Ухвала суду № 79755327, 12.02.2019, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про закриття провадження у справі

12 лютого 2019 р. Справа № 480/4830/18

Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Шевченко І.Г., розглянувши у письмовому провадженні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Ковпаківського відділу державної виконавчої служби м. Суми Головного територіального управління юстиції у Сумській області, третя особа - публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" про зобов'язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1.) звернувся до суду з позовною заявою (а.с.16-20) до Ковпаківського відділу державної виконавчої служби м. Суми Головного територіального управління юстиції у Сумській області (далі - відповідач, Ковпаківський ВДВС м.Суми), третя особа - публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» (далі - третя особа, ПАТ «Дельта Банк»), в якій просив зобов'язати Ковпаківський ВДВС м. Суми ГТУЮ у Сумській області зняти арешт та заборону відчуження майна боржника ОСОБА_1, що накладено на підставі постанови відділу Державної виконавчої служби Сумського міського управління юстиції (далі - ВДВС Сумського МУЮ) від 02.07.2015 ВП №48019604 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

Свої вимоги мотивував тим, що він не отримував постанови про відкриття виконавчого провадження в межах якого було накладено арешт та заборону відчуження його майна. У зв'язку з чим, державний виконавець не вправі був вчиняти виконавчі дії. Не зняття відповідачем арешту з належного позивачу майна є порушенням Закону України «Про виконавче провадження», що позбавляє його можливості вчиняти дії щодо належного йому майна, вільно розпоряджатися ним.

Ухвалою суду від 16.01.2019 вказану позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, судове засідання призначено на 25.01.2019.

Враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів повідомлення позивача про дату, час та місце розгляду справи, необхідність повторного витребування у відповідача додаткових доказів у справі судове засідання 25.01.2019 було відкладено (а.с.33).

04.02.2019 позивач подав до суду клопотання, в якому просив розгляд справи 08.02.2019 здійснювати за його відсутності, позовні вимоги підтримав в повному обсязі (а.с.41).

Представник відповідача подала до суду клопотання про розгляд справи без участі державного виконавця (а.с.48), а також витребувані судом докази (а.с.45-47).

Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до ч.3 ст. 268 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанції.

Приймаючи до уваги вказане, суд вважав можливим розглядати справу у відсутності учасників справи.

Відповідно до вимог ч.13 ст.10 та ч.4 ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання у справі не здійснюється та розгляд справи здійснюється у письмовому провадженні.

Дослідивши наявні матеріали справи, заяви по суті справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи та об'єктивно оцінивши докази, суд дійшов до висновку, що справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, а тому провадження у справі підлягає закриттю, враховуючи наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 06.04.2015 у справі №591/8717/14-ц позовні вимоги ПАТ «Дельта Банк» було задоволено та стягнуто на його користь солідарно з ОСОБА_2 та ТОВ «Союзпартнер-Північ», солідарно з ОСОБА_1 та ТОВ «Союзпартнер-Північ» 447 682 грн. заборгованості по кредитному договору №КЮ-О-2016982 від 15.04.2013; стягнуто в дольовому порядку з ОСОБА_2, ТОВ «Союзпартнер- Північ», ОСОБА_1 3654 грн. судових витрат, тобто по 1218 грн. з кожного (а.с.21-22).

Для примусового виконання даного рішення стягувач звернувся до ВДВС Сумського МУЮ, яким 02.07.2015, зокрема з приводу примусового виконання виконавчого листа №591/8717/14-ц від 22.05.2015, виданого Зарічним районним судом м. Суми про стягнення з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ТОВ «Союзпартнер-Північ» солідарно на користь ПАТ «Дельта Банк» боргу у розмірі 447682грн. заборгованості по кредитному договору було відкрито виконавче провадження №48019604, що підтверджується даними Автоматизованої системи виконавчих проваджень (АСВП) (а.с.50-52).

В межах даного виконавчого провадження №48019604 державним виконавцем була винесена постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 02.07.2015, якою накладено арешт на майно позивача.

29.12.2015 державним виконавцем було винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачеві на підставі п.1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» від 29.12.2015 за заявою стягувача. По закінченню строку зберігання (3 роки), виконавче провадження №48019604 було знищено (а.с.46).

При цьому, позивач зазначає, що арешт було накладено з порушенням вимог Закону України «Про виконавче провадження», однак, у добровільному порядку відповідач відмовився його знімати, при тому, що в силу відсутності відкритого виконавчого провадження у відповідача відсутні підстави зберігати такий арешт.

Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (1950 року) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Справою адміністративної юрисдикції у розумінні пунктів 1,2 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.

Відповідно до ч.3 ст.27 Кодексу адміністративного судочинства України підсудність окремих категорій адміністративних справ визначається цим Кодексом.

Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця визначається статтею 287 Кодексу адміністративного судочинства України.

Так, зокрема, ч.5 ст.287 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що адміністративні справи з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання ними рішень, ухвалених місцевим загальним судом як адміністративним судом, розглядаються місцевим загальним судом як адміністративним судом, який видав виконавчий лист. Вказане кореспондується з ч. 1 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VІІІ, відповідно до якої рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Як вбачається з матеріалів справи арешт та заборона відчуження майна, які просить позивач зобов'язати відповідача зняти, був накладений постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження в межах виконавчого провадження, відкритого з приводу примусового виконання виконавчого листа, виданого Зарічним районним судом м. Суми від 22.05.2015 у цивільній справі №591/8717/14-ц (а.с.50-51,21-22).

Згідно ч.1 ст. 287 Кодексу адміністративного судочинства України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Відповідно до ст. 447 та ч. 1 ст. 448 Цивільного процесуального кодексу України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи. Скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.

Таким чином, норми ст. ст. 487, 448 Цивільного процесуального кодексу України встановлюють інший ніж звернення до адміністративного суду з позовом, порядок оскарження рішень, дій та бездіяльності державного виконавця у виконавчих провадженнях по виконанню судових рішень, ухвалених за правилами цивільного судочинства.

При цьому знищення виконавчого провадження, на що звертає увагу позивач, не змінює правову природу відносин, які виникли в даному випадку між позивачем та відповідачем з приводу примусового виконання виконавчого листа, що видано Зарічним районним судом у цивільній справі та в межах виконання якого було накладено оскаржуваний арешт .

Вирішуючи питання про закриття провадження у справ, суд також враховує висновки Великої палати Верховного суду, викладених у постанові у справі №324/1018/17 від 20.09.2018, в якій зазначено, що якщо виконавче провадження відкрито і примусове виконання здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України, а також судових наказів; ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом, то заяви та скарги розглядаються судом, який видав рішення, що перебуває на примусовому виконанні.

Також судом враховано висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові у справі № 815/7008/15 від 05 грудня 2018 року, в якій Суд відмітив, що оскільки постанова про арешт майна боржника стосуються виконання рішень у цивільній справі, то такі вимоги мають розглядатися судом, який видав виконавчий документ.

За таких обставин, зважаючи, що спір у справі стосується виконання органом державної виконавчої служби рішення, ухваленого місцевим загальним судом у цивільній справі згідно з вимогами ч. 5 ст. 287 Кодексу адміністративного судочинства України, дана справа не підсудна адміністративному суду.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.238 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Згідно з ч.1 ст.239 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 238 цього Кодексу, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.

Приймаючи до уваги вищевикладене, суд, враховуючи, що даний спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, а має вирішуватись відповідним місцевим загальним судом в порядку цивільного судочинства, приходить до висновку про закриття провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст.238 Кодексу адміністративного судочинства України та, відповідно до ч.1 ст.239 Кодексу адміністративного судочинства України, вбачає необхідним роз'яснити позивачу, що розгляд таких спорів віднесено до юрисдикції місцевого загального суду в порядку цивільного судочинства.

Керуючись ст.ст. 238, 239, 248, 256, 287, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Закрити провадження у справі за позовом ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) до Ковпаківського відділу державної виконавчої служби м. Суми Головного територіального управління юстиції у Сумській області (40021, м.Суми, вул.Гамалія, буд.31А, код ЄДРПОУ 40211121), третя особа - публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" (01014, м.Київ, б-р Дружби народів, буд.38, код ЄДРПОУ 34047020) про зобов'язання вчинити дії.

Роз'яснити позивачу, що розгляд таких справ віднесено до юрисдикції місцевих загальних судів в порядку цивільного судочинства.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржене в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на ухвалу суду протягом десяти днів з дня її прийняття.

Суддя І.Г. Шевченко