Рішення № 79756269, 07.02.2019, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 лютого 2019 року м. Чернігів Справа № 620/4161/18

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Бородавкіної С.В.,

за участі секретаря - Гайдука С.В.,

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - Мірошниченка О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Військової частини А1815 про визнання протиправним та скасування пункту наказу, повернення коштів,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 (далі - ОСОБА_3) 11.12.2018 звернувся до суду з адміністративним позовом до Військової частини А1815 (далі - в/ч А1815) та, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просить:

- визнати протиправним та скасувати п. 42 наказу командира в/ч А1815 від 07.07.2018 №703 «Про результати службового розслідування по факту незаконного списання паливно-мастильних матеріалів, яке не підтверджене первинними документами» в частині, що стосується позивача;

- повернути йому з Державного бюджету України кошти в сумі 11 437,22 грн.

Свої вимоги мотивує тим, що 27.08.2018 у зв'язку з вступом до Воєнно-дипломатичної академії, ним було отримано грошовий атестат серії ЗУ №395165, відповідно до якого «залишок непогашеного нарахування, відповідно до наказу командира в/ч А1815 від 07.07.2018 №703, на день вибуття з військової частини становить 1 142 478,07 грн». Однак, оскільки жодних порушень вимог Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України», Положення про порядок обліку, зберігання, списання та використання військового майна у Збройних Силах України ним допущено не було, вважає застосування відповідачем вказаного виду відповідальності протиправним. Позивач стверджує, що він не має жодного відношення до неправомірного, безпідставного чи неналежним способом оформленого списання пально-мастильних матеріалів. Висновок про вину позивача у незаконному списанні пально-мастильних матеріалів зроблений відповідачем виключно на підставі акту аудиту.

Ухвалою судді від 15.01.2019 відкрито провадження у справі, призначено до судового розгляду у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження, встановлено відповідачу 15-дений строк з дня вручення вказаної ухвали для надання відзиву на позов. Також поновлено ОСОБА_3 строк звернення до суду.

Ухвалою суду від 15.01.2019 клопотання ОСОБА_3 про забезпечення позову задоволено, зупинено дію оскаржуваного пункту наказу командира в/ч А1815 від 07.07.2018 №703.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив відмовити у їх задоволенні, у строк встановлений ухвалою суду надав відзив на позов та пояснив, що за результатами аудиторського звіту при перевірці членами комісії по аудиту донесень та доданих до них дорожніх листів були встановлені факти, коли до донесень було додано дорожніх листів на списання ПММ на більшу кількість, ніж було списано згідно донесення. Тобто, було виявлено, що донесення при використанні ПММ та первинні документи, які б підтверджували дійсне списання ПММ, не відповідають фактичним даним донесення, яке було відпрацьовано позивачем. Наведене, на думку відповідача, сталося у зв'язку з неналежним виконанням ОСОБА_3 службових обов'язків, обов'язків, доручених йому за займаною посадою, за що позивача, за наслідками проведеного службового розслідування, і було притягнуто до повної матеріальної відповідальності.

Також надано клопотання про зменшення розміру судових витрат.

07.02.2019 від представника позивача надійшли заперечення на відповідь на відзив, у яких він позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги мають бути задоволені, враховуючи таке.

ОСОБА_3 проходив військову службу у в/ч А1815 (В1688), що підтверджується копією військового квитка серії НОМЕР_2 (а.с. 75-77 Т.1).

Судом встановлено, що на підставі пункту 1.30 Плану діяльності з внутрішнього аудиту Департаменту внутрішнього аудиту та підпорядкованих територіальних управлінь внутрішнього аудиту на ІІ півріччя 2017 року, пункту 1.43 Плану діяльності з внутрішнього аудиту Департаменту внутрішнього аудиту та підпорядкованих територіальних управлінь внутрішнього аудиту на І півріччя 2018 року, Північно-східним територіальним управлінням внутрішнього аудиту Міністерства оборони України було проведено внутрішній фінансовий аудит та аудит відповідності фінансово-господарської діяльності військової частини А1815 за період з 06.05.2015 по 28.02.2018.

За результатами аудиту було складено відповідну довідку від 26.04.2018 (а.с. 120-135 Т.1), у якій зафіксовано, що посадовими особами військової частини А1815 в періоді, що підлягав дослідженню, не було забезпечено дотримання вимог законодавчих та нормативно-правових актів з питань використання матеріальних ресурсів номенклатури служби пального. Також встановлено, що система внутрішнього контролю взагалі не забезпечила контроль за законним використанням ресурсів. Внаслідок відсутності належного контролю з боку посадових осіб військової частини А1815 за наявністю та законністю використання матеріальних цінностей номенклатури служб пального, а також законним списанням пального по донесенням про наявність та рух пального в підрозділах, проведеним аудитом були встановлені порушення фінансово-бюджетної дисципліни, що призвели до витрат на загальну суму 27 772 507,92 грн.

Наказом в/ч А1815 від 22.06.2018 №1194, відповідно до рапорту від 22.06.2018 №633 та Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 №608, призначено додаткове службове розслідування по факту незаконного (безпідставного) списання пально-мастильних матеріалів, яке не підтверджене первинними документами (дорожніми листами), а саме: автомобільний бензин (219 547 л) та дизельне пальне - 549 973,00 л на загальну суму 20 227 067,00 грн., виявленим Аудитом Північно-Східного територіального управління внутрішнього аудиту у період з 19.02.2018 по 26.04.2018 у в/ч А1815 (а.с. 136, 137-138 Т.1).

За результатами службового розслідування комісією складено акт, у висновках якого за порушення вимог статей 11 ,16, 58, 111, 112 частини 1 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 №548-XIV, ст. 3 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України», статей 2, 5, 6, 15, 16 «Положення про порядок обліку, зберігання, списання та використання військового майна у Збройних Силах України», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.08.2000 №1225, пункту 6.4 Порядку списання військового майна у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 12.01.2015 №17 командира групи інженерного забезпечення в/ч А1815 капітана ОСОБА_3., призначеного наказом командувача військ оперативного командування «Північ» від 16.06.2016 №111, відповідно до п. 13 Положення про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду заподіяну державі, затвердженого постановою Верховної Ради України від 23.06.1995 №243/95 запропоновано притягнути до повної матеріальної відповідальності у розмірі 1 144 293,00 грн. (а.с. 139-199 Т.1).

Пунктом 42 наказу командира в/ч А1815 від 07.07.2018 №703 «Про результати службового розслідування по факту незаконного списання пально-мастильних матеріалів, яке не підтверджене первинними документами» ОСОБА_3 притягнуто до повної матеріальної відповідальності у розмірі 1 144 293,00 грн. (а.с. 200-257 Т.1).

Як вбачається до наявного у матеріалах справи наказу, позивачу він доведений до відома не був (а.с. 258-261 Т.1).

Про винесення вищевказаного наказу та притягнення до матеріальної відповідальності ОСОБА_3 дізнався 27.08.2018 під час отримання грошового атестату (а.с. 27-28 Т.1).

Вважаючи вищевказаний пункт наказу протиправним, ОСОБА_3 звернувся до суду з відповідним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд враховує таке.

Загальні права та обов'язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов'язки основних посадових осіб полку і його підрозділів визначає Статут внутрішньої служби Збройних Сил України, затверджений Законом України від 24.03.1999 № 548-XIV (далі - Статут, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Статтею 9 Статуту встановлено, що військовослужбовці Збройних Сил України мають права і свободи з урахуванням особливостей, що визначаються Конституцією України, законами України з військових питань, статутами Збройних Сил України та іншими нормативно-правовими актам.

Відповідно до статті 11 Статуту, необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов'язаннями України, покладає на військовослужбовців такі обов'язки, зокрема, знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно.

Кожний військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов'язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями (статті 16 Статуту).

Згідно із статтями 26 та 27 Статуту військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення чи провини несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом. Військовослужбовці, на яких накладається дисциплінарне стягнення за вчинене правопорушення, не звільняються від матеріальної та цивільно-правової відповідальності за ці правопорушення.

Механізм проведення службового розслідування стосовно військовослужбовців Збройних Сил України визначає Порядок, затверджений наказом Міністерства оборони України 21.11.2017 № 608, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 13.12.2017 за № 1503/31371 (далі - Порядок; у редакції, чинній на момент проведення службового розслідування).

Так, пунктом 1 Розділу ІІ Порядку визначено, що службове розслідування призначається у разі, якщо за характером вчиненого правопорушення на військовослужбовця буде накладено дисциплінарне стягнення, застосування якого призведе до позбавлення військовослужбовця премії повністю або частково, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, накладення дисциплінарного стягнення, внаслідок чого військовослужбовець буде понижений у посаді, понижений у військовому званні, позбавлений військового звання, звільнений з військової служби.

Службове розслідування може проводитися і в інших випадках з метою уточнення причин та умов, що сприяли правопорушенню, та встановлення ступеня вини посадових (службових) осіб.

Відповідно до пункту 3 Розділу ІІ Порядку службове розслідування проводиться для встановлення: неправомірних дій військовослужбовця, яким вчинено правопорушення; причинного зв'язку між правопорушенням, з приводу якого було призначено службове розслідування, та виконанням військовослужбовцем обов'язків військової служби; вини військовослужбовця; порушень нормативно-правових актів, інших актів законодавства; причин та умов, що сприяли вчиненню правопорушення.

Рішення про призначення службового розслідування приймається командиром (начальником), який має право видавати письмові накази та накладати на підлеглого дисциплінарне стягнення. Інші посадові (службові) особи у разі необхідності звертаються за підпорядкованістю з клопотанням про призначення службового розслідування (пункт 1 Розділу ІІІ Порядку).

Відповідно до пункту 3 Розділу ІІІ Порядку службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), у якому зазначаються підстава, обґрунтування або мета призначення службового розслідування, особа, стосовно якої воно проводиться, строк проведення службового розслідування, а також визначаються посадова (службова) особа, якій доручено його проведення, або голова та члени комісії з проведення службового розслідування (далі - особи, які проводять службове розслідування).

Згідно із пунктом 1 Розділу V Порядку за результатами службового розслідування складається акт службового розслідування, який містить вступну, описову та резолютивну частини.

Відповідно до пункту 3 Розділу Порядку, в описовій частині акта службового розслідування зазначаються: посада, військове звання, прізвище, ім'я та по батькові, рік народження, освіта, термін військової служби та термін перебування на останній посаді військовослужбовця, стосовно якого проведено службове розслідування; неправомірні дії військовослужбовця; зв'язок правопорушення з виконанням військовослужбовцем обов'язків військової служби (якщо такий є); вина військовослужбовця; причинний зв'язок між неправомірними діями військовослужбовця та подією, що трапилась; вимоги нормативно-правових актів, інших актів законодавства, які було порушено; причини та умови, що сприяли правопорушенню; заперечення, заяви та клопотання особи, стосовно якої проведено службове розслідування, мотиви їх відхилення чи підстави для задоволення.

В свою чергу, пунктом 7 Розділу І Порядку встановлено, що службове розслідування за фактами заподіяння державі матеріальної шкоди проводиться з дотриманням вимог Постанови Верховної Ради України від 23 червня 1995 року N 243/95-ВР "Про затвердження Положення про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі" (далі - Порядок № 243/95).

Відповідно до пункту 1 Порядку № 243/95 за шкоду, заподіяну державі не під час виконання службових обов'язків, зазначені особи несуть матеріальну відповідальність у порядку, передбаченому цивільним законодавством України.

Відшкодуванню підлягає пряма дійсна шкода, завдана розкраданням, пошкодженням, втратою чи незаконним використанням військового майна, погіршенням або зниженням його цінності, що спричинило додаткові витрати для військових частин, установ, організацій, підприємств та військово-навчальних закладів (далі - військові частини) для відновлення, придбання майна чи інших матеріальних цінностей або надлишкові виплати.

Військове майно - це державне майно, закріплене за відповідними військовими частинами. До нього належать: всі види озброєння, бойова та інша техніка, боєприпаси, паливно-мастильні матеріали, продовольство, технічне, аеродромне, шкіперське, речове, культурно-просвітницьке, медичне, ветеринарне, побутове, хімічне, інженерне та інше майно, а також кошти (пункт 2 Порядку № 243/95).

Військовослужбовці і призвані на збори військовозобов'язані несуть матеріальну відповідальність за наявністю: а) заподіяння прямої дійсної шкоди; б) протиправної їх поведінки; в) причинного зв'язку між протиправною поведінкою і настанням шкоди; г) вини у заподіянні шкоди.

Протиправною визнається така поведінка (дія або бездіяльність) військовослужбовця або призваного на збори військовозобов'язаного, коли він не виконує (недбало виконує) свої службові обов'язки. Військовослужбовець або призваний на збори військовозобов'язаний визнається винним у заподіяній шкоді, якщо протиправне діяння вчинено ним умисно чи з необережності (пункту 3 Порядку № 243/95).

Відповідно до пункту 13 Порядку №243/95 військовослужбовці і призвані на збори військовозобов'язані несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини державі, у разі: умисного знищення, пошкодження, псування, розкрадання, незаконного витрачання військового майна або вчинення інших умисних протиправних дій; приписки у нарядах та інших документах фактично не виконаних робіт, перекручування звітних даних і обману держави в інших формах; заподіяння шкоди особою, яка перебувала у нетверезому стані; дій (бездіяльності), що мають ознаки злочину; недостачі, а також знищення або псування військового майна, переданого їм під звіт для зберігання, перевезення, використання чи для іншої мети.

Також приписами пунктів 17, 18, 19, 21 Положення № 243/95-ВР передбачено, що у разі виявлення факту заподіяння матеріальної шкоди командир (начальник) військової частини призначає розслідування для встановлення причин виникнення шкоди, її розміру та винних осіб.

Розслідування має бути завершено протягом одного місяця з дня виявлення шкоди. У необхідних випадках цей термін може бути продовжено вищим за підлеглістю командиром (начальником), але не більш як на один місяць.

Розслідування призначається письмовим розпорядженням командира (начальника) військової частини, який має право прийняти рішення про притягнення військовослужбовця і призваного на збори військовозобов'язаного до матеріальної відповідальності.

Розслідуванням повинно бути встановлено: в чому полягає матеріальна шкода та яка її вартісна оцінка; якими конкретно неправомірними діями військовослужбовця або призваного на збори військовозобов'язаного заподіяно шкоду, вимоги яких законів, військових статутів, порадників, інструкцій та інших нормативних актів при цьому було порушено; умисно чи з необережності та з якою метою заподіяно шкоду; чи заподіяно шкоду винною особою під час виконання службових обов'язків; ступінь вини кожного у разі заподіяння шкоди кількома особами; умови та причини, що сприяли заподіянню шкоди, та її наслідки.

У висновку розслідування викладаються факти, встановлені відповідно до вимог пунктів 3 і 19 цього Положення, та пропозиції про притягнення винної особи (винних осіб) до обмеженої, повної чи підвищеної матеріальної відповідальності, а в разі необхідності - обґрунтування можливості зменшення суми, що підлягає стягненню з винного для відшкодування заподіяної шкоди.

Таким чином, для притягнення військовослужбовця до повної матеріальної відповідальності, обов'язковою умовою є підтвердження матеріалами службового розслідування факту умисного чи з необережності скоєння ним дій чи бездіяльності, та з якою метою завдано шкоду або збитки. Під час визначення виду дисциплінарного стягнення необхідно враховувати характер дисциплінарного проступку, обставини, за яких він був вчинений, настання тяжких наслідків, попередню поведінку військовослужбовця та його ставлення до виконання службових обов'язків.

Як вбачається з наказу командира в/ч А1815 від 07.07.2018 №703 «Про результати службового розслідування по факту незаконного списання пально-мастильних матеріалів, яке не підтверджене первинними документами», аудитом Північно-Східного територіального управління внутрішнього аудиту у період з 19 лютого 2018 року по 26 квітня 2018 року у військовій частині А1815 були встановлені порушення вимог пункту 6.4 Порядку списання військового майна у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 12 січня 2015 року № 17, які виявилися в тому, що дорожні (робочі) листи до донесення про наявність та рух пального в обов'язковому порядку не додавались, та в порушення вимог п.5.14.7 Тимчасового керівництва з обліку військового майна у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 24 грудня 2010 року № 690, що діяло до 02 листопада 2017 року, а також Інструкції з обліку військового майна № 440, що набрала чинності з 03 листопада 2017 року, щомісячні донесення Ф.24 командирами підрозділів не подавались, внаслідок чого було виявлено незаконне (безпідставне) списання пально-мастильних матеріалів, яке не підтверджене первинними документами (дорожніми листами), а саме: автомобільний бензин (далі - АБ) - 219547 л та дизельне пальне (далі - ДП) - 549973 л, на загальну суму 20227067,00 грн.

Аудитом також було встановлено, що в порушення вимог Інструкції про порядок використання автомобільної техніки № 678, переважна кількість дорожніх (робочих) листів, попередньо виписаних до автомобільної, бронетанкової служб, не здавалась, але посадовими особами відповідних служб нові дорожні листи оформлювалися.

В описовій частині спірного наказу зазначено, що групою інженерного забезпечення було допущено безпідставне списання, яке не підтверджене дорожніми листами, на наступну кількість пального: АБ - 2895 л, ДП - 55 704 л, на загальну суму 1 526 469,00 грн.

Командир групи інженерного забезпечення ОСОБА_3 для пояснення факту списання не прибув. Доказів належного повідомлення про виклик позивача відповідачем надано не було.

Виконавці донесень: капітан Торчило Ігор Олексійович (інженер групи інженерного забезпечення, призначений наказом командира в/ч А1815 від 01.09.2014 №188) - донесення від 25.07.2015 №49. Всього: АБ - 2 л, ДП - 14394 л, на загальну суму 374 298,00 грн;

Капітан ОСОБА_3 (командир групи інженерного забезпечення, призначений наказом командувача військ оперативного командування «Північ» від 16.06.2016 №111) - донесення від 25.12.2016 №203, від 17.10.2017 №№186, 187, 189, від 25.01.2017 №8, від 25.09.2017 №155, 156, від 25.11.2017 №362, 363, від 17.12.2017 №466 та від 02.04.2018 №134. Всього: АБ - 2893,00 л, ДП - 41310,00 л, на загальну суму 1 152 171,00 грн.

Однак, в спірному наказі, виданому відповідачем, жодним чином не зазначено, які саме норми чинного законодавства було порушено позивачем та які його дії привели до виникнення незаконного списання пально-мастильних матеріалів. Також, службовим розслідуванням не встановлено можливих мети та мотиву вчиненого ОСОБА_3, на думку відповідача, правопорушення, внаслідок якого державі було завдано шкоди. Суд звертає увагу, що оскільки йдеться про застосування юридичної відповідальності, то відповідачем мав би бути доведений склад правопорушення.

Крім того, будь-яких фактів та доказів неналежного виконання позивачем службових обов'язків оскаржуваний наказ не містить. Відповідачем не доведена протиправна поведінка позивача, наявність причинного зв'язку між його протиправною поведінкою і настанням шкоди, вина ОСОБА_3 у заподіянні шкоди, які згідно пункту 3 Порядку № 243/95 є обов'язковими і необхідними умовами притягнення позивача до повної матеріальної відповідальності. Як акт службового розслідування, так і наказ командира в/ч А1815 від 07.07.2018 №703 містять аналогічні посилання на обставини, зафіксовані у Аудиті Північно-Східного територіального управління внутрішнього аудиту.

Крім того, пунктами 22, 23 Порядку № 243/95 встановлено, що військовослужбовці та призвані на збори військовозобов'язані, які притягаються до матеріальної відповідальності, ознайомлюються з матеріалами розслідування, про що у висновках робиться відповідний запис. Вони мають право подавати свої заперечення та клопотання на ім'я командира (начальника) військової частини.

Командир (начальник) військової частини після розгляду матеріалів розслідування зобов'язаний особисто провести бесіду з військовослужбовцем або призваним на збори військовозобов'язаним, який притягається до матеріальної відповідальності. Якщо вину військовослужбовця чи призваного на збори військовозобов'язаного повністю доведено, командир (начальник) військової частини не пізніш як у місячний термін з дня закінчення розслідування видає наказ про притягнення до матеріальної відповідальності винної особи з зазначенням розміру суми, що підлягає стягненню.

Наказ доводиться до відома винної особи (винних осіб) під розписку. Наказ може бути оскаржено вищому командиру (начальнику) в порядку, встановленому Дисциплінарним статутом Збройних Сил України.

Однак, у порушення вищенаведеного порядку наказ від 07.07.2018 №703, яким ОСОБА_3 було притягнуто до повної матеріальної відповідальності в сумі 1 144 293,00 грн., позивачу до відома доведений не був, що підтверджується відсутністю підпису ОСОБА_3 у відповідному аркуші (а.с. 261 Т.1). Бесіда з позивачем не проводилась.

У зв'язку з наведеним, позивач був необізнаний про притягнення його до повної матеріальної відповідальності, що об'єктивно позбавило ОСОБА_3 можливості оскаржити наказ від 07.07.2018 №703 у адміністративному чи судовому порядку. Одночасно, з позивача протягом червня-грудня 2018 року відбувалось протиправне утримання коштів на загальну суму 11 437,22 грн.

Враховуючи наведене, суд вважає, що висновок в/ч А1815 про заподіяння ОСОБА_3 державі шкоди є необґрунтованим, протиправним і спростовується наявними в матеріалах справи доказами. Жодного доказу того, що позивач неналежно виконував функціональні обов'язки відповідачем надано не було.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частин першої та другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Враховуючи наведене, суд вважає, що в ході дослідження наявних в матеріалах справи доказів, не знайшли свого підтвердження посилання відповідача про порушення ОСОБА_3 вимог керівних документів, які регламентують його службову діяльність, та невиконання позивачем належним чином покладених на нього обов'язків, тому позовні вимоги ОСОБА_3 про визнання протиправним та скасування пункту 42 наказу командира в/ч А1815 від 07.07.2018 №703 мають бути задоволені.

Також відповідно до наявних у матеріалах справи доказів, на виконання вищевказаного пункту наказу з ОСОБА_3 було утримано у період з червня по грудень 2018 року грошове забезпечення в сумі 11 437,22 грн.

Відповідно до частини другої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно положень статті 1 Конвенції, статті 1 Додаткового протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права. Положеннями статті 14 Конвенції регламентовано, що користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою.

З огляду на викладене, суд вважає, що стягнення з ОСОБА_3 грошового забезпечення у період з червня по грудень 2018 року було здійснено протиправно, а з точки зору положень статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод мало місце втручання у право власності позивача, і таке втручання не було законним.

У справі «Hasan and Chaush v. Bulgaria» (№ 30985/96) Європейський суд з прав людини зазначив, що дискреційні повноваження не повинні виконуватися свавільно, а суд повинен контролювати рішення, прийняті на підставі реалізації дискреційних повноважень, максимально ефективно.

Статтею 245 Кодексу адміністративного судочинства України визначено повноваження суду при вирішенні справи.

Так, відповідно до частини другої вказаної статті у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересі.

Згідно із частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, враховуючи вищевикладене, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_3 мають бути задоволені у повному обсязі.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд враховує таке.

Згідно з частиною першою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 134 Кодексу адміністративного судочинства України регламентовано витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У судове засідання представником відповідача надано клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу, яке обґрунтоване тим, що оплата в розмірі 7600,00 грн. є завищеною. Також наданими доказами не підтверджено фактичний обсяг витрат на правничу допомогу у конкретній адміністративній справі.

Розглядаючи такі доводи, суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 28.11.2018 між ОСОБА_3 та адвокатом ОСОБА_5 було укладено договір про надання правничої допомоги №01/11/18 (а.с. 65-70 Т.1). Відповідно до ордеру серії КС №185912 адвокат ОСОБА_5 має право представляти інтереси ОСОБА_3 у Чернігівському адміністративному суді у справі №620/4161/18. (а.с. 18 Т.2).

Згідно із пунктом 3.3 Договору вартість послуг адвоката: - разова консультація до підписання цього Договору - безкоштовна; підготовка процесуальних документів (скарг, запитів, клопотань, позовних заяв, відзивів на позовні заяви, розрахунків, довідок, тощо) - 1600,00 грн. за одну умовну годину тривалістю від 50 хв. До 1 год. 10 хв.; - участь у судовому процесу на будь-якій стадії, в незалежності від явки відповідача (представника) та/або позивача у справі - 1500,00 грн. за одну умовну годину тривалістю від 50 хв. До 1 год. 10 хв.; - інші додаткові та/або процесуальні дії. Погоджені з клієнтом - 350,00 грн. за одну умовну годину тривалістю від 45 хв. До 1 год. 15 хв

На виконання умов договору сторонами було складено та підписано акти виконаних робіт (наданих послуг) від 10.12.2018 №01/12/18 та від 29.01.2019 №02/01/19 (а.с. 72 Т.1; 10 Т.2).

Згідно акту від 10.12.2018: адвокат 30.11.2018 підготував та спрямував клієнту проект позовної заяви на 8 акр. на погодження (3 год.); адвокат 03.12.2018 підготував два клопотання до позовної заяви на 2-х арк. (0,5 год.); після отримання супровідного листа в/ч А1815 з додатками від 28.11.2018 №3751, адвокат скоригував текст позовної заяви (0,5 год). Адвокат витратив 4 умовні години на підготовку процесуальних документів Клієнта. Загальна вартість виконаних робіт (наданих послуг) становить 7200,00 грн. (1600*4).

Згідно акту від 29.01.2019:адвокат 29.01.2019 підготував заяву про збільшення позовних вимог з розрахунком на 3-х арк. (0,25 год.). Загальна вартість виконаних робіт (наданих послуг) становить 400,00 грн. (1600*0,25).

Відповідно до квитанції від 28.11.2018 №01/11 ОСОБА_3 сплачено адвокату кошти в сумі 7000,00 грн. (а.с. 71 Т.1). Згідно квитанції від 29.01.2019 №01/19 ОСОБА_3 сплачено адвокату кошти в сумі 2300,00 грн. (а.с. 9 Т.2).

Однак, у матеріалах справи відсутні докази про складення позовної заяви адвокатом, оскільки така підписана самим позивачем та подана до суду безпосередньо ОСОБА_3, про що свідчить інформація про відправника на конверті (а.с. 79 Т.1). Копії документів, додані до позовної заяви, також посвідчені позивачем особисто. Відсутні докази складення адвокатом процесуальних документів (заяв, скарг, клопотань) та розрахунків, оскільки останні підписані безпосередньо позивачем.

У свою чергу, адвокатом ОСОБА_5 в інтересах позивача було подано заперечення на відзив (а.с. 12-16 Т.2). Також адвокат ОСОБА_5Є був присутнім у одному судовому засіданні 07.02.2019 з 09 год. 45 хв. до 11 год. 06 хв., що загалом становить 1 год. 21 хв.

У зв'язку з наведеним суд вважає, що витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7600,00 грн. є неспівмірними зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг позивачу, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (послуг) та ціною позову, а відтак, вирішуючи питання про визначення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, суд приходить до висновку про зменшення розміру таких витрат до 2400,00 грн., що буде за даних обставин справи справедливим і співмірним відшкодуванням таких витрат саме в зазначеному розмірі.

Також за рахунок бюджетних асигнувань в/ч А1815 на користь ОСОБА_3 мають бути відшкодовані витрати за подачу позовної заяви та клопотання про забезпечення позову.

Керуючись статтями 227, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, АДРЕСА_1) до Військової частини А1815 (код ЄДРПОУ 07880688, вул. Танкістів, с. Гончарівське, Чернігівська область, Чернігівський район, 15558) про визнання протиправним та скасування пункту наказу, повернення коштів - задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати пункт 42 наказу командира Військової частини А1815 від 07.07.2018 №703 ''Про результати службового розслідування по факту незаконного списання пально-мастильних матеріалів, яке не підтверджене первинними документами''.

Повернути ОСОБА_3 з Державного бюджету України незаконно утримане грошове забезпечення в сумі 11 437 (одинадцять тисяч чотириста тридцять сім) грн. 22 коп.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини А1815 на користь ОСОБА_3 судовий збір у сумі 1 233 (одна тисяча двісті тридцять три) грн. 40 коп.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини А1815 на користь ОСОБА_3 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2 400 (дві тисячі чотириста) грн. 00 коп.

Рішення суду може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту. Апеляційна скарга, з урахуванням положень підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII ''Перехідні положення'' Кодексу адміністративного судочинства України, подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 12 лютого 2019 року.

Суддя С.В. Бородавкіна