Рішення № 79765523, 29.01.2019, Кам'янсько-Дніпровський районний суд Запорізької області

Справа № 318/2428/18 Номер провадження №2/318/85/2019

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" січня 2019 р. м. Кам’янка-Дніпровська

Кам’янсько-Дніпровський районний суд Запорізької області у складі: судді Комишньої Н.І.; при секретарі Борисенко П.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження в залі суду м. Кам’янка-Дніпровська цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору Виконавчий комітет Водянської сільської ради Кам»янсько-Дніпровського району Запорізької області про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору Виконавчий комітет Водянської сільської ради Кам»янсько-Дніпровського району Запорізької області про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням посилаючись на те, що на підставі договору купівлі-продажу, їй на праві власності належить житловий будинок № 208 по вул. Кірова (нині - Центральна) в с. Дніпровка Кам'янсько-Дніпровського району

Запорізької області. Зазначений житловий будинок вона придбала у відповідачів по справі – ОСОБА_2 та ОСОБА_3 Після укладення договору купівлі - продажу відповідачі поїхали у невідомому позивачу напрямку і так і не знялися з реєстрації з належного їй будинку. На сьогоднішній день факт реєстрації місця проживання у ІНФОРМАЦІЯ_1 (Центральна) в с. Дніпровка Кам'янсько - Дніпровського району Запорізької області відповідачів створює для позивача зайвий клопіт: як і всі громадяни вона має право на пільги та допомогу з боку держави. Для оформлення субсидії необхідно надати довідку про розмір доходів всіх зареєстрованих у приміщенні осіб та копії їх паспортів. Позивач просить суд визнати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3 такими, що втратили право користування житловим приміщенням-будинком N 208 по вул. Кірова (Центральна) в с. Дніпровка Кам'янсько - Дніпровського району Запорізької області.

Позивач в судове засідання не з’явилась, надала суду заяву про розгляд справи без її участі, заявлені вимоги підтримує та просить задовольнити у повному обсязі.

Відповідачі у судове засідання не з'явилися, повідомлені своєчасно та в належній формі рекомендованою поштою з повідомленням за зареєстрованим місцем їх проживання, про поважність причин неявки суд не повідомили, заяв або клопотань про відкладення розгляду справи, зміну адреси місце проживання (перебування, знаходження), відомостей про місце роботи, а також номери засобів телефонного зв’язку або електронного поштового зв’язку, від відповідачів до суду не надійшло.

Представник третьої особи- Виконавчий комітет Водянської сільської ради Кам’янсько-Дніпровського району Запорізької області в судове засідання не з'явився, надав заяву до суду про розгляд справи без його участі.

У зв’язку з неявкою в судове засідання відповідачів, суд, за згодою позивача, ухвалює рішення при заочному розгляді справи, на підставі наявних в справі доказів, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Перевіривши наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок у їх сукупності, суд прийшов до наступних висновків.

Підставами позову є фактичні обставини, що мають місце і наведені у заяві, а предметом доказування під час судового розгляду є факти, якими обґрунтовуються заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні рішення. На підтвердження факту відсутності відповідачів за місцем їх реєстрації позивачем надано суду докази, які підтверджують зазначені позовні вимоги.

Як вбачається з копії договору купівлі-продажу житлового будинку, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 продали та передали у власність, а ОСОБА_1 купила та прийняла у власність житловий будинок N 208 по вул. Кірова в с. Дніпровка Кам'янсько - Дніпровського району Запорізької області, розташованого на неприватизованій земельній ділянці площею 0,2490 га.

Згідно з Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 14.05.2015 року, індексний номер витягу: 37536403, позивачу належить на праві приватної власності житловий будинок N 208 по вул. Кірова в с. Дніпровка Кам'янсько - Дніпровського району Запорізької області.

Отже, відповідачі є колишніми власниками вищезазначеного будинку, не проживають та залишаються зареєстрованими в ньому, що підтверджується відповіддю Виконавчого комітету Водянської сільської ради Кам»янсько-Дніпровського району Запорізької області наданого на запит суду та копією довідки № 729, виданої 01.11.2018 року Виконавчим комітетом Водянської сільської ради Кам’янсько-Дніпровського району Запорізької області про те, що ОСОБА_3, ОСОБА_2 не мешкають з травня 2015 року за адресою: с. Дніпровка Кам'янсько - Дніпровського району Запорізької області вул. Кірова (Центральна), 208.

Домовленості між сторонами про проживання відповідачів у житлі позивача та збереження за ними права користування вищевказаним житловим приміщенням не має.

Згідно ст.12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Пункт 7 ст. 92 Конституції України встановлює, що правовий режим власності визначається виключно законами України.

Статтею 41 Конституції України та статтею 1 Першого протоколу до конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року відповідно до Закону України від 17 липня 1997 року №475/97 «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини 1950 року та основоположних свобод, Першого протоколу та протоколів №2,4,7, та 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь – які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ст. 150 Житлового кодексу України громадяни, які мають у власності будинок, користуються ним і мають право розпоряджатися своєю власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, здавати в оренду. Обмеження чи втручання у право власника можливе лише з підстав передбачених законом.

Згідно ст. 383 ЦК України – власник має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання своєї родини, інших осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Статтею 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном. Відповідно ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно ст. 321 ЦК України ніхто не може бути протиправно позбавлений права приватної власності чи обмежений у його здійснені.

Як вказано у висновку Верховного Суду України, викладеному у постанові від 16.11.2016 року (справа № № 6-709цс16) щодо застосування ст. 391 ЦК України, зазначена норма матеріального права визначає право власника, у тому числі житлового приміщення або будинку, вимагати будь яких усунень свого порушеного права від будь яких осіб будь яким шляхом, який власник вважає прийнятним. Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю. При цьому не має значення ким саме спричинено порушене право та з яких підстав.

Статтею 386 ЦК України зазначається, що власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Вказаний підхід до вирішення аналогічний спорів знайшов своє підтвердження також у висновках Верховного Суду України, викладених в постанові від 16 січня 2012 року (справа № 6-57цс11), в якій зазначено, що вирішення питання про зняття особи з реєстраційного обліку залежить, зокрема, від вирішення питання про право користування такої особи житловим приміщенням відповідно до норм житлового та цивільного законодавства). Отже, у разі будь- яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, зокрема, шляхом зняття особи з реєстрації місця проживання, пред'явивши вимогу про позбавлення права користування житловим приміщенням.

Відповідно до п.1 ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на повагу до свого житла. Втручання у це право здійснюється виключно з підстав, передбачених п. 2 ст. 8 Конвенції.

Зазначене покладає на Україну в особі її державних органів зобов'язання «вживати розумних і адекватних заходів для захисту прав» (рішення ЄСПЛ у справі «Пауел і Райнер проти Сполученого Королівства» від 21.02.1990 р.). Такий захист поширюється як на власника квартири (рішення ЄСПЛ у справі «Джілоу проти Сполученого Королівства» від 24.11.1986 р.), так і наймача (рішення ЄСПЛ у справі «Ларкос проти Кіпру» від 18.02.1999 р.).

Відповідачі не користуються житлом за місцем реєстрації з 2015 року, є колишніми власниками будинку, який на цей час належить позивачу, тому все це дає законні підстави для задоволення позову про визнання осіб такими, що втратили право на користування житловим приміщенням.

Реєстрація місця проживання хоча і не тягне за собою виникнення права користування житловим приміщенням, проте обмежує майнові інтереси власника, пов'язані з правом розпорядитися ним. Оскільки, відповідачі не зміняли реєстрацію місця проживання, договір найму житла відсутній, відповідачі не являються членами сім’ї позивача, не проживають в будинку без поважних причин, то ними порушено право власності позивача і її право щодо вимоги захисту порушеного права є законними і підлягає захисту. У зв’язку з цим перешкоди, які створені цією реєстрацією, мають бути усунуті, визнавши відповідачів такими, що втратили право користування вказаним вище житловим будинком.

Враховуючи все вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджуються наданими доказами, є законними, у зв'язку з чим підлягають задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст. 41 Конституції України, ст.ст. 316, 317, 319, 321, 391, 405 ЦК України, ст.ст. 4, 5, 76- 81, 258, 264, 265, 268, 273- 280, 352 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору Виконавчий комітет Водянської сільської ради Кам»янсько-Дніпровського району Запорізької області про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням-задовольнити.

Визнати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, таким, що втратив право користування житловим приміщенням-будинком N 208 по вул. Кірова (Центральна) в с. Дніпровка Кам'янсько - Дніпровського району Запорізької області.

Визнати ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, такою, що втратила право користування житловим приміщенням-будинком N 208 по вул. Кірова (Центральна) в с. Дніпровка Кам'янсько - Дніпровського району Запорізької області.

Рішення суду може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

Заочне рішення може бути переглянуте Кам’янсько-Дніпровським районним судом Запорізької області за письмовою заявою відповідача про перегляд заочного рішення, яка може бути подана до суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення повного заочного рішення суду.

Суддя Н.І. Комишня