Рішення № 79764580, 12.02.2019, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

Провадження № 2/243/132/2019

Справа № 243/8947/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(Заочне)

«12» лютого 2019 року Слов’янський міськрайонний суд Донецької області в складі:

головуючого - судді Неминущого Г.Л.,

за участю: секретаря судового засідання – Нікіфорової В.В.,

розглянувши у спрощеному судовому засіданні в залі № 8 Слов’янського міськрайонного суду Донецької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Держави України, в особі Державної казначейської служби України, за участю третьої особи: Департаменту Державної виконавчої служби України про стягнення заборгованості по заробітній платі та індексації заробітної плати, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Держави України в особі Державної казначейської служби України, за участю третьої особи: Департаменту Державної виконавчої служби України про стягнення заборгованості по заробітній платі та індексації заробітної плати, обґрунтувавши свої вимоги тим, що вона працювала завантажувачем-розвантажувачем цеху мінеральних наповнювачів ВАТ «Содовий завод» з 03 вересня 1996 року по 18 квітня 2000 року включно. З 1997 року Відповідач припинив виплачувати заробітну плату.

Рішенням Слов’янського міськрайонного суду, справа № 2-1360-1999 від 05 квітня 1999 року з ВАТ «Содовий завод» на користь Позивача стягнуто заборгованість по заробітній платі у сумі 1 283,35 грн. На теперішній час рішення суду не виконане.

Рішенням Слов’янського міськрайонного суду, справа № 2-2356-2000 від 28 серпня 2000 року з ВАТ «Содовий завод» на користь Позивача стягнуто заборгованість по заробітній платі у сумі 938,88 грн. На теперішній час рішення суду не виконане.

Постановою Господарського суду Донецької області від 04 вересня 2003 року товариство визнано банкрутом.

08 травня 2018 року Позивач звернулася до суду з позовною заявою до ВАТ «Содовий завод» про стягнення індексації заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. Рішенням Слов’янського міськрайонного суду від 11 червня 2018 року, цивільна справа № 243/3821/18, з ВАТ «Содовий завод» на користь Позивача стягнуто 35 825 грн. 12 коп., яке також не виконано до теперішнього часу та відкрито ліквідаційну процедуру.

У довідці ліквідатора, яку Позивач отримала 21 серпня 2018 року, зазначено, що на теперішній час рішення виконати не можливо, оскільки заборгованість ВАТ «Содовий завод» по боргам заробітної плати станом на 01 серпня 2018 року складає 3915,0 тис. грн.

У зв’язку з наведеним, просить суд стягнути з Держави України за рахунок Державного бюджету України на свою користь заборгованість по заробітній платі в сумі 2 222 грн. 23 коп. та індексацію заробітної плати у сумі 16 717 грн. 12 коп.

Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з’явилась, хоча належним чином була повідомлена про дату, час та місце проведення судового засідання. 12 лютого 2019 року до суду надала Заяву, в якій просить суд справу розглянути за її відсутності, позовні вимоги підтримує у повному обсязі, просить їх задовольнити, проти ухвалення заочного рішення не заперечує (а.с.59).

Відповідач - Держава Україна, в особі Державної Казначейської служби, належним чином повідомлений про місце та час розгляду справи (а.с.57), у судове засідання не з’явився, причини неявки суду не повідомив, заяв про відкладення судового засідання на адресу суду не надходило.

Представник третьої особи - Департаменту Державної виконавчої служби України, ОСОБА_2, який діє на підставі Довіреності серії 363016 (а.с.52), у судове засідання не з’явився, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання. 21 січня 2019 року до суду надав Заяву, в якій просить справу розглянути за відсутності представника третьої особи (а.с.51).

Відповідно до ч. 3 ст. 131 ЦПК України, учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання без поважних причин.

У відповідності до п.3, п.4 ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо відповідач не подав відзив та позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Відповідач своєчасно і належним чином повідомлений про час і місце судового розгляду справи у спрощеному порядку, не використав наданого законом права на подачу відзиву на позовну заяву, тому суд, враховуючи згоду позивача (представника позивача), відповідно до положень частини першої статті 280 ЦПК України, вважає можливим провести заочний розгляд справи, вирішити справу за наявними в матеріалах доказами та ухвалити заочне рішення.

Судом, на підставі частини другої статті 247 ЦПК України, у зв'язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Держави України, в особі Державної казначейської служби України, за участю третьої особи: Департаменту державної виконавчої служби України про стягнення заборгованості по заробітній платі та індексації заробітної плати не підлягають задоволенню з наступних підстав.

У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 працювала у ВАТ «Содовий завод» з 03 вересня 1996 року по 18 квітня 2000 року, включно.

Згідно з копією Виписки із Рішення від 05 квітня 1999 року, справа № 2-1360-99, з ВАТ «Содовий завод» на користь Позивача було стягнуто заборгованість по заробітній платі за період з березня 1997 року по січень 1999 року у розмірі 1 283 грн. 35 коп. (а.с.13).

Відповідно до копії Виписки із Рішення від 28 серпня 2000 року, справа № 2-2356-2000, з ВАТ «Содовий завод» на користь Позивача було стягнуто заборгованість по заробітній платі у розмірі 938 грн. 51 коп. (а.с.13).

Рішенням Слов’янського міськрайонного суду Донецької області від 11 червня 2018 року стягнуто на користь позивача з ВАТ «Содовий завод» середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 19 108 грн. 00 коп. та індексацію заробітної плати у сумі 16 717 грн. 12 коп., а всього 35 825 грн. 12 коп. (а.с.8-9).

ОСОБА_3 № 11-05-00801 від 24 січня 2013 року, вбачається, що станом на 01 січня 2013 року у Реєстрі державних корпоративних прав по Донецькій області обліковується державний пакет акцій у розмірі 100% статутного капіталу ВАТ «Содовий завод» (а.с.5).

Відповідно до ОСОБА_3 № 01-23/275 від 21 серпня 2018 року, наданої ліквідатором ВАТ «Содовий завод» ОСОБА_4, адресованої позивачу, зазначено, що на теперішній час рішення про стягнення заборгованості виконати не можливо (а.с.12).

Постановою Господарського суду Донецької області від 04 вересня 2003 року товариство визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру.

Згідно з листом Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Донецькій області від 18 жовтня 2013 року № К-326-3992, на виконанні у відділі державної виконавчої служби Слов’янського міськрайонного управління юстиції знаходилось зведене виконавче провадження про стягнення заборгованості з ВАТ «Содовий завод», до складу якого входили виконавчі документи щодо стягнення заборгованості, яка виникла з трудових правовідносин. Державним виконавцем відділу винесені постанови про закінчення виконавчих проваджень та всі виконавчі документи, згідно акту передачі виконавчих документів були передані арбітражному керуючому. Зведене виконавче провадження щодо стягнення заборгованості з ВАТ «Содовий завод» знищено згідно акту про знищення виконавчих проваджень та інших документів органу ДВС від 04 грудня 2006 року, у відповідності до п. 3.19 Інструкції з діловодства в органах державної виконавчої служби, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 05 липня 1999 року № 470/7, чинної на момент знищення (а.с.6-7).

З листа № 11-05-00801 від 24 січня 2013 року Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області вбачається, що станом на 01 січня 2013 року у Реєстрі державних корпоративних прав по Донецькій області обліковується державний пакет акцій у розмірі 100% статутного капіталу ВАТ «Содовий завод».

Відповідно до ч. 2 ст. 152 ЦК України, акціонерне товариство самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями усім своїм майном.

Нормами ст. 619 ЦК України, регулюються правовідносини зобов'язального характеру, за якими договором або законом може бути передбачена поряд із відповідальністю боржника додаткова (субсидіарна) відповідальність.

Виходячи з аналізу норм чинного законодавства, ст. 176 ЦК України закріплено загальну норму про розмежування відповідальності публічно-правових утворень за своїми зобов'язаннями та створених ними юридичних осіб. ЦК передбачає загальне правило, згідно з яким держава, інші публічно-правові утворення (АРК, територіальні громади) не відповідають за зобов'язаннями створених ними юридичних осіб. Ця норма направлена на конкретизацію положень ч. 3 ст. 96 ЦК України, згідно з якою юридична особа самостійно відповідає за зобов'язаннями юридичної особи, учасник (засновник) юридичної особи не відповідає за зобов'язаннями юридичної особи, а юридична особа не відповідає за зобов'язаннями його учасника (засновника).

Засновником ВАТ «Содовий завод» є держава в особі Фонду Державного майна України.

Таким чином, правовідносини, які склалися між ВАТ «Содовий завод» та Фондом державного майна України, - є правовідносини засновника та створеного ним підприємства, за якими засновник не відповідає по боргах підприємства, а підприємство не відповідає по боргах засновника, положення ст. 77 ГК України на правовідносини між ВАТ «Содовий завод» та Фондом державного майна України, Державною казначейською службою України не розповсюджуються, тому Державна казначейська служба України, в силу ст. 176 ЦК України, не несе субсидіарну відповідальність по боргах ВАТ «Содовий завод», до того ж Фонд держмайна України не являється правонаступником ВАТ «Содовий завод».

Окрім того, на даний час триває ліквідаційна процедура, позивач включений до списку працівників, які мають заборгованість з виплати заробітної плати, а думка ліквідатора про те, що він не впевнений щодо погашення заборгованості, є лише припущенням ліквідатора та до уваги судом не приймається.

Положення ч. 2 ст. 2 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», до спірних правовідносин не застосовуються.

Суд констатує ту обставину, що позов подано до Державної казначейської служби України, яка не є засновником ВАТ «Содовий завод» і за своїми повноваженнями не має права самостійно розпоряджатися державними коштами, позивач не перебував у трудових відносинах з відповідачем.

Позивач з позовними вимогами до іншого відповідача, ніж Державна казначейська служба України, не звертався, вимоги про заміну відповідача не заявляв.

У зв'язку з викладеним, підстави для задоволення позову стосовно стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості по заробітній платі у суду відсутні, позовні вимоги ОСОБА_1 є безпідставними та задоволенню не підлягають.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір» передбачено, що від сплати судового збору звільняються позивачі за подання позовів про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі, а тому їх слід віднести на рахунок держави.

На підставі викладеного і керуючись ст. 152, 176, 619 ЦК України, ст. ст. 12-13, 76, 78, 81, 89, 141, 229, 235, 263- 265, 268, 280-283, 355 ЦПК України, ст. 2 ЗУ «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», ЗУ «про судовий збір» суд, -

ВИРІШИВ :

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Держави України, в особі Державної казначейської служби України, за участю третьої особи: Департаменту державної виконавчої служби України про стягнення заборгованості по заробітній платі та індексації заробітної плати - відмовити, у зв’язку з відсутністю підстав.

Рішення може бути оскаржене в судову палату по цивільних справах Донецького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Донецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

У відповідності до п.п. 15.5 п. 15 ч. 1 Розділу ХІІІ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Рішення постановлено і підписано в нарадчій кімнаті в одному примірнику.

Суддя Слов’янського

міськрайонного суду ОСОБА_5