Рішення № 79754072, 12.02.2019, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

12 лютого 2019 рокуСєвєродонецькСправа № 360/16/19

Головуючий суддя Луганський окружний адміністративний суду Пляшкова К.О., розглянувши у порядку загального позовного провадження у письмовому провадженні справу за позовом Головного управління ДФС у Луганській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу,

ВСТАНОВИВ:

До Луганського окружного адміністративного суду 02 січня 2019 року надійшов адміністративний позов Головного управління ДФС у Луганській області (далі - позивач, ГУ ДФС у Луганській області) до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - відповідач) про стягнення з відповідача в дохід місцевого бюджету Рубіжанської міської ради податковий борг з орендної плати з фізичних осіб у загальній сумі 76129,90 грн, з яких: 68552,72 грн - основного платежу за період з 30.10.2016 по 30.10.2018 та 7577,18 грн - пені, яка виникла за період з 29.11.2014 по 12.11.2018.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідач зареєстрований як фізична особа-підприємець, перебуває на податковому обліку в Рубіжанській ОДПІ ГУ ДФС у Луганській області як платник податків за основним місцем обліку з 30.08.2018 за № 121218203529.

Станом на 27.11.2018 ФОП ОСОБА_1 не сплачено до бюджету узгоджених сум податкового зобов'язання з орендної плати з фізичних осіб (код 18010900) згідно з поданими деклараціями з плати за землю на загальну суму 68552,72 грн. за період з 30.10.2016 по 30.10.2018. У зв'язку з несвоєчасною сплатою податкового боргу ФОП ОСОБА_1 контролюючим органом на підставі статті 129 ПК України, враховуючи відомості з Автоматизованої інформаційної системи «Податковий блок», нараховано пеню на загальну суму - 7577,18 грн за період з 29.11.2014 по 12.11.2018.

У зв'язку із наявністю в інтегрованих картках відповідача податкового боргу з орендної плати з фізичних осіб, та, у відповідності до вимог пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України, 05.02.2015 Рубіжанською ОДПІ здійснено визначені законодавством заходи щодо стягнення податкового боргу, а саме виставлено податкову вимогу форми «Ф» від 02.10.2015 № 567-17, яку отримано платником податків особисто 02.10.2015. На час звернення до суду вищезазначена податкова вимога не погашена, податковий борг платника податків не сплачений та продовжує збільшуватись.

Керуючись положеннями статей 5, 19, 160, 168 Кодексу адміністративного судочинства України, підпунктом 191.1.45 пункту 191.1 статті 191, підпункту 20.1.34 пункту 20.1 статті 20, пункту 87.11 статті 87, статті 95 Податкового кодексу України позивач просить стягнути з відповідача податковий борг у сумі 76129,90 грн.

Ухвалою суду від 03.01.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено справу розглядати у порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання (арк. спр. 1-2).

Від відповідача 16.01.2019 за вх. № 2624/2019 надійшла заява про визнання позовних вимог у повному обсязі (арк. спр. 41).

Ухвалою суду від 24.01.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті після закінчення підготовчого судового засідання (арк. спр. 45).

Представник позивача у судове засідання не прибув, про дату, час та місце проведення судового розгляду справи повідомлений належним чином (арк. спр. 53). Через канцелярію суду надав заяву про розгляд справи у порядку письмового провадження (арк. спр. 55).

Відповідач у судове засідання не прибула, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином (арк. спр. 54), у заяві про визнання позовних вимог заявила клопотання про розгляд справи за її відсутності (арк. спр. 41).

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд встановив таке.

ОСОБА_1, РНОКПП НОМЕР_1, зареєстрована як фізична особа-підприємець 30.08.2018, як платник податків перебуває на обліку у Рубіжанській ОДПІ ГУ ДФС у Луганській області, що підтверджено інформаційною довідкою про облікові дані платника податків та витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 03.01.2019 № 1004828079 (арк. спр. 28-30, 35-36).

Відповідачем подано до Рубіжанської ОДПІ ГУ ДФС у Луганській області таку податкову звітність з орендної плати з фізичних осіб, а саме:

- податкову декларацію від 22.02.2016 на 2016 рік, згідно із якою визначено суму зобов'язання, що підлягає сплаті за даними платника, у розмірі 27067,22 грн, у тому числі щомісячно по 2255,60 грн, окрім грудня, в якому до сплати визначено 2265,62 грн (арк. спр. 20-21);

- податкову декларацію від 16.02.2017 на 2017 рік, згідно із якою визначено суму зобов'язання, що підлягає сплаті за даними платника, у розмірі 28691,26 грн, у тому числі щомісячно по 2390,94 грн, окрім грудня, в якому до сплати визначено 2390,92 грн (арк. спр. 22-23);

- податкову декларацію від 20.02.2018 на 2018 рік згідно із якою визначено суму зобов'язання, що підлягає сплаті за даними платника, у розмірі 41118,78 грн, у тому числі щомісячно по 3426,56 грн, окрім грудня, в якому до сплати визначено 3426,62 грн (арк. спр. 24-26).

З інтегрованої картки платника слідує, що станом на 30.11.2018 за відповідачем обліковується заборгованість з орендної плати з фізичних осіб у розмірі 76129,90 грн, у тому числі недоїмка у сумі 68552,72 грн, що утворилася за відповідачем за період 30.10.2016 по 30.10.2018, та пеня у сумі 7577,18 грн, нарахована за період з 29.11.2014 по 12.11.2018 (арк. спр. 12-19).

Розмір податкового боргу підтверджений також розрахунками суми недоїмки та пені (арк. спр. 8, 9).

Контролюючим органом відповідачу надіслано податкову вимогу від 02.10.2015 № 567-17, яка отримана особисто відповідачем 02.10.2015 (арк. спр. 27).

На час розгляду справи податковий борг відповідачем не погашений, що підтверджено витягом з інтегрованої картки платника, сформованої на час розгляду та вирішення справи (арк. спр. 56).

Статтею 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Цим Кодексом визначаються функції та правові основи діяльності контролюючих органів, визначених пунктом 41.1 статті 41 цього Кодексу, та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Відповідно до статті 14 Податкового кодексу України:

грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності (підпункт 14.1.39 пункту 14.1);

податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк) (підпункт 14.1.156 пункту 14.1);

податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом (підпункт 14.1.175 пункту 14.1).

Відповідно до пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює:

- календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця (підпункт 49.18.1 пункту 49.18);

- календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя) (підпункт 49.18.2 пункту 49.18);

- календарному року, крім випадків, передбачених підпунктами 49.18.4 та 49.18.5 цього пункту - протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року (підпункт 49.18.3, пункту 49.18);

- календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - до 1 травня року, що настає за звітним, крім випадків, передбачених розділом IV цього Кодексу (підпункт 49.18.4 пункту 49.18);

- календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб підприємців - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року (підпункт 49.18.5, пункту 49.18).

Згідно з пунктом 54.1 статті 54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Згідно із пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Згідно з пунктом 59.3 статті 59 Податкового кодексу України податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання.

Правові засади плати за землю встановлені Розділом XIII Податкового кодексу України.

Платником орендної плати, згідно з пунктом 288.2 статті 288 Податкового кодексу України, є орендар земельної ділянки.

Статтею 288 Податкового кодексу України передбачено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки; органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний орган державної податкової служби про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни; платником орендної плати є орендар земельної ділянки; об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду; розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем (пункт 288.4 статті 288 Податкового кодексу України).

Податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285-287 цього розділу пункту 288.7 статті 288 Податкового кодексу України).

У відповідності до статті 285 Податкового кодексу України базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік.

Згідно з приписами пункту 286.2 статті 286 Податкового кодексу України платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Пунктом 287.3 статті 287 Податкового кодексу України передбачено, що податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Судом встановлено, що в порушення зазначених норм Податкового кодексу України відповідачем не сплачено самостійно визначені грошові зобов'язання з орендної плати з фізичних осіб за період з 30.10.2016 по 30.10.2018 у розмірі 68552,72 грн.

Також, згідно із підпунктом 129.1.3 пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України нарахування пені розпочинається при нарахуванні суми податкового зобов'язання, визначеного платником податків або податковим агентом, - після спливу 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов'язання.

Нарахування пені закінчується у день зарахування коштів на відповідний рахунок органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, та/або в інших випадках погашення податкового боргу та/або грошових зобов'язань. У разі часткового погашення податкового боргу сума такої частки визначається з урахуванням пені, нарахованої на таку частку (підпункти 129.3.1, 129.3.4 пункту 129.3 статті 129 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 129.4 статті 129 Податкового кодексу України на суми грошового зобов'язання, визначеного підпунктом 129.1.3 пункту 129.1 цієї статті (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені), нараховується пеня за кожний календарний день прострочення у його сплаті, включаючи день погашення, із розрахунку 100 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на кожний такий день.

Згідно з пунктом 129.5 статті 129 Податкового кодексу України зазначений розмір пені застосовується щодо всіх видів податків, зборів та інших грошових зобов'язань, крім пені, яка нараховується за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності, що встановлюється відповідним законодавством.

Через несвоєчасну сплату узгоджених податкових зобов'язань відповідачу за період з 29.11.2014 по 12.11.2018 нарахована пеня у розмірі 7577,18 грн, розмір якої підтверджено інтегрованою карткою платника податків та розрахунком пені (арк. спр. 9, 12-19).

Таким чином, на час розгляду справи за відповідачем обліковується податковий борг у загальній сумі 76129,90 грн, у тому числі: 68552,72 грн - основний платіж за період з 30.10.2016 по 30.10.2018, 7577,18 грн - пеня.

Пунктом 87.11 статті 87 Податкового кодексу України встановлено, що орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.

Відповідно до пунктів 95.1 та 95.2 статті 95 Податкового кодексу України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Оскільки податкова вимога від 02 жовтня 2015 року № 567-17 є чинною (доказів про скасування або відкликання податкової вимоги суду не надано), суд дійшов висновку, що контролюючим органом при зверненні до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи дотримані вимоги пункту 95.2 статті 95 Податкового кодексу України.

Згідно з підпунктом 19-1.1.22 пункту 19-1.1 статті 19-1 ПК України контролюючі органи виконують такі функції, крім особливостей, передбачених для державних податкових інспекцій статтею 19-3 цього Кодексу, здійснюють погашення податкового боргу, стягнення своєчасно ненарахованих та/або несплачених сум єдиного внеску та інших платежів.

Відповідно до пункту 41.1 статті 41 ПК України контролюючими органами є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову, державну митну політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового та митного законодавства, законодавства з питань сплати єдиного внеску та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган (далі - центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику), його територіальні органи.

Органами стягнення є виключно контролюючі органи, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці у межах своїх повноважень. Стягнення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску за виконавчими написами нотаріусів не дозволяється (пункт 41.2 статті 41 ПК України).

З вищевикладеного слідує, що у межах спірних правовідносин контролюючим органом, уповноваженим здійснювати стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини є Головне управління ДФС у Луганській області.

Також суд вважає за необхідне зазначити, що відповідач визнала позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідно до положень статті 189 КАС України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання позову відповідачем повністю або частково суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову повністю або у відповідній частині вимог. Суд не приймає відмови від позову, визнання позову і продовжує розгляд адміністративної справи, якщо ці дії позивача або відповідача суперечать закону чи порушують чиї-небудь права, свободи або інтереси.

Підстав для неприйняття визнання адміністративного позову судом не встановлено.

Враховуючи, що відповідачем за час розгляду даної адміністративної справи податковий борг в сумі 76129,90 грн не сплачений, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає таке.

Відповідно до частини четвертої статті 139 КАС України, у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Згідно із частиною першою статті 142 КАС України у разі вирішення справи шляхом примирення, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу п`ятдесяти відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Позивачем при зверненні до суду з даним адміністративним позовом сплачено судовий збір у розмірі 1762,00 грн, що підтверджено платіжним дорученням від 12.12.2018 № 1241 (арк. спр. 3).

Зважаючи, що відповідач визнала позов до початку розгляду справи по суті, суд вважає за необхідне повернути позивачу з Державного бюджету України 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні даного позову до суду, що складає 881,00 грн.

Керуючись статтями 2, 77, 90, 94, 132, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Головного управління ДФС у Луганській області (місцезаходження: 93400, Луганська область, місто Сєвєродонецьк, вулиця Енергетиків, будинок 72, код за ЄДРПОУ 39591445) до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) про стягнення податкового боргу задовольнити повністю.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 в дохід місцевого бюджету Рубіжанської міської ради податковий борг з орендної плати з фізичних осіб у загальній сумі 76129,90 грн (сімдесят шість тисяч сто двадцять дев'ять гривень 90 коп.), з яких: 68552,72 грн (шістдесят вісім тисяч п'ятсот п'ятдесят дві гривні 72 коп.) - основного платежу за період з 30.10.2016 по 30.10.2018; 7577,18 грн (сім тисяч п'ятсот сімдесят сім гривень 18 коп.) - пені, яка виникла за період з 29.11.2014 по 12.11.2018.

Повернути Головному управлінню ДФС у Луганській області з Державного бюджету України 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову до Луганського окружного адміністративного суду платіжним дорученням від 12 грудня 2018 року № 1241, що складає 881 (вісімсот вісімдесят одну) гривню.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя К.О. Пляшкова