Рішення № 79755566, 11.02.2019, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/17407/17

Провадження № 2/522/1933/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2019 року

Приморський районний суд м. Одеси:

під головуванням - судді Абухіна Р.Д.,

за участю секретаря судового засідання: Фуцур Н.В.,

розглянувшиу відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Одеської міської ради, ОСОБА_2, треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про витребування майна, скасування реєстрації права власності та визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини,-

ВСТАНОВИВ:

18.09.2017 року позивач звернувся до суду із позовом, який в подальшому був уточнений, по якому просить суд:

- витребувати із незаконного володіння ОСОБА_2 317/1000 частин квартири АДРЕСА_1 та скасувати реєстрацію права власності на вказане майно за ОСОБА_2 та усі попередні реєстрації за ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_4;

-визначити для ОСОБА_1 додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини за померлим батьком ОСОБА_7.

Заявлені вимоги обгрунтовує тим, що батько позивача – ОСОБА_7 був власником 317/1000 частки квартири АДРЕСА_2 на підставі договору дарування. У кінці 2008 року у зв’язку із тим, що батько позивача почав зловживати алкоголем, мати позивача ОСОБА_8 припинила з ним шлюбні відносини та переїхала на постійне місце проживання до військової частини А 2951 по вул. Приморській, 26 в м. Одесі.

Позивач в позові зазначає, що після припинення його батьками шлюбних відносин, він продовжував спілкуватись із батьком – ОСОБА_7.

10.12.2014 року ОСОБА_7 помер, про що позивачу стало відомо в червні 2015 року, оскільки на той час мати позивача хворіла на онкологічне захворювання, в кінці 2014 року у неї почалось загострення, позивач поєднував навчання на стаціонарі, підробіток та догляд за нею до самої її смерті, яка сталась 19.05.2015 року, у зв’язку із чим тимчасово не відвідував батька.

Підставою звернення до суду із даним позовом стали посилання позивача на той факт, що 29.12.2014 року від імені померлого ОСОБА_7 на ім’я ОСОБА_9 приватним нотаріусом видано довіреність на здійснення ним правочину дарування квартири, яка 12.01.2015 року перейшла у власність ОСОБА_4, а 10.02.2015 року на підставі договору дарування – ОСОБА_3, яка, в свою чергу, 12.03.2015 року подарувала її ОСОБА_5.

03.10.2017 року частка 317/1000 квартири АДРЕСА_3 була відчужена відповідачу по справі – ОСОБА_2.

Справа була розподілена в провадження судді Тарасова А.В..

16.02.2018 року згідно з автоматизованою системою документообігу суду при розподілі справ між суддями для розподілу вказана справа була розподілена на суддю Ільченко Н.А., у зв’язку із відстороненням судді Тарасова А.В. від посади.

В провадження судді Абухіна Р.Д. справа надійшла 23.04.2018 року на підставі розпорядження керівника апарату суду №2118/18 від 23.04.2018 року, винесеного у зв’язку зі звільненням судді Ільченко Н.А..

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав, поросив суд його задовольнити.

Відповідач та його представник в судовому засіданні позов не визнали, заперечували проти його задоволення.

Представник відповідача – Одеської міської ради до судового засідання не з’явився, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.

Треті особи до судового засідання не з’явились, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлялись належним чином.

Суд, ознайомившись з матеріалами справи, дослідивши надані докази, вислухавши пояснення сторін по справі, допитавши свідків, вважає позов підлягаючим частковому задоволенню на підставі встановлених фактичних обставин по справі.

Правовідносини між сторонами по справі є цивільно-правовими та урегульовані положеннями ЦК України.

По справі встановлені наступні фактичні обставини.

Позивач по справі – ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 є сином ОСОБА_7, що підтверджується копією свідоцтва про народження серії 1-ЖД № 191365, виданого Першим Приморським відділом реєстрації актів цивільного стану Одеського міського управління юстиції, актовий запис № 211. В графі мати записана « Благообразова Надія Борисівна» ( а.с. 7, Т.1).

Батьку позивача – ОСОБА_7 на підставі договору дарування від 14.04.2007 року посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_10 належало 317/1000 частин квартири під № 17, що знаходяться в будинку № 30 по вул. Князівській в м. Одесі ( а.с. 12, Т.1).

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_11 помер 09.12.2014 року, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії І-ЖД № 415674, виданого Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у м. Одесі реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції, актовий запис 12506 ( а.с. 9, Т.1).

29.12.2014 року ОСОБА_7 видав на ім’я ОСОБА_9 довіреність, посвідчену приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Київської області, якою уповноважує ОСОБА_9 укласти договір дарування, належні ОСОБА_7 317/1000 частин квартири під № 17, що знаходяться в будинку № 30 по вул. Князівській в м. Одесі ( а.с. 13, Т.1).

12.01.2015 року ОСОБА_9, який діяв на підставі довіреності від імені ОСОБА_7 уклав договір дарування частки квартири, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_12 за яким ОСОБА_4 отримав у дар 317/1000 часток квартири під №17, що знаходиться по вул. Князівській, 30 в м. Одесі (а.с. 15, Т1).

ОСОБА_4 на підставі договору дарування частки квартири від 10.02.2015 року продав, а ОСОБА_3 прийняла в дар 317/1000 часток квартири під №17, що знаходиться по вул. Князівській, 30 в м. Одесі ( а.с. 17, Т.1).

Згодом, ОСОБА_3 13.03.2015 року на підставі договору дарування, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_13 подарувала ОСОБА_5 317/1000 часток квартири під №17, що знаходиться по вул. Князівській, 30 в м. Одесі (а.с. 19, Т1).

03.10.2017 року власником 317/1000 часток квартири під №17, що знаходиться по вул. Князівській, 30 в м. Одесі на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_14, став ОСОБА_2 ( а.с. 48, Т.1).

Позивач, посилаючись на те, що 317/1000 часток квартири під №17, що знаходиться по вул. Князівській, 30 в м. Одесі вибула із володіння ОСОБА_7 поза його волею, просить суд витребувати майно з чужого незаконного володіння та продовжити йому строк для подачі заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_7.

Відповідно до ст.. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст.. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Вимога про визначення для ОСОБА_1 додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини за померлим батьком ОСОБА_7 мотивована тим, що позивач по справі є сином ОСОБА_8 та ОСОБА_7, які припинили спільне проживання в кінці 2008 року.

Після припинення батьками шлюбних відносин позивач продовжував спілкуватись із батьком – ОСОБА_7.

В судовому засіданні позивач – ОСОБА_1 пояснив, що він в останнє бачився з батьком в серпні 2014 року, оскільки в той час його мати - ОСОБА_8, яка мала онкологічне захворювання, потребувала догляду, у зв’язку із чим позивач, який на той момент навчався на стаціонарі, був вимушений працювати та доглядати її до моменту смерті, через що позивач не відвідував батька.

На підтвердження чого надано до суду копію свідоцтва про смерть ОСОБА_8, серії І-ЖД № 414862, виданого Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції, актовий запис № 5565( а.с. 10, Т.1) та довідку про причину смерті № 79 від 19.05.2015 року ( а.с. 11, Т.1) в якій зазначено, що причиною смерті ОСОБА_8 являється ракова інтоксикація злоякісних новоутворень обох молочних залоз.

Також зазначив, що до батька – ОСОБА_15 прийшов у січні 2015 року, двері до квартири були зачинені, з того моменту дізнався про його смерть.

02.06.2015 року позивач звернувся до першої Одеської державної нотаріальної контори, однак заяву про прийняття спадщини не подавав, оскільки майна, зареєстрованого за померлим ОСОБА_7 не було.

10.06.2015 року позивач отримав копію свідоцтва про смерть ОСОБА_15, виданого Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції, виданого повторно, а 09.06.2015 року закінчився строк для подачі заяви про отримання спадщини.

Свідки ОСОБА_16, ОСОБА_17 ( друзі позивача) та ОСОБА_18 (тітка позивача), допитані в судовому засіданні, попереджені про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих свідчень, пояснили, що позивач разом з батьком – ОСОБА_7 не проживав, однак підтримував стосунки через те, що мати хворіла та потребувала постійного догляду.

У відповідності до ст.. 1216 та ст.. 1217 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно зі спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини (ч. 1 ст. 1269ЦК). Заява про прийняття спадщини подається до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини особисто. Зі змісту п. 2.1 гл. 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5 вбачається, що спадкова справа заводиться нотаріусом за місцем відкриття спадщини на підставі поданої (або такої, що надійшла поштою) першою заяви (повідомлення, телеграми) про прийняття спадщини.

У відповідності до ч. 1 ст. 1270 ЦК України, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ст. 1272 ЦК визначено наслідки пропущення строку для прийняття спадщини, зокрема, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого ст. 1270 ЦК, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу за місцем відкриття спадщини. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Відповідно до змісту ст. 1272 ЦК позов про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини подається:

1) у разі відсутності письмової згоди всіх спадкоємців, які прийняли спадщину, на подання спадкоємцем, який пропустив шестимісячний строк, заяви про прийняття спадщини до нотаріальної контори;

2) у разі пропуску шестимісячного строку подання заяви про прийняття спадщини до нотаріальної контори та відсутності інших спадкоємців, які прийняли спадщину та могли б дати письмову згоду на подання цієї заяви.

У відповідності до абз. 24 постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику у справах про спадкування»від 30 травня 2008 року № 7, вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Враховуючи, що матеріалами справи та показаннями свідків підтверджується факт поважності пропуску позивачем строку для прийняття спадщини, суд вважає, що йому необхідно визначити додатковий строк в три місяці для прийняття спадщини.

Також позивач просить суд витребувати із незаконного володіння ОСОБА_2 317/1000 частин квартири АДРЕСА_1 та скасувати реєстрацію права власності на вказане майно за ОСОБА_2 та усі попередні реєстрації за ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_4.

У відповідності до ст. 387 ЦК України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Згідно ст. 41 Конституції України, ст. 321 ЦК України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право власності є непорушним.

Згідно ст. 319 ЦК України власник на свій розсуд володіє, користується та розпоряджається належним йому майном.

Як зазначено в ч.1 п. 19 Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року № 6 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах», застосовуючи положення статті 387 ЦК, суди повинні виходити з того, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним і в якої майно фактично знаходиться та є індивідуально визначеним.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Суд звертає увагу на те, що чинним законодавством передбачено право власника на витребування свого майна від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Оскільки позивач по справі не являється та не був власником 317/1000 частин квартири АДРЕСА_4 в ми. Одесі в задоволені даної вимоги суд вважає за необхідне відмовити, як у такій, яка заявлена передчасно.

З наведеного вище, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню.

Висновки суду відповідають вимогам норм права, на які посилається суд під час розгляду справи і фактичним обставинам по справі, а також підтверджується зібраними по справі доказами.

У рішенні суду повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки, які є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Розглянувши справу повно, всебічно, об’єктивно та неупереджено, суд вважає правомірними заявлені позовні вимоги, які є обґрунтованими, тому вважає за можливе їх задовольнити частково.

На підставі викладеного та керуючись: ст.ст. 15,16, 319, 321, 387, 388, 1216, 1217, 1268, 1270, 1272 ЦК України, ст. ст. 2, 4, 13, 76-81, 95, 258-259, 263 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Одеської міської ради, ОСОБА_2, треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про витребування майна, скасування реєстрації права власності та визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини,- задовольнити частково.

Визначити ОСОБА_1 додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_7, померлого 09.12.2014 року протягом трьох місяців з дня набрання цим рішенням законної сили.

В задоволенні решти вимог – відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення суду виготовлений 12.02.2019 року.

Суддя: Р.Д. Абухін

11.02.19