Вирок № 79767097, 12.02.2019, Новобаварський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Харкова)

Справа № 639/3624/18

1-кп/639/141/19

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2019 року м.Харків

Жовтневий районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді Федюшина М.В.,

секретаря Кузнецова М.І.,

прокурора Бухана В.Г.,

захисника - адвоката Семенової Я.Ю.,

представника потерпілої - адвоката ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові обвинувальний акт по кримінальному провадженню № 12017220000000628 від 10.05.2017 року за обвинуваченням:

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Харкова, українця, громадянина України, з середньою-технічною освітою, одруженого, який має на утриманні неповнолітню дитину, працюючого водієм в ТОВ «Автобут-350», раніше не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_3,

у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України,

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженця села Мала Данилівка Дергачівського району Харківської області, українця, громадянина України, з середньою освітою, не одруженого, працюючого кондитером в ТОВ «Цукор», раніше не судимого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2,

у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, суд,

встановив:

ОСОБА_3, 10 травня 2017 року, приблизно о 06-50 год., керував технічно справним автомобілем НОМЕР_1, на якому рухався по кільцевій дорозі м. Харкова з боку смт. Пісочин в напрямку селища Високий, на території Новобаварського району м. Харкова зі швидкістю приблизно 135 км/год., перевищив, таким чином, максимально дозволену швидкість руху в населеному пункті (60 км/год.), чим порушив вимоги п.12.4 Правил дорожнього руху України, де вказано: «У населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється зі швидкістю не більше 60 км/год.».

Під час руху по вказаній автодорозі, в районі перехрестя кільцевої дороги та провулка Маковського, під час виникнення небезпеки у вигляді пішохода ОСОБА_5, яка перетинала проїжджу частину кільцевої дороги справа наліво відносно напрямку руху автомобіля під керуванням водія ОСОБА_3, останній, намагаючись уникнути наїзду на даного пішохода, подав звуковий сигнал пішоходу, а коли побачив, що пішохід не реагує, застосував маневр ліворуч, чим грубо порушив вимоги п.12.3 Правил дорожнього руху України, де вказано: «У разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно здатний виявити, він повинен негайно вжити заходи для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди та допустив наїзд на пішохода ОСОБА_5

Внаслідок цієї дорожньо-транспортної події пішоходу ОСОБА_5, згідно висновку комплексної судово-медичної та атотехнічної експертизи №08-33- КЕ/3059/2018 від 29.03.2018р., спричинено середньої тяжкості тілесне ушкодження у вигляді закритого крайового перелому зовнішньої кісточки лівої гомілки.

В свою чергу ОСОБА_4, 10 травня 2017 року, приблизно о 06-50 год., керував технічно справним автомобілем НОМЕР_2, на якому рухався по кільцевій дорозі у м. Харкові з боку смт. Пісочин в напрямку селища Високий, на території Новобаварського району м. Харкова зі швидкістю приблизно 128 км/год.

Рухаючись з перевищенням максимально дозволеної швидкості у населеному пункті, в момент виникнення для ОСОБА_4 небезпеки у вигляді дорожньо-транспортної події в районі перехрестя кільцевої дороги та провулка Маковського, а саме скоєння наїзду автомобілем НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_3 на пішохода ОСОБА_5, який відбувся попереду автомобіля «Мазда 6» на шляху його руху, водій ОСОБА_4, порушив вимоги п.п.12.3 та 12.4 Правил дорожнього руху України, де вказано: п.12.4. «У населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється зі швидкістю не більше 60 км/год.»; п.12.3 «У разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно здатний виявити, він повинен негайно вжити заходи для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди», та допустив наїзд на пішохода ОСОБА_5, яка перетинала проїжджу частину кільцевої дороги з права наліво відносно напрямів руху автомобілів «Хюндай Акцент» та «Мазда 6», та після контактування з автомобілем «Хюндай Акцент» впала на проїжджу частину дороги, опинившись на шляху руху автомобіля «Мазда 6».

Внаслідок наїзду автомобілем «Мазда 6» на пішохода ОСОБА_5, згідно висновку комплексної судово-медичної та автотехнічної експертизи №08-33- КЕ/3059/2018 від 29.03.2018р., пішоходу спричинені тяжкі тілесні ушкодження у вигляді відкритого подвійного уламкового перелому кісток правої гомілки зі зміщенням кісткових уламків з подальшою ампутацією правої нижньої кінцівки на рівні верхньої третини гомілки.

Порушення Правил дорожнього руху України водіями ОСОБА_4 та ОСОБА_3 виразилися в тому, що ОСОБА_4, керуючи транспортним засобом «Мазда 6» НОМЕР_5 з перевищенням максимально дозволеної швидкості руху у населеному пункті, під час виникнення небезпеки у вигляді дорожньо-транспортної події, а саме скоєння наїзду автомобілем НОМЕР_4 під керуванням ОСОБА_3, який рухався попереду а/м «Мазда 6» в попутному з ним напрямку, також з перевищенням дозволеної швидкості руху, на пішохода ОСОБА_5, яка перетинала проїжджу частину кільцевої дороги справа наліво відносно напрямку руху автомобілів «Хюндай-Акцент» та «Мазда 6», і яку ОСОБА_3 заздалегідь об'єктивно міг виявити, але не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу, а подав звуковий сигнал та застосував маневр ліворуч, у зв'язку з чим і допустив наїзд на пішохода ОСОБА_5, заподіявши їй середньої тяжкості тілесне ушкодження, яка після контактування з автомобілем «Хюндай-Акцент» впала на проїжджу частину і опинилася на шляху руху автомобіля під керуванням водія ОСОБА_4, а останній, не вжив заходів для зменшення швидкості свого транспортного засобу аж до повної зупинки, оскільки, позбавив себе такої можливості завдяки перевищенню максимально дозволеної швидкості руху, застосував маневр праворуч, у зв'язку з чим допустив наїзд на пішохода ОСОБА_5, чим спричинив їй тяжкі тілесні ушкодження.

Порушення правил безпеки дорожнього руху водіями ОСОБА_3 та ОСОБА_4, відповідно до висновку автотехнічної експертизи №788/17 від 21.09.2017р., перебувають у прямому причинному зв'язку з подією ДТП та її наслідками.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у скоєнні кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст. 286 КК України визнав повністю та надав пояснення про обставини дорожньо транспортної пригоди, як зазначено вище у вироку.

На момент ДТП автомобіль «Хюндай» був повністю технічно справним. На його думку ДТП сталася через перевищення швидкісного режиму руху водіями.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_5 про стягнення матеріальних збитків, моральної шкоди, не визнає, оскільки вважає такі вимоги завищеними, у свою чергу ним добровільно відшкодовано потерпілій 63000 гривень. У скоєному щиро кається, просить суд не призначати йому суворе покарання та застосувати до нього Закон України «Про амністію у 2016 році», оскільки на його утриманні знаходиться неповнолітня дитина, судові витрати визнає в повному обсязі.

Обвинувачений ОСОБА_4 в судовому засіданні свою провину у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України визнав частково, погодився із кваліфікацією вчиненого ним діяння, але вважає, що ДТП сталося через порушення правил дорожнього руху водієм ОСОБА_3, від дій якого стався первісний контакт автомобіля із потерпілою та потерплої ОСОБА_5, яка переходила проїжджу частину біля перехрестя, але не дивилася на дорожню ситуацію.

Цивільний позов потерпілої про стягнення матеріальних збитків не визнає, оскільки добровільно відшкодував потерпілій 3000 гривень, більше грошей він не має, вимоги про стягнення моральної шкоди вважає завищеними. Судові витрати визнає в повному обсязі.

Суд, критично відноситься до показань обвинуваченого ОСОБА_4, в частині того, що він керуючи автомобілем не мав можливості уникнути контакту з потерпілою, яку він бачив, та щодо швидкісного режиму руху автомобіля під його керуванням, оскільки вони спростовуються доказами дослідженими в судовому засіданні і вважає, що вина обвинувачених у вчиненні злочину знайшла своє повне підтвердження в судовому засіданні при дослідженні доказів по справі, а саме.

Потерпіла ОСОБА_5 в судовому засіданні надала пояснення про обставини ДТП, яке мало місце 10 травня 2017 року, приблизно о 06-50 год., на кільцевій дорозі у м. Харкові, в результаті яких отримала тілесні ушкодження, аналогічні встановленим судом. Вказала на те, що після первісного контакту із автомобілем під керуванням ОСОБА_3 нічого не пам'ятає, прийшла до тями у лікарні. Вона тривалий час лікувалася та в результаті ДТП їй було ампутовано праву нижню кінцівку, у зв'язку з чим вона з 29.08.2017 року є інвалідом 3 групи загального захворювання, безстроково.

Позовні вимоги до обвинувачених про стягнення матеріальних збитків на лікування та протезування, а також моральної шкоди, загалом з ОСОБА_3 в сумі 202822 грн., з ОСОБА_4 в сумі 362822 грн. підтримує в повному обсязі, просить суд призначити обвинуваченому ОСОБА_4 суворе покарання, обвинуваченого ОСОБА_3 строго не карати, останній надавав їй допомогу у лікарні.

Факт дорожньо - транспортної пригоди зафіксований у протоколі огляду місця ДТП, схемі та фототаблиці до нього від 10 травня 2017 року, в якому зафіксовано місце розташування автомобілів НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_3, «Мазда 6», р.н. НОМЕР_5, під керуванням ОСОБА_4, механічні ушкодження на автомобілях, обстановка на місці пригоди.

Під час додаткового огляду місця події 29.06.2017 року, слідчим зафіксована наявність відеокамер на місці пригоди біля перехрестя окружної дороги м. Харкова та пров. Маковського, встановлена відстань камер від проїжджої частини де сталася ДТП.

В судовому засіданні переглянуті відеофайли записів з камер спостереження, на яких зафіксований механізм дорожньо транспортної пригоди, яка мала місце 10 травня 2017 року.

Згідно висновку судово - медичного експерта ХОБСМЕ №536-А/17 від 09.06.2017р., у зв'язку з подією 10.05.2017 року у ОСОБА_5, малі місце пошкодження: рвана рана правого плеча в нижній третині - належить до категорії легких тілесних пошкоджень, які спричинили короткочасній розлад здоров'я; відкритий подвійний уламковій перелом кісток правої гомілки зі зміщенням з подальшою ампутацією на рівні верхньої третини правої гомілки - належить до категорії тяжких тілесних ушкоджень, за критерієм небезпеки для життя.

Перелічені ушкодження, утворилися від дії тупих твердих предметів (предмета), індивідуальні особливості яких не відобразилися, не виключено, що в умовах дорожньо-транспортної події та за обставин відомих з постанови, в строк незадовго до звернення в стаціонар, 10.05.2017р.

Згідно висновку експерта ХНДЕКЦ МВСУ в Харківській області №547/548/67/17 від 29.08.2017р., з наданого на дослідження відеозапису та схеми до протоколу додаткового огляду місця події від 29.06.2017 встановлено, що середня швидкість руху автомобіля «Hyundai Accent» до ДТП (до наїзду на пішохода) складала приблизно 135 км/год.

З наданого на дослідження відеозапису та схеми до протоколу додаткового огляду місця події від 29.06.2017 встановлено, що середня швидкість руху автомобіля «Mazda 6» до ДТП (до наїзду на пішохода) складала приблизно 128.6 км/год.

З наданого на дослідження відеозапису та схеми до протоколу додаткового огляду місця події від 29.06.2017 встановлено, що дистанція між автомобілем «Hyundai Accent» та автомобілем «Mazda 6» до ДТП складала приблизно 52.2м.

З наданого на дослідження відеозапису встановлено, що приблизний час руху пішохода з моменту відновлення його руху і до моменту наїзду на нього автомобіля «Hyundai Accent» складає 6.9 с.

Згідно протоколу проведення слідчого експерименту та схеми до нього від 12.09.2017 року за участю потерпілої ОСОБА_5, свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4, останні, в присутності понятих та експерта, в процесі проведення даної слідчої дії на місці ДТП вказали та розповіли про механізм пригоди, та підтвердили раніше дані ними пояснення про обставини ДТП, також слідчим проведені відповідні заміри.

Згідно висновку експерта ХНДЕКЦ МВСУ в Харківській області №788/17 від 21.09.2017р., в дорожньо-транспортній обстановці, що склалася, водій автомобіля «Хюндай» ОСОБА_3 повинен був діяти згідно вимог п.п.12.3 та 12.4 Правил дорожнього руху України.

В дорожньо-транспортній обстановці, що склалася, водій автомобіля «Хюндай» ОСОБА_3 мав технічну можливість уникнути наїзду на пішохода шляхом виконання п.12.3. Правил дорожнього руху України.

В діях водія автомобіля «Хюндай» ОСОБА_3 вбачаються невідповідності вимогам п.12.3. Правил дорожнього руху України, які, з технічної точки зору, знаходилися в причинному зв'язку з ДТП.

В дорожньо-транспортній обстановці, що склалася, водій автомобіля «Мазда» ОСОБА_4 повинен був діяти згідно вимог п.п.12.3. та 12.4. Правил дорожнього руху України.

В дорожньо-транспортній обстановці, що склалася, водій автомобіля «Мазда» ОСОБА_4 мав технічну можливість уникнути наїзду на пішохода шляхом виконання п.п.12.3. та 12.4. Правил дорожнього руху України.

В діях водія автомобіля «Мазда» ОСОБА_4 вбачаються невідповідності вимогам п.п.12.3. та 12.4. Правил дорожнього руху України, які, з технічної точки зору, знаходилися в причинному зв'язку з ДТП.

В дорожньо-транспортній обстановці, що склалася, за умови руху автомобілів «Хюндай» та «Мазда» з максимально допустимою в населених пунктах швидкістю (не більше 60 км/год.) у відповідні моменти виникнення небезпеки, які вказані в постанові про призначення експертизи, водії ОСОБА_3 та ОСОБА_4 мали б технічну можливість уникнути наїзду на пішохода шляхом гальмування.

Згідно висновку комплексної судово-медичної та автотехнічної експертизи №08-33- КЕ/3059/2018 від 29.03.2018р., у ОСОБА_5, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що мала місце 10.05.2017, утворилися наступні тілесні ушкодження: закритий крайовий перелом зовнішньої кісточки лівої гомілки; забито-рвана рана в ділянці правого ліктьового суглобу; синець на зовнішній поверхні лівого стегна; травма правої гомілки у вигляді відкритого подвійного уламкового перелому кісток гомілки зі зміщенням кісткових уламків та рваною раною гомілки, що в подальшому призвело до некрозу м'яких тканин кінцівки і ампутації правої нижньої кінцівки на рівні верхньої третини гомілки. Ушкодження лівої нижньої кінцівки у вигляді синця по зовнішній поверхні стегна та закритого крайового перелому зовнішньої кісточки лівої гомілки, які стали наслідками травматичної дії від контактування з автомобілем НОМЕР_6, відносяться, відповідно, до легких тілесних ушкоджень та тілесних ушкоджень середньої тяжкості, які призводять до тривалого розладу здоров'я строком понад 3 тижні (більш як 21 день).

Ушкодження м'яких тканин лівої верхньої кінцівки у вигляді забито-рваної рани в ділянці правого ліктьового суглобу, яке утворилося внаслідок падіння потерпілої на тверду поверхню після наїзду автомобіля НОМЕР_6, відноситься до легких тілесних ушкоджень, що спричинило короткочасний розлад здоров'я.

Травма правої гомілки ОСОБА_5 у вигляді відкритого уламкового перелому кісток гомілки з рваною раною гомілки, яка утворилася внаслідок наїзду автомобіля НОМЕР_7, та в подальшій клінічній течії ускладнилася некрозом м'яких тканин та ампутацією правої нижньої кінцівки на рівні верхньої третини гомілки, відноситься до тяжких тілесних ушкоджень.

Оцінюючи в сукупності досліджені у справі докази, які є достатніми, допустимими і достовірними, суд приходить до висновку про доведеність провини обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 і кваліфікує їх дії:

ОСОБА_3 за ч.1 ст. 286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілій середньої тяжкості тілесні ушкодження, так як він, керуючи автомобілем, порушив вимоги Правил дорожнього руху України, скоїв наїзд на пішохода, внаслідок чого, потерпілій ОСОБА_5 заподіяні тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості.

ОСОБА_4 за ч.2 ст. 286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілій тяжкі тілесні ушкодження, так як він, керуючи автомобілем, порушив вимоги Правил дорожнього руху України, скоїв наїзд на пішохода, внаслідок чого потерпілій ОСОБА_5 заподіяні тяжкі тілесні ушкодження.

Відповідно до вимог ст.12 КК України, кримінальне правопорушення, скоєне обвинуваченим ОСОБА_3 відноситься до категорії необережних злочинів середньої тяжкості, обвинуваченим ОСОБА_4 до необережного тяжкого злочину.

Вивченням письмових доказів, які характеризують особу обвинуваченого ОСОБА_3 встановлено, що він з середньою-технічною освітою, одружений, має на утриманні неповнолітню дитину, доньку ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_9, відносно якої батьківських прав не позбавлений, має постійне місце реєстрації в м. Харкові та постійне місце проживання в Харківській області, офіційно працевлаштований у ТОВ «Автобут-350» водієм, за місцем роботи характеризується позитивно, раніше не судимий, на обліках у лікарів нарколога та психіатра не перебуває.

Вивченням письмових доказів, які характеризують особу обвинуваченого ОСОБА_4 встановлено, що він із середньою освітою, не одружений, працює кондитером у ТОВ «Цукор», за місцем роботи характеризується позитивно, має місце реєстрації та мешкання в Харківській області, раніше не судимий, на обліках у лікарів нарколога та психіатра не перебуває.

Обставинами, які пом'якшують покарання обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_4, відповідно до ст.66 КК України, суд визнає їх щире каяття у скоєному, часткове відшкодування потерпілій збитків, обвинуваченим ОСОБА_3 в сумі 63000 грн., обвинуваченим ОСОБА_4 в сумі 3000 грн.

Обставин, які обтяжують покарання обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_4, відповідно до вимог ст.67 КК України, судом не встановлено.

При призначенні обвинуваченим покарання, суд враховує, що ОСОБА_3 скоєно необережний злочин середньої тяжкості, ОСОБА_4 скоєно необережний тяжкий злочини, дані про особи обвинувачених, обставини, які пом'якшують їх покарання, та думку потерпілої щодо суворості призначення обвинуваченим покарання.

Беручи до уваги вказані обставини у їх сукупності, суд вважає, що ОСОБА_3 повинен нести покарання, пов'язане з обмеженням волі, в межах встановлених санкцією ч.1 ст.286 КК України, ОСОБА_4 повинен нести покарання пов'язане із позбавленням волі в межах санкції ч.2 ст.286 КК України, оскільки саме таке покарання, на думку суду є справедливим, а також необхідним і достатнім для їх виправлення та попередження вчинення ними нового злочину.

Запобіжні заходи відносно ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в ході досудового та судового слідства не обиралися.

Враховуючи зазначені вище обставини суд, з урахуванням наявності у обвинуваченого ОСОБА_4 постійного місця проживання, роботи, вважає, що до набрання вироком законної сили відносно обвинуваченого ОСОБА_4 необхідно обрати запобіжний захід у виді особистого зобов'язання із покладенням відповідних обов'язків.

Судом встановлені обставини, які є підставою для звільнення обвинуваченого ОСОБА_3 від призначеного, як основного, так і додаткового покарання на підставі акту амністії.

08.09.2017 року набрав чинності Закон України «Про амністію у 2016 році», згідно із п. «в» ст.1 якого, звільняються від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, особи, визнані винними у вчиненні умисного злочину, який не є тяжким або особливо тяжким відповідно до ст. 12 КК України, особи, визнані винними у вчиненні необережного злочину, який не є особливо тяжким відповідно до статті 12 Кримінального кодексу України, а також особи, кримінальні справи стосовно яких за зазначеними злочинами розглянуті судами, але вироки стосовно них не набрали законної сили, які на день набрання чинності цим Законом мають дітей, яким не виповнилося 18 років, дітей - інвалідів та/або повнолітніх сина, дочку, визнаних інвалідами, відносно яких не позбавлені батьківських прав.

Як встановлено в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 вчинив злочин, передбачений ч.1 ст.286 КК України, 10 травня 2017 року, тобто до набрання чинності зазначеним вище актом амністії. Вказаний злочин відповідно до ст.12 КК України відноситься до необережних кримінальних правопорушень невеликої тяжкості, оскільки передбачає покарання у виді обмеження волі на строк до трьох років. Обвинувачений ОСОБА_3 має на утриманні малолітню дитину ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_10, що підтверджується свідоцтвом про народження Серії НОМЕР_9, виданим 29.07.2014 року ВДРАЦС по м. Харкову реєстраційної служби ХМУЮ. Даних про позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав відносно доньки суду не надано.

Таким чином обвинувачений ОСОБА_3 є суб'єктом зазначеного вище акту амністії.

Відповідно до ст.15Закону України «Про амністію у 2016 році» особи, на яких поширюється дія цього Закону, можуть бути звільнені від відбування основного і додаткового покарання, призначеного судом, крім конфіскації майна, у частині вироку, що не була виконана на день набрання чинності цим Законом.

При вирішенні цивільного позову потерпілої ОСОБА_5 до обвинувачених про стягнення матеріальних збитків та моральної шкоди суд виходить з вимог ч.1 ст.1166 ЦК України, згідно яких майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Виходячи з наведеної норми закону обвинувачені та цивільні відповідачі ОСОБА_3 і ОСОБА_4 повинні в повному обсязі відшкодувати потерпілій ОСОБА_5 майнову шкоду, яку завдав кожен з них своїми діями, а саме ОСОБА_3 відшкодувати витрати, понесені потерпілою на лікування закритого крайового перелому зовнішньої кісточки лівої гомілки, який за ступенем тяжкості відноситься до тілесних ушкоджень середньої тяжкості, оскільки дії ОСОБА_3 перебувають у безпосередньому причинно-наслідковому зв'язку саме з наслідками у вигляді спричинення потерпілій ОСОБА_5 саме такого тілесного ушкодження. Обвинувачений ОСОБА_4 повинен відшкодувати витрати, понесені потерпілою на лікування відкритого уламкового перелому кісток гомілки з рваною раною гомілки, яка утворилася внаслідок наїзду автомобіля НОМЕР_8, та в подальшій клінічній течії ускладнилася некрозом м'яких тканин та ампутацією правої нижньої кінцівки на рівні верхньої третини гомілки, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, оскільки саме такі його дії перебувають у безпосередньому причинно-наслідковому зв'язку із зазначеними наслідками.

Згідно п.3 Постанови №6 від 27.03.1992 року Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», шкода, заподіяна кількома особами, відшкодовується кожною з них в частині, заподіяною нею (в порядку часткової відповідальності).

За правилами ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується собою, яка її завдала.

За таких обставин цивільний позов потерпілої ОСОБА_5 про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_3 матеріальних збитків підлягає частковому задоволенню з урахуванням представлених суду доказів: документів про затрати пов'язані із лікуванням ОСОБА_5, чеків про придбання ліків,

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_5 в частині відшкодування обвинуваченим ОСОБА_3 моральної шкоди підлягає частковому задоволенню, з урахуванням перенесеного потерпілою стресу, пов'язаному із подією ДТП, порушенням способу її життя, пов'язаного із лікуванням, погіршенням стану здоров'я та проходженням курсу лікування, частковим добровільним відшкодуванням обвинуваченим шкоди в сумі 63000 гривень, який суд оцінює в розмірі - 50000 гривень.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_5 про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_4 матеріальних збитків підлягає повному задоволенню з урахуванням представлених суду доказів: документів про затрати пов'язані із лікуванням, протезуванням, чеків про придбання лікарських препаратів.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_5 в частині відшкодування обвинуваченим ОСОБА_4 моральної шкоди підлягає частковому задоволенню, з урахуванням перенесеного потерпілою стресу, пов'язаному із подією ДТП, порушенням способу її життя, пов'язаного з лікуванням, втратою кінцівки, погіршенням стану здоров'я та проходженням курсу лікування, частковим відшкодуванням шкоди в сумі 3000 гривень, яку суд оцінює в розмірі - 150000 гривень.

Також суд, вважає за необхідне, на підставі вимог ч.2 ст.124 КПК України, стягнути з обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь держави судові витрати, за проведення експертних досліджень по справі, в дольовому порядку.

Речові докази по справі відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 368, 373, 374 КПК України, суд,

ухвалив:

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.286 КК України і призначити покарання у виді 3 (трьох) років обмеження волі, з позбавленням права керувати транспортними засобами на 1 (один) рік.

ОСОБА_3 звільнити від відбування призначеного вироком покарання, як основного так і додаткового на підставі п.«в» ст.1, ст.15 Закону України «Про амністію у 2016 році».

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України та призначити йому покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на 3 (три) роки.

До набрання вироком законної сили застосувати відносно обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання та покласти наступні обов'язки: не відлучатися з населеного пункту де він проживає чи перебуває без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання, роботи.

Після набрання вироком суду законної сили запобіжний захід скасувати, ОСОБА_4 затримати та через Державну Установу «Харківський слідчий ізолятор» направити до місць відбування покарання.

Строк відбування покарання ОСОБА_4 відраховувати з моменту його фактичного затримання та приведення вироку до виконання.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_5 ОСОБА_7 до обвинуваченого ОСОБА_3 про стягнення матеріальних збитків та моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 на відшкодування матеріальних збитків завданих злочином - 5644 (п'ять тисяч шістсот сорок чотири) гривні 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 на відшкодування моральної шкоди - 50000 (п'ятдесят тисяч) гривень 00 коп.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_5 до обвинуваченого ОСОБА_4 про стягнення матеріальних збитків та моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 на відшкодування матеріальних збитків завданих злочином - 60000 (шістдесят тисяч) гривень 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 на відшкодування моральної шкоди - 150000 (сто п'ятдесят тисяч) гривень 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в дольовому порядку на користь держави судові витрати, за проведення експертиз в сумі - 7530 (сім тисяч п'ятсот тридцять) гривень 72 коп., по 3765 (три тисячі сімсот шістдесят п'ять) гривень 36 коп. з кожного, які перерахувати на р/р 31419544020005, УДКСУ в Слобідському районі м. Харкова, МФО 899998, код доходів 24060300, код банку 37999680.

Вирок може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Жовтневий районний суд м. Харкова протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок, якщо інше не передбачено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя М.В. Федюшин