Рішення № 79755715, 06.02.2019, Житомирський районний суд Житомирської області

справа № 295/4863/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 лютого 2019 року м. Житомир

Житомирський районний суд Житомирської області в складі головуючого судді Грубіяна Є.О., за участю секретаря Журиної А.В., розглянув цивільну справу за заявою ОСОБА_1 до Житомирської державної нотаріальної контори Житомирської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, –

В С Т А Н О В И В :

Заявленими вимогами позивач просила суд ухвалити рішення про визнання протиправними дій нотаріуса про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та зобов'язати видати відповідні свідоцтва.

В судовому засіданні позивач та її представник вимоги підтримали та просили суд їх задовольнити в повному обсязі. В обґрунтування такої позиції повідомили суду наступне. Після смерті зазначених спадкодавців відкрилась спадщина на майно у вигляді земельної частки (паю) на території Коднянської сільської ради Житомирського району Житомирської області. Позивач зробив усе що передбачалось чинним законодавством України на той момент для успадкування майна. Однак нотаріусом, продовжувала позивач разом із представником, безпідставно та у порушення законодавства прийнято оскаржуване рішення.

Нотаріус Житомирської державної нотаріальної контори заявлені вимоги не визнав та повідомив суду, що підтримує прийняте та оскаржуване рішення, як законне. В судове засідання не з'явився та просив проводити розгляд справи у його відсутність.

Заслухав пояснення учасників розгляду та проаналізував надані ними матеріали судом встановлено наступні фактичні обставини справи.

Позивач є громадянкою України, має зареєстроване місце проживання та отримувала код платника податку (а.с.5-6).

ОСОБА_4 померла 28 січня 1994 року у віці 67 років у с. Кодня Житомирського району Житомирської області (а.с.9). Спадкова справа такої особи на дослідження суду не надавалась.

ОСОБА_2 померла 16 лютого 2001 року у віці 71 року у с. Кодня Житомирського району Житомирської області (а.с.9). Із заявою про прийняття спадщини ОСОБА_2 звернувся ОСОБА_5 16 серпня 2001 року ОСОБА_3 звернулась із заявою до державного нотаріуса і зазначила, що у порядку трансмісії приймає спадщину ОСОБА_2

На день смерті ОСОБА_2 і протягом шести місяців після цього разом із нею проживав ОСОБА_5 Заповіту ОСОБА_2 не складала. ОСОБА_5 знаходився на утриманні спадкодавця, що встановлено рішенням суду від 10 січня 2002 року (а.с.113).

ОСОБА_5 отримав свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_6 на будинок та земельну, що в с. Кодня (а.с.118а).

Державний нотаріус повідомив ОСОБА_7, що її мати ОСОБА_4, яка є рідною сестрою ОСОБА_8, померла 28 січня 1994 року, тобто раніше спадкодавця ОСОБА_2 В такому випадку спадкової трансмісії не має. Відповідно до вимог ст. ст. 529, 530 ЦК України племінники, а заявниця є племінницею ОСОБА_2 не є спадкоємцями ні першої ні другої черги і видати свідоцтво про право на спадщину ні за законом на зі заповітом не має можливості (а.с.109 зворот).

ОСОБА_3 народилась 17 листопада 1942 року та померла 12 квітня 2015 року у м. Житомирі (а.с.7,8, 120 зворот).

15 листопада 2017 року позивач зробила заяву завірену нотаріусом ОСОБА_9 та адресовану усім компетентним органам про те, що вона прийняла спадщину після смерті матері ОСОБА_3, оскільки проживала із таким спадкодавцем. Остання, в свою чергу, за життя прийняла спадщину після смерті ОСОБА_2, однак не оформила своїх спадкових справ. Продовжується у заяві (а.с.10,120).

ОСОБА_3 до дня смерті була зареєстрована у ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.121 зворот).

Адвокату позивача було відмовлено у видачі дублікату сертифіката про право на земельну частку пай у зв'язку із тим, що він виготовляється в одному екземплярі (а.с.131).

Листом № 272 від 21 квітня 2017 року сільський голова Коднянської сільської ради Житомирського району Житомирської області повідомив адвоката ОСОБА_10 про те, що до списків на отримання земельних паїв включена тільки ОСОБА_2, адже отримала при житті сертифікат на право на земельну частку пай серії ЖТ № 0227645. ОСОБА_4 в списках на отримання земельних паїв не має, адже державний акт на право колективної власності був зареєстрований після смерті останньої (а.с.11).

11 грудня 2017 року держаний нотаріус Житомирської державної нотаріальної контори ОСОБА_11 відмовив у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на земельну частку (пай) серії ЖТ 0227645 у зв'язку із: відсутність інформації про коло зареєстрованих осіб на час смерті разом із ОСОБА_3; не наданням оригіналу правовстановлюючого документу на згадуване майно (а.с.12).

Рішенням Богунського районного суду у справі № 295/5781/17 від 11 липня 2017 року, встановлено факт родинних відносин ОСОБА_3, яка померла 12 квітня 2015 року з її дочкою ОСОБА_12. Крім цього, встановлено, що ОСОБА_4, яка померла 28 січня 1994 року є матір'ю ОСОБА_3 та бабцею ОСОБА_1 (а.с.13,14).

Ухвалою суду від 30 березня 2018 року у судовій справі № 278/2099/17 залишено без розгляду заяву ОСОБА_1 до Житомирської районної державної адміністрації про визнання права власності в порядку спадкування у зв'язку із відповідним зверненням позивача (а.с.15).

Правовідносини між сторонами врегульовані наступними положеннями законодавства України.

На час відкриття спадщини ОСОБА_4 та ОСОБА_2 діяли норми ЦК УРСР 1963 року за якими передбачалось наступне.

Спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом. Якщо немає спадкоємців ні за законом, ні за заповітом, або жоден з спадкоємців не прийняв спадщини, або всі спадкоємці позбавлені заповідачем спадщини, майно померлого за правом спадкоємства переходить до держави (ст. 524 ЦК УРСР).

Часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця, а при оголошенні його померлим день, зазначений в статті 21 цього Кодексу (ст. 525 ЦК УРСР).

Місцем відкриття спадщини визнається останнє постійне місце проживання спадкодавця (стаття 17 цього Кодексу), а якщо воно невідоме, місцезнаходження майна або його основної частини (ст. 526 ЦК УРСР)

Спадкоємцями можуть бути особи, що були живими на момент смерті спадкодавця, а також діти померлого, зачаті при його житті і народженні після його смерті. До числа спадкоємців за законом належать непрацездатні особи, що перебували на утриманні померлого не менше одного року до його смерті. При наявності інших спадкоємців вони успадковують нарівні з спадкоємцями тієї черги, яка закликається до спадкоємства (ст. 527 ЦК УРСР).

До числа спадкоємців за законом належать непрацездатні особи, що перебували на утриманні померлого не менше одного року до його смерті. При наявності інших спадкоємців вони успадковують нарівні з спадкоємцями тієї черги, яка закликається до спадкоємства (ст. 531 ЦК УРСР).

На час відкриття спадщини після смерті ОСОБА_13 діяли вже норми ЦК України 2003 року, за якими визначалось наступне.

Спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців) (ст. 1216 ЦК України).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ст. 1217 ЦК України).

До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст. 1218 ЦК України).

Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу). Якщо протягом однієї доби померли особи, які могли б спадкувати одна після одної, спадщина відкривається одночасно і окремо щодо кожної з них. Якщо кілька осіб, які могли б спадкувати одна після одної, померли під час спільної для них небезпеки (стихійного лиха, аварії, катастрофи тощо), припускається, що вони померли одночасно. У цьому випадку спадщина відкривається одночасно і окремо щодо кожної з цих осіб (ст. 1220 ЦК України).

Місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця. Якщо місце проживання спадкодавця невідоме, місцем відкриття спадщини є місцезнаходження нерухомого майна або основної його частини, а за відсутності нерухомого майна - місцезнаходження основної частини рухомого майна. В особливих випадках місце відкриття спадщини встановлюється законом (ст. 1221 ЦК України).

Спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини. Спадкоємцями за заповітом можуть бути юридичні особи та інші учасники цивільних відносин (ст. 1222 ЦК України).

Проаналізував фактичні обставини справи та норми законодавства, чинні на час відкриття відповідної спадщини, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову з огляду на наступне.

ОСОБА_4 - бабця позивача та мати ОСОБА_7, як зазначалось, померла в 1994 році, а після її смерті ні хто нічого не успадковував. Щонайменше документів про спадкування будь-яких прав суду надано не було, а враховуючи принцип змагальності у цивільному процесі, іншого суду доведено не було.

В свою чергу наступною померла 16 лютого 2001 року ОСОБА_2, яка була сестрою ОСОБА_4, тіткою ОСОБА_13 та внучатою племінницею позивача. Хоча спадкова справа містить заяву ОСОБА_3 про прийняття нею спадщини ОСОБА_2 у порядку трансмісії, це не відповідає дійсності, адже ОСОБА_3 не мала право в такому порядку на спадкування після смерті тітки враховуючи те, що ОСОБА_4 померла раніше ОСОБА_2

Спадкувати майно ОСОБА_2 ОСОБА_3 не могла, адже був інший спадкоємець - ОСОБА_5, який став спадкоємцем відповідно до вимог ст. 531 ЦК УРСР.

Звідси, ОСОБА_1 не має право на спадкування майна ОСОБА_2 ні в звичайному порядку ні в порядку трансмісії.

Крім цього, при зверненні до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини у будь-якому варіанті (в порядку трансмісії чи у звичному порядку) не звільняє від обов'язку надавати нотаріусу відповідний правовстановлюючий документ на успадковуваний об'єкт, що і не було зроблено позивачем.

За таких, обставин прийняте відповідачем та оскаржуване позивачем рішенням є по суті правильним, а позов задоволеним бути не може.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 263-265 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

В задоволенні позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Є.О. Грубіян