Рішення № 79756689, 12.02.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

12 лютого 2019 року № 826/7437/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Вєкуа Н.Г., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_1доГоловного управління Державної фіскальної служби у м. Києвітретя особаДержавна фіскальна служба Українипро визнання протиправними дій та скасування податкового повідомлення-рішення № 0012591404 від 21.03.2017, -В С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі- позивач, ФОП ОСОБА_1.) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі-відповідач, ГУ ДФС у м. Києві), третя особа - Державна фіскальна служба України (далі- ДФС України) в якому просить:

- визнати протиправними дії Головного управління ДФС у м. Києві щодо проведення фактичної перевірки діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за результатами якої було складено акт від 24.02.2017 року;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0012591404 від 21.03.2017 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що спірне податкове повідомлення-рішення ґрунтується на помилкових судженнях суб'єкта владних повноважень, що викладені в акті перевірки № 0348/26/15/14/НОМЕР_1 від 24.02.2017 року.

Більше того наголосив, що жодна фактична перевірка діяльності не розпочиналась та не проводилась, а дії, які вчинили контролюючі органи є незаконними, відповідно будь-які документи складені в результаті таких дій є також незаконними.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили позов задовольнити.

Представник відповідача під час судового розгляду справи проти позову заперечував та зазначив, що при проведенні перевірки позивача податковий орган діяв у межах та у спосіб встановлений чинним законодавством України, висновки перевірки зафіксовані належним чином, а отже і винесені податкові повідомлення-рішення є законними. Просив у позові відмовити в повному обсязі з підстав викладених в запереченнях на адміністративний позов.

Державна фіскальна служба України своїм правом на подання письмових пояснень щодо заявлених позовних вимог не скористалось. В судове засідання 16.11.2017 року представник третьої особи не з'явився про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Щодо інших процесуальних дій, вчинених судом, слід вказати, що під час перебування справи на розгляді, в судовому засіданні 16.11.2017 року був допитаний в якості свідка ОСОБА_2 відповідно, який надав суду пояснення про відомі йому по справі обставини, обсяг яких буде відображено у мотивувальній частині рішення.

У судовому засіданні на підставі ч. 6 ст. 128 КАС України суд перейшов до розгляду справи в порядку письмового провадження.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03 жовтня 2017 року №2147-VIII, яким внесено зміни до Кодексу адміністративного судочинства України, виклавши його в новій редакції.

Відповідно до підпункту 10 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України в новій редакції передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно з частиною третьою статті 241 Кодексу адміністративного судочинства України судовий розгляд в суді першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду.

Враховуючи викладене, суд закінчує розгляд даної справи ухваленням рішення за правилами нової редакції Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва звертає увагу на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, посадовими особами ГУ ДФС у м. Києві на підставі пп.80.2.5 п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року, направлень від 13.02.2017 року та наказу від 30.01.2017 року №592 «Про проведення фактичних перевірок» проведено фактичну перевірку магазину суб'єкта господарювання ОСОБА_1 (НОМЕР_1) за адресою: АДРЕСА_2 за результатами якої складено акт № 0348/26/15/14/НОМЕР_1 від 24.02.2017 року.

За результатами перевірки магазину суб'єкта господарювання ОСОБА_1 встановлено порушення вимог Постанови Кабінету Міністрів України «Про встановлення розміру мінімальних оптово-відпускних і роздрібни цін на окремі види алкогольних напоїв» від 30.10.2008 року №957 та вимог ст.18 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19.12.1995 року, а саме встановлено факти реалізації суб'єктом господарювання ОСОБА_1 через реєстратор розрахункових операцій, фіскальний номер якого - 3000208784 алкогольних напоїв за цінами нижчими від встановлених мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв.

На підставі акту перевірки, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0012591404 від 21.03.2017 року, яким до позивача застосовано штрафні санкції, у тому числі за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності у розмірі 10 000 грн.

Не погодившись з вказаним податковим повідомленням - рішенням позивачем було оскаржено спірне рішення податкового органу до Державної фіскальної служби України.

Рішенням ДФС України №6923/П/99-99-11-03-01-25 від 29.05.2017 року скарга ФОП ОСОБА_1 залишена без задоволення, а податкове повідомлення-рішення - без змін.

Не погоджуючись із даним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Відповідно до п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України (далі ПК України) контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) (підпункт 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України).

Фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки.

Допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу (пункти 80.1, 80.2 та 80.5 статті 80 Податкового кодексу України).

Пунктом 81.1 статті 81 Податкового кодексу України встановлено, що посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення, зокрема, фактичної перевірки за наявності підстав для її проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника, що скріплений печаткою контролюючого органу;

копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника та скріплення печаткою контролюючого органу;

службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

При пред'явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення.

Приписами статті 86 Податкового кодексу України встановлено, що результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, у строки визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов'язаний його підписати.

У разі відмови платника податків або його законних представників від підписання акта (довідки) посадовими особами контролюючого органу складається відповідний акт, що засвідчує факт такої відмови. Один примірник акта або довідки про результати виїзної планової чи позапланової документальної перевірки у день його підписання або відмови від підписання вручається або надсилається платнику податків чи його законному представнику.

У разі відмови платника податків або його законних представників від отримання примірника акта або довідки про результати перевірки або неможливості його вручення та підписання у зв'язку з відсутністю платника податків або його законних представників за місцезнаходженням такий акт або довідка надсилається платнику податків у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. У зазначених у цьому абзаці випадках контролюючим органом складається відповідний акт.

Як вбачається з матеріалів справи, фактичну перевірку господарської одиниці позивача - магазину, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 було проведено на підставі наказу Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві №592 від 30.01.2017 року, направлень на перевірку №915/26-15-14-04-06 та №916/26-15-14-04-06 від 13.02.2017 року.

Матеріали справи свідчать, що ОСОБА_2 відмовився від підпису у направленні на перевірку.

Водночас,в розділі 1 «Вступна частина» акта перевірки від 24.02.2017 оку зазначено, що перевірку здійснено в присутності суб'єкта господарювання ОСОБА_1

Позивач заперечує даний, стверджує, що перевірка не проводилась у зв'язку з недопуском до проведення такої.

Суд викликав у судове засідання та допитав в якості свідка ОСОБА_2 для дачі відповідних свідчень та пояснень щодо фактичності, реальності та обставин здійснення перевірки, якого попереджено про кримінальну відповідальність передбачену статтями 384, 385 Кримінального кодексу України.

Так, під час допиту у якості свідка ОСОБА_2 зазначив, що не є продавцем магазину що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2. Пояснив, що є другом позивача, який за проханням останнього приїхав щоб закрити магазин. Повідомив, що після приїзду в магазин зустрів перевіряючи, які проводили огляд речей без відома власника магазину та підтвердив факти зазначені в позовній заяві.

Отже, з огляду на встановлені судом в ході розгляду справи обставини слідує про протиправність дій Головного управління ДФС у м. Києві щодо проведення фактичної перевірки діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за результатами якої було складено акт від 24.02.2017 року.

Що стосується виявлених відповідачем під час проведення фактичної перевірки порушень позивачем, суд зазначає наступне.

Основні засади державної політики у сфері виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров'я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України визначено Законом України від 19.12.1995 №481/95-ВР "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" (далі Закон № 481/95-ВР).

Згідно з частиною десятою статті 18 вказаного Закону Кабінету Міністрів України надано право встановлювати мінімальні оптово-відпускні та роздрібні ціни на алкогольні напої.

Розмір мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв був встановлений Постановою Кабінету Міністрів України «Про встановлення розміру мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв» від 30.10.2008 року №957.

Згідно з абз. 14 ч.2 ст. 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі, зокрема, оптової або роздрібної торгівлі коньяком, алкогольними напоями, горілкою, лікеро-горілчаними виробами та вином за цінами, нижчими за встановлені мінімальні оптово-відпускні або роздрібні ціни на такі напої - 100 відсотків вартості отриманої партії товару, розрахованої виходячи з мінімальних оптово-відпускних або роздрібних цін, але не менше 10000 гривень.

Судом встановлено, що відповідачем не надано доказів встановлення факту реалізації суб'єктом господарювання ОСОБА_1 через реєстратор розрахункових операцій, фіскальний номер якого - 3000208784 алкогольних напоїв за цінами нижчими від встановлених мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв.

При цьому в судовому засідання відповідачем не надано відповіді на питання суду яким чином перевіряючи дійшли висновку що ціни були нижчими.

Виходячи із системного аналізу фактичних обставин справи та норм чинного законодавства, суд приходить до висновку, що висновки акту фактичної перевірки № 0348/26/15/14/НОМЕР_1 від 24.02.2017 року не знайшли свого відображення під час розгляду справи, оскільки не відповідають фактичним обставинам справи, а відтак на переконання суду податкове повідомлення-рішення №0012591404 від 21.03.2017 року є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно із ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 1 ст. 77 КАС України)

У цьому випадку обов'язок щодо доказування відповідач не виконав, оскільки не довів правомірність та обґрунтованість прийнятого податкового повідомленя-рішеня №0012591404 від 21.03.2017 року.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані докази, суд дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення адміністративного позову.

Керуючись ст.ст. 72-73, 76-77,139, 143, 243-246, 255 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними дії Головного управління ДФС у м. Києві щодо проведення фактичної перевірки діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за результатами якої було складено акт від 24.02.2017.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві №0012591404 від 21.03.2017 року.

Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295-297 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги).

Суддя Н.Г. Вєкуа