Рішення № 79756423, 08.02.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

08 лютого 2019 року № 826/19299/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Добрянської Я.І. за участю секретаря судового засідання Корніюк А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Державної архівної служби України до Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування рішення ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулась Державна архівна служба України звернулася з позовом до Міністерства юстиції України в якому просила:

- визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України від 25.11.2016р. № 1607/7 про проведення перевірки діяльності Державної архівної служби України;

- визнати протиправним та скасувати клопотання № 1 голови комісії з перевірки діяльності Державної архівної служби України ОСОБА_3. від 29.11.2016р.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що оскаржуваний наказ є незаконним, оскільки проведений з порушенням вимог Порядку взаємодії Міністерства юстиції України з центральними органами виконавчої влади, діяльність яких спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра юстиції України затвердженого наказом Міністерства юстиції України 06.06.2011р. № 1495/5, з огляду на що підлягає скасуванню.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 02.02.2017р. відкрито провадження в адміністративній справі та повідомлено учасників справи про те, що справа буде розглядатись колегією суддів під головуванням суді Добрянської Я.І.

Відповідачем подано заперечення на адміністративний позов в якому зазначає, що оскаржуваний наказ є законним, оскільки прийнятий на підставі, у порядку та у спосіб визначений Конституцією та законами України, а відтак відсутні підстави для його скасування та задоволення позовних вимог.

Разом з тим, 15.12.2017 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03.10.2017, яким внесено зміни до Кодексу адміністративного судочинства України, виклавши його в новій редакції.

Суд звертає увагу на положення п. 10 ч. 1 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України у редакції Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03.10.2017, відповідно до якого справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Враховуючи викладене, суд закінчує розгляд даної справи ухваленням рішення за правилами нової редакції Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

25.11.2016р. Міністерством юстиції України винесено наказ № 1607/17 "Про проведення перевірки діяльності Державної архівної служби України " відповідно до якого наказано провести перевірку діяльності Державної архівної служби України за період з 01.01.2015р. по 28.11.2016р., щодо реалізації державної політики у сфері архівної справи, діловодства та створення і функціонування державної системи страхового фонду документації. Відповідно до вищезазначеного наказу утворено комісію з перевірки діяльності позивача, відповідно до додатку наказу. (а.с. 14-16)

На виконання вимог оскаржуваного наказу 29.11.2016р. головою комісії з перевірки діяльності Державної архівної служби України направлено голові Державної архівної служби України клопотання № 1 в якому просив: надати копії документів (за переліком), ознайомити членів Комісії з інформацією, матеріалами та відомостями (за переліком). (а.с. 17-23)

Позивач вважаючи вищезазначений наказ та клопотання протиправними, звернувся до суду для захисту своїх прав та законних інтересів.

Надаючи правову оцінку встановленим у справі обставинам, при вирішенні питання що наявності підстав для задоволення позову, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п. 1, 8 Положення про Державну архівну службу України, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 21 жовтня 2015 р. № 870 (далі - Положення № 870), Державна архівна служба України (Укрдержархів) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра юстиції і який реалізує державну політику у сфері архівної справи, діловодства та створення і функціонування державної системи страхового фонду документації.

Укрдержархів під час виконання покладених на нього завдань взаємодіє в установленому порядку з іншими державними органами, допоміжними органами і службами, утвореними Президентом України, тимчасовими консультативними, дорадчими та іншими допоміжними органами, утвореними Кабінетом Міністрів України, органами місцевого самоврядування, об'єднаннями громадян, відповідними органами іноземних держав і міжнародних організацій, профспілками та організаціями роботодавців, а також підприємствами, установами та організаціями.

Відповідно до п.п. 14 п. 11 Положення № 870, Голова Укрдержархіву забезпечує взаємодію Укрдержархіву з визначеним Міністром юстиції структурним підрозділом в апараті Мін'юсту, відповідальним за взаємодію з Укрдержархівом.

Згідно з розділом I Порядку взаємодії Міністерства юстиції України з центральними органами виконавчої влади, діяльність яких спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра юстиції України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 06.06.2011р. N 1495/5

Цей Порядок визначає організаційні та процедурні питання взаємодії Міністерства юстиції України з Державною архівною службою України, Державною виконавчою службою України, Державною пенітенціарною службою України, Державною реєстраційною службою України та Державною службою України з питань захисту персональних даних (далі - Служби) у процесі формування та реалізації державної політики у відповідних сферах.

Порядок спрямовано на забезпечення узгодженості, планомірності та цілісності формування державної політики, а також ефективності її реалізації.

Відповідальним за взаємодію зі Службами в Міністерстві юстиції України є Департамент із взаємодії з органами влади (далі - Департамент).

Відповідно до розділу VI Порядку взаємодії Міністерства юстиції України з центральними органами виконавчої влади, діяльність яких спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра юстиції України затвердженого наказом Міністерства юстиції України 06.06.2011р. N 1495/5

Контроль за реалізацією Службами та їх територіальними органами, підприємствами, установами та організаціями, що належать до сфери їх управління, державної політики у відповідних сферах

Департамент здійснює контроль за виконанням покладених на Служби та їх територіальні органи, підприємства, установи та організації, що належать до сфери управління Служб, завдань та планів їх роботи, виконання указів Президента України та постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, актів Кабінету Міністрів

України, доручень Міністра юстиції України та цього Порядку.

Департамент здійснює контроль за діяльністю Служб шляхом проведення планових та позапланових перевірок, за результатами яких може порушувати питання щодо проведення службових розслідувань та притягнення посадових осіб до дисциплінарної відповідальності (у разі необхідності).

У разі необхідності до проведення перевірок залучають працівників інших структурних підрозділів апарату Міністерства юстиції України та апарату Служб відповідно до їх компетенції.

Департамент розробляє план проведення перевірок Служб, їх територіальних органів, підприємств, установ та організацій, що належать до сфери їх управління, та подає його на затвердження Міністру юстиції України.

Департамент письмово повідомляє Служби, їх територіальні органи, підприємства, установи та організації, що належать до сфери їх управління, про проведення планової перевірки за 10 днів до дати початку проведення. До листа додаються копія наказу Міністерства юстиції України з визначенням мети перевірки, посадових осіб, уповноважених на проведення перевірки, дати початку її проведення та плану перевірки.

Департамент проводить позапланові перевірки без попереднього повідомлення Служб, їх територіальних органів, підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління Служб, за наявності однієї з таких обставин:

виявлення недостовірності інформації в поданих Службами документах, у тому числі звітах про стан виконання планів роботи Служб;

обґрунтоване звернення фізичних та юридичних осіб про порушення Службами, їх територіальними органами, підприємствами, установами та організаціями, що належать до сфери їх управління, нормативних приписів актів законодавства;

неподання в установлений строк Службами звітності;

систематичне порушення виконавської дисципліни;

відсутність інформації про усунення порушень, установлених за результатами планової перевірки.

Строк проведення планових та позапланових перевірок не повинен перевищувати десять робочих днів.

Перевірка проводиться з додержанням вимог законодавства щодо збереження державної таємниці, іншої інформації з обмеженим доступом, недопущення розголошення таємної, конфіденційної та службової інформації, що стала відома під час її проведення.

Для виконання покладених завдань уповноважені посадові особи Департаменту мають право:

вимагати припинення дій, які перешкоджають проведенню перевірки;

ознайомлюватися з необхідними документами, у разі потреби копіювати їх та додавати копії до матеріалів перевірки;

отримувати від посадових осіб та працівників Служб, їх територіальних органів, підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління Служб, усні та письмові пояснення;

отримувати відповідно до законодавства доступ до баз даних та реєстрів, у тому числі електронних, що містять інформацію, необхідну для здійснення контролю за виконанням покладених на Служби завдань та планів їх роботи;

відвідувати установи виконання покарань та попереднього ув'язнення для здійснення контролю;

перевіряти повноту усунення порушень, виявлених попередніми перевірками.

За результатами перевірок Департамент протягом п'яти робочих днів складає звіти, в яких фіксує факт проведення перевірки, її результати з викладенням висновків та пропозицій щодо усунення виявлених порушень та терміни їх усунення.

Звіт підписують директор Департаменту та працівники, які проводили перевірку, а потім надають для ознайомлення та підпису відповідному голові Служби.

У разі незгоди із викладеною у звіті інформацією голова Служби зобов'язаний зробити відповідний письмовий запис.

Департамент інформує Міністра юстиції України про результати проведення перевірки та подає йому на розгляд звіт.

Голова Служби протягом трьох робочих днів після ознайомлення зі звітом затверджує план заходів щодо усунення порушень, виявлених під час перевірки.

Відповідно до п. 16 ч. 2 ст. 18 ЗУ «Про центральні органи виконавчої влади» (в редакції чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин), Міністр, зокрема, приймає рішення щодо проведення перевірки діяльності центрального органу виконавчої влади та його територіальних органів.

Згідно з п.п. 3 п. 12 Положенням про Міністерство юстиції України затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 2 липня 2014 р. № 228, Міністр, зокрема, спрямовує та координує діяльність Укрдержархіву (далі - Служба), в тому числі:

забезпечує формування державної політики у сфері архівної справи і діловодства та створення і функціонування державної системи страхового фонду документації та контролює її реалізацію Службою;

погоджує та подає на розгляд Кабінету Міністрів України розроблені Службою проекти законів, актів Президента України та Кабінету Міністрів України;

визначає пріоритети роботи Служби і шляхи виконання покладених на неї завдань, затверджує плани її роботи;

погоджує структуру апарату Служби;

видає обов'язкові до виконання Службою накази та доручення з питань, що належать до сфери її діяльності;

погоджує призначення на посаду і звільнення з посади керівників та заступників керівників самостійних структурних підрозділів апарату Служби;

порушує перед Кабінетом Міністрів України питання щодо скасування актів Служби повністю чи в окремій частині;

порушує перед Кабінетом Міністрів України питання щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності керівника Служби та його заступників;

ініціює питання щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності керівників структурних підрозділів апарату Служби, а також керівників підприємств, установ та організацій, що належать до сфери її управління;

ініціює питання щодо проведення службового розслідування стосовно керівника Служби, його заступників, інших державних службовців і працівників апарату Служби, підприємств, установ та організацій, що належать до сфери її управління;

приймає рішення щодо проведення перевірки діяльності Служби;

заслуховує звіти про виконання покладених на Службу завдань і планів її роботи;

визначає структурний підрозділ апарату Мін'юсту, що відповідає за взаємодію із Службою;

визначає посадових осіб Мін'юсту, які включаються до складу колегії Служби;

визначає порядок обміну інформацією між Мін'юстом та Службою, періодичність її подання;

вирішує інші питання, пов'язані із спрямуванням і координацією діяльності Служби;

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 15 ЗУ «Про центральні органи виконавчої влади» в редакції чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин, Міністерство у межах своїх повноважень, на основі і на виконання Конституції та законів України, актів Президента України та постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, актів Кабінету Міністрів України видає накази, які підписує міністр.

Накази міністерства, видані в межах його повноважень, є обов'язковими для виконання центральними органами виконавчої влади, їх територіальними органами, місцевими державними адміністраціями, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами і організаціями всіх форм власності та громадянами.

Згідно з ч. 2 ст. 18 ЗУ «Про центральні органи виконавчої влади» в редакції чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин, Міністр:

1) забезпечує формування державної політики у відповідній сфері та контролює її реалізацію центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується ним;

2) погоджує та подає на розгляд Кабінету Міністрів України розроблені центральним органом виконавчої влади проекти законів, актів Президента України та Кабінету Міністрів України;

3) визначає пріоритетні напрями роботи центрального органу виконавчої влади та шляхи виконання покладених на нього завдань, затверджує плани його роботи;

5) погоджує структуру апарату центрального органу виконавчої влади;

6) видає обов'язкові до виконання центральними органами виконавчої влади накази та доручення з питань, що належать до сфери діяльності центрального органу виконавчої влади;

7) погоджує призначення на посади та звільнення з посад керівників та заступників керівників самостійних структурних підрозділів апарату центрального органу виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується ним;

8) погоджує призначення на посади та звільнення з посад керівників і заступників керівників територіальних органів центрального органу виконавчої влади;

9) погоджує пропозиції керівника центрального органу виконавчої влади щодо утворення, реорганізації, ліквідації його територіальних органів як юридичних осіб публічного права та вносить на розгляд Кабінету Міністрів України відповідне подання;

10) погоджує утворення, реорганізацію, ліквідацію територіальних органів центрального органу виконавчої влади як структурних підрозділів апарату цього органу;

11) порушує перед Кабінетом Міністрів України питання щодо скасування актів центрального органу виконавчої влади повністю чи в окремій частині;

12) доручає керівнику центрального органу виконавчої влади скасувати акти його територіальних органів повністю чи в окремій частині, а в разі відмови скасовує акти територіальних органів центрального органу виконавчої влади повністю чи в окремій частині;

13) порушує перед Кабінетом Міністрів України питання щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності керівника центрального органу виконавчої влади та його заступників;

14) ініціює питання щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності керівників структурних підрозділів апарату центрального органу виконавчої влади, його територіальних органів та їх заступників, а також керівників підприємств, установ, організацій, що належать до сфери його управління;

15) ініціює питання щодо проведення службового розслідування стосовно керівника центрального органу виконавчої влади, його заступників, інших державних службовців і працівників апарату центрального органу виконавчої влади та його територіальних органів, підприємств, установ та організацій, що належать до сфери його управління;

16) приймає рішення щодо проведення перевірки діяльності центрального органу виконавчої влади та його територіальних органів;

17) заслуховує звіти про виконання покладених на центральний орган виконавчої влади завдань та планів їх роботи;

18) визначає структурний підрозділ апарату міністерства, що відповідає за взаємодію з центральним органом виконавчої влади;

19) визначає посадових осіб міністерства, які включаються до складу колегії центрального органу виконавчої влади;

20) визначає порядок обміну інформацією між міністерством та центральним органом виконавчої влади, періодичність її подання;

21) вирішує інші питання, пов'язані із спрямуванням і координацією діяльності центрального органу виконавчої влади.

З огляду на вищевикладене судом встановлено, що міністр має право видавати обов'язкові до виконання накази, давати доручення, створювати комісії та проводити перевірки в межах своєї компетенції.

Більше того, з матеріалів справи вбачається, що оскаржуваний наказ прийнято першим заступником Міністра Севостьяновою Н.І., на яку відповідно до п. 2 наказу Міністерства юстиції України від 22.11.2016р. № 1373/6 «Про відрядження Міністра юстиції України» на час відрядження міністра було покладено виконання обов'язків Міністра юстиції України. (а.с. 67)

Таким чином, суд приходить до висновку про те, що наказ прийнятий уповноваженою особою, у порядку та у спосіб визначений законодавством чинним станом на момент виникнення спірних правовідносин.

Одночасно суд зазначає, що відповідно до ч. 5, 7 ст. 53 ЗУ «Про запобігання корупції» (в редакції чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин), повідомлення про порушення вимог цього Закону може бути здійснене працівником відповідного органу без зазначення авторства (анонімно).

Вимоги до анонімних повідомлень про порушення вимог цього Закону та порядок їх розгляду визначаються цим Законом.

Анонімне повідомлення про порушення вимог цього Закону підлягає розгляду, якщо наведена у ньому інформація стосується конкретної особи, містить фактичні дані, які можуть бути перевірені.

Анонімне повідомлення про порушення вимог цього Закону підлягає перевірці у термін не більше п'ятнадцяти днів від дня його отримання. Якщо у вказаний термін перевірити інформацію, що міститься в повідомленні, неможливо, керівник відповідного органу або його заступник продовжують термін розгляду повідомлення до тридцяти днів від дня його отримання.

У разі підтвердження викладеної у повідомленні інформації про порушення вимог цього Закону керівник відповідного органу вживає заходів щодо припинення виявленого порушення, усунення його наслідків та притягнення винних осіб до дисциплінарної відповідальності, а у випадках виявлення ознак кримінального або адміністративного правопорушення також інформує спеціально уповноважених суб'єктів у сфері протидії корупції.

Посадові і службові особи державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, посадові особи органів місцевого самоврядування, юридичних осіб публічного права, їх структурних підрозділів у разі виявлення корупційного або пов'язаного з корупцією правопорушення чи одержання інформації про вчинення такого правопорушення працівниками відповідних державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб публічного права, їх структурних підрозділів зобов'язані у межах своїх повноважень ужити заходів щодо припинення такого правопорушення та негайно письмово повідомити про його вчинення спеціально уповноважений суб'єкт у сфері протидії корупції.

Судом встановлено, що нормативною підставою для проведення перевірки були вимоги п. 16 ч. 2 ст. 18 ЗУ «Про центральні органи виконавчої влади», п.п. 3 п. 12 Положення про Міністерство юстиції України, п. 1 Положення про Державну архівну службу України, а фактичною підставою для проведення перевірки став анонімний лист від 01.09.2016р. (вх. № 94314-0-61-16 від 12.10.2016р.) щодо порушення керівником Державної архівної служби України ОСОБА_4 вимог Закону України «Про запобігання корупції».

Відтак, доводи позивача з приводу того, що під час призначення та проведення перевірки було допущено порушення вимог Порядку взаємодії Міністерства юстиції України з центральними органами виконавчої влади, діяльність яких спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра юстиції України затвердженого наказом Міністерства юстиції України 06.06.2011р. № 1495/5, суд вважає помилковими, оскільки така перевірка підлягає проведенню з урахуванням вимог ст. 53 ЗУ «Про запобігання корупції» (в редакції чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин).

Більше того, суд зазначає, що за результатами проведення перевірки діяльності Державної архівної служби України 10.03.2017р. було складено довідку в загальних висновках якої зазначено, що Укржержархівом неналежно виконуються функції та завдання щодо формування державної політики у сфері архівної справи і діловодства, забезпечується її реалізація; контролюється діяльність архівних установи і служб діловодства; здійснюється розпорядження Національним архівним фондом, організація його формування, державного обліку та зберігання його документі, використання відомостей, що в них містяться.

Також, виявлено численні порушення в діях посадових осіб Укрдержархіву під час здійснення ними функціональних обов'язків, які набули системного характеру, порушень законодавства. Встановлені обставини, які свідчать про скоєння службового підроблення Головою Державної архівної служби України тощо. (а.с. 119 -247)

З огляду на вищевикладені висновки запропоновано Міністру юстиції України відповідно до вимог п. 13 ч. 2 ст. 18 ЗУ "Про центральні органи виконавчої влади" порушити перед КМУ питання щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності Голову Державної архівної служби України та його заступників шляхом звільнення з займаних посад. Крім того, запропоновано Міністерству юстиції України звернутися до правоохоронних органів України з відповідним клопотанням щодо перевірки виявлених фактів та обставин скоєння кримінального правопорушення.

Більше того, судом встановлено, що за результатом перевірки проведеної на підставі оскаржуваного наказу голову Державної архівної служби України, ОСОБА_4, притягнуто до дисциплінарної відповідальності.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.03.2018р. у справі № 826/14204/17 адміністративний позов ОСОБА_4 задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано Розпорядження Кабінету Міністрів України від 27 вересня 2017 року № 672-р «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності». Присуджено за рахунок бюджетних асигнувань Кабінету Міністрів України на користь ОСОБА_4 понесені нею витрати по сплаті судового збору у розмірі 640, 00 грн.

Однак, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 14.06.2016р. у справі № 826/14204/17 апеляційну скаргу Кабінету Міністрів України задоволено, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 березня 2018 року скасовано та прийнято нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

З огляду на вищевикладене, суд зазначає, що саме в ході перевірки проведеної на підставі оскаржуваного наказу були виявлені в діяльності позивача порушення вимог чинного законодавства.

Доводи позивача в обґрунтування протиправності оскаржуваного наказу та клопотання № 1, а саме про не визначення виду перевірки (планова/позапланова), порушення вимог Порядку взаємодії Міністерства юстиції України з центральними органами виконавчої влади, діяльність яких спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра юстиції України, не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду справи, однак суд вважає за необхідне зазначити, що навіть якщо б відповідачем були допущені процедурні порушення під час винесення оскаржуваних актів це не може слугувати обставиною, яка звільняє від відповідальності, у разі підтвердження факту наявності правопорушень. Процедурні порушення не повинні сприйматися як безумовне свідчення протиправності прийнятого за наслідками проведеної перевірки рішення.

Вищевикладене узгоджується з позицією Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду викладеною в постанові від 07.03.2018р. у справі №826/10898/14 адміністративне провадження №К/9901/4878/18.

Оскільки постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 14.06.2016р. у справі № 826/14204/17 було констатовано факт наявності в діях голови Державної архівної служби України порушень, які були виявлені безпосередньо в ході перевірки проведеної внаслідок прийняття оскаржуваного наказу, суд приходить до висновку про відсутність підстав для його скасування та задоволення позовних вимог.

Окрім цього, суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин; вирішуючи спір суд повинен встановити, що у зв'язку з прийнятим рішенням, вчиненням дії чи допущенням бездіяльності суб'єктом владних повноважень порушуються права, свободи чи інтереси особи у сфері публічно-правових відносин.

Розгляду та задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті вимоги, які відновлюють порушені права чи інтереси особи в сфері публічно-правових відносин.

При цьому слід зазначити, що при зверненні до суду позивачу необхідно обирати такий спосіб захисту, який би міг відновити його становище та захистити порушене, на його думку право. Застосування конкретного способу захисту права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулась особа, так і від характеру його порушення. З цією метою суд повинен з'ясувати характер спірних відносин (предмет та підстави позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

Суд звертає увагу на те, що захисту в порядку КАС України підлягають лише порушені, невизнані або оспорювані права позивача, які допущені відповідачем внаслідок прийняття рішення, вчинення дії або допущення бездіяльності, однак як вбачається з адміністративного позову позивач не зазначає, які саме його права та законні інтереси порушені відповідачем.

Одночасно, суд зазначає, що оскаржуваний наказ є актом індивідуальної дії та встановлює конкретні приписи, звернені до позивача. Оскаржуваний наказ застосований одноразово до позивача, є реалізованими, виконаними та вичерпав свою дію.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку про те, що оскаржуваний наказ та клопотання на виконання наказу прийняті на підставі, у межах, у порядку та у спосіб визначені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Керуючись ст. 77, 139, 242, 243, 251, 255 КАС України,

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову Державної архівної служби України - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. 293, 295 - 297 КАС України.

Суддя Я.І. Добрянська

Повний текст рішення виготовлений 12.02.2019р.