Ухвала суду № 79759075, 12.02.2019, Охтирський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 583/156/19

2/583/300/19

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2019 року суддя Охтирського міськрайонного суду Сумської області Плотникова Н.Б., вивчивши матеріали за позовною заявою

ОСОБА_1

до ОСОБА_2,

третя особа: орган опіки та піклування в особі Охтирської міської ради

про негайне відібрання, повернення та визначення місця проживання двох малолітніх дітей, стягнення аліментів та моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

11.01.2019 року позивач звернувся до суду із зазначеним позовом, в якому просить негайно відбірати у ОСОБА_2 та повернути до рідного дому двох малолітніх доньок ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, визначивши місце проживання дітей разом з позивачем за адресою вул.. Антоненко-Давидовича, 16 м. Охтирка Сумської області; стягнути з ОСОБА_2 на його користь аліменти на утримання ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, у розмірі 1/3 частини заробітку (доходу) боржника, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття; стягнути з ОСОБА_2 завдану моральну шкоду у сумі 100000 грн.

Згідно ч. 4 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Відповідно до ч.1 п.10 Постанови ПВСС України № 10 від 17.10.2014 р. «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» подані до суду позовні заяви чи заяви, а також зустрічні позовні заяви можуть містити кілька самостійних позовних вимог, кожна з яких є об'єктом справляння судового збору.

Відповідно до п.13 Постанови ПВСС України № 10 від 17.10.2014 р. «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» якщо в позовній заяві об'єднано дві або більше самостійних вимог немайнового характеру, пов'язані між собою, судовий збір сплачується окремо з кожної із таких вимог (або загальною сумою), наприклад, за вимогами про усунення перешкод у користуванні власністю та відшкодування моральної шкоди.

Позивачем заявлено три позовні вимоги немайнового характеру – про відібрання дітей, про визначення місця проживання дітей та про стягнення моральної шкоди.

Відповідно до Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 року встановлена ставка судового збору за подання до суду:

- позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою або фізичною особою-підприємцем, - 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» у 2019 році установлено прожитковий мінімум для працездатних осіб в розмірі: з 1 січня – 1921 гривень.

До позовної заяви позивачем надано дві квитанції про сплату судового збору в сумі 704,80 грн., однак відповідно до законодавства розмір судового збору за подання позовної заяви немайнового характеру становить 768,40 грн.

Отже, відповідачу слід сплати судовий збір в належному розмірі, доплативши 895, 60 грн.

Крім того, позивачем заявлено вимогу майнового характеру: про стягнення аліментів на утримання дітей, однак в порушення вимог п. 3 ч. 3 ст. 175 ЦПК України не зазначено ціну позову.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 176 ЦПК України ціна позову визначається у позовах про стягнення аліментів – сукупністю всіх виплат, але не більше ніж за шість місяців.

Отже відповідачу слід визначити відповідну ціну позову виходячи з сукупності всіх виплат, але не більше ніж за шість місяців .

Стосовно позовних вимог позивача про визначення місця проживання дітей суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла 10 років, визначається за згодою батьків.

Відповідно до ст.161 СК України зазначене питання вирішується судом або органом опіки та піклування в разі якщо між сторонами існує спір.

Відповідно до ст.161 Сімейного кодексу України передбачено, що якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Згідно з п.72 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов'язаної із захистом прав дитини, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 24.09.2008р. №866, передбачено, що для розв'язання спору, що виник між батьками, щодо визначення місця проживання дитини, один з батьків подає службі у справах дітей за місцем проживання дитини заяву, копію паспорта, довідку з місця реєстрації (проживання), копію свідоцтва про укладення або розірвання шлюбу (у разі наявності), копію свідоцтва про народження дитини, довідку з місця навчання, виховання дитини, довідку про сплату аліментів (у разі наявності). Під час розв'язання спорів між батьками щодо визначення місця проживання дитини служба у справах дітей має захищати інтереси дитини з урахуванням рівних прав та обов'язків матері та батька щодо дитини. Працівник служби у справах дітей за місцем проживання дитини проводить бесіду з батьками та відвідує їх за місцем проживання, про що складає акт за формою згідно з додатком 9.

Однак в позовній заяві не зазначено відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися.

Згідно п.5 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

Згідно ч.4 ст.177 ЦПК України позивач зобов’язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Однак в порушення вимог вказаних статей, а саме що стосується зазначення доказів, що підтверджують вказані в позовній заяві обставини, та долучення їх до позовної заяви, позивачем не зазначено та не додано до позовної заяви докази на обґрунтування його вимог про визначення місця проживання малолітніх дітей, зокрема характеристики з місця роботи і місця проживання, інші документи, що характеризують батьків і їх ставлення до дітей, поведінку за місцем роботи і за місцем проживання, а також акти обстеження житлових умов батьків на предмет визначення місця проживання дітей та не зазначені відомості, якими можуть бути підтверджені ті обставини, що позивач може забезпечити належні умови утримання, проживання та виховання дітей, та жодним чином позивач не обґрунтовує, чи відповідає найвищим інтересам дітей визначення місця проживання саме з ним.

Разом з вимогою про визначення місця проживання дітей позивач також ставить вимогу про стягнення аліментів.

Згідно ч.3 ст.181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

З наданої позивачем копії будинкової книги вбачається, що за адресою вул. Антоненка-Давидовича, 16 м. Охтирка Сумської області зареєстрований лише один позивач – ОСОБА_1

Враховуючи, що позивачем не зазначено доказів на підтвердження того, що діти проживають разом з ним, вимога про стягнення аліментів є передчасною.

Щодо позовної вимоги про стягнення моральної шкоди суд зазначає наступне.

Згідно Пленуму ВССУ № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Однак позивачем не вказано з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди в сумі 100000 грн., не зазначено, якими доказами це підтверджується.

Крім того, в порушення п.9 ч.3 ст.175 ЦПК України, в позовній заяві не наведено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв’язку із розглядом справи.

В зв’язку з цим ухвалою суду від 22.01.2019 року позовну заяву було залишенобез руху та позивачу надано строк для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня отримання позивачем ухвали.

Копію ухвали про залишення позовної заяви без руху від 22.01.2019 року позивачем отримано 29.01.2019 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Таким чином, у наданий ухвалою суду строк позивачем вимоги ухвали суду від 22.01.2019 року не виконано.

Враховуючи викладене, відповідно до ч. 3 ст. 185 ЦПК України вказану позовну заяву слід вважати неподаною та повернути її позивачу.

На підставі викладеного, керуючись ч. 3 ст. 185, ст. 260 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: орган опіки та піклування в особі Охтирської міської ради про негайне відібрання, повернення та визначення місця проживання двох малолітніх дітей, стягнення аліментів та моральної шкоди – вважати неподаною та повернути її позивачу.

Роз’яснити позивачу, що відповідно до ст. 185 ч. 7 ЦПК України, повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.

Ухвала може бути оскаржена до Сумського апеляційного суду протягом 15 днів з дня її проголошення.

До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи через Охтирський міськрайонний суду Сумської області

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п’ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя: Н. Б. Плотникова