Ухвала суду № 79755830, 08.02.2019, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/26181/15-ц

Номер провадження 6/522/394/19

У Х В А Л А

08 лютого 2019 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси, в складі:

головуючого - судді Науменко А.В.

при секретарі - Полегеньком В.С.

розглянувши матеріали цивільної справи за поданням державного виконавця Другого Суворовського відділу державної виконавчої служби м. Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області про винесення ухвали про розшук боржника ОСОБА_1, -

ВСТАНОВИВ:

05.02.2019 року до суду звернувся державний виконавець Другого Суворовського відділу державної виконавчої служби м. Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області про винесення ухвали про розшук боржника ОСОБА_1, посилаючись на те що на виконанні у заступника начальника відділу, знаходиться виконавчий лист № 522/26181/15-ц, виданий Приморським районним судом м. Одеси 24.01.2017, про стягнення пені за прострочення сплати аліментів з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_2 у розмірі 24024,97 грн. Борг стягувався із заробітної плати боржника, але 16.10.2018 до відділу надійшла заява ОСОБА_2, про неотримання коштів з липня 2018 року. Боржник ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, проходив військову службу у воїнський частині № А3880. Стягувач ОСОБА_2 надала до відділу лист, який надійшов на її запит від заступника командувача Сухопутних військ ЗСУ з морально - психологічного забезпечення - начальника управління Голоднюка О.М., згідно якого встановлено, що ОСОБА_1 з 18.07.2018 вважається таким, що самовільно залишив військову частину А3880 та відповідно до наказу командира військової частини А3880 від 18.07.2018 № 3337 військовослужбовцю призупинено фінансові виплати. На цей час місцезнаходження прапорщика ОСОБА_1 невідоме, на телефонні дзвінки військовослужбовець не відповідає.

21.01.2019 заступником начальника відділу здійснено вихід за адресою, зазначеною у виконавчому документі: АДРЕСА_1, яким встановлено, що боржник за вказаною адресою не мешкає, місце мешкання встановити не вдалося.

В судове засідання заявник не з'явився, про дату та час судового засідання повідомлявся належним чином.

Дослідивши матеріали цивільної справи та виконавчого провадження № 5338706, суд вважає, що у задоволенні скарги необхідно відмовити з таких підстав.

Судом встановлено, що Приморським районним судом м. Одеси ухвалено рішення про стягнення пені за прострочення сплати аліментів з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_2 у розмірі 24024,97 грн.

Борг стягувався із заробітної плати боржника, але 16.10.2018 до відділу надійшла заява ОСОБА_2, про неотримання коштів з липня 2018 року. Боржник ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, проходив військову службу у воїнський частині № А3880. Стягувач ОСОБА_2 надала до відділу лист, який надійшов на її запит від заступника командувача Сухопутних військ ЗСУ з морально - психологічного забезпечення - начальника управління Голоднюка О.М., згідно якого встановлено, що ОСОБА_1 з 18.07.2018 вважається таким, що самовільно залишив військову частину А3880 та відповідно до наказу командира військової частини А3880 від 18.07.2018 № 3337 військовослужбовцю призупинено фінансові виплати. На цей час місцезнаходження прапорщика ОСОБА_1 невідоме, на телефонні дзвінки військовослужбовець не відповідає.

21.01.2019 заступником начальника відділу здійснено вихід за адресою, зазначеною у виконавчому документі: АДРЕСА_1, яким встановлено, що боржник за вказаною адресою не мешкає, місце мешкання встановити не вдалося.

Як доказ наданий Акт державного виконавця від 21.01.2019 року, що за адресою АДРЕСА_1 ОСОБА_1 не мешкає, місце мешкання встановити не вдалося.

У відповідності з положеннями ст. 36 Закону України «Про виконавче провадження» у разі відсутності відомостей про місце проживання, перебування боржника - фізичної особи, а також дитини за виконавчими документами про відібрання дитини виконавець звертається до суду з поданням про винесення ухвали про розшук боржника або дитини. Подання подане з додержанням законодавства.

Відповідно до ст. 438 ЦПК України розшук боржника або дитини, привід боржника оголошуються за місцем виконання рішення або за останнім відомим місцем проживання (перебування) боржника або дитини чи місцезнаходженням їхнього майна, або за місцем проживання (перебування) стягувача.

Згідно з ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

З матеріалів справи, а саме з постанови та виконавчого листа, що наданий з поданням вбачається, що адреса боржника ОСОБА_1 зазначена інша, а саме АДРЕСА_2, за якою боржник зареєстрований.

З заяви ОСОБА_2, яка зберігається на арк.. 2, т.2 справи № 522/26181/15-ц, вбачається, що за адресою АДРЕСА_2 проживають батьки боржника.

З поданням не надано доказів перевірки перебування проживання за адресою реєстрації. Тому підстави для розшуку є недоведеними.

Положеннями ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження"передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Виходячи зі змісту ст.ст. 6, 11 Закону України "Про виконавче провадження"держаний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права у точній відповідності із законом і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів громадян та юридичних осіб. Державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Розшук боржника, його майна - є заходом примусового виконання рішень суду та інших органів (посадових осіб), передбачених статтею 3 Закону України «Про виконавче провадження».

Підставою для звернення виконавця до суду з поданням про розшук боржника, є відсутність відомостей про місце перебування та проживання боржника-фізичної особи. Виконавцем здійснюється перевірка місця проживання боржника, місце реєстрації - якщо вони відрізняються. Про встановлення факту відсутності боржника за місцем реєстрації (проживання) складається акт. Додатково здійснюється перевірка майнового стану, надсилаються запити про встановлення факту працевлаштування та отримання доходів, чи перебуванням за місцем належного майна.

Відповідно до ч. 2 ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження» зазначено, що виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. Копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові.

Відповідно до ст. 31 Закону України «Про виконавче провадження» зазначено, що копії постанов про відкриття виконавчого провадження надсилаються рекомендованим листом. Таким чином, Боржник повинен бути повідомлений про відкриття виконавчого провадження з метою реалізації своїх прав та зобов'язань у виконавчому провадженні.

Керуючись вимогами пункту 1 статті 36 Закону України «Про виконавче провадження» та статтею 438 ЦПК України виконавцем надсилається подання в суд про розшук боржника та долучаються копії матеріалів виконавчого провадження, а саме: копії постанови про відкриття виконавчого провадження та повідомлення про отримання поштового відправлення, або копія конверту з відміткою про не отримання зі вказаною причиною, акт про встановлення факту відсутності даних про місце знаходження боржника, дані про належне майно. Подання прошивається, нумерується та скріплюється печаткою.

Пунктом 3.12 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5, встановлено, що організацію розшуку боржника - юридичної особи та майна боржника чи інформації про місце отримання боржником доходів державний виконавець здійснює шляхом направлення запитів до органів державної податкової служби, Державної реєстраційної служби України, банків, Державної автомобільної інспекції Міністерства внутрішніх справ України, Державної казначейської служби України, Державного агентства земельних ресурсів, бюро технічної інвентаризації, нотаріату, органів статистики тощо або перевірки інформації за даними електронних баз даних та реєстрів, що містять інформацію про майно чи доходи боржника, а також за даними інших джерел інформації як офіційних, так і неофіційних (засобів масової інформації, мережі Інтернет тощо). Крім того, державний виконавець здійснює вихід за місцезнаходженням (місцем проживання) боржника.

Відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини (далі - Суд) право на суд, захищене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(надалі - Конвенція), було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (див. рішення у справі "Горнсбі проти Греції" (Hor№sby v. Greece), від 19 березня 1997 року, п. 40, Reports of Judgme№ts a№d Decisio№s 1997-II).

За певних обставин затримка з виконанням судового рішення може бути виправданою, але затримка не може бути такою, що спотворює сутність гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції права (див. рішення у справі "Іммобільяре Саффі" проти Італії", № 22774/93, п. 74, ECHR 1999-V).

Відповідно, виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати (див., наприклад, рішення від 19 березня 1997 року у справі "Горнсбі проти Греції", Reports 1997-II, п. 40; рішення у справі "Бурдов проти Росії", заява № 59498/00, п. 34, ECHR 2002-III, та рішення від 6 березня 2003 року у справі "Ясюнієне проти Литви", заява № 41510/98, п. 27).

Держава зобов'язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці (див. рішення від 7 червня 2005 року у справі "Фуклев проти України", заява № 71186/01, п. 84).

Саме на державу покладається обов'язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у п. 1 ст. 6 Конвенції. Насамкінець, Суд повторює, що сама природа виконавчого провадження вимагає оперативності (див. рішення у справі "Comi№gersoll S. A." проти Португалії", заява № 35382/97, п. 23, ECHR 2000-IV).

Водночас, оскільки п. 1 ст. 6 Конвенції захищає виконання остаточних судових рішень, вони не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін.

Судом враховано вказані вимоги закону і встановлено, що органом ДВС не подано доказів вчинення виконавцем належних та реальних дій, направлених на розшук боржника та його майна, що визначені наведеними вище положеннями законодавства.

За таких обставин суд не вбачає правових підстав для задоволення подання державного виконавця про розшук боржника.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 19, 81, 258, 260, 438 ЦПК України,Законом України «Про виконавче провадження», суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні подання державного виконавця Другого Суворовського відділу державної виконавчої служби м. Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області про винесення ухвали про розшук боржника ОСОБА_1 - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до апеляційного суду Одеської області через Приморський районний суд міста Одеси протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.

Суддя А.В. Науменко

08.02.2019