав, що і змусило позивачку звернутись з відповідним позовом до суду.

Позивач до суду не з’явились, але в своїй позовній заяві просить справу слухати в її відсутності, позовні вимоги підтримує.

Представник позивача позов підтримав.

Представник ПАТ КБ «Приват Банк» в судовому засіданні заперечував на задоволення вимог позивача.

Приватний нотаріус ОСОБА_9 в судове засідання не з’явився, але згідно письмової заяви просить справу слухати у його відсутності, щодо предмету позову – покладається на думку суду.

Суд, вислухав думку учасників справи що з’явились до суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного висновку:

Приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу ОСОБА_6 06.09.2016 року було прийнято рішення про реєстрацію прав та їх обтяжень, відповідно до якого право власності на будинок позивача, що знаходиться адресою: пров. Богдана Хмельницького, 3, с. Дзензелівка, Маньківського району, Черкаської області, перейшло до співвідповідача - ПАТ КБ «Приват Банк».

Підставою для реєстрації права власності за ПАТ КБ «Приват Банк» стала вимога ПАТ КБ «Приват Банк» б/н від 22.07.2006 року та Договір іпотеки № 4796 від 20.12.2006 року.

Згідно п. 28 вищевказаного договору іпотеки, який містить Застереження про задоволення вимог Іпотекодержателя відповідно до ст. 36 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на предмет іпотеки за вибором Іпотекодержателя може бути здійснено у позасудовому порядку шляхом переходу до Іпотекодержателя права власності на предмет іпотеки, про що Іпотекодержатель зобов’язаний письмово повідомити Іпотекодавця.

На виконання вказаних положень договору іпотеки, 22.07.2016р. за листом без номера від ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» на ім'я позивача було надіслано лист зі зворотнім повідомленням про порушення умов Кредитного договору та зауважено, що після спливу тридцяти денного строку з дня отримання даного повідомлення Іпотекодавець має або погасити заборгованість по кредиту в сумі 591601,38 грн., або добровільно звільнити житловий будинок що знаходиться адресою: пров. Богдана Хмельницького, 3, с. Дзензелівка, Маньківського району, Черкаської області.

Згідно Рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення 27.07.2016р. повідомлення вручено особисто.

06.09.2016р. ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» подав заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень /щодо права власності/ та відповідні документи, на підставі яких приватним нотаріусом було зареєстроване право власності на житловий будинок що знаходиться адресою: пров. Богдана Хмельницького, 3, с. Дзензелівка, Маньківського району, Черкаської області, на ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» код ЄДРПОУ 14360570

Відповідно до ч. 1 ст. 37 Закону України «Про іпотеку», іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

Згідно п.61 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року №1127, для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються: - копія письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця; - документ, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимоги; - заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).

Наявність зареєстрованої заборони відчуження майна, накладеної нотаріусом під час посвідчення договору іпотеки, на підставі якого набувається право власності на предмет іпотеки іпотекодержателем, а також зареєстрованих після державної реєстрації іпотеки інших речових прав, у тому числі іпотеки, на передане в іпотеку майно не є підставою для відмови у державній реєстрації права власності за іпотекодержателем.

Нотаріус, як державний реєстратор не має права на безпідставну відмову у прийнятті заяви на проведення реєстраційної дії, а також на відмову у державній реєстрації. Кожне рішення повинно прийматись в межах та підставах визначених законом. За даних обставин у нотаріуса не було можливості прийняти інше правове рішення, яке б відповідало закону та не ставило під сумнів правомірність такої дії.

Частинами 2 та 3 ст. 1 Закону України «Про нотаріат», визначено, що вчинення нотаріальних дій в Україні покладається на нотаріусів, які працюють в державних нотаріальних конторах, державних нотаріальних архівах (державні нотаріуси) або займаються приватною нотаріальною діяльністю (приватні нотаріуси).

На нотаріусів, які працюють у державних нотаріальних конторах або займаються приватною нотаріальною діяльністю, законом може бути покладено вчинення інших дій, відмінних від нотаріальних, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Відповідно до ст. 34 Закону України «Про нотаріат», нотаріуси вчиняють такі нотаріальні дії:

1. посвідчують правочини / договори, заповіти, довіреності тощо /;

2. вживають заходів щодо охорони спадкового майна;

3. видають свідоцтва про право на спадщину;

4. видають свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя в разі смерті одного з подружжя;

5. видають свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів / аукціонів /;

6. видають свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів / аукціонів /, якщо прилюдні торги / аукціони / не відбулися;

7. провадять опис майна фізичної особи, яка визнана безвісно відсутньою або місце перебування якої невідоме;

8. видають дублікати нотаріальних документів, що зберігаються у справах нотаріуса;

9. накладають заборону щодо відчуження нерухомого майна (майнових прав на нерухоме майно), що підлягає державній реєстрації;

10. засвідчують вірність копій (фотокопій) документів і виписок з них;

11. засвідчують справжність підпису на документах;

12. засвідчують вірність перекладу документів з однієї мови на іншу;

13. посвідчують факт, що фізична чи юридична особа є виконавцем заповіту;

14. посвідчують факт, що фізична особа є живою;

15. посвідчують факт перебування фізичної особи в певному місці;

16. посвідчують час пред'явлення документів;

17. передають заяви фізичних та юридичних осіб іншим фізичним та юридичним особам;

18. приймають у депозит грошові суми та цінні папери;

19. вчиняють виконавчі написи;

20. вчиняють протести векселів;

21. вчиняють морські протести;

22. приймають на зберігання документи.

Отже «реєстраційна дія», що здійснюється державним реєстратором /нотаріусом/ не входить до переліку нотаріальних дій передбачених Законом України «Про нотаріат».

Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державним реєстратором є нотаріус.

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» - «реєстраційна дія» - це державна реєстрація прав, внесення змін до записів Державного реєстру прав, скасування державної реєстрації прав, а також інші дії, що здійснюються в Державному реєстрі прав, крім надання інформації з Державного реєстру прав.

Аналізуючи норми вказаного закону у їх сукупності та взаємозв'язку, можна дійти висновку, що нотаріус є спеціальним суб'єктом, на якого покладаються функції державного реєстратора, у тому числі, прав на нерухоме майно. Тобто держава делегує нотаріусам владні повноваження в цій частині.

Таким чином, відповідно до законодавства, нотаріус може вчиняти нотаріальні дії передбачені Законом України «Про нотаріат», а також окремо здійснювати реєстраційні дії як державний реєстратор відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»

Такі реєстраційні дії можуть бути пов'язаними із вчиненням нотаріальних дій, тобто бути похідними від них або ж проводитись окремо за відповідною заявою заявника.

Будь-яка реєстраційна дія вчиняється державним реєстратором на підставі нормативно-правових актів, які чинні на момент здійснення такої реєстраційної дії.

Таким чином в судовому засіданні не встановлено і підстав які б свідчили про протиправність дій нотаріуса як державного реєстратора.

Приватним нотаріусом не порушено норм Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», а також Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року №1127, а тому суд не знаходить підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання протиправними дій нотаріуса.

Враховуючи наведене, суд не може зобов’язати приватного нотаріуса поновити запис про право власності 15032573 на житловий будинок, що знаходиться адресою: пров. Богдана Хмельницького, 3, с. Дзензелівка, Маньківського району, Черкаської області.

Крім цього, у своїй постанові від 26 жовтня 2016 року Верховний Суд України розглянувши справу за позовом ПАТ «Дельта Банк» про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі у власність за заявою особи про перегляд рішення ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 квітня 2016 року вказав, що проаналізувавши положення ст. ст. 33, 36, 39Закону України «Про іпотеку», ст. ст. 328, 335, 376, 392 ЦК України ВСУ прийшов до висновку про визначення законодавцем трьох способів захисту задоволення вимог кредитора на виконання забезпечених іпотекою зобов’язань шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки: судовий / на підставі рішення суду / та два позасудові / на підставі виконавчого напису нотаріуса та згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя /. У свою чергу позасудовий спосіб захисту за договором про задоволення вимог іпотекодержателя або за відповідним застереженням в іпотечному договорі реалізується шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки або надання права іпотекодержателю від свого імені продати предмет іпотеки будь якій особі на підставі договору купівлі продажу.

Аналогічна правова позиція висловлена ВСУ у Постанові від 14.09.2016 року у справі № 6-1219цс16.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 37Закону України «Про іпотеку» Іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов’язання.

Суд не може прийняти до уваги посилання позивача на ту обставину, що повідомлення від 22.07.2016р. без номеру не надійшло до позивача а підпис на зворотному повідомленні був зроблений не позивачкою, оскільки, як зазначено у заяві про приєднання додаткових доказів, кореспонденція на ім’я позивачки надходила на адресу знаходження іпотечного майна, яка знаходилась у ОСОБА_3, а не звернули на неї уваги, оскільки у восьмому абзаці листа зазначена вимога до ОСОБА_5 про повернення суми боргу, що могло бути технічною опискою, хоча в шапці листа зазначено прізвище ОСОБА_10, що на той час було прізвищем позивачки, оскільки як ОСОБА_1 так і ОСОБА_11 знали про існування певних зобов’язань перед банком, та судовими справами що виникали з приводу іпотечоного майна, а Європейський суд з прав людини у рішенні «Пономарьов проти України» від 03.04.2008 року зазначив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. Інформація ж в довідці № 735 від 30.10.2018р. про те що ОСОБА_1 27.07.2016р. знаходилась на роботі в Національному військово – медичному клінічному центрі «Головний військовий клінічний госпіталь» (м. Київ, вул. Госпітальна, 18), надана як камеральний висновок з того, що ОСОБА_1 «згідно табелю» знаходилась на роботі, не перебуваючи у щорічній чи іншій відпустках.

Крім того суд не може прийняти до уваги посилання позивача на не дотримання чи невідповідність п. 24 Договору іпотеки № СSMGОК00000016, оскільки предметом розгляду даного провадження не є чинність чи законність договору іпотеки, а також необхідність надання такого висновку не входить до обов'язків приватного нотаріуса (ст. 34 Закону України «Про нотаріат»), як вже зазначалось вище, під час вчинення оскаржуваних ним дій.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч.2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Стаття 79 ЦПК України визначає, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Згідно положень ст. 81 ЦПК України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов’язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Суд та учасники судового процесу зобов’язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно положень ст. 13 ЦПК України закріплено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов’язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Європейський суд з прав людини вказав що п. 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Проаналізувавши вищевикладене, суд приходить до висновку про те, що позичальник не виконував умов кредитного договору, кредиту не погасив, у зв’язку з чим утворилася заборгованість, а положенням іпотечного договору передбачено право іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки відповідно до застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом передачі йому права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов’язання в порядку, встановленому статтею 37 Закону України « Про іпотеку».

Враховуючи вищевикладене, на підставі ст. ст. 2, 12, 13, 76 - 81, 263, 265 ЦПК України, Закону України «Про іпотеку», Закону України «Про нотаріат», Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Постановою кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року №1127, суд, -

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позовної заявиОСОБА_1 до ПАТ КБ «Приват Банк» та приватного нотаріуса ОСОБА_2 про скасування рішення нотаріуса про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно – ВІДМОВИТИ.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Апеляційного суду Черкаської області через Маньківський районний суд Черкаської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження.

Повний текст рішення складено 12.02.2019 р.

Суддя В.Л. МАРЕНЮК