Ухвала суду № 79754141, 11.02.2019, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/745/19

УХВАЛА

11 лютого 2019 року м. Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Балан Я.В., розглянувши у порядку письмового провадження заяву про забезпечення позову ОСОБА_1 до секретаря міської ради Ціпуленко Ольги Володимирівни, Білгород-Дністровської міської ради, про зупинення дії рішення, -

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою звернувся ОСОБА_1 до секретаря міської ради Ціпуленко Ольги Володимирівни, про:

визнання незаконним та скасування рішення Білгород-Дністровської міської ради №739-VІІ від 21 грудня 2018 року «Про внесення змін до рішення Білгород-Дністровської міської ради №353 - VII від 08.06.2017 року «Про визначення чисельності виконавчого комітету Білгород-Дністровсьокї міської ради VІІ-го скликання та затвердження його персонального складу».

Разом з позовною заявою ОСОБА_1, було подано заяву про забезпечення адміністративного позову (вх.№4607/19 від 08.02.2019 року), до секретаря міської ради Ціпуленко Ольги Володимирівни та Білгород-Дністровської міської ради, про:

зупинення дії рішення Білгород-Дністровської міської ради №739-VІІ від 21 грудня 2018 року «Про внесення змін до рішення Білгород-Дністровської міської ради №353 - VII від 08.06.2017 року «Про визначення чисельності виконавчого комітету Білгород-Дністровсьокї міської ради VІІ-го скликання та затвердження його персонального складу».

Вищезгадана заява обґрунтована тим, що на думку позивача, рішення Білгород-Дністровської міської ради №739-VІІ від 21 грудня 2018 року є очевидно протиправним, порушує права та інтереси позивача. Крім того, зверталася увага суду, що у зв'язку з прийняттям оскаржуваного рішення, позивач позбавлений можливості приймати участь у засіданнях виконавчого комітету міської ради та унеможливлює захист його прав без вжиття заходів забезпечення позову.

Розглянувши заяву ОСОБА_1, про забезпечення адміністративного позову, суд дійшов наступних висновків.

Частиною першою статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Частиною першою статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Відповідно до частини другої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Згідно з частиною першою статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Частиною другою статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Таким чином, забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Заходи забезпечення позову повинні відповідати критеріям розумності, обґрунтованості і адекватності, забезпеченню збалансованості інтересів учасників спірних правовідносин, запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів учасників даного судового процесу, а також відповідати змісту позовних вимог.

Згідно з частиною першою, третьою статті 152 КАС України заява про забезпечення позову подається в письмовій формі і повинна містити предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову. У заяві можуть бути зазначені кілька заходів забезпечення позову, що мають бути вжиті судом, із обґрунтуванням доцільності вжиття кожного з цих заходів.

З аналізу зазначених положень слідує, що метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на його користь, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). При цьому, саме позивач повинен навести докази для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд здійснює оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням наступного: розумності та обґрунтованості вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності ускладнення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Судом встановлено, що рішенням Білгород-Дністровської міської ради №739-VІІ від 21 грудня 2018 року «Про внесення змін до рішення Білгород-Дністровської міської ради №353 - VII від 08.06.2017 року «Про визначення чисельності виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради VІІ-го скликання та затвердження його персонального складу», виключено зі складу виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради VІІ- скликання ОСОБА_1 - голову Спілки ветеранів війни в Афганістані та військових конфліктів в інших зарубіжних країнах «Долг».

При цьому із оскаржуваного рішення Білгород-Дністровської міської ради №739-VІІ від 21 грудня 2018 року, на переконання суду, неможливо зробити однозначний висновок про його протиправність. Натомість, вжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії наказу вищевказаного рішення, може свідчити про передчасний висновок суду про протиправність рішення відповідача.

Суд зазначає, що відповідно до п. 17 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України "Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України" №2 від 06.03.2008 року, в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

Згідно з Рекомендацією № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Міністрів Ради Європи 13.09.1989 рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов'язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта.

Отже, суд, розглядаючи заяву про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, з огляду на докази, надані стороною по справі для підтвердження своїх вимог, має пересвідчитись, зокрема, у тому, що існує дійсна і реальна загроза невиконання рішення суду чи суттєва перешкода у такому виконанні, позов слід забезпечити саме у такий спосіб, про який просить позивач, а не якимось менш обмежувальним у правах способом для відповідача, такий спосіб є співмірним обсягу позовних вимог, позивач має легітимну мету забезпечити саме захист своїх прав та інтересів від неправомірних дій відповідача, а не завдати шкоди правам та інтересам відповідача. Вирішуючи клопотання про забезпечення позову суд має зважати на необхідний баланс процесуальних прав та обов'язків сторін та рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв'язку з оскарженням адміністративного акту.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен врахувати інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Європейську Конвенцію "Про захист прав людини і основоположних свобод" та практику Європейського Суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював особливу важливість принципу рівності сторін, як складової концепції справедливого судового розгляду та який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом (рішення у справах "Кресс проти Франції" (Kress v. France), "Ф.С.Б. проти Італії" (F.C.B. v. Italy), "Т. проти Італії" (Т. v. Italy) та "Кайя проти Австрії" (Kaya v. Austria).

Суд наголошує, що в адміністративних справах щодо оскарження індивідуально-правового акта, в даному випадку рішення відповідача про виключення зі складу виконавчого комітету, забезпечуючи такий позов шляхом зупинення дії вказаного акта, суд фактично втручається у діяльність органів місцевого самоврядування з відповідними наслідками. Суд зазначає, що оскаржуваним рішенням було виключено зі складу виконавчого комітету 8 осіб та включено до складу виконавчого комітету 9 осіб. Таким чином, судом фактично ухвалюється рішення без розгляду справи по суті, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.

Отже, у даному випадку неможливо оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти. Забезпечуючи позов у такий спосіб суд виходить за межі підстав забезпечення позову, передбачених частиною першою статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України, що є неприпустимим.

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що зазначене клопотання є необґрунтованим та передчасним, так як, у разі задоволення з цієї підстави заяви про забезпечення позову, судом фактично ухвалюється рішення без розгляду справи по суті, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову. Суд не вправі вживати такі заходи забезпечення адміністративного позову, які є фактично рівнозначними задоволенню позовних вимог.

Суд критично ставиться до твердження позивача про очевидну протиправність оскаржуваного наказу, оскільки жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч. 2 ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України).

Оцінку рішенню Білгород-Дністровської міської ради №739-VІІ від 21 грудня 2018 року «Про внесення змін до рішення Білгород-Дністровської міської ради №353 - VII від 08.06.2017 року «Про визначення чисельності виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради VІІ-го скликання та затвердження його персонального складу», буде надано за наслідками розгляду справи по суті заявлених позовних вимог, а не на стадії розгляду заяви про забезпечення позову.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивач не довів необхідність вжиття відповідних заходів з урахуванням приписів частини 2 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому у суду відсутні законні підстави для постановлення судового рішення про забезпечення позову у спосіб, заявлений позивачем.

Керуючись статтями 150, 151, 154, 243, 248, 256, 295, підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII «Перехідні положення» КАС України, суд,

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) до секретаря міської ради Ціпуленко Ольги Володимирівни (67701, Одеська область, м. Білгород-Дністровський, вул. Михайлівська 56), Білгород-Дністровської міської ради (67701, Одеська область, м. Білгород-Дністровський, вул. Михайлівська 56, код ЄДРПОУ 26275763), про зупинення дії рішення Білгород-Дністровської міської ради №739-VІІ від 21 грудня 2018 року «Про внесення змін до рішення Білгород-Дністровської міської ради №353 - VII від 08.06.2017 року «Про визначення чисельності виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради VІІ-го скликання та затвердження його персонального складу» - відмовити.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів пп. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Я.В. Балан