Ухвала суду № 79753498, 12.02.2019, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/721/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2019 року м. Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Токмілова Л.М., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області в особі Відділу примусового виконання рішень, третя особа Головне управління Держгеокадастру в Одеській області, про скасування постанови головного державного виконавця,-

ВСТАНОВИВ:

07.02.2019 р. ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позовом до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області в особі Відділу примусового виконання рішень, третя особа Головне управління Держгеокадастру в Одеській області про скасування постанови головного державного виконавця від 05.12.2018р. про закінчення виконавчого провадження №57210178.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями 07.02.2019 року справу № 420/721/19 розподілено на суддю Токмілову Л.М.

Відповідно до п.п.3,5,6 ч.1 ст.171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Зокрема, як вбачається з позовної заяви, позивач зазначає, що 18.12.2018 р. отримав постанову про закриття виконавчого провадження від 05.12.2018 р. №ВП 57210178 у зв'язку з виконанням вимог виконавчого документу в повному обсязі.

В обґрунтування позовної заяви позивач зазначає, що в рамках розгляду справи № 2а-9639/10/1570 Одеським окружним адміністративним судом прийнято рішення, яким зобов'язано відділ Держкомзему у Біляївському районі Одеської області скасувати в Поземельній книзі та в Книзі записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі в паперовому вигляді державну реєстрацію державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1 від 10 грудня 2008 року на ім'я ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 за реєстраційним номером № 01.08.516.00427.

Позивач вказує, що державний виконавець безпідставно закрив виконавче провадження на підставі листа боржника №11-15-0.5-10938/2 від 18.11.2018 року, яким боржник повідомив про повне виконання виконавчого документа.

Разом з позовом позивач надав до суду заяву про поновлення строку на звернення до суду.

В обґрунтування вказаної заяви позивач зазначає, що строк ним не порушено, оскільки 21.12.2018 року він звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з вказаним позовом, який ухвалою від 28.01.2019 року повернуто позивачу у зв'язку з неусуненням недоліків позовної заяви. Крім того позивачем повторно подано до Одеського окружного адміністративного суду позов, який ухвалою по справі №420/514/19 від 05.02.2019 року повернуто позивачу у зв'язку з неусуненням недоліків позовної заяви.

Вирішуючи питання про визнання поважності причини пропуску строку для звернення до суду та відновлення такого, суд дійшов наступних висновків.

Частиною другої статті 44 КАС України встановлено, що учасники справи зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 287 КАС України, учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Позовну заяву може бути подано до суду: 1) у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів; 2) у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій.

Вказана справа, у відповідності до глави 11 КАС України, належить до окремих категорій термінових справ, порядок та строки розгляду якої визначені ст. 287 КАС України.

Суд зазначає, що ч. 2 ст. 287 КАС України, не містить виключення щодо нерозповсюдження строків звернення до суду із позовом про протиправність дій державного виконавця для осіб, які не є безпосередньою стороною виконавчого провадження, а говорить про особу, яка дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав.

Постанова головного державного виконавця про закінчення виконавчого провадження №57210178 датована 05.12.2018р. Позивач у позові зазначає, що отримав вказану постанову 18.12.2018 р.

У свої заяві позивач обґрунтовує поважність пропуску строку звернення до суду лише тим, що неодноразово звертався до суду з вказаним позовом, але провадження у справі не було відкрито

Таким чином, суд зазначає, що позивач мав звернутись до суду із зазначеним позовом у 10-денний строк з дня, коли він дізнався про порушення своїх прав.

Згідно з ч. 1 ст. 123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Дотримання строків розгляду адміністративних справ одна з обов'язкових передумов ефективності адміністративних проваджень, оскільки результат правозастосовчої діяльності безпосередньо залежить від часових меж їх реалізації. Будь-який вид адміністративного провадження базується на процесуальних принципах, серед яких оперативність і швидкість, що забезпечується чітко регламентованими строками, закріпленими в законах та підзаконних актах.

Строк звернення до адміністративного суду - це строк, в межах якого особа, яка має право на позов, повинна звернутися до адміністративного суду для захисту своїх прав у публічно - правових відносинах або для реалізації владних повноважень.

Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними.

Суд зазначає, що поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звертається до суду, та пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

Приписами ч. 1 ст. 121 КАС України встановлено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Ключовою є фраза "з поважних причин" а отже, це і є предметом доказування при вирішенні питання щодо встановлення поважності причин для позивача тобто, якщо строк був пропущений з поважних причин це повинно підтверджуватися незаперечними письмовими доказами.

Слід зазначити, що процесуальний Закон не дає визначення терміну "поважні причини". Між тим в Рішенні Верховного суду України від 13.09.2006 року по справі № 6-26370кс04 (№ в ЄДРСРУ 135558) вказане наступне: "Поважними причинами пропуску строку позовної давності вважаються такі обставини, за яких своєчасне пред'явлення позову стає неможливим або утрудненим".

Як вказує практика Верховного Суду України, оцінюючи обставини, що перешкоджали здійсненню процесуального права на оскарження, суд повинен виходити з оцінки та аналізу всіх наведених у клопотанні доводів, а також з того, чи мав заявник можливість своєчасно реалізувати своє право на оскарження

Необхідно вказати, що поновлення процесуальних строків на оскарження судових рішень є дискреційними повноваженнями суду, а під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний або судовий орган, приймаючий рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин (Ухвала ВАСУ від 29.09.2016 року по справі № 522/6069/14-а (№ в ЄДРСРУ 61821829).

З урахуванням вказаного слід зазначити, що у суду є "свобода розсуду" або дискреційні повноваження суду на поновлення процесуальних строків, адже за таких обставин лише суд вирішує яка причина є поважною і які докази можна приймати до уваги, разом з цим суд повинен обґрунтувати свою позицію відповідними доводами, а не лише зазначити "визнати поважними причини пропуску процесуальних строків" (Ухвала ВСУ від 26.01.06 справа № 6-7307кс04).

Визначаючись щодо заявленого клопотання, суд також врахував практику Європейського суду з прав людини, який в рішенні по справі "Іліан проти Туреччини" наголошував, що правило встановлення обмежень доступу до суду у зв'язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання слід звертати увагу на обставини справи.

Також у рішенні Європейського суду з прав людини по справі "Мельник проти України" від 28.03.2006 вказано про те, що регулювання строків для подання скарги, безумовно, має на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані.

У справі Bellet v. France Суд зазначив, що: "стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".

З огляду на відомості комп'ютерної програми "Діловодство спеціалізованого суду", ОСОБА_1 21.12.2018 року подано позов до Одеського окружного адміністративного суду з вказаним позовом, який ухвалою по справі №420/6633/18 від 28.01.2019 року повернуто позивачу у зв'язку з неусуненням недоліків позовної заяви.

Позивачем повторно подано до Одеського окружного адміністративного суду позов, який ухвалою по справі №420/514/19 від 05.02.2019 року повернуто позивачу у зв'язку з неусуненням недоліків позовної заяви.

07.02.2019 року позивачем втретє подано позов до Одеського окружного адміністративного суду з тих самих підстав.

Отже, на переконання суду, визначена законом обставина, коли особа повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів настала для позивача 18.12. 2018 року, коли позивачем отримано постанову про закриття виконавчого провадження від 05.12.2018 р. №ВП 57210178.

З урахуванням викладеного, суддя не вважає доводи позивача щодо причини пропуску строку звернення до суду поважними, а отже, заява не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 44, 47, 51, 60, 122, 123, 243 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ :

В задоволенні заяви про визнання поважності причини пропуску строку для звернення до суду та відновлення такого строку - відмовити.

Справу за позовом ОСОБА_1 до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області в особі Відділу примусового виконання рішень, третя особа Головне управління Держгеокадастру в Одеській області, про скасування постанови головного державного виконавця - залишити без розгляду.

Ухвала набирає законної сили відповідно до вимог ст. 256 КАС України та може бути оскаржена у порядку та строки визначені статтею 295 КАС України.

Пунктом 15.5 розділу VII "Перехідні положення" КАС України від 03 жовтня 2017 року визначено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи зберігаються порядок подачі апеляційних скарг та направлення їх до суду апеляційної інстанції, встановлені Кодексом адміністративного судочинства України від 06 липня 2005 року.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Головуючий суддя Л.М. Токмілова