Ухвала суду № 79754910, 11.02.2019, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без руху

Справа № 598/11/19

11 лютого 2019 рокум. Тернопіль Суддя Тернопільського окружного адміністративного суду Хрущ В.Л., розглянувши позовну заяву та додані до неї матеріали ОСОБА_1 до Виконуючого обов'язки начальника управління Укртрансбезпеки в Тернопільській області Петровського Василя Мирославовича про:

- встановлення відсутності компетенції головного інспектора управління Укртрансбезпеки у Житомирській області по складанню актів №076613 від 31.10.2018 року та №076616 від 01.11.2018 року;

- скасування постанов про застосування адміністративно-господарського штрафу №047445, №047443 від 26.12.2018 року;

- закриття провадження по справі про адміністративно-господарське правопорушення, -

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Збаразького районного суду Тернопільської області від 09.01.2019 року адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Виконуючого обов'язки начальника управління Укртрансбезпеки у Тернопільській області Петровського Василя Мирославовича - передано на розгляд до Тернопільського окреужного адміністративного суду.

У відповідності до вимог частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, серед іншого, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.

Разом з тим, вищезазначена позовна заява не відповідає вимогам, встановленим статтями 94, 160, 161, 245 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), та дотримання яких - є обов'язковими у разі звернення до суду з позовом.

Так, згідно з пунктом 2 частини 5 статті 160 КАС України в позовній заяві зазначаються повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); поштовий індекс; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України); реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв'язку, офіційна електронна адреса або адреса електронної пошти.

Однак, подана позивачем позовна заява не містить всіх визначених наведеною нормою відомостей відносно відповідача, зокрема, відомостей про номери засобів зв'язку, офіційну електронну адресу або адресу електронної пошти відповідача.

Окрім того, згідно з положеннями частини 1 статті 160 КАС України - у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.

Відповідно до пункту 4 частини п'ятої статті 160 КАС України в позовній заяві зазначаються, зокрема, зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів.

Крім того, відповідно до пункту 5 частини п'ятою статті 160 КАС України у позовній заяві зазначається виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

Пунктом 9 частини п'ятої статті 160 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень - обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача.

Проте, позивачем не дотримано вказаних норм, з огляду на наступне.

Так, відповідачем у справі визначено виконуючого обов'язки начальника управління Укртрансбезпеки у Тернопільській області Петровського Василя Мирославовича, - посадову особу, якою було винесено оскаржувані позивачем постанови.

Поряд з цим, позивач заявляє, зокрема, вимоги про встановлення відсутності компетенції у головного інспектора управління Укртрансбезпеки у Житомирській області по складанню актів №076613 від 31.10.2018 року та №076616 від 01.11.2018 року.

Водночас, згідно з пунктом 3 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, у спорах між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень.

Зміст наведеної норми дає підстави для висновку, що з позовами про наявність чи відсутність компетенції можуть звертатись суб'єкти владних повноважень, і вирішення питання щодо наявності чи відсутності компетенції (повноважень) у відповідного суб'єкта владних повноважень - можливе за наслідками розгляду спорів між двома суб'єктами владних повноважень.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.01.2018 у справі №К/9901/440/18 2а/0470/6317/12, де вказано, що відповідно до пункту 3 частини другої статті 17 КАС України (в редакції, чинній на момент звернення із позовом) спори з приводу реалізації компетенції адміністративні суди розглядають лише у разі їх виникнення між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень.

Особливістю таких спорів є те, що сторонами у них, як позивачем, так і відповідачем, є суб'єкти владних повноважень.

Враховуючи те, що ОСОБА_1, будучи фізичною особою, у даних правовідносинах не здійснює жодних управлінських функцій та не є суб'єктом владних повноважень у розумінні п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України, - то заявлення позивачем вимоги про встановлення відсутності компетенції певного суб'єкта владних повноважень у спірних правовідносинах - не відповідає завданням КАС України, оскільки юрисдикція адміністративних судів з розгляду вказаних вимог, встановлена ст. 19 КАС України, на даний спір не поширюється, а позивач - не наділений адміністративною процесуальною дієздатністю на звернення до суду з даною позовною вимогою.

Окрім того, як видно із вищезазначених актів, вони були складені в різні дні та різними посадовими особами:

- акт від 31.10.2018 року склали: головний спеціаліст ВДК та НБТ ОСОБА_3 та головний спеціаліст ВНАП ОСОБА_4;

- акт від 01.11.2018 року склали: головний спеціаліст ВДК та НБТ ОСОБА_3 та головний спеціаліст ВНАП - ОСОБА_5

При цьому, жодних вимог саме до вказаних осіб, які склали акти, - позивач не заявляє.

Таким чином, зміст позовної вимоги про встановлення відсутності компетенції у головного інспектора управління Укртрансбезпеки у Житомирській області по складанню актів №076613 від 31.10.2018 року та №076616 від 01.11.2018 року - не співвідноситься з обставинами, які позивач навів в обґрунтування позову, що, в свою чергу, не дає можливості суду встановити особу, до якої вона заявлена, та чиїми саме діями, на думку позивача, порушені його права чи інтереси при складенні актів.

Враховуючи наведене, позивачу, який вважає порушеними свої права чи інтереси при складенні актів №076613 від 31.10.2018 року та №076616 від 01.11.2018 року, - потрібно сформулювати позовну вимогу до відповідного (відповідних) відповідача таким чином, щоб з неї можна було встановити, до кого саме вона заявлена, та навести обґрунтування допущених порушень прав чи інтересів позивача при складенні актів саме тим суб'єктом (суб'єктами) владних повноважень, якого (яких) стосуватиметься така вимога, з викладенням обставин допущених, на думку позивача, порушень, які можуть бути прийняті судом з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Крім того, статтею 245 КАС України визначено повноваження суду при вирішенні справи.

Однак, серед повноважень адміністративного суду, якими наділений адміністративний суд в силу положень статті 245 КАС України, повноваження на закриття провадження у справі про адміністративно - господарське правопорушення - відсутні.

Таким чином, позивачеві слід привести позовні вимоги у відповідність до положень статті 245 КАС України.

Частиною четвертою статті 161 КАС України зазначено, що позивач зобов'язаний додати до позовної заяви усі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

При цьому, відповідно до пункту 8 частини 1 статті 160 КАС України - в позовній заяві зазначаються: перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності), зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.

Як видно із заявленого позову, позивач зазначає, що він є власником автомобіля MAN, номерний знак НОМЕР_1, проте, в момент зупинки вказаного автомобіля для перевірки та складення актів №076613 від 31.10.2018 року та №076616 від 01.11.2018 року цим автомобілем керувала інша особа - водій ОСОБА_6, якому позивач дав автомобіль в користування для особистих потреб.

Проте, позивач не зазначає доказів на підтвердження факту передачі ним автомобіля гр. ОСОБА_6 в користування для особистих потреб та на відсутність між ними трудових відносин на момент складення актів №076613 та №076616, а також не зазначає про те, з яких причин разом із позовною заявою відповідні докази - не можуть бути подані.

Варто також зазначити, що у частині другій статті 94 КАС України зазначено, що письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не визначено цим Кодексом.

Згідно частини четвертої статті 94 КАС України копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством.

Відповідно до частини п'ятої статті 94 КАС України учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях) повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

Порядок засвідчення копій документів визначений пунктами 5.26, 5.27 Національного стандарту України Державної уніфікованої системи документації, Уніфікованої системи організаційно - розпорядчої документації Вимоги до оформлювання документів (ДСТУ 4163-2003, затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 07.04.2003 № 55.

За вказаним нормативно-правовим актом, відмітка про засвідчення копії документа складається: зі слів "Згідно з оригіналом", назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії, яка проставляється нижче підпису.

Однак, як видно із матеріалів справи, долучені до позовної заяви світлокопії документів позивачем належним чином - не засвідчені, оскільки не містять ані особистого підпису позивача із зазначенням дати такого засвідчення ані надписів про відповідність копій оригіналам, які знаходяться у позивача. Наведені недоліки не можуть дозволити суду вважати такі світлокопії достовірними, та відповідно, розцінювати їх як письмові докази.

Окрім того, відповідно до пункту 11 частини п'ятої статті 160 КАС України в позовній заяві зазначаються, зокрема, власне письмове підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Проте, в порушення вимог пункту 11 частини п'ятої статті 160 КАС України, в позовній заяві та доданих до неї матеріалах власне письмове підтвердження позивача відсутності подачі ним іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав - відсутнє.

Не відповідає позовна заява також і вимогам частини третьої статті 161 КАС України, якою встановлено, що до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору, відповідно до закону.

Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначаються Законом України "Про судовий збір" від 08.07.2011 № 3674-VI із змінами та доповненнями (надалі - Закон № 3674-VI).

Відповідно до частини першої статті 4 Закону № 3674-VI, судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду,- у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" установлено з 1 січня 2019 року прожитковий мінімум для працездатних осіб на рівні 1921 грн.

Пунктом 3 частини другої статті 4 даного Закону передбачено наступні ставки судового збору:

- розмір судового збору за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру фізичною особою ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

- розмір судового збору за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру фізичною особою ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

При визначені характеру адміністративного позову слід враховувати Рішення Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі "Щокін проти України", з якого слідує, що за практикою Європейського суду з прав людини - вимога про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень, яке впливає на склад майна як фізичної, так і юридичної особи, та яким визначено суми відповідних стягнень податків, зборів, штрафних санкцій, пені тощо, - є майновою.

З огляду на викладене, адміністративними позовами майнового характеру - є, в тому числі, вимоги щодо визнання протиправними рішень про визначення грошових зобов'язань, про стягнення адміністративно - господарських та інших штрафних санкцій тощо, тобто, рішень, безпосереднім наслідком яких є втручання до майнових прав конкретної особи та наслідком яких може стати зміна складу майна такої особи.

Як вбачається з позовних вимог, позивачем, серед іншого, заявлено вимоги про скасування двох постанов про застосування адміністративно-господарських штрафів: №047445 від 26.12.2018 року - на суму 1700 грн. та №047443 від 26.12.2018 року - на суму 1700 грн.

Тобто, позивачем, заявлено позовні вимоги майнового характеру, які стосуються його майнових прав та наслідком яких може стати зміна складу майна позивача.

Водночас, відповідно до абзацу другого частини третьої статті 6 Закону № "Про судовий збір" - у разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Частиною третьою статті 6 Закону № 3674-VI встановлено, що за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру. У разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується - за кожну вимогу немайнового характеру.

Таким чином, враховуючи наведені приписи чинного законодавства, ОСОБА_1 слід було сплатити судовий за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру, - по 768,40 грн. (1921,00 грн.*0,4).

Однак, до позовної заяви позивачем не долучено документу (оригіналу квитанції чи платіжного доручення), які підтверджують сплату ним судового збору за заявлені вимоги майнового та немайнового характеру - у повному обсязі у встановленому законом розмірі - за ставками, визначеними Законом України "Про судовий збір" на визначений рахунок для його перерахування, що не відповідає вимогам частини третьої статті 161 КАС України.

Не подано позивачем і документів, які б свідчили про наявність правових підстав для звільнення його від сплати судового збору у встановленому законом розмірі.

Усі вищезазначені недоліки позовної заяви, свідчать про її невідповідність вимогам КАС України, дотримання яких є обов'язковими при подачі позовної заяви, а, відтак, - позбавляють суд можливості прийняти таку позовну заяву до розгляду та відкрити за нею провадження у справі.

Відповідно до частини першої статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 94, 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху (пункт 2 частини другої статті 169 КАС України).

Таким чином, позовну заяву слід залишити без руху, надавши позивачу строк для усунення вказаних недоліків шляхом:

- зазначення в повному обсязі відомостей, визначених пунктом 2 частини 5 статті 160 КАС України, - щодо відповідача (а у випадку необхідності - кількох відповідачів);

- формулювання позовної вимоги щодо актів №076613 від 31.10.2018 року та №076616 від 01.11.2018 року - до відповідного відповідача (відповідачів) та у інший спосіб, окрім як встановлення відсутності компетенції у відповідного суб'єкта владних повноважень, та таким чином, щоб з неї можна було встановити, до кого саме вона заявлена, з наведенням обґрунтування допущених порушень прав чи інтересів позивача при складенні актів саме тим суб'єктом (суб'єктами) владних повноважень, якого (яких) стосуватиметься така вимога;

- подачі належним чином завірених копій документів, долучених до позовної заяви та її копії (для відповідача);

- подачі власного письмового підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав;

- сплати судового збору за ставками, встановленими для позовних вимог немайнового та майнового характеру: по 768,40 грн. - за кожну з заявлених вимог (в залежності від їх уточнення) або подачі документів та доказів, які підтверджують правові підстави для звільнення позивача від сплати судового збору у визначеному Законом розмірі та порядку.

Судовий збір слід сплачувати за такими платіжними реквізитами:

- отримувач коштів УК у місті Тернополі/м. Тернопіль/22030101;

- код отримувача 37977726;

- банк отримувача Казначейство України (ЕАП);

- код банку отримувача (МФО) 899998;

- рахунок отримувача 34311206084008;

- код класифікації доходів бюджету 22030101.

Керуючись статтями 160, 161, 169, 241, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Позовну заяву залишити без руху.

2. Надати позивачеві строк для усунення недоліків позовної заяви до 10 (десяти) днів з моменту вручення даної ухвали.

3. Роз'яснити позивачу, що у випадку невиконання вимог цієї ухвали, позовна заява буде вважатись неподаною та повернута позивачу.

4. Копію ухвали надіслати позивачу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Оскарження ухвали окремо від рішення суду не допускається. Заперечення на ухвалу може бути включене до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя Хрущ В.Л.

Копія вірна:

Суддя Хрущ В.Л.