Вирок № 79763709, 12.02.2019, Волноваський районний суд Донецької області

221/7726/18

1-кп/221/371/2019

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2019 року м. Волноваха

Волноваський районний суд Донецької області

у складі: головуючого - судді Чальцевої Т.В.,

за участю секретаря судового засідання Сєрих І.С.,

прокурора Грибова С.В.,

потерпілого ОСОБА_1

обвинувачених ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Волноваха кримінальне провадження №42018051120000176 від 06.09.2018 року за обвинуваченням

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Лебедин Сумської області, громадянина України, з середньою освітою, не одруженого, який є військовослужбовцем військової служби за контрактом у військовій частині А1556 на посаді командира танка екіпажу танкового взводу 1-ї танкової роти танкового батальйону, військове звання - молодший сержант, який зареєстрований і проживає за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимий,

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженця м. Мукачево Закарпатської області, українця, громадянина України, з неповною середньою освітою, не одруженого, який є військовослужбовцем військової служби за контрактом у військовій частині А1556 на посаді навідника 3-ї танкової роти танкового батальйону, військове звання - солдат, який зареєстрований і проживає за адресою: АДРЕСА_2, раніше не судимий,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 406 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Судом встановлено, що відповідно до ст. ст. 19, 20 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу», ч. 2 п. 18, ч. 3 п. 42, ч. 4 п. 81 «Положення про проходження громадянами України військової служби в Збройних силах України», затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року №1153/2008 ОСОБА_2 та ОСОБА_3 добровільно уклали контракт про проходження військової служби у Збройних Силах України та прийняті на військову службу до військової частини А1556.

Відповідно до наказу тимчасово виконуючого обов'язки командира військової частини А1556 від 01.06.2018 №123 солдата ОСОБА_2 призначено на посаду командира танка екіпажу танкового взводу 1-ї танкової роти танкового батальйону та зарахована до списків особового складу частини, на всі види забезпечення.

Відповідно до наказу командира військової частини А1556 від 20.06.2018№ 139 солдата ОСОБА_3 призначено на посаду навідника 3-ї танкової роти танкового батальйону та зарахована до списків особового складу частини, на всі види забезпечення.

Разом з вищевказаними особами, у військовій частині А1556 проходить військову службу за контрактом солдат ОСОБА_1, якого відповідно до наказу тимчасово виконуючого обов'язки командира військової частини А1556 № 123 від 01.06.2018 призначено на посаду старшого механіка водія-електрика зенітної самохідно-артилерійської батареї зенітного ракетно-артилерійського дивізіону.

Відповідно до п.п. 1, 2 ст. 1, п. 4 ст. 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», які визначають, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України. Військовий обов'язок встановлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни та забезпечення особовим складом Збройних Сил України інших утворених відповідно до законів України військових формувань визначає види військової служби , що включають в себе військову службу за контрактом осіб офіцерського складу.

Статтями 1 і 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України затвердженого Законом України від 24.03.1999 року № 551-XIV визначено, що військова дисципліна це бездоганне та неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України. Військова дисципліна зобов'язує кожного військовослужбовця, зокрема, додержуватися Конституції України та законів України, військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів, додержуватися визначених військовими статутами правил взаємовідносин між військовослужбовцями, виявляти повагу до командирів, бути ввічливими і додержуватися військового етикету, поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.

Відповідно до вимог ст.ст. 3, 28, 29, 68 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Кожен має право на повагу до його гідності, ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує його гідність, поводженню. Кожна людина має право на особисту недоторканість та кожен зобов'язаний неухильно додержуватись Конституції та Законів України, не посягати на права та свободи, честь і гідність інших людей.

Будучи військовослужбовцями Збройних Сил України ОСОБА_2 та ОСОБА_3, згідно з вимогами ст.ст. 9, 11, 13, 14, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, зобов'язані, серед іншого, свято і непорушно додержуватися Конституції та законів України, виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених їм за посадою, дорожити честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України, бути дисциплінованими, зразком високої культури, скромності й витримки, утримуватися від шкідливих для здоров'я звичок, не допускати негідних вчинків і стримувати від них інших військовослужбовців, шанувати честь і гідність товаришів по службі, додержувати правил військової ввічливості та поведінки.

Проте, в порушення вимог вищезазначених нормативних актів, військовослужбовці ОСОБА_2 та ОСОБА_3 під час проходження військової служби у пункті тимчасової дислокації військової частини А1556 у селищі Андріївка Волноваського району Донецької області, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, порушили статутні правила взаємовідносин з військовослужбовцем ОСОБА_1 за відсутності між ними відносин підлеглості, що виявилося в завданні останньому іншого насильства та легких тілесних ушкоджень, за наступних обставин.

Так, 02.09.2018 приблизно о 06 год. 00 хв. солдат ОСОБА_1 заступив на чергування повітряно-наглядового поста, розташованого на даху будівлі спального приміщення військовослужбовців військової частини А1556 де, будучі озброєним вогнепальною зброєю АК-47, ніс службу по охороні території військової частини А1556, розташованої у селищі Андріївка Волноваського району Донецької області до 09 год. 00 хв. 02.09.2018. Після закінчення чергування, ОСОБА_1 зайшов до своєї спальної кімнати, розташованої у вищевказаної будівлі, для того щоб розрядити свою вогнепальну зброю АК-47. У момент роззброєння ОСОБА_1 випадково вистрілів зі своєї вогнепальної зброї АК-47. Тоді до спальної кімнати ОСОБА_1 зайшов тимчасово виконуючий обов'язки командира 3-ї танкової роти - ОСОБА_4, який став робити ОСОБА_1 зауваження щодо необережного ставлення до зброї. Не зважаючи на зауваження вищестоящого офіцера, ОСОБА_1 у грубій формі відповів, щоб ОСОБА_4 робив зауваження своїм підлеглим з 3-ї танкової роти, оскільки він не є його командиром. Згодом до спального приміщенні ОСОБА_1 прийшли військовослужбовці з танкової роти, а саме ОСОБА_2 та ОСОБА_3, які почали робити ОСОБА_1 зауваження, щодо не уставного ставлення до їх командира ОСОБА_4, у свою чергу ОСОБА_1 пояснив, що він проходить службу у іншому підрозділу тому не буде сприймати зауваження інших військовослужбовців у тому числі і ОСОБА_4

Так, приблизно о 18 год. 00 хв. ОСОБА_2 та ОСОБА_3, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, прийшли до кімнати ОСОБА_1, розташованої у будівлі спального приміщення на території військової частини А1556 у селищі Андріївка Волноваського району Донецької області з метою з'ясування відносин з останнім з приводу того, що ОСОБА_1 неналежним чином віднісся до зауважень тимчасово виконуючого обов'язки командира 3-ї танкової роти - ОСОБА_4

Після чого, ОСОБА_2 діючи умисно, групою осіб спільно із ОСОБА_3, при цьому не маючи з останнім спільного зговору, діючи з прямим умислом, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх діянь, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, в порушення статутних вимог, виражаючи явну зневагу до військового колективу, прагнучи продемонструвати ОСОБА_1 свою уявну перевагу над ним та фізичну силу, бажаючи підкорити останнього своїй волі, підняти власний авторитет у військовому колективі, підійшовши до ОСОБА_1 та з метою заподіяння тілесних ушкоджень останньому наніс один удар кулаком правої руки в область його ребер з лівого боку.

Внаслідок чого ОСОБА_2 заподіяв потерпілому ОСОБА_1 фізичний біль, що відноситься до іншого насильства.

Після чого ОСОБА_3, діючи умисно, групою осіб спільно із ОСОБА_2, при цьому не маючи з останнім спільного зговору, діючи з прямим умислом, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх діянь, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, в порушення статутних вимог, виражаючи явну зневагу до військового колективу, прагнучи продемонструвати ОСОБА_1 свою уявну перевагу над ним та фізичну силу, бажаючи підкорити останнього своїй волі, підняти власний авторитет у військовому колективі, підійшовши до ОСОБА_1 та з метою заподіяння тілесних ушкоджень останньому попитався нанести один удар кулаком руки в область його обличчя, однак ОСОБА_1 ухилився від вказаного удару, та схвативши за плечі ОСОБА_3 разом з останнім впав на підлогу. Перебуваючи на підлозі, ОСОБА_1, побоюючись нанесення тілесних ушкоджень зі сторони ОСОБА_3, прикрив своє обличчя руками. У свою чергу ОСОБА_3, продовжуючи свої злочинні дії, направленні на заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_1 наніс 2-3 удари кулаками рук в область його передпліччя.

Внаслідок чого ОСОБА_3 заподіяв потерпілому ОСОБА_1 садно по передній поверхні лівого надпліччя, яке відносяться до легких тілесних ушкоджень.

Таким чином, своїми умисними діями, які виразились в порушенні статутних правил взаємовідносин між військовослужбовцями за відсутності між ними відносин підлеглості, що виявилося вчиненні іншого насильства, а також легких тілесних ушкоджень, вчинених групою осіб ОСОБА_2 та ОСОБА_3 вчинили кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 406 КК України.

Обвинувачені ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у судовому засіданні вину в пред'явленому обвинуваченні визнали у повному обсязі та показали, що 02.09.2018 року спільно, не маючи зговору, прагнучи продемонструвати ОСОБА_1, що не можна неналежним чином відноситися до зауважень тимчасово виконуючого обов'язки командира 3-ї танкової роти ОСОБА_4, завдали потерпілому тілесні ушкодження, при цьому обставини вчинення ними кримінального правопорушення не оспорювали, у скоєному щиро розкаявся. Заявлені цивільні позови визнані у повному обсязі.

Потерпілий ОСОБА_1 у судовому засіданні показав, що з обвинуваченими вони примирились, просив їх суворо не карати, будь-яких претензій до них він немає.

Оскільки в судовому засіданні обвинувачені повністю визнали свою вину в інкримінованому їм органом досудового розслідування кримінальному правопорушенні, погодилися з кваліфікацією вчиненого ними діянням, а так само визнали всі інші фактичні обставини його вчинення, а прокурор не висловив жодних заперечень щодо встановлених обставин, суд, заслухавши думку учасників судового провадження, за відсутності їх заперечень та сумнівів у добровільності їх позицій, переконавшись у тому, що всі зазначені особи правильно розуміють зміст встановлених обставин, в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України визнав недоцільним дослідження доказів, поданих на підтвердження події кримінального правопорушення, винуватості обвинувачених у вчиненні цього кримінального правопорушення.

На підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені показаннями обвинувачених, наданими ним безпосередньо в судовому засіданні, і які відповідають всім фактичним обставинам інкримінованого обвинуваченим діяння і ніким не оспорюються, суд приходить до переконання, що діяння, яке було вчинено ОСОБА_2 та ОСОБА_3 мало місце, воно містить склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 406 КК України і вони винен у його вчиненні, так як порушили статутні правила взаємовідносин між військовослужбовцями за відсутності між ними відносин підлеглості, що виявилося вчиненні іншого насильства, а також легких тілесних ушкоджень.

При призначенні покарання обвинуваченим суд враховує ступінь тяжкості вчиненого правопорушення, особи обвинувачених та обставини, що пом'якшують покарання.

Згідно ст. 65 КК України та роз'яснень, що містяться у п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року "Про практику призначення судами кримінального покарання", призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

У пункті 3 зазначеної постанови Пленуму ВСУ вказано, що визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з класифікації злочинів (ст. 12 КК України), а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення ( форма вини, мотив, спосіб, стадія вчинення, кількість епізодів злочинної діяльності, роль кожного зі співучасників, якщо злочин вчинено групою осіб, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали, тощо). Досліджуючи дані про особу підсудного, суд повинен з'ясувати його вік, стан здоров'я, поведінку до вчинення злочину як у побуті, так і за місцем роботи чи навчання, його минуле (зокрема, наявність не знятих чи не погашених судимостей, адміністративних стягнень ), склад сім'ї , його матеріальний стан, тощо.

Кримінальне правопорушення, вчинене обвинуваченими ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за ч. 3 ст. 406 КК України є тяжким злочином.

Так, згідно характеризуючих даних, що містяться у матеріалах кримінального провадження, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 раніше не судимі, є військовослужбовцями за контрактом, ОСОБА_2 є учасником бойових дій, на обліку у наркологічному диспансері та лікаря-психіатра не перебувають, за місцем мешкання та служби ОСОБА_2 та ОСОБА_3 характеризуються позитивно.

Обставиною, що пом'якшує покарання обвинуваченим у відповідності до ст. 66 КК України, є їх щире каяття. Крім того, суд приймає до уваги, що вони вибачились перед потерпілим.

Обставиною, яка обтяжує покарання, відповідно до ст. 67 КК України, суд визнає вчинення злочину особами, які перебувають у стані алкогольного сп'яніння.

Вирішуючи питання про вид покарання, який має бути призначений обвинуваченим, суд бере до уваги ступінь тяжкості вчиненого злочину, відомості про особи обвинувачених, обставини, що пом'якшують покарання - щире каяття, приходить до висновку, що покарання у вигляді позбавлення волі із застосуванням ст.75 КК України, тобто з випробуванням, є необхідним й достатнім для виправлення обвинувачених та попередження скоєння ними нових злочинів.

Прокурором першого відділу військової прокуратури Маріупольського гарнізону до початку судового розгляду заявлені два цивільні позови про стягнення з обвинувачених витрати на стаціонарне лікування потерпілого від злочину ОСОБА_1, оскільки добровільно вони витрачені кошти на лікування потерпілого не відшкодували.

Вирішуючи заявлений цивільний позов, суд враховує наступне.

Відповідно до вимог ст.ст.127, 128, 129 КПК України обов'язок відшкодування матеріальної та моральної шкоди вироком покладається на підозрюваного, обвинуваченого або на фізичну чи юридичну особу, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Відповідно до ч.1 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч. 1 ст. 1206 ЦК України особа, яка вчинила злочин, зобов'язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров'я на лікування потерпілого від цього злочину, крім випадку завдання шкоди при перевищенні меж необхідної оборони або у стані сильного душевного хвилювання, що виникло раптово внаслідок насильства або тяжкої образи з боку потерпілого.

Відповідно до роз'яснень п.5 Пленуму Верховного Суду України № 3 від 31.03.1989 р. «Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином і відшкодування безпідставно нажитого майна» не підлягають розгляду в кримінальній справі позови з вимогами про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, які не випливають із пред'явленого обвинувачення.

Таким чином, враховуючи, що кримінальним правопорушенням завдано шкоду здоров'ю потерпілого, він приходив стаціонарне лікування за рахунок військової частини А0318, що підтверджено довідкою командира військової частини від 11.10.2018 року №1886, листом-розрахунком командира військової частини А4615 від 01.11.2018 року №2305, суд приходить до переконання про необхідність задоволення цивільних позовів у повному обсязі.

Керуючись ст. 349, 368, 370, 374 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_2, ОСОБА_3 визнати винними у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 406 КК України та призначити покарання у вигляді 5 (п'яти) років позбавлення волі кожному.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_2, ОСОБА_3 звільнити від відбування призначеного покарання з іспитовим строком на 3 (три) роки.

На підставі ч. 1 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_2, ОСОБА_3 наступні обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Запобіжний захід - не обирався.

Речові докази відсутні.

Стягнути солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь військової частини А0318, військово-медичний клінічний центр Південного регіону, 65044, м. Одеса, вул. Пироговська, 2 р/р 31253254201136, МФО 820172, ЄДРПОУ 08199969 в ДКСУ м. Київ за витрати на стаціонарне лікування потерпілого від злочину на загальну суму 3370 (три тисячі триста сімдесят) грн. 22 коп.

Стягнути солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь військової частини А4615, 49000, м. Дніпро, вул. Старокозацька, 63, р/р 31255257216999, МФО 820172, ОКПО 08015857 ДКСУ м. Київ витрати на стаціонарне лікування потерпілого від злочину на загальну суму 3134 (три тисячі сто тридцять чотири) грн. 41 коп.

Вирок в частині встановлення обставин справи, дослідження яких було визнане недоцільним, відповідно до положень ч.3 ст.349 КПК України, оскарженню не підлягає. В іншій частині може бути оскаржено учасниками процесу протягом 30-ти діб з моменту його проголошення до Апеляційного суду Донецької області шляхом подачі апеляції до Волноваського районного суду.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Копія вироку в порядку ст.376 КПК України негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору і не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Суддя Т.В.Чальцева