Рішення № 79753214, 24.01.2019, Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 185/5681/18

Провадження № 2/185/556/19

З А О Ч Н Е

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 січня 2019 року Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді: Бондаренко В.М.,

за участю секретаря: Данильченко Ю.О.,

розглянувши у відкритому заочному судовому засіданні у м. Павлограді в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3, про стягнення боргу за договором позики,

В С Т А Н О В И В :

У липні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3, про стягнення боргу за договором позики, в якій просила суд стягнути з відповідача суму боргу за договором позики грошей від 15 листопада 2013 року в розмірі 149 000,00 грн.; заборгованість за пенею в розмірі 543 850,00 грн.; суму інфляційних втрат за прострочення виконання зобов’язання в розмірі 45 892,00 грн.; три відсотки річних від простроченої суми в розмірі 11 547,50 грн., а всього стягнути 750 298,00 грн.

В обґрунтування заявленого позову позивач посилалася на те, що 15 листопада 2013 року її чоловік ОСОБА_4 передав у борг ОСОБА_2 грошові кошти в розмірі 149 000,00 грн. зі строком повернення до 01 листопада 2014 року, про що було складено договір позики грошей, посвідчений приватним нотаріусом Павлоградського міського нотаріального округу Дніпропетровської області ОСОБА_5, зареєстрованим в реєстрі за номером № 1329. За умовами договору повернення позики повинно відбуватися щомісячно і в рівних частках у розмірі 13 545,00 грн. В разі несвоєчасного повернення коштів позичальником, нараховується пеня в розмірі 1% від суми заборгованості за кожен день прострочення. В забезпечення виконання зобов’язання за договором позики грошей, 15 листопада 2013 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 було укладено іпотечний договір, за умовами якого, ОСОБА_4 приймає в іпотеку нерухоме майно, а саме: квартиру АДРЕСА_1, яка належить на праві приватної власності ОСОБА_2 Договір іпотеки посвідчений приватним нотаріусом Павлоградського міського нотаріального округу Дніпропетровської області ОСОБА_5, зареєстрованим в реєстрі за номером № 1330. 21 жовтня 2014 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 було укладено договір про внесення змін та доповнень до договору позики грошей від 15 листопада 2013 року, відповідно до якого строк виконання зобов’язання продовжено до 01 листопада 2015 року. 28 жовтня 2015 року її чоловік ОСОБА_4 помер. Спадкоємцями першої черги після померлого ОСОБА_4 є вона, та їх дочка ОСОБА_3, яка у встановлений законом шестимісячний строк подала заяву до нотаріальної контори про відмову від спадщини. Тому до неї, як до спадкоємиці перейшло право вимоги за договором позики від 15 листопада 2013 року. Однак, відповідач у строк вказаний в договорі позики кошти не повернула. Тому позивач просить стягнути вказану суму. Крім того, за невиконання зобов’язання щодо повернення грошових коштів відповідач зобов’язаний сплатити заборгованість за пенею в розмірі 543 850,00 грн.; суму інфляційних втрат за прострочення виконання зобов’язання в розмірі 45 892,00 грн.; три відсотки річних від простроченої суми в розмірі 11 547,50 грн., а всього стягнути 750 298,00 грн.

У судове засідання представник позивача не з'явився, надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить суд їх задовольнити на підставах, зазначених у позові.

Відповідач у судове засідання не з’явилася, не повідомила суд про причини неявки, хоча була належним чином повідомлена про день, місце та час розгляду справи.

Третя особа ОСОБА_3 у судове засідання не з'явилася, надала суду заяву про розгляд справи за її відсутності, проти задоволення позовних вимог не заперечує.

Суд, на підставі ст. 281 ЦПК України, ухвалив розглядати справу заочно.

Суд, вивчивши матеріали цивільної справи, встановив наступне.

Відповідно до ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання, або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 1 ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими-ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

15 листопада 2013 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 було укладено договір позики грошей, посвідчений приватним нотаріусом Павлоградського міського нотаріального округу Дніпропетровської області ОСОБА_5, зареєстрованим в реєстрі за номером № 1329. За умовами договору ОСОБА_4 передав у борг ОСОБА_2 грошові кошти в розмірі 149 000,00 грн., що на день укладання договору, за курсом НБУ еквівалентно 18 648 доларів США, зі строком повернення до 01 листопада 2014 року.

За умовами п.2.2 договору, повернення позики повинно відбуватися щомісячно і в рівних частках у розмірі 13 545,00 грн. В разі несвоєчасного повернення коштів позичальником, нараховується пеня в розмірі 1% від суми заборгованості за кожен день прострочення.

В забезпечення виконання зобов’язання за договором позики грошей, 15 листопада 2013 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 було укладено іпотечний договір, за умовами якого, ОСОБА_4 приймає в іпотеку нерухоме майно, а саме: квартиру АДРЕСА_1, яка належить на праві приватної власності ОСОБА_2 Договір іпотеки посвідчений приватним нотаріусом Павлоградського міського нотаріального округу Дніпропетровської області ОСОБА_5, зареєстрованим в реєстрі за номером № 1330.

21 жовтня 2014 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 було укладено договір про внесення змін та доповнень до договору позики грошей від 15 листопада 2013 року, відповідно до якого строк виконання зобов’язання продовжено до 01 листопада 2015 року. Договір посвідчений приватним нотаріусом Павлоградського міського нотаріального округу Дніпропетровської області ОСОБА_5, зареєстрованим в реєстрі за номером № 1066.

28 жовтня 2015 року ОСОБА_4 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть.

Спадкоємцями після смерті ОСОБА_4 є його дочка ОСОБА_3, яка відмовилася від спадщини, та дружина - ОСОБА_1, що підтверджується копією свідоцтва про народження, та копією свідоцтва про укладення шлюбу.

Спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців), як зазначено у статті 1216 ЦК України.

Стаття 1217 ЦК України встановлює, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Проте, коли позивач, відповідно до вимог законодавства, звернулася до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини за законом після померлого 28 жовтня 2015 року ОСОБА_4, державним нотаріусом Першої Павлоградської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області ОСОБА_6 позивачу було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, а саме у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті її чоловіка ОСОБА_4, померлого 28 жовтня 2015 року, в тому числі і в частині вимог за договорами позики та іпотеки, у зв'язку з тим що договором позики не передбачено питання правонаступництва.

До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст. 1218 ЦК України).

Стаття 1261 ЦК України передбачає, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Оскільки ОСОБА_1 є спадкоємицею першої черги за законом після померлого чоловіка ОСОБА_4, тому до неї перейшло право вимоги за договором позики грошей від 15 листопада 2013 року укладеним між ОСОБА_4 та ОСОБА_2.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідач жодного платежу не зробила.

Таким чином, в частині стягнення боргу в сумі 149 000,00 грн. позов підлягає задоволенню.

Згідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Нараховані позивачем відповідно до умов договору позики грошей сума інфляційних втрат за прострочення виконання зобов’язання складає 45 892,00 грн., три відсотки річних від простроченої суми складає 11 547,50 грн., що підтверджується розрахунком заборгованості зазначеному у позові, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Згідно з ч. 3 ст. 549 ЦК України, пеня є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Оскільки нарахована позивачем заборгованість за пенею в розмірі 543 850,00 грн. значно перевищує розмір збитків, тому вказана вимога підлягає частковому задоволенню, а саме зменшенню до суми заборгованості за основним боргом.

Таким чином, позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, а саме суд вважає за можливе стягнути з ОСОБА_2 на користь позивача суму боргу за договором позики грошей від 15 листопада 2013 року в розмірі 149 000,00 грн.; заборгованість за пенею в розмірі 149 000,00 грн.; суму інфляційних втрат за прострочення виконання зобов’язання в розмірі 45 892,00 грн.; три відсотки річних від простроченої суми в розмірі 11 547,50 грн., а всього стягнути 355 439,50 грн.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до ст. 141 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 89, 141, 259, 263, 264, 265, 274, 279, 280-284 ЦПК України, суд –

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3, про стягнення боргу за договором позики, - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_4, суму боргу за договором позики грошей від 15 листопада 2013 року в розмірі 149 000 (сто сорок дев’ять тисяч) грн. 00 коп.; заборгованість за пенею в розмірі 149 000 (сто сорок дев’ять тисяч) грн. 00 коп.; суму інфляційних втрат за прострочення виконання зобов’язання в розмірі 45 892 (сорок п'ять тисяч вісімсот дев'яносто дві) грн. 00 коп.; три відсотки річних від простроченої суми в розмірі 11 547 (одинадцять тисяч п'ятсот сорок сім) грн. 50 коп., а всього стягнути 355 439 (триста п'ятдесят п'ять тисяч чотириста тридцять девять) грн. 50 коп.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_4, судовий збір в розмірі 3 554 (три тисячі п'ятсот п'ятдесят чотири) грн. 39 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Суддя В.М. Бондаренко