Рішення № 79755299, 12.02.2019, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2019 р. м. Чернівці справа № 824/34/19-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Маренича І.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Кельменецької районної державної адміністрації Чернівецької області про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

10 січня 2019 року ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_1, ОСОБА_6 звернулися до суду з адміністративним позовом до Управління праці та соціального захисту населення Кельменецької районної державної адміністрації Чернівецької області (далі-відповідач), про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії.

14 січня 2019 року ухвалою суду відкрито спрощене позовне провадження у справі №824/25/19-а.

14.01.2019 року винесено ухвалу про роз'єднання позовних вимог у самостійні провадження.

Зокрема, виділено у самостійне провадження адміністративну справу №824/34/19-а за позовом ОСОБА_1 (далі - позивач) до Управління праці та соціального захисту населення Кельменецької районної державної адміністрації визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії.

В поданому позові позивач просить :

- визнати протиправним та скасувати розпорядження начальника Управління праці та соціального захисту населення Кельменецької районної державної адміністрації від 21.08.2018 року № справи 12567, яким ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, припинено надання пільг як інваліду війни 3 групи та припинено дію посвідчення інваліди війни НОМЕР_2 виданого 16.04.2014 року з 01.09.2018 року, з дати припинення статусу інваліда війни;

- Управлінню праці та соціального захисту населення Кельменецької районної державної адміністрації у відповідності до ст. 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантій їх соціального захисту" від 22.10.1993 року №3551-XI та п.10 постанови КМУ №117 від 19.01.2003 року, якою затверджено положення "Про єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги" здійснити відповідні розрахунки з організаціями, які надавали відповідні послуги з часу коли ОСОБА_1 було позбавлено відповідного статусу інваліда війни, та провести відповідні перерахунки грошових коштів цим організаціям за надані послуги в тому числі здійснити відповідні розрахунки та перерахунок коштів із виплатами пенсії, з урахуванням виплачених сум з часу коли ОСОБА_1 був позбавлений відповідного статусу інваліда війни, про що повідомити Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області;

15 січня 2019 року винесено ухвалу про прийняття справи до свого провадження та призначення її до розгляду за правилами спрощеного провадження, якою встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі.

Обґрунтовуючи позовні вимоги ОСОБА_1 зазначив, що відмова відповідача у встановленні ним статусу особи з інвалідністю внаслідок війни та видачі посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни є такою, що суперечить вимогам чинного законодавства. Зокрема зазначив, що ним відмовлено у наданні статусу особи з інвалідністю внаслідок війни та видачі відповідного посвідчення на підставі ст. 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального, захисту"

Вважає, що відповідачем з вересня 2018 року неправомірно позбавлено статусу особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до цього Закону.

Звертаючись з адміністративним позовом, окрім іншого, представник позивача заявив в прохальній частині позову клопотання про стягнення із відповідача витрат за надання правової допомоги.

29 січня 2019 року від Управління праці та соціального захисту населення Кельменецької районної державної адміністрації Чернівецької області надійшов відзив на позовну заяву.

В даному відзиві відповідач зазначив, що ОСОБА_1 дійсно перебував на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення Кельменецької РДА, як особа з інвалідністю внаслідок війни та користувався пільгами відповідно до статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

19 жовтня 2017 року до управління надійшло роз'яснення Міністерства соціальної політики України від 06.10.2017 року №583/0/166-17/401 стосовно встановлення статусу особам з інвалідністю внаслідок війни відповідно до статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

На думку відповідача проходження строкової військової служби не є тотожним участі в бойових діях чи захисті Батьківщини а оскільки, позивачем травма була отримана під час проходження строкової військової служби в мирний час, а тому ОСОБА_1 помилково був наданий статус особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

З урахуванням наведеного відповідач вважає прийняте у відношенні позивача рішення правомірним.

04 лютого 2019 року в призначене судове засідання сторони подали клопотання про розгляд справи без їх участі на підставі наявних матеріалів справи в порядку письмового провадження.

Окрім того, представником позивача надано заяву про розрахунок суми послуг за надану правову допомогу.

Дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши всі обставини на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, дослідивши та оцінивши надані докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, про те, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити повністю, з наступних підстав.

Судом встановлені такі обставини та відповідні їм правовідносини.

28 травня 2009 року на заяву позивача Управлінням праці та соціального захисту населення ОСОБА_1 видано посвідчення серії НОМЕР_4, як особі яка є інвалідом 3-ї групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни-інвалідів війни терміном дії до 03 червня 2010 року (а.с.47,49).

01 червня 2010 року позивач звернувся з заявою до відповідача в якій просив видати йому посвідчення інваліда війни 3 групи відповідно до п.7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантій їх соціального захисту" взамін непридатного до використання (а.с.50).

01 червня 2010 року Управлінням праці та соціального захисту населення ОСОБА_1 видано посвідчення серії НОМЕР_3, як особі яка є інвалідом 3-ї групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни терміном дії до 01 червня 2011 року (а.с.52).

11 липня 2011 року Управлінням праці та соціального захисту населення ОСОБА_1 видано посвідчення серії НОМЕР_3, як особі яка є інвалідом 3-ї групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни-інвалідів війни терміном дії до 01 червня 2012 року (а.с.53).

07 травня 2012 року Управлінням праці та соціального захисту населення ОСОБА_1 видано посвідчення серії НОМЕР_3, як особі яка є інвалідом 3-ї групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни-інвалідів війни терміном дії до 01 травня 2014 року (а.с.56).

16 квітня 2014 року на заяву позивача Управлінням праці та соціального захисту населення ОСОБА_1 видано посвідчення серії НОМЕР_6, як особі яка є інвалідом 3-ї групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни-інвалідів війни терміном дії до 07 травня 2016 року (а.с.57,58).

21.08.2018 року розпорядженням Управлінням праці та соціального захисту населення Кельменецької РДА ОСОБА_1 припинено надання пільг як інваліду війни третьої групи, а також припинено дію та вилучено посвідчення серії НОМЕР_5. (а.с.67-69).

До вказаних правовідносин суд застосовує наступні положення законодавства, та робить висновки по суті спору.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 5 статті 17 Конституції України передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них визначений Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.93 року N 3551-XII (надалі - Закон N 3551-XII).

Відповідно до ст. 1 Закону N 3551-XII закон спрямований на захист ветеранів війни шляхом: створення належних умов для підтримання здоров'я й активного довголіття; організації соціального та інших видів обслуговування, зміцнення матеріально-технічної бази створених для цієї мети закладів і служб та підготовки відповідних спеціалістів; виконання цільових програм соціального і правового захисту ветеранів війни; надання пільг, переваг та соціальних гарантій у процесі трудової діяльності відповідно до професійної підготовки і з урахуванням стану здоров'я.

Згідно з ч. 1 ст. 7 Закон N 3551-XII до осіб з інвалідністю внаслідок війни належать особи з числа військовослужбовців діючої армії та флоту, партизанів, підпільників, працівників, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, одержаних під час захисту Батьківщини, виконання обов'язків військової служби (службових обов'язків) чи пов'язаних з перебуванням на фронті, у партизанських загонах і з'єднаннях, підпільних організаціях і групах та інших формуваннях, визнаних такими законодавством України, в районі воєнних дій, на прифронтових дільницях залізниць, на спорудженні оборонних рубежів, військово-морських баз та аеродромів у період громадянської та Другої світової воєн або з участю в бойових діях у мирний час.

Відповідно до ч. 2 ст. 7 Закону N 3551-XII До осіб з інвалідністю внаслідок війни належать також особи з інвалідністю з числа:

1) військовослужбовців, осіб вільнонайманого складу, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час захисту Батьківщини, виконання інших обов'язків військової служби, пов'язаних з перебуванням на фронті в інші періоди, з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій, ядерних випробувань, з участю у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, іншим ураженням ядерними матеріалами;

2) осіб начальницького і рядового складу органів Міністерства внутрішніх справ і органів Комітету державної безпеки колишнього Союзу РСР, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України та інших військових формувань, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час виконання службових обов'язків, ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій, ядерних випробувань, участі у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, інших уражень ядерними матеріалами;

4) осіб, які стали інвалідами внаслідок поранень чи інших ушкоджень здоров'я, одержаних:

у районах бойових дій у період Другої світової війни та від вибухових речовин, боєприпасів і військового озброєння у повоєнний період;

від вибухових речовин, боєприпасів і військового озброєння на території проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях до 1 грудня 2014 року, а з 1 грудня 2014 року - на території проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, де органи державної влади здійснюють свої повноваження, та в населених пунктах, розташованих на лінії зіткнення, під час проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях;

5) осіб, які стали особами з інвалідністю внаслідок воєнних дій громадянської та Другої світової воєн або стали особами з інвалідністю від зазначених причин у неповнолітньому віці у воєнні та повоєнні роки;

6) військовослужбовців, осіб вільнонайманого складу, а також колишніх бійців винищувальних батальйонів, взводів і загонів захисту народу та інших осіб, які брали безпосередню участь у бойових операціях по ліквідації диверсійно-терористичних груп та інших незаконних формувань на території колишнього Союзу РСР і стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії або каліцтва, одержаних під час виконання службових обов'язків у цих батальйонах, взводах і загонах у період з 22 червня 1941 року по 31 грудня 1954 року;

7) учасників бойових дій на території інших держав, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, пов'язаних з перебуванням у цих державах;

8) осіб, які брали безпосередню участь у бойових діях під час Другої світової війни, та осіб, які у неповнолітньому віці були призвані чи добровільно вступили до лав Радянської армії і Військово-Морського флоту під час військових призовів 1941 - 1945 років і стали особами з інвалідністю внаслідок загального захворювання або захворювання, отриманого під час проходження військової служби чи служби в органах внутрішніх справ, державної безпеки, інших військових формуваннях;

9) осіб, залучених до складу формувань Цивільної оборони, які стали особами з інвалідністю внаслідок захворювань, пов'язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи;

10) осіб, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранень, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров'я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (далі - Революція Гідності), та які звернулися за медичною допомогою у період з 21 листопада 2013 року по 30 квітня 2014 року.

11) військовослужбовців (резервістів, військовозобов'язаних) Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, військовослужбовців військових прокуратур, осіб рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, поліцейських, осіб рядового, начальницького складу, військовослужбовців Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Державної пенітенціарної служби України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України та стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, під час безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, а також працівників підприємств, установ, організацій, які залучалися до забезпечення проведення антитерористичної операції, до забезпечення здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях і стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час забезпечення проведення антитерористичної операції безпосередньо в районах та у період її проведення, під час забезпечення здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів;

12) осіб, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення у складі добровольчих формувань, що були утворені або самоорганізувалися для захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, за умови, що в подальшому такі добровольчі формування були включені до складу Збройних Сил України, Міністерства внутрішніх справ України, Національної поліції, Національної гвардії України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів;

13) осіб, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах її проведення у складі добровольчих формувань, що були утворені або самоорганізувалися для захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, але в подальшому такі добровольчі формування не були включені до складу Збройних Сил України, Міністерства внутрішніх справ України, Національної поліції, Національної гвардії України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів, і виконували завдання антитерористичної операції у взаємодії із Збройними Силами України, Міністерством внутрішніх справ України, Національною поліцією, Національною гвардією України та іншими утвореними відповідно до законів України військовими формуваннями та правоохоронними органами.

Аналіз наведених норм дає підстави дійти висновку, що до осіб з інвалідністю внаслідок війни відносяться виключно особи - з числа військовослужбовців діючої армії та ін., які одержали інвалідність під час захисту Батьківщини, або ж виконання обов'язків військової служби (службових обов'язків) чи пов'язаних з перебуванням на фронті в районі воєнних дій, та ін., а тому ОСОБА_1 не підпадає, під дану категорію.

Очевидним є те, що позивач отримав інвалідність в мирний час. При цьому, останній не приймав участі по захисту Батьківщини, не перебував на фронті чи в районі воєнних дій.

На думку суду, відповідач правомірно прийняв рішення про позбавлення позивача статусу особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", оскільки соціальний захист і гарантії позивача підпадають під регулювання іншого нормативного акту.

Так, відповідно до статті 1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон 2011-XII) - соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Частиною 5 статті 12 Закону 2011-XII передбачено, що військовослужбовцям, а також звільненим з військової служби особам, які стали особами з інвалідністю під час проходження військової служби, та членам їх сімей, які перебувають на їх утриманні, батькам та членам сімей військовослужбовців, які загинули (померли) або пропали безвісти під час проходження військової служби, надається 50-відсоткова знижка плати за користування житлом (квартирної плати) та плати за комунальні послуги (водопостачання, газ, електрична, теплова енергія та інші послуги) в жилих будинках усіх форм власності в межах встановлених норм, передбачених законодавством.

Особам, звільненим з військової служби, які стали особами з інвалідністю під час проходження військової служби, надається 50-відсоткова знижка плати за встановлення і користування квартирним телефоном.

Пільги, передбачені абзацом першим цього пункту, надаються військовослужбовцям і членам їх сімей, які перебувають на їх утриманні, за умови, якщо розмір середньомісячного сукупного доходу сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 12 Положення про порядок, умови та критерії інвалідності затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 року №1317, причинний зв'язок інвалідності колишніх військовослужбовців з перебуванням на фронті або з виконанням ними інших обов'язків військової служби встановлюється на підставі документів, виданих військово-лікувальними закладами, а також інших документів, що підтверджують факт отримання поранення (захворювання).

Таким чином, якщо особа отримала інвалідність внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час виконання службових обов'язків, така особа належить до інвалідів війни та має право на отримання відповідного посвідчення.

Обласною Медико-соціальною експертною комісією м.Чернівці, позивача визнано інвалідом ІII групи, видано довідку серії ПОВ №007599 від 12.05.2009, в якій зазначено причину інвалідності «Травма, ТАК, отримана при виконанні обов'язків військової служби».

Правила видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни встановлені Положенням про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, затверджене Постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 1994 року №302.

Згідно п. 10 затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 02.05.1994 року № 302 Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни (далі Положення №302) посвідчення інваліда війни видається на підставі довідки медико-соціальної експертної комісії про групу та причину інвалідності.

Інвалідам війни, у яких групу інвалідності встановлено без терміну перегляду, видаються безтермінові посвідчення, іншим - на період встановлення групи інвалідності. У разі продовження медико-соціальною експертною комісією терміну чи зміни групи інвалідності в посвідчення (на правій внутрішній стороні) вклеюється новий бланк, до якого вносяться відповідні записи. Записи в бланку завіряються відповідно до пункту 8 цього Положення.

Системний аналіз наведених норм свідчить, що до інвалідів війни у розумінні п. 2 ч. 2 ст. 7 Закону належать, зокрема, інваліди з числа осіб начальницького і рядового складу органів Міністерства внутрішніх справ України, які стали інвалідами внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, причинний зв'язок яких пов'язаний з виконанням службових обов'язків встановлюється на підставі довідки медико-соціальної експертної комісії.

Відповідно до абз. 2 п. 3 постанови Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 року №1317 Питання медико-соціальної експертизи медико-соціальна експертиза потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання проводиться після подання акта про нещасний випадок на виробництві, акта розслідування професійного захворювання за встановленими формами, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 25 серпня 2004 р. № 1112 (Офіційний вісник України, 2004 р., № 35, ст. 2337), висновку спеціалізованого медичного закладу (науково-дослідного інституту професійної патології чи його відділення) про професійний характер захворювання, направлення лікувально-профілактичного закладу охорони здоров'я або роботодавця чи профспілкового органу підприємства, на якому потерпілий одержав травму чи професійне захворювання, або робочого органу виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків, суду чи прокуратури.

Пунктом 26 Положення про порядок, умови та критерії інвалідності затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 року №1317 передбачено, що особі, що визнана інвалідом, залежно від ступеня розладу функцій органів і систем організму та обмеження її життєдіяльності встановлюється I, II чи III група інвалідності. I група інвалідності поділяється на підгрупи А і Б залежно від ступеня втрати здоров'я інваліда та обсягу потреби в постійному сторонньому догляді, допомозі або нагляді.

Причинами інвалідності є, зокрема:

- поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов'язані з виконанням службових обов'язків; пов'язані з виконанням обов'язків військової служби або службових обов'язків з охорони громадського порядку, боротьби із злочинністю та ліквідацією наслідків надзвичайних ситуацій;

- захворювання, отримані під час проходження військової служби чи служби в органах внутрішніх справ, державної безпеки, інших військових формуваннях; одержані в період проходження військової служби і служби в органах внутрішніх справ, державній пожежній охороні, органах і підрозділах цивільного захисту, Держспецзв'язку.

Тобто, чинним законодавством регламентовано перелік причин інвалідності, які можуть бути зазначені у довідці МСЕК.

Отже, вказані вище обставини підтверджують, що виявлена у позивача травма пов'язана з виконанням обов'язків військової служби, а тому суд погоджується з позицією відповідача, про те що позивач не має права на встановлення йому статусу інваліда війни.

Саме поняття "обов'язків військової служби", в Законі №3551-XII є невід'ємно пов'язані з пораненням, контузією, каліцтвом, захворюванням, одержаних під час захисту Батьківщини та виконання обов'язків військової служби (службових обов'язків), про що йдеться у ч. 1 ст. 7 Закону від 22.10.1993 № 3551 -XII.

Аналогічне трактування поняття "обов'язків військової служби" у постанові Верховного Суду України від 06.11.2013 у справі № 21-377а13, де зазначено: "...віднесення особи до інваліда війни відповідно до ст. 7 Закону від 22.10.1993 № 3551-ХІІ безпосередньо пов'язано з визначенням самого поняття "ветеран війни", яке міститься у ст. 4 цього Закону".

Відповідно до ст. 4 Закону від 22.10.1993 № 3551-ХІІ ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни, учасники війни.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 та 3 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1 - 5 ст. 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Відповідно до ч. 1 та 7 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки, в задоволенні позову позивачу відмовлено повністю, судові витрати здійснені позивачем не підлягають відшкодуванню.

Згідно статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів позивача, оцінивши досліджені під час розгляду справи докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що в задоволенні адміністративного позову слід відмовити, оскільки відповідачем доведено правомірність прийнятого рішення.

Керуючись статтями 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 доУправління праці та соціального захисту населення Кельменецької районної державної адміністрації Чернівецької області про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити повністю.

Згідно статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення (складання).

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне найменування учасників процесу:

Позивач - ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1, АДРЕСА_1 ).

Відповідач - Управління праці та соціального захисту населення Кельменецької районної державної адміністрації Чернівецької області (код ЄДРПОУ 03196340, пл.Центральна, 4, смт.Кельменці, Чернівецька область, 60100).

Суддя І.В. Маренич