Рішення № 79761281, 29.01.2019, Кропивницький районний суд Кіровоградської області (до 25.04.2025 - Кіровоградський районний суд Кіровоградської області)

Справа № 390/2218/17

Провадження № 2/390/20/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" січня 2019 р. Кіровоградський районний суд Кіровоградської області в складі:

головуючого – судді Терещенко Д.В.,

при секретарі – Головацькій А.Б., Магомедовій А.С., Бреус І.П.,

за участю відповідача та її представника адвоката ОСОБА_1,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в місті Кропивницький цивільну справу за позовом ТОВ ”Фінансова компанія ”Максимум” до ОСОБА_2 про стягнення боргу за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

ПАТ “ОСОБА_3 КРЕДИТ” звернувся в суд з позовом про стягнення з відповідача боргу за кредитним договором в сумі 52326,82 грн. та судових витрат по справі в сумі 1600 грн.

В ході розгляду справи банк надав заяву про зменшення розміру позовних вимог та просив стягнути з відповідача 33215,91 грн. та 1600 грн. судових витрат.

01.08.2018 року ТОВ ”Фінансова компанія ”Максимум” подало письмову заяву про залучення їх як правонаступника позивача, оскільки до нього перейшло право вимоги за договором відступлення.

Ухвалою Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 01.10.2018 року залучено до участі у справі правонаступника ПАТ “ОСОБА_3 КРЕДИТ”- ТОВ ”Фінансова компанія ”Максимум”.

Представник позивача ТОВ ”Фінансова компанія ”Максимум” в судове засідання не з”явився. Просив розглядати справу без його участі та задовольнити позов в повному обсязі.

Відповідач та її представник адвокат ОСОБА_1 позовні вимоги не визнали та просили застосувати строки позовної давності. Надали відзив на позовну заяву.

Судом встановлено, що 10.12.2013 року між відповідачем та ПАТ “ОСОБА_3 КРЕДИТ” був укладений кредитний договір, згідно з яким банк надав відповідачу споживчий кредит в сумі 15 000 грн., зі сплатою відсотків за користуванням кредитом у розмірі 20% з кінцевим терміном погашення кредиту 09.12.2014 року. В свою чергу відповідач взяв на себе обов”язок по поверненню кредиту, сплаті відсотків та інших платежів за використання кредиту.

В порушення умов вищезазначеного договору, відповідач свої зобов”язання до цього часу не виконує, що виразилось в недотриманні строків погашення кредиту, строків погашення відсотків.

Ст.525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від виконання зобов”язань не допускається.

Ст.526 ЦК України передбачено, що зобов”язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України.

Законом передбачено, що при порушенні позичальником будь-якого з зобов”язань, передбачених умовами договору, банк має право вимагати від відповідача повернення кредиту, сплати відсотків за його користування, виконання інших зобов”язань за договором у повному обсязі.

За розрахунками позивача станом на 05.12.2017 року заборгованість відповідача перед позивачем складає: 33215,91 грн., з яких: 9081,40 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 171,54 грн. - заборгованість за нарахованими процентами, 5455,34 грн. - заборгованість за нарахованими та несплаченими в строк процентами, 300 грн. - заборгованість за нарахованою щомісячною комісією, 12 000 грн. - заборгованість за нарахованою та несплаченою в строк щомісячною комісією, 6 207,63 грн. - пеня.

Суд частково не погоджується з розрахунком боргу.

Під час розгляду справи ПАТ “ОСОБА_3 КРЕДИТ” та ТОВ ”Фінансова компанія ”Максимум” 18.05.2018 року уклали договір про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги.

Ухвалою Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 01.10.2018 року залучено до участі у справі правонаступника ПАТ “ОСОБА_3 КРЕДИТ”- ТОВ ”Фінансова компанія ”Максимум”.

Судом встановлено, що сторони уклали кредитний договір 10.12.2013 року з кінцевим терміном погашення кредиту 09.12.2014 року.

Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (частина четверта статті 631 ЦК України).

Закінчення строку договору, який був належно виконаний лише однією стороною, не звільняє другу сторону від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання нею її обов’язків під час дії договору.

Повернення кредиту та сплату відсотків відповідач мав здійснювати щомісячними платежами, надаючи позивачеві до 10 числа кожного місяця щомісячний платіж упродовж строку кредитування. Тобто, сторони погодили порядок і строки виконання зобов’язання.

Отже, після настання терміну внесення чергового платежу за договором і після спливу строку кредитування зобов’язання простроченого боржника за договором не припиняється. У випадку спливу позовної давності позовна заява про захист цивільного права або інтересу приймається судом до розгляду, проте сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частини друга та четверта статті 267 ЦК України).

В суді встановлено, що відповідач здійснила останній платіж в сумі 1000 грн. 23.03.2015 року, а позивач звернувся до суду 11.12.2017 року, тобто в межах строку позовної давності.

Таким чином, з відповідача необхідно стягнути заборгованість за тілом кредиту в сумі 9081,40 грн.

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

За умовами договору сторони погодили щомісячну сплату відсотків за кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом, який наданий на 12 місяців – до 9 грудня 2014 року включно.

У межах строку кредитування до 9 грудня 2014 року відповідач мав повертати позивачеві кредит і сплачувати проценти періодичними (щомісячними) платежами до 10 числа кожного місяця. Починаючи з 10 грудня 2014 року, відповідач мав обов’язок незалежно від пред’явлення вимоги позивачем повернути всю заборгованість за договором, а не вносити її періодичними платежами, оскільки останні були розраховані у межах строку кредитування.

Згідно процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Суд вважає, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування.

Таким чином, з відповідача необхідно стягнути 171,54 грн. - заборгованість за нарахованими процентами, 1077,15 грн. - заборгованість за нарахованими та несплаченими в строк процентами, тобто суму заборгованості за процентами в період з 10.12.2013 до 09.12.2014 року.

Ст.258 ЦК України передбачено, що позовна давність до стягнення пені застосовується в один рік.

У постанові від 6 листопада 2013 року у справі № 6-116цс13 Верховний Суд України, аналізуючи приписи статей 266 і частини другої статті 258 ЦК України, дійшов висновку, що можливість стягнення неустойки (пені, штрафу) обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням кредитора до суду, а починається у межах позовної давності за основною вимогою з дня (місяця), з якого вона нараховується.

Перебіг строку позовної давності за основною вимогою починається з останнього платежу який був зроблений 23.03.2015 року, а позивач звернувся до суду 11.12.2017 року, тобто з пропуском строку позовної давності, передбаченого ст. 258 ЦК України, і тому позовні вимоги про стягненню пені в сумі 6 207,63 грн. задоволенню не підлягають.

Що стосується стягнення 300 грн. - заборгованість за нарахованою щомісячною комісією та 12 000 грн. - заборгованість за нарахованою та несплаченою в строк щомісячною комісією, суд також вважає, що в цій частині позову необхідно відмовити.

Оскільки відповідно до умов кредитного договору від 10 грудня 2013 року, що укладений між сторонами, банк надав позичальнику кредит на споживчі цілі, особливості регулювання відносин сторін визначаються Законом України «Про захист прав споживачів».

За положеннями частини пятої статті 11, частин першої, другої, пятої, сьомої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки.

Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обовязків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

Аналіз указаних норм дає підстави для висновку, що несправедливими є положення договору про споживчий кредит, які містять умови про зміни у витратах, зокрема щодо плати за обслуговування кредиту, і це є підставою для визнання таких положень недійсними.

Крім того, відповідно до статті 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами ОСОБА_3 банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

З рішення Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року № 15- рп/2011 вбачається, що положення пунктів 22, 23 статті 1, статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» з подальшими змінами у взаємозвязку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України треба розуміти так, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.

Відповідно до пункту 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою правління ОСОБА_3 банку України від 10 травня 2007 року № 168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на кредитного договору тощо).

Таким чином, ПАТ «ОСОБА_3 національний кредит», встановивши в кредитному договорі сплату щомісячної комісії за обслуговування кредиту, не зазначив, які саме послуги за вказану комісію надаються відповідачу. Тобто позивач нарахував комісію за послуги, що супроводжують кредит, а саме за компенсацію сукупних послуг банку за рахунок відповідача, що є незаконним.

Саме така правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду України від 16 листопада 2016 року у справі № 6-1746цс16.

Таким чином, з відповідача підлягає стягненню сума боргу, 9081,40 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 171,54 грн. - заборгованість за нарахованими процентами, 1077,15 грн. - заборгованість за нарахованими та несплаченими в строк процентами.

При таких обставинах позов підлягає частковому задоволенню.

Судові витрати по справі необхідно стягнути з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, що відповідає положенням ст.141 ЦПК України.

Правовідносини між сторонами регулюються ст. ст. 509, 525, 526, 530, 549, 610-612, 625, 1048, 1049 ЦК України.

Керуючись ст.ст.4-5, 7, 10, 12-13, 77-81, 89, 95, 141, 235, 258-259, 263-265 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ТОВ ”Фінансова компанія ”Максимум” задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, проживаючої за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, на користь ТОВ ”Фінансова компанія ”Максимум”, 03057, м.Київ, вул.Желябова, 10 А, код ЄДРПОУ: 37633818, МФО: 334851, заборгованість за кредитним договором в сумі 10330 грн. 09 коп., а саме: 9081,40 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 171,54 грн. - заборгованість за нарахованими процентами, 1077,15 грн. - заборгованість за нарахованими та несплаченими в строк процентами, а також судові витрати по справі в сумі 497,60 грн.

В іншій частині позову - відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку, шляхом подачі апеляційної скарги через Кіровоградський районний суд Кіровоградської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не подано.

Повний текст рішення виготовлений 09.02.2019 року.

Суддя: