Ухвала суду № 79764273, 08.02.2019, Краматорський міський суд Донецької області

Справа № 234/2249/19

Провадження № 1-кс/234/1150/19

УХВАЛА

про застосування запобіжного заходу

08 лютого 2019 року м. Краматорськ

Слідчий суддя Краматорського міського суду Бакуменко А.В., за участю секретаря Кісточка І.В. слідчого Олійник С.В. , прокурора Гунько О.Б.., захисників ОСОБА_1, ОСОБА_2, підозрюваного ОСОБА_3

розглянувши у судовому засіданні клопотання слідчого першого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську ОСОБА_4 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваного:

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, раніше не судимого, працюючого на посаді начальника оперативного управління Головного управління ДФС у Луганській області, проживає ІНФОРМАЦІЯ_3

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 368 КК України,

В С Т А Н О В И В :

До Краматорського міського суду надійшло клопотання слідчого першого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого в м. Краматорську ОСОБА_4 про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, відносно ОСОБА_3,ІНФОРМАЦІЯ_1.

Клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні за № 62019050000000121 від 04.02.2018 року, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, відповідає вимогам діючого законодавства

Підозрюваний та захисники отримали копію клопотання та матеріали, що обґрунтовують клопотання 08.02.2019 року об 11 годині 10 хвилин.

З клопотання вбачається, що наказом ДФС України № 1569-о від 07.09.2018 року полковника податкової міліції ОСОБА_3 призначено на посаду начальника оперативного управління Головного управління ДФС у Луганській області.

Відповідно до наказу ГУ ДФС у Луганській області ; 491-о від 17.10.2018 року полковник податкової міліції ОСОБА_3 приступив до виконання службових обов’язків на посаді начальника оперативного управління Головного управління ДФС у Луганській області з 18.10.2018 року.

Досудовим розслідуванням встановлено, що діючи всупереч до наданих ОСОБА_3 повноважень, як керівник структурного підрозділу постійно здійснював функції представника влади та обіймав посаду в державній установі, виконуючи організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські функції, а тому відповідно до п.1 примітки ст.. 364 КК України та до п.2 примітки ст.. 368 КК України є службовою особою, яка займає відповідальне становище, а також являється суб’єктом , на якого відповідно до підпункту «в,е» п.1 ч.1 ст. 3 ЗУ «Про запобігання корупції» поширюється дія вказаного Закону.

А саме , ОСОБА_3 упродовж січня-лютого 2019 року створював умови для вимагання та подальшого одержання від представника ТОВ «КАНТР-2018», основним видом діяльності якого є оптова та роздрібна торгівля підакцизними товарами, ОСОБА_5, неправомірної вигоди в розмірі 30000 грн., за невтручання у підприємницьку діяльність пов’язану з реалізацією підакцизних товарів.

Так, ОСОБА_3 у зазначений період часу вимагав у представника ТОВ «КАНТР-2018» ОСОБА_5 неправомірну вигоду в розмірі 30000 грн., за невтручання у підприємницьку діяльність пов’язану з реалізацією підакцизних товарів.

При цьому, ОСОБА_3 повідомив, що сума неправомірної вигоди буде складати 30000 грн. кожного місяця.

07.02.2019 року близько 12 години, біля будинку за адресою : Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Горького, 16-Б, бондар В.В. передав ОСОБА_3 неправомірну вигоду у сумі 30000 грн., після чого ОСОБА_3 був затриманий працівниками правоохоронних органів.

Таким чином, в діях ОСОБА_3 вбачаються ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України .

В обґрунтування наявності ризиків, передбачених п.п.1, 2, 3,4 ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий зазначив, що ОСОБА_3 може переховуватись від органів досудового розслідування, може знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідка, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Прокурор в судовому засіданні підтримав заявлене клопотання, навів пояснення аналогічні викладеним в клопотанні, також зазначив, що в даному кримінальному провадженні є ще одна особа відносно котрої нічого не вирішено, це заступник ОСОБА_3.

Захисники заперечували проти задоволення клопотання, суду зазначили, що усі ризики зазначені прокурором є абстрактними, оскільки нічим не підтверджені. Крім того, поставили під сумнів обґрунтованість пред’явленої підозри. При цьому, зазначили, що якщо суд вбачатиме необхідність обрання запобіжного заходу, то просять обмежитись нічним домашнім арештом.

ОСОБА_3 підтримав своїх захисників, та також просив застосувати більш м’який запобіжний захід.

Судом встановлено, що 04.02.2019 року до ГУ СБУ в Донецькій та Луганській області звернувся ОСОБА_5 с заявою, у відповідності до котрої останній зазначив, що працівники фіскальної служби ОСОБА_3 та ОСОБА_6 вимагають неправомірну вигоду за не перешкоджання діяльності ТОВ «КАНТР-2018».

07.02.2019 року близько 12 години, біля будинку за адресою : Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Горького, 16-Б, бондар В.В. передав ОСОБА_3 неправомірну вигоду у сумі 30000 грн., після чого ОСОБА_3 був затриманий працівниками правоохоронних органів.

08.02.2019 ОСОБА_3 повідомлено про підозру у вчинені кримінального правопорушення. передбаченого ч.3 ст. 368 КК України.

Запобіжні заходи - це сукупність превентивних заходів забезпечення кримінального провадження, які спрямовані на забезпечення належної поведінки підозрюваного, обвинуваченого, засудженого через певне обмеження їхніх особистих прав.

Відповідно до ст. 183 КПК тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м’яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК.

Вичерпний перелік підстав застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою визначено у ч. 2 ст. 183 КПК та розширеному тлумаченню не підлягає.

Застосовуючи до підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, суд не може обґрунтовувати прийняття такого рішення виключно тяжкістю покарання, яке могло бути призначене підозрюваному у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінального правопорушення без належного з’ясування наявності у кримінальному правопорушенні хоча б одного із ризиків, передбачених ст. 177 КПК.

Застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою що найбільше обмежує права громадянина, тому повинно бути викликаним реальною необхідністю, що знаходить свій вираз в обґрунтуванні та мотивуванні подання слідчого та постанові судді. Мають бути конкретні докази можливої неправомірної поведінки особи.

Тобто, всі висновки органів досудового слідства, які вони викладають у поданні про застосування запобіжного заходу у вигляді взяття під варту мають підтверджуватися такою сукупністю доказів, яка б, по-перше, переконувала б суд у тому, що особа вчинила злочин, за який законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк понад три роки; по-друге, свідчила б про необхідність обрання до підозрюваного (обвинуваченого) запобіжного заходу тримання під вартою. Це докази того, що інші (менш суворі) запобіжні заходи можуть не забезпечити виконання підозрюваним (обвинуваченим) процесуальних обов’язків і його належної поведінки.

Європейська конвенція про захист прав і основоположних свобод людини передбачає у п. ”с” ст. 5, що законний арешт або затримання особи може бути проведене з тим, щоб вона постала перед компетентним органом на підставі обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення…”. Таким чином, обґрунтованість підозри є суттєвим елементом конвенційного захисту від свавільного позбавлення волі. Як свідчить практика Європейського Суду з прав людини, існування обґрунтованої підозри заздалегідь передбачає наявність фактів або свідчень, які переконують об’єктивного спостерігача в тому, що особа могла вчинити це правопорушення. Те, що може вважатися обґрунтованим, залежить, проте, від сукупності обставин»1. У рішенні по справі Летел’є проти Франції від 26 червня 1991 р. Суд вказав, що наявність вагомих підстав підозрювати затриманого у вчиненні злочину є неодмінною умовою правомірності тримання під вартою. У рішенні по справі Мюррей проти Сполученого Королівства від 28 жовтня 1994 р. зазначав, що при визначенні «ступеня підозри» підставою для обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту може бути «більш низький поріг обґрунтованості підозри» при вчиненні особливої категорії злочинів». Враховуючи дану позицію Європейського Суду, вбачається можливим обирати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді взяття під варту по справам про особливо тяжкі злочини при більш низькому ступені обґрунтованості підозри.

У відповідності до ст.. 177 КПК України – метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов’язків, а також запобігання спробам:

1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;

4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

В судовому засіданні прокурор наполягав на наявності та доведеності ризиків, передбачених п.п.1, 2, 3,4 ч. 1 вищевказаної статті.

У відповідності до ст. 194 КПК України - під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов’язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;

3) недостатність застосування більш м’яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Обґрунтованість підозри на сьогоднішній час поки що не може бути судом поставлена під сумнів, оскільки все ж таки ОСОБА_3 був затриманий з грошовими коштами.

Однак стосовно заявлених ризиків, вважаю за необхідне зазначити наступне.

Прокурор посилається на наявність ризиків, передбачених п.п.1, 2, 3,4 ч. 1ст. 177 КПК України .

При цьому слід зазначити, що клопотання взагалі не містить жодного обґрунтування про наявність даних ризиків, вони лишень перелічені.

У відповідності до ст.. 177 КПК України – метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов’язків, а також запобігання спробам:

1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;

4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

Наявність ризику, передбаченого п. 1 ч.1 ст. 177 КПК України прокурором фактично ніяк не обґрунтовано, оскільки ані клопотання, ані в судовому засіданні не було надано переконливих доказів на можливість переховування ОСОБА_3

В свою чергу, суд вважає за необхідне зазначити, що перепустки на перетин кордону з тимчасово-неконтрольованою владою України територією ОСОБА_3 не має, обмеження його пересування, а саме унеможливлення перетину кордону з іншими державами можливе і іншим шляхом, а саме відібранням закордонного паспорту.

Наявність ризику, передбаченого п.2 ч.1 ст. 177 КПК України прокурор обґрунтував тим, що ОСОБА_3 маючи доступ до документів, що мають значення для даного кримінального провадження, може їх знищити або спотворити.

При цьому в судовому засіданні встановлено, що на сьогоднішній час всі докази по даному кримінальному провадженню вилучені та визнані речовими доказами, тому можливість знищення доказів є дуже сумнівною.

Наявність ризику, передбаченого п.3 ч.1 ст. 177 КПК України прокурор обґрунтував тим, що ОСОБА_3, будучи працівником правоохоронного органу і службовою особою, обізнаний про методи та форми роботи правоохоронних органів може впливати на свідків.

При цьому жодних доказів на те що ОСОБА_3 взагалі спілкувався зі свідками не має, крім того, як вбачається з наданих матеріалів , свідки у справі вже допитані.

Стосовно наявності, ризику, передбаченого п.4 ч.1 ст. 177 КПК України, то він взагалі нічим не підтверджений, суду не надано доказів на те, яким чином ОСОБА_3 може іншим чином вплинути на хід досудового розслідування.

Таким чином, клопотання взагалі не містить в собі будь-які факти котрі б підтверджували наявність ризиків, зазначених у ст.. 177 КПК України , та всі ризики є лише припущенням прокурора та не має ґрунтованого підтвердження в його наявності та об’єктивності..

Тобто , в клопотанні викладено лише вірогідність того, що ризики передбачені ст.. 177 КПК України мають місце, жодних доказів на їх наявність суду не надано.

Слідчий суддя, суд зобов’язаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті.

Відповідно до ст.. 194 ч.4 КПК України якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м’який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов’язки, передбачені частиною п’ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

Враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_3, вагомість наявних доказів вчинення ним кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, враховуючи його вік, стан здоров'я, міцність соціальних зв'язків, характеризуючого матеріалу, наявності престарілих батьків, слідчий суддя дійшов до висновку про застосування запобіжного заходу у виді нічного домашнього арешту, з покладенням на нього обов?язків, передбачених ст.. 194 КПК України.

Обов’язки, передбачені частиною п’ятою цієї статті, можуть бути покладені на підозрюваного, обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому статтею 199цього Кодексу. Після закінчення строку, в тому числі продовженого, на який на підозрюваного, обвинуваченого були покладені відповідні обов’язки, ухвала про застосування запобіжного заходу в цій частині припиняє свою дію і обов’язки скасовуються.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст 176-179, 181, 184,193,194 196, 197, 202, 205, 309, 395 КПК України, слідчий суддя, -

У Х В А Л И В :

Клопотання слідчого першого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську ОСОБА_4 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 - задовольнити частково.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, заборонивши останньому залишати житло в період з 20 години 00 хвилин до 07 години 00 хвилин, а саме місце мешкання: АДРЕСА_1 на два місяці, тобто до 08 квітня 2019 року.

Покласти на підозрюваного ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 такі обов’язки:

- прибувати на перші виклики слідчого, прокурора, суду;

- здати на зберігання слідчому паспорти та інші документи, що дозволяють в’їзд та виїзд за межі України;

- повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну місця мешкання.

Контроль за виконанням ухвали покласти на Сєвєродонецький ВП ГУНП в Луганській області.

Ухвала про застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконання після її проголошення.

На ухвалу, протягом п’яти днів з дня її проголошення може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Донецької області.

Копію ухвали вручити підозрюваному негайно, після її проголошення.

Слідчий суддя: А.В. Бакуменко