Рішення № 79754338, 11.02.2019, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/574/14

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2019 року м. Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Свида Л.І., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовною заявою Приватного акціонерного товариства «Ізмаїльський завод таропакувальних виробів «Дунай-Пак» до Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Одеського окружного адміністративного суду знаходилася справа №815/574/14 за позовною заявою Публічного акціонерного товариства «Ізмаїльський завод таропакувальних виробів «Дунай-Пак» до Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення №000092/2200 від 17 грудня 2013 року у частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 172015.31 грн. та нарахування штрафної (фінансової) санкції в розмірі 50% від суми донарахованого податку на прибуток у сумі 86007,66 грн., визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №000093/2200 від 17 грудня 2013 року, №000094/2200 від 17 грудня 2013 року, №000095/2200 від 17 грудня 2013 року.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2014 року позовною заявою Публічного акціонерного товариства «Ізмаїльський завод таропакувальних виробів «Дунай-Пак» до Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задоволено.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 16 вересня 2014 року апеляційну скаргу Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Одеській області залишено без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2014 року - без змін.

Постановою Верховного Суду від 28 серпня 2018 року касаційну скаргу Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Одеській області задоволено частково, постанову Одеського окружного адміністративного суду від 17.02.2014 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 16.09.2014 року скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції на новий розгляд.

За цією позовною заявою відкрито загальне позовне провадження у відповідності до ст. 12 КАС України та наданий відповідачу строк для подання до суду відзиву на цю заяву, а позивачу відповіді на відзив.

Протокольною ухвалою суду від 29 листопада 2018 року замінено Публічне акціонерне товариство «Ізмаїльський завод таропакувальних виробів «Дунай-Пак» на Приватне акціонерне товариства «Ізмаїльський завод таропакувальних виробів «Дунай-Пак», Ізмаїльську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів в Одеській області на Ізмаїльську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС в Одеській області.

Представник позивача в судове засідання з'явився, надав заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження. Позов обґрунтований позивачем тим, що Ізмаїльською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів в Одеській області проведена перевірка позивача, за результатами якої встановлені певні порушення податкового законодавства. Проте позивач не погоджується з встановленими порушеннями посилаючись на те, що в нього наявні всі первинні документи які підтверджують факти господарських відносин з контрагентами, зокрема, ТОВ «Солід», ТОВ «Авеста», ТОВ «Херсонський завод гумотехнічних виробів», ТОВ «Юніфлекс», ТОВ «Елексхім» та ТОВ «Метал - Паксервіс» та надання консультаційних послуг ФОП ОСОБА_1, а тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився. Відзив на адміністративний позов (Том ІІІ, аркуші справи 87-93) обґрунтований відповідачем тим, що позивачем неправомірно сформований податковий кредит та визначені валові витрати по взаємовідносинам з ТОВ «Солід», ТОВ «Авеста», ТОВ «Херсонський завод гумотехнічних виробів», ТОВ «Юніфлекс», ТОВ «Елексхім» та ТОВ «Метал - Паксервіс» та надання консультаційних послуг ФОП ОСОБА_1, оскільки вказані правовідносини не підтвердженні належними первинними документами. За таких обставин, ТОВ «Дунай-Пак» неправомірно включило до складу податкового кредиту суми ПДВ, зазначені у податкових накладних виданих ТОВ «Солід», ТОВ «Авеста», ТОВ «Херсонський завод гумотехнічних виробів», ТОВ «Юніфлекс», ТОВ «Елексхім» та ТОВ «Метал - Паксервіс», а також безпідставно відніс до складу валових витрат витрати на придбання товарів у ТОВ «Солід», ТОВ «Авеста», ТОВ «Херсонський завод гумотехнічних виробів», ТОВ «Юніфлекс», ТОВ «Елексхім» та ТОВ «Метал - Паксервіс» та надання консультаційних послуг ФОП ОСОБА_1

Згідно з ч. 3 ст. 194, ч. 9 ст. 205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, або якщо всі учасники справи заявили клопотання про розгляд справи за їх відсутності, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи вищевикладені приписи КАС України суд прийшов до висновку про можливість продовження розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Вивчивши позовну заяву та дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Приватне акціонерне товариство «Ізмаїльський завод таропакувальних виробів «Дунай-Пак» на час виникнення спірних правовідносин перебувало на обліку як платник податків в Ізмаїльській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління Міндоходів в Одеській області, було платником податку на додану вартість, податку на прибуток.

Ізмаїльською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів в Одеській області в період з 04.11.2013 року по 22.11.2013 року проведена планова виїзна перевірка ПАТ «Дунай-Пак» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року, за результатами якої складений акт перевірки №1306/15-02-22-00/00383716 від 29.11.2013 року (Том І, аркуші справи 14-62).

Зазначеною перевіркою встановлено порушення позивачем п. 44.1 ст. 44, п. п. 139.1.9, п. 139.1. ст. 139, п. 138.2. ст.138, п. 140.2 ст. 140 ПК України, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 179249 грн. за 2012 рік; п. п. 195.1.1, п. п. 195.1.3(б), п. 195.1, ст. 195, ст. 198, п. 201.10, ст. 201 ПК України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 78435 грн. за серпень, грудень 2012 року, зменшення від'ємного значення ПДВ (рядок 24 Декларації з ПДВ) за грудень 2012 року на суму 174126 грн.: зменшення суми ПДВ, що підлягало бюджетному відшкодуванню за червень 2012 року на суму 707 грн.

На підставі виявлених порушень, Ізмаїльською ОДПІ Головного управління Міндоходів в Одеській області винесене податкове повідомлення-рішення від 17.12.2013 року №000095/2200 яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 117653 грн., з яких 78435 грн. основного платежу та 39218 штрафних санкцій; податкове повідомлення-рішення від 17.12.2013 року №000094/2200 яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 212104 грн.; податкове повідомлення-рішення від 17.12.2013 року №000093/2200 яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 707 грн.; податкове повідомлення-рішення від 17.12.2013 року №000092/2200 яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 268874 грн., з яких 179249 грн. основного платежу та 89625 грн. за штрафними санкціями (Том І, аркуші справи 10-13).

Позивач не погодився з правомірністю зазначених податкових повідомлень-рішень та звернувся до суду з цим позовом.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2014 року, яка залишена без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 16 вересня 2014 року, позов Публічного акціонерного товариства «Ізмаїльський завод таропакувальних виробів «Дунай-Пак» до Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Одеській області задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Одеській області №000092/2200 від 17.12.2013 року у частині збільшення суми грошового зобов'язання у сумі 172015,31 грн. та нарахування штрафної санкції в розмірі 86007,66 грн., визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Одеській області №000093/2200 від 17.12.2013 року, №000094/2200 від 17.12.2013 року, №000095/2200 від 17.12.2013 року.

Однак, постановою Верховного суду України від 28 серпня 2018 року, постанову Одеського окружного адміністративного суду від 17.02.2014 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 16.09.2014 у справі №815/574/14 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції, з тих підстав, що судами попередніх інстанцій не досліджено операції з ФОП ОСОБА_1, не досліджено які саме дії були вчинені з метою збуту продукції позивача та сприяння укладенню контрактів цією особою, не з'ясовано в який спосіб забезпечено налагодження господарських зв'язків між позивачем та клієнтами, хто персонально брав у цьому участь. Судами залишено поза увагою встановлення обставин щодо пов'язаності факту укладення договорів та контрактів між позивачем та клієнтами з наданням ОСОБА_1 консультаційних послуг та у даній справі висновки судів про помилковість доводів відповідача щодо штучного формування податкового кредиту та валових витрат по операціям з ОСОБА_1 є передчасними та зроблені без належного з'ясування фактичних обставин справи.

При цьому, Верховний суд зазначив, що не можливо відокремити суми зобов'язань, які увійшли в оскаржувані податкові повідомлення-рішення щодо операцій з ФОП ОСОБА_1, а тому скасував рішення судів першої та апеляційної інстанції в повному обсязі.

Таким чином, під час нового розгляду цієї справи суду необхідно врахувати викладене, повно і об'єктивно дослідити обставини справи та дати їм юридичну оцінку.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до ч 1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, право на формування податкового кредиту та витрат виникає у підприємства в разі фактичного здійснення господарських операцій, підтвердження первинними документами здійснення таких операцій та наявності належним чином оформлених та зареєстрованих податкових накладних.

Так, в перевіряємий період позивач мав взаємовідносини з ТОВ «Солід», ТОВ «Авеста», ТОВ «Херсонський завод гумотехнічних виробів», ТОВ «Юніфлекс», ТОВ «Елексхім», ТОВ «Метал - Паксервіс».

Між позивачем та ТОВ «Солід» був укладений договір поставки товарно-матеріальних цінностей (гума офсетна у кількості 4 шт. по ціні 883,33 грн.).

На виконання умов вищевказаного договору ТОВ «Солід» виписана ПАТ «Дунай-Пак» податкова накладна від 16.05.2012 року №20 на загальну суму 4240 грн., з яких 706,67 грн. ПДВ, та видаткова накладна від 16.05.2012 року №160501 на суму 4240 грн. з яких 706,67 грн. ПДВ та наданий рахунок на оплату №1405-3 від 14.05.2012 року (Том І, аркуші справи 150-151).

Також, 26 червня 2012 року між позивачем та ТОВ «Авеста» був укладений договір №28, за яким продавець зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити товар - кільце гумове ущільнювальне СКО-82 до металевих кришок для скляних банок в кількості 21000 кг. по ціні 14760 грн. за 1000 кг. (Том І, аркуші справи 108-109).

На виконання умов вищевказаного договору ТОВ «Авеста» виписана ПАТ «Дунай-Пак» податкова накладна від 02.07.2012 року №1 на суму 309960 грн., з яких 51660 грн. ПДВ (Том І, аркуш справи 112).

Також, на підтвердження виконання умов вищевказаного договору були надані накладна №161 від 02.07.2012 року на суму 309960 грн., з яких 51660 грн ПДВ та товарно-транспортна накладна від 02.07.2012 року серії ДП №02-07 (Том І, аркуші справи 110-111).

Між позивачем та ПАТ «Херсонський завод гумотехнічних виробів» 01 червня 2011 року укладений договір постачання №87, за яким постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупця продукцію, а саме - гумові кільця ущільнюючі до металевих кришок №82 в кількості 6555кг. по ціні 11,66666 грн. без ПДВ.

На виконання умов вищевказаного договору ПАТ «Херсонський завод гумотехнічних виробів» виписана ПАТ «Дунай-Пак» податкова накладна від 15.08.2012 року №67 на суму 91770 грн., з яких 15295 грн. ПДВ (Том І, аркуш справи 127).

На підтвердження виконання умов вищевказаного договору були надані видаткова накладна №РН-000408 від 15.08.2012 року на суму 91770 грн., з яких 15295 грн. ПДВ, рахунок - фактура №СФ-0000534 від 15.08.2012 року на суму 91770 грн., та товарно-транспортна накладна від 15.08.2012 року серії БПС №РН-0000327 (Том І, аркуші справи 124-126).

Також, між позивачем та ТОВ «Юніфлекс» укладений договір поставки товарно-матеріальних цінностей №12-4 від 30.03.2012 року (лак поліестерний прозорий безколірний у кількості 40кг. за ціною 60 грн. за 1кг., лак золотистий 11064 у кількості 570 кг. за ціною 40,61 грн. за 1 кг., лак срібний 11064 у кількості 570 кг.. за ціною 49,61 грн. за 1 кг.) (Том І, аркуші справи 113-115).

На виконання умов вищевказаного договору ТОВ «Юніфлекс» виписана ПАТ «Дунай-Пак» податкова накладна від 07.08.2012 року №14 на суму 53825,40 грн., з яких 8970,90 грн. ПДВ (аркуш справи 120).

На підтвердження виконання умов вищевказаного договору надані видаткова накладна №626 від 07.08.2012 року на суму 53825,40 грн., з яких 8970,90 грн. ПДВ, рахунок на оплату №604 від 07.08.2012 року на суму 53825.40 грн., та товарно-транспортна накладна від 07.08.2012 року №Ю201 (Том І, аркуші справи 116, 118-119).

Між позивачем та ТОВ «Елексхім» укладений договір купівлі - продажу партії товарів №11 від 13.01.2012 року (лак ЕП-547 консервний марка «В» у кількості 600 кг. за ціною 32,85 грн., за 1 кг., лак ЕП-547 золотий марка «В» у кількості 200 кг. за ціною 34 грн. за 1 кг., та розріджувач Р-30 у кількості 180 кг. за ціною 21,85 грн. за 1 кг.) (Том І, аркуші справи 128-129).

На виконання умов вищевказаного договору ТОВ «Елексхім» була виписана ПАТ «Дунай-Пак» податкова накладна від 23.08.2012 року №14 на суму 36531,60 грн., з яких 6088,60 грн. ПДВ (Том І, аркуш справи 133).

На підтвердження виконання умов вищевказаного договору надані видаткова накладна №Е-00000143 від 23.08.2012 року на суму 36531,60 грн., з яких 6088,60 грн. ПДВ, рахунок-фактура №Е-00000152 від 23.08.2012 року на суму 36531,60 грн., та товарно-транспортна накладна від 23.08.2012 року №74 (Том І, аркуші справи 130-132).

Між позивачем та ТОВ «Метал-Паксервіс» 16 жовтня 2012 року укладений договір поставки №1610ДП-О (жерсть біла ЕЖК 0,17х712х820 мм., твердість В. клас покриття І, у кількості 2,9 т. за ціною 12900 грн. за 1 т., та жерсть біла ЕЖК 0,20х712х820 мм., твердість А2. клас покриття ІІ, у кількості 5,65 т. за ціною 13300 грн. за 1 т.) (Том І, аркуші справи 134-137).

На виконання умов вищевказаного договору ТОВ «Метал-Паксервіс» виписані ПАТ «Дунай-Пак» податкові накладні від 17.10.2012 року №12 на суму 75145 грн., з яких 12524,17 грн. ПДВ, та податкова накладна від 02.11.2012 року №2 на суму 37410 грн., з яких 6235 грн. ПДВ (Том І, аркуші справи 146-147).

Також на підтвердження виконання умов вищевказаного договору надані видаткова накладна від 17.10.2012 року №188 на суму 75145 грн., з яких 12524,17 грн. ПДВ, рахунок на оплату від 17.10.2012 року №175 на суму 75145 грн., специфікація №1 до договору №1610ДП/О від 16.10.2012 року, видаткова накладна №203 від 02.11.2012 року на суму 37410 грн., з яких 6235 грн. ПДВ, рахунок на оплату №187 від 02.11.2012 року на суму 37410 грн., специфікація №2 до договору №1610ДП/О від 16.10.2012 року (Том І, аркуші справи 140-145).

Всі документи щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами наявні в матеріалах справи та були надані перевіряючим під час здійснення перевірки, знаходять своє відображення в бухгалтерському обліку позивача, що не заперечувалось сторонами.

Суд звертає увагу, що відповідач не зазначає про будь-які зауваження щодо оформлення первинних документів та зазначає про отриманнят товару не від ТОВ «Солід», ТОВ «Авеста», ТОВ «Херсонський завод гумотехнічних виробів», ТОВ «Юніфлекс», ТОВ «Елексхім», ТОВ «Метал - Паксервіс».

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Однак, безперечних доказів, які б свідчили про нереальність господарських операцій між позивачем та його контрагентами ТОВ «Солід», ТОВ «Авеста», ТОВ «Херсонський завод гумотехнічних виробів», ТОВ «Юніфлекс», ТОВ «Елексхім», ТОВ «Метал - Паксервіс» відповідачем до суду не надано, висновки акту перевірки ґрунтуються тільки на припущеннях щодо нереальності спірних господарських операцій.

Відповідачем не надано доказів притягнення контрганетів позивача до відповідальності, порушення кримінальних проваджень щодо них, наявності вироків, судових рішень щодо фіктивності контрагентів позивача, на надано доказів здійснення операцій позивачем за відсутності економічних причин (ділової мети) та наміру одержавти економічний ефект, тощо.

Та, навіть сам факт наявності господарських операцій з контрагентом, який порушує податкове законодавство не може тягнути за собою негативні наслідки для платника податків у вигляді зменшення податкового кредиту з податку на додану вартість та витрат оскільки, даних про те, що позивач був обізнаний про такі дії його контрагента до суду не надано та якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Таку правову позицію неодноразово висловлював в своїх рішеннях Верховний Суд України та схожа позиція викладена в рішенні Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 року у справі «Булавес» АД проти Болгарії».

Крім того, на час здійснення господарської операції між позивачем та контрагентами - постачальниками, вони були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, зареєстровані як платники податку на додану вартість. Виходячи з принципу індивідуальної відповідальності позивач не повинен нести відповідальність за несплату податків постачальником чи недостовірність його відомостей.

Припущення, висновки відповідача в акті перевірки, не є підставою для позбавлення позивача, як добросовісного платника податку, права на віднесення сплачених ним у ціні товару та послуг відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту. Позивач виконав усі передбачені законом обов'язки щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. Саме на податковий орган покладений обов'язок контролю за сплатою податкових зобов'язань із врахуванням конституційного принципу щодо індивідуальності зобов'язань сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом, а відтак вказані податковим органом заперечення не можуть бути причиною позбавлення позивача на віднесення сплачених ним у ціні послуг відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

З акту перевірки також вбачається, що проведеною перевіркою відображеного показника за період з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року в сумі 1567652 грн., встановлено заниження податку на додану вартість задекларованих ПАТ «Дунай-Пак» показників у рядку І декларації «операції на митній території України, що оподатковуються за ставкою 20%» на загальну суму 136258 грн., яке відбулося в зв'язку з наступним: ПАТ «Дунай-Пак» у перевіряємому періоді на порушення п. п. 195.1.1, п. п. 195.1.3(Б), п. 195, ст. 195 ПК України безпідставно оподаткував за нульовою ставкою операції з постачання послуг з переробки давальницької сировини, тоді як на зворотньому боці аркуша з позначенням « 3/8» форми МД-2 митних декларацій №500071201/2012/000419 від 09.07.2012 року, №500071201/2012/000502 від 16.07.2012 року, №500071201/2012/000527 від 19.07.2012 року, №500071201/2012/000596 від 27.07.2012 року, №500071201/2012/000803 від 15.08.2012 року та №500071201/2012/000939 від 30.08.2012 року посадовою особою митного органу не зроблений запис «задекларовані в цих митних деклараціях товари вивезено за межі митної території України в повному обсязі». Митні декларації не засвідчені підписом та особистою номерною печаткою посадової особи митного органу, та не проставлена дата фактичного вивезення; у графі 50 «Принципал» МД-2 не повністю зазначені відомості про перевізника товарів, задекларованих у МД, номер його телефону в міжнародному форматі та відомості про особу, що приймає задекларовані товари до перевезення.

Однак суд не погоджується з висновками податкового органу з огляду на наступне.

Як встановлено судом вказані митні декларації: №500071201/2012/000419 від 09.07.2012 року, №500071201/2012/000502 від 16.07.2012 року, №500071201/2012/000527 від 19.07.2012 року, №500071201/2012/000596 від 27.07.2012 року, №500071201/2012/000803 від 15.08.2012 року та №500071201/2012/000939 від 30.08.2012 року були оформлені відповідно до нової редакції Митного кодексу України, від 14 березня 2012 року №4495-VІ та в рядку 1 митних декларацій зазначено про режим « 11» - «реекспорт».

Відповідно до положень глави 23 Митного кодексу України продукція, що вироблена з сировини, що завозилася в митному режимі переробки на митній території України, вивозиться із декларуванням в режимі реекспорту відповідно до п. 3 частини 1, ст. 86 Митного кодексу України.

Згідно п. 3 частини 1, ст. 86 Митного кодексу України митний режим реекспорту може бути застосований до товарів, які при ввезенні на митну територію України мали статус іноземних та: були поміщені у митний режим переробки на митній території та вивозяться за межі митної території України у тому самому стані, в якому вони були ввезені на митну територію України, крім природних змін їх якісних та/або кількісних характеристик за нормальних умов транспортування та зберігання, або у вигляді продуктів їх переробки.

Саме до таких товарів відноситься товар вивезений позивачем з митної території України по даним митним деклараціям.

При цьому, відповідно до п. 30 Положення про митні декларації, затвердженого постановою КМУ від 21.05.2012 року №450, проставлення зазначених в акті перевірки відміток на митних деклараціях має здійснюватися тільки при застосуванні режиму експорту або реекспорту, згідно з пунктом 5 частини першої ст. 86 МК України.

Крім того як зазначено в листі Південної митниці від 12.12.2013 року №3.1/1.1-10/11708 товар по вказаним митним деклараціям у митному режимі реекспорту (тип митної декларації ЕК 11 АА) був вивезений за межі митної території України в перевіряємий період (Том І, аркуші справи 79-80).

Таким чином висновки податкового органу, щодо ненадання підтвердження вивезення товарів, зазначені в акті перевірки є безпідставними, та усі вимоги діючого законодавства, щодо оформлення митних декларацій були виконанні.

Враховуючи вищевивикладені обставини, суд дійшов висновку, що позивачем правильно було застосовано нульову ставку оподаткування ПДВ до операцій з надання послуг нерезидентам з переробки давальницької сировини на суму 681292 грн.

Щодо висновків акту перевірки щодо завищення задекларованих підприємством у рядку 06.1 Декларації «адміністративні витрати» в 2 кварталі 2012 року на суму 140000 грн., суд звертає увагу на наступне.

Між позивачем та ФОП ОСОБА_1 04.01.2011 року укладений договір про надання консультаційних послуг (Том І, аркуші справи 151-153).

Згідно п. 1.1 даного договору ФОП ОСОБА_1, (виконавець) зобов'язується надавати ПАТ «Дунай-Пак» (замовнику) консультаційні послуги по питанням комерційної діяльності та управління у відповідності з даним договором, а замовник зобов'язується виплачувати виконавцю винагороду у розмірі та в строки, зазначені у вказаному договорі.

Згідно акту отриманих послуг від 29.06.2012 року ФОП ОСОБА_1 у рамках договору від 04.01.2011 року надала ПАТ «Дунай - Пак» наступні послуги (Том І, аркуш справи 154): ознайомлення з документами по позову ПАТ «Дунай - Пак» до ДПА в Одеській області; ознайомлення з запитом ДПА в Одеській області від 13.08.2009 року та відповіді на даний запит ПАТ «Дунай-Пак» від 28.08.2009 року №К252; ознайомлення з актом ДПА в Одеській області від 07.10.2009 року №М253/35-0112/00383716; ознайомлення з податковими повідомленнями-рішеннями Ізмаїльської ОДПІ; з запереченнями ПАТ «Дунай-Пак» до акту перевірки від 07.10.2009 року №М253/35-0112/00383716; з висновками ДПА з питань порушення вимог Закону України 334/94-ВР від 28.12.1994 року та інші; підготовка документів в Одеський апеляційний адміністративний суду по апеляційним скаргам Ізмаїльської ОДПІ, ДПА в Одеській області, Ізмаїльської міжрайонної прокуратури на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 07.06.2011 року по справі № 2-а-2797/10/1570; підготовка касаційної скарги до ВАСУ на постанову апеляційного адміністративного суду від 07.06.2011 року по справі №2-а-2797/10/1570 та інше. Розрахунки за даним договором проводились готівкою, про що також зазначено в акті перевірки.

Крім того, перевіркою відображеного у рядку 06.2 Декларації «витрати на збут» показника за період з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року у загальній сумі 339948 грн., встановлено, що ПАТ «Дунай - Пак» здійснювало операції з придбання витрат на утримання основних засобів, пов'язаних зі збутом готової продукції, витрати на транспортування продукції, витрати на отримання.

Фактично ПАТ «Дунай - Пак» віднесено до складу валових витрат загальну суму 171720 грн. від вартості консультаційних послуг. Отриманих від ФОП ОСОБА_1 в зв'язку з чим встановлено завищення задекларованих підприємством у рядку 06.3 Декларації «витрати на збут» показників у 1 кварталі 2012 року на суму 171720,50 грн.

На підтвердження вказаних витрат було надано акти прийому-передачі послуг №1 від 10.01.2012 року, №2 від 14.01.2012 року, №3 від 17.01.2012 року, №4 від 21.01.2012 року, №5 від 24.01.2012 року, №6 від 29.01.2012 року, №7 від 04.02.2012 року, №8 від 08.02.2014 року, №9 від 12.02.2012 року, №10 від 18.02.2012 року, №11 від 21.02.2012 року, №12 від 27.02.2012 року, №13 від 04.03.2012 року, №14 від 14.03.2012 року, №15 від 19.03.2012 року, №16 від 22.03.2012 року, №17 від 26.03.2012 року, №18 від 28.03.2012 року на загальну суму 171720 грн. складних між ФОП ОСОБА_1 та ПАТ «Дунай - Пак» (Том І, аркуші справи 155-172).

Інформація яка була надана ФОП ОСОБА_1 на виконання умов договору знаходилася на електроних носіях.

Також, на підтвердження використання відомостей зазначених у вказаних актах позивачем надано: договір консалтингу №037UA від 22.03.2012 року, контракт №176/КП-11 від 05.12.2011 року, контракт №177/КП-12 від 09.06.2012 року, договір №009/ДК -12 від 23.05.2012 року, договір №006/ДК-12 від 21.03.2012 року, договір №008/ДК-12 від 25.03.2012 року, договір №31 від 11.06.2012 року, контракт №01.06.11 від 01.06.2011 року, статут Товариства з обмеженою відповідальністю «Дунай-метал-сервіс» як наслідки використання інформації отриманої в результаті надання ФОП ОСОБА_1 консультаційних послуг (Том ІІ, аркуші справи 176-210).

Згідно наказу ПАТ «Дунай - Пак» №17 від 20.12.2012 року «Про призначення комісії по забезпеченню збереження конфіденційної інформації підприємства» (Том ІІ, аркуш справи 175) для недопущення витоку даної інформації (конфіденційної), діючою комісією було прийнято рішення про знищення наданої інформації яка містилась на комп'ютерних носіях (диск CD-R у кількості 7 шт.), шляхом фізичного знищення, що підтверджується актом знищення від 17.09.2013 року (Том ІІ, аркуші справи 172-174).

Верховним Судом скасовані рішення першої та апеляційної інстанції в цій справі з тих підстав, що судами не досліджено які саме дії вчинені ФОП ОСОБА_1 для збуту продукції позивача та укладення договорів з контрганетами, не встановлено як пов'язані консультаційні послуги ФОП ОСОБА_1 з фактами укладення договорів, тощо.

Під час нового розгляду справи суд звертав увагу позивача на надання будь-яких доказів, які б дали можливість повязати надані ФОП ОСОБА_1 послуги з фактичними результатами у вигляді укладення договорів з контрагентами, надання документів, які б свідчили про проведення цією особою аналізів, досліджень, тощо.

Проте, враховуючи знищення результатів такої роботи, яка містилася на електронних носіях, надати такі документи позивач не зміг.

Позивач надав листи контрагентів позивача про те, що укладення договорів з позивачем відбулося після переговорів з ОСОБА_1 (Том ІІІ, аркуші справи 61-64), а також схему взаємодії ПАТ «ІЗТПВ «ДУНАЙ-ПАК» з ФОП ОСОБА_1 під час надання послуг з налагодження закупівлі необхідної сировини та збуту продукції підприємства у 2011-2012 роках.

Проте, з наданих документів не можливо встановити, що саме здійснила ОСОБА_1, для укладення договорів с контрагентами, з наданих документів не вбачається проведення будь-яких аналізів ринку цією особою, тощо.

Так само, надання послуг з ознайомлення з документами за позовом, оскарження рішень податкового органу до судів не вбачається які саме дії виконала ФОП ОСОБА_1, будь-яких її підписів в складених документах не має та підтвердити виконання таких послуг документально позивач не зміг.

При цьому, у відповідності до положень ст. 138, 44 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Суд вважає, що позивач не довів документально виконання ФОП ОСОБА_1 консультаційних послуг, оскільки результати такої роботи, які б безперечно підтверджували виконання таких послуг до суду не надані, а ті, докази, які позивач надав в обґрунтування надання таких послуг не можливо повязати саме з вчиненням дій ФОП ОСОБА_1

На вимогу суду відповідачем зроблений розрахунок сум визначених зобов'язань за оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями в частині, яка стосується ФОП ОСОБА_1, відповідно до якого збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на прибуток по взаємовідносинам з ФОП ОСОБА_1 склало 65461 грн. та за штрафними фінансовими санкціями у розмірі 32730 грн., а тому, в частині цієї суми суд не вбачає підстав для задоволення позову позивача, а в іншій частині позовних вимог позивача позов підлягає задоволенню з підстав, викладених вище.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно з ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Враховуючи вищезазначене та оцінюючи надані докази в сукупності, суд вважає позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Ізмаїльський завод таропакувальних виробів «Дунай-Пак» обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №000092/2200 від 17 грудня 2013 року в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 106554 грн. та нарахування штрафної (фінансової) санкції в розмір 50% від суми донарахованого податку на прибуток у сумі 53277 грн. та в частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №000093/2200, №000094/2200, №000095/2200 від 17 грудня 2013 року, а в іншій частині позов задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 6, 14, 90, 243-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву Приватного акціонерного товариства «Ізмаїльський завод таропакувальних виробів «Дунай-Пак» до Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення №000092/2200 від 17 грудня 2013 року у частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 172015.31 грн. та нарахування штрафної (фінансової) санкції в розмірі 50% від суми донарахованого податку на прибуток у сумі 86007,66 грн., визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №000093/2200 від 17 грудня 2013 року, №000094/2200 від 17 грудня 2013 року, №000095/2200 від 17 грудня 2013 року- задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Одеській області №000092/2200 від 17 грудня 2013 року в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 106554 грн. та нарахування штрафної (фінансової) санкції в розмір 50% від суми донарахованого податку на прибуток у сумі 53277 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Одеській області №000093/2200 від 17 грудня 2013 року.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Одеській області №000094/2200 від 17 грудня 2013 року.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Одеській області №000095/2200 від 17 грудня 2013 року.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду може бути оскаржено в порядку та строки, встановлені ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Л.І. Свида

.