Рішення № 79760797, 29.01.2019, Снятинський районний суд Івано-Франківської області

Справа № 351/274/16-ц

Номер провадження №2/351/8/19

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2019 року м. Снятин

Снятинський районний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого судді - Калиновського М.М.

з участю секретаря - Равлюк М.І.

позивача - ОСОБА_1,

представника позивача- Боб'яка М.Ю.,

відповідача - ОСОБА_2,

представника відповідача- Петрички О.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Снятині справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа- Снятинська міська рада про усунення перешкод у користуванні власністю, знесення огорожі,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа - Снятинська міська рада про усунення перешкод у користуванні власністю, знесення огорожі.

Свої вимоги мотивував тим, що 04.07.1986 р. він придбав у ОСОБА_3 незакінчений будівництвом будинок, що знаходився по вул. Трудова, 11 в м. Снятині на земельній ділянці площею 0,06 га, наданій йому у 1982 р. під забудову. Продаж незакінченого будівництвом будинку було дозволено рішенням Снятинської міської ради від 18.06.1986р. № 151. В подальшому на зазначеній земельній ділянці він побудував житловий будинок, в якому проживає по даний час та побудував господарські будівлі.

Відповідач ОСОБА_2 проживає по сусідству в приватному будинку по вул. Трудова, 9 в м. Снятині Івано-Франківської області.

Згідно будівельного паспорта на будівництво житлового будинку, виданого ОСОБА_3 по вул. Трудова, 11, правонаступником якого є він, відстань від його будинку до межі сусіда ОСОБА_2 становила 7,20 м.

Через складний рельєф місцевості, для того щоб запобігти стіканню води на його подвір'я з подвір'я відповідача, позивач виготовив опорну бетону стіну, біля якої завіз декілька самоскидів грунту, вирівнявши рівень подвір'я. Скориставшись його перебуванням в лікарні за його відсутності відповідач не маючи на те законних підстав, на його подвір'ї, на його забетонованій опорі самовільно побудував власну цегляну огорожу, яка за місцем розташування не співпадає з межею між земельними ділянками по вул. Трудова, 11 та вул. Трудова, 9.

Земельна ділянка, на якій відповідач розмістив огорожу, закріплена за його будинковолодінням і він не має законного права без його згоди та відома вчиняти жодних дій на зазначеній земельній ділянці. Зазначена огорожа створює йому перешкоди в користуванні земельною ділянкою та перешкоджає йому обслуговувати господарську будівлю та користуватися нею. Відповідач неодноразово попереджався ним про необхідність зняти цю огорожу, однак цього не зробив., натомість нарощував її у висоту.

З приводу протиправних дій сусіда він звертався до виконавчого комітету Снятинської міської ради, на що в листі від 30.06.2009р. йому було повідомлено, що на земельну ділянку ОСОБА_2 по вул. Трудова, 9 було видано державний акт на право приватної власності на землю.

Просить усунути йому перешкоди в користуванні земельною ділянкою та господарською будівлею, що за адресою: вул. Трудова, 11а в м. Снятин Івано-Франківської області; зобов'язати відповідача знести самовільно встановлену ним огорожу з цегли між будинковолодінням по вул. Трудова, 11-а в м. Снятин та будинковолодінні по вул. Трудова, 9 в м. Снятин.

Позивач та його представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали з підстав викладених у позові, просили його задоволити.

Відповідач та його представник в судовому засіданні проти позову заперечили. Пояснили, що спір, який виник між позивачем та відповідачем ОСОБА_2 вирішений рішенням Снятинського районного суду від 05.07.2011р., а також те, що відсутнє накладення земельної ділянки, яка знаходиться у користуванні відповідача, на земельну ділянку позивача ОСОБА_1. Просили в позові відмовити.

Заслухавши пояснення сторін та їх представників, дослідивши письмові матеріали, встановивши фактичні обставини справи, застосовуючи загальні засади цивільного законодавства справедливість, добросовісність та розумність, керуючись конституційним принципом верховенства права, оцінивши всебічно, повно та об'єктивно всі наявні у справі докази окремо та у сукупності, застосовуючи відповідні норми матеріального права, утверджуючи та забезпечуючи права людини і основоположні свободи сторін, враховуючи принцип неупередженості, суд приходить до висновку, що позов в задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Із договору купівлі-продажу, укладеного 04.07.1986р. та нотаріально зареєстрованого в реєстрі за № 1227 вбачається, що ОСОБА_3 продав, а ОСОБА_1 купив незакінчений будівництвом будинок процент готовності, якого становить 14 %, в м. Снятин по вул. Трудовій, 11, Івано-Франківської області.

Із архівного витягу з протоколу № 2 Снятинської міської ради від 15.01.1982р. вбачається, що ОСОБА_3 виділено земельні ділянки в розмірі 0,06 га для будівництва індивідуальних житлових будинків на Новонарізаній вул. Трудовій, номер земельної ділянки 11.

Згідно відповіді Снятинської міської ради від 30.06.2009р. відстань від житлового будинку ОСОБА_1 до межі сусіда ОСОБА_2 становить 7,20 м, що підтверджується будівельним паспортом на будівництво житлового будинку, виданим згідно рішення виконкому Снятинської міської ради від 15.01.1982р. ОСОБА_3. На час розгляду заяви встановлено, що відстань від житлового будинку, що належить позивачу, до межі сусіда ОСОБА_2 становить 3,20 м, на межі якої зведено цегляну огорожу.

Відповідно до рішення Снятинської міської ради від 25.12.2003р. відповідачу ОСОБА_2 передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,47 га, в т.ч. 0,07 га подвір’я.

Згідно рішення виконавчого комітету Снятинської міської ради від 15.01.1982р. № 9 та акту виносу в натурі меж земельної ділянки і розбивки будівель від 10.02.1982р. відповідачу ОСОБА_2 виділено земельну ділянку в розмірі 0,06 га під будівництво індивідуального житлового будинку на новонарізаній вул. Трудовій, № 9.

У судовому засіданні сторони ствердили, що між їхніми господарствами знаходиться одна суміжна межа.

Рішенням Снятинського районного суду від 05.07.2011р., яке набрало законної сили, позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання рішень Снятинської міської ради та Державного акту про право приватної власності на землю незаконними, повернення земельної ділянки, знесення огорожі встановлено, що позовна вимога ОСОБА_1 в частині неправомірного заволодіння ОСОБА_2 його земельної ділянки шириною 1,3 м вздовж лінії, що розділяє його господарство із господарством відповідача, вказаному на обмірному плані забудови до задоволення не підлягає, так як не підтверджена жодним передбаченим законом правовстановлюючим документом на дану земельну ділянку.

Згідно висновку експерта № 280 від 04.05.2018р. судової земельно-технічної експертизи, фактична площа земельної ділянки на місцевості, якою користується ОСОБА_1 складає 0,0656 га, що не відповідає площі зазначеній у архівному витязі протоколу №2 Снятинської міської ради від 15.01.1982р. і рішенню № 9 про виділення земельної ділянки під індивідуальне будівництво громадянам м. Снятин по вул. Трудовій площею 0,0600 га; фактична площа земельної ділянки на місцевості, якою користується ОСОБА_2 складає 0,0688 га, що також не відповідає площі зазначеній у земельній документації, яка розташована в м. Снятині по вул.. Трудовій, 9, та складає 0,0732 га. Із складеного ситуаційного плану земельних ділянок по їх фактичному користуванню ОСОБА_1 та ОСОБА_2, що розташовані в м. Снятин по вул. Трудовій, 11-а та Трудовій, 9, якою користується ОСОБА_1 і в приватній власності знаходиться у ОСОБА_2 в умовних позначеннях показане накладання 0,0001 га земельних ділянок ОСОБА_2 та ОСОБА_1.

Відповідно до ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

У відповідності до п. 33 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 07 лютого 2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» відповідно до положень статей 391, 396 ЦК позов про усунення порушень права, не пов'язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов'язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння. Позов про усунення порушень права, не пов'язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню незалежно від того, на своїй чи на чужій земельній ділянці або іншому об'єкті нерухомості відповідач вчиняє дії (бездіяльність), що порушують право позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Крім того, згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ст. 106 ЗК України власник земельної ділянки має право вимагати від власника сусідньої земельної ділянки сприяння встановленню твердих меж, а також відновленню межових знаків у випадках, коли вони зникли, перемістились або стали невиразними.

Межа земельної ділянки є умовною лінією, що відділяє її від іншої ділянки, а тому є спільною для обох земельних ділянок. Відтак, кожен із сусідніх власників земельної ділянки має рівні права на її встановлення та обов'язки щодо підтримання межі в належному стані.

Відповідно до ст. 107 ЗК України основою для відновлення меж є дані земельно-кадастрової документації.

Відповідно до ст. 156 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Оскільки позивачем не надано суду доказів встановлення меж між спірними земельними ділянками, належними позивачу та відповідачу на місцевості, твердження позивача про порушення меж земельної ділянки є необгрунтованим, а позовні вимоги щодо усунення перешкод у користуванні належною йому земельною ділянкою - безпідставними.

Враховуючи викладене, суд вважає, що обставини, на які посилається позивач як на підставу для задоволення позову, не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду, оскільки не ґрунтуються на достатніх, належних та допустимих доказах по справі, які б підтвердили існування порушень з боку відповідача відносно земельної ділянки позивача, на яку відсутні правовстановлюючі документи та не встановлено на місцевості межі між спірними земельними ділянками сторін.

На підставі наведеного, ст.ст. 317, 319, 321 ЦК України, керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 259, 263-265 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

В позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа- Снятинська міська рада про усунення перешкод у користуванні власністю, знесення огорожі - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до суду апеляційної інстанції з дня його проголошення. У разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий: підпис

Суддя Снятинського районного суду Калиновський М.М.