Рішення № 79752987, 07.02.2019, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №1340/5754/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2019 року

м.Львів

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючої судді Крутько О.В.,

за участю секретаря судового засідання Лізогуб В.В.,

представника позивача Хрунь І.Ю.,

представника відповідача Козича В.Л.,

розглянув у відкритому судовому засіданні у місті Львові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СТАТУС МКС» (далі - ТзОВ «СТАТУС МКС, Товариство, позивач) до Головного управління Держпраці у Львівській області (далі - ГУ Держпраці у Львівській області, відповідач) про визнання неправомірними дій, визнання протиправним та скасування наказу, визнання протиправною та скасування постанови, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «СТАТУС МКС» звернулося з позовом у якому просить суд: визнати неправомірними дії Головного управління Держпраці у Львівській області щодо проведення інспекційного відвідування Товариства з обмеженою відповідальністю «СТАТУС МКС» (код ЄДРПОУ 37123114) з 16.10.2017 року по 17.10.2018 року; визнати протиправним та скасувати припис Головного управління Держпраці у Львівській області №ЛВ2207/589/АВ/П від 17.10.2018 року; визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпраці у Львівській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ЛВ2207/589/АВ/ФС від 07.11.2018 року на Товариство з обмеженою відповідальністю «СТАТУС МКС» у розмірі 781 830,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що наведені інспектором в акті перевірки №ЛВ2207/589/АВ від 17.10.2018 року твердження не можуть бути підставою для висновків, що правовідносини між TзОB «СТАТУС МКС» та фізичними особами згідно цивільно-правових договорів не є відносинами цивільно-правового характеру, а має місце підміна трудового договору цивільно-правовими угодами. Вважає, що дії ТзОВ «СТАТУС МКС» щодо укладення даних договорів цивільно-правового характеру не можуть бути розцінені, як фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору, що свідчить про відсутність в діях ТзОВ «СТАТУС МКС» ознак порушення ч.ч.1 і 3 ст.24 КЗпП України. Крім того, зазначає, що особам, вказаним в акті виплачувалась не заробітна плата, а винагорода за виконану роботу, розмір якої визначався на підставі підписаних сторонами актів приймання-передачі робіт за договором, в яких вказано об'єм виконаних робіт та сума виплати. При виплаті винагороди за виконані роботи ТзОВ «СТАТУС МКС» нараховано та сплачено всі визначені законодавством податки та збори, а саме: єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податок з доходів фізичних осіб та військовий збір. Таким чином, доводи відповідача про наявність першої обов'язкової підстави (фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту) є лише припущеннями відповідача, яке ґрунтується на його суб'єктивному тлумаченні умов цивільно-правових договорів, укладених сторонами. Друга обов'язкова підстава (виплата заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків) відсутня.

Ухвалою від 30.11.2018 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання на 10.01.2019 року.

Ухвалою від 30.11.2018 року у задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СТАТУС МКС» до Головного управління Держпраці у Львівській області про визнання неправомірними дій, визнання протиправним та скасування наказу, визнання протиправною та скасування постанови відмовлено.

10.01.2019 року протокольною ухвалою суду закрито підготовче провадження і призначено справу до судового розгляду.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задоволити.

Представник відповідача проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. Зазначає, що за результатами інспекційного відвідування складено акт №ЛВ 2207/589/АВ від 17.10.2018 року, в якому зафіксовано виявлені порушення законодавства про працю, фактичний допуск до роботи семи працівників, з якими було укладено договори цивільно-правового характеру, що містять ознаки трудових договорів, а саме: з ОСОБА_3 (від 10.08.2018 року), ОСОБА_4 (від 21.05.2018 року), ОСОБА_5 (від 20.04.2018 року), ОСОБА_6 (від 10.08.2018 року), ОСОБА_7 (від 24.05.2018 року) про виконання робіт з обслуговування транспортних засобів та механізмів, здійснення перевезень вантажним транспортом, виконання навантажувально-розвантажувальних робіт; з ОСОБА_8 (від 16.05.2018 року) про виконання робіт з навантаження, вивантаження і внутрішньо складського сортування вантажів; з ОСОБА_9 (від 05.06.2018 року) про керування та експлуатацію пульта керування устаткування залізобетонного виробництва, контроль за показанням контрольно-вимірювальних приладів. 01.10.2018 року дані договори із вказаними працівниками було переукладено. Вважає, що праця за договорами про виконання робіт (надання послуг) не була юридично самостійною та спрямованою на одержання конкретного результату, а здійснювалася у межах діяльності всього підприємства з систематичним виконанням трудових функцій, тотожних посадовим обов'язкам штатних працівників позивача та була покликана на досягнення мети господарської діяльності підприємства. Вказані договори, мали ознаки трудового характеру та підпадали під дію законодавства про працю в повному обсязі, в т.ч. і в частині їхнього укладення.

05.02.2019 року представником позивача подано клопотання про долучення до матеріалів справи доказів на обґрунтування позовних вимог, а саме постанови Сихівського районного суду м.Львова від 03.01.2019 року у справі №464/6407/18. Вищевказаною постановою, суд закрив провадження по адміністративній справі про притягнення до адміністративної відповідальності директора Товариства з обмеженою відповідальністю «СТАТУС МКС» ОСОБА_10 за вчинення правопорушення, передбаченого ч.3 ст.41 КУпАП - фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту).

07.02.2019 року представником відповідача подано додаткові пояснення по суті позовних вимог. Зокрема зазначає, що постановою Сихівського районного суду м. Львова вирішено питання про відсутність в діях ОСОБА_10 ознак правопорушення передбаченого ч.3 ст. 41 КУпАП. Вважає, що громадянин ОСОБА_10 не є учасником даної справи. Факт не притягнення останнього до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 41 КУпАП не має вирішального значення при розгляді та вирішенні питання про вчинення ТзОВ «СТАТУС МКС» порушення передбаченого абз. 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП України. Окрім цього, вважає твердження позивача про те, що описане в постанові правопорушення обмежується лише жовтнем 2018 року є безпідставними, оскільки факт вчинення цього порушення, по відношенню до кожного з працівників мав місце з моменту їхнього фактичного допуску до роботи, оформленого договорами цивільно-правового характеру та не обмежується конкретним періодом. Та обставина, що в акті інспекційного відвідування зазначено про діючі, станом на дату проведення інспекційного відвідування договори цивільно-правового характеру, вказує лише на триваючий характер цього порушення (оскільки раніше укладені договори були переукладені 01.10.2018 року) та не є свідченням того, що перевіряючи питання оформлення трудових відносин з працівниками інспектор праці обмежувався лише жовтнем 2018 року.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Пунктом першим розпорядження Кабінету Міністрів України від 05.09.2018 року №649-року «Про заходи, спрямовані на детінізацію відносин у сфері зайнятості населення» доручено Державній службі з питань праці, Державній фіскальній службі, Пенсійному фонду України, Національній поліції, іншим центральним органам виконавчої влади за участю органів місцевого самоврядування провести: починаючи з 5 жовтня 2018 р. в установленому порядку комплексні заходи, спрямовані на детінізацію зайнятості та доходів населення; до 5 жовтня 2018 р. інформаційно-роз'яснювальну кампанію про заплановані заходи та неприпустимість допуску до роботи найманих працівників без оформлення з ними трудових відносин.

На виконання розпорядження Кабінету Міністрів України, Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області листом від 04.10.2018 року № 18677/05-71 надіслало до Головного управління Держпраці у Львівській області інформацію про ризикових суб'єктів господарювання для здійснення інспекційних відвідувань та відвідувань роботодавця. До вказаного листа долучено перелік ризикових суб'єктів господарювання, в тому числі ТзОВ «СТАТУС МКС».

На підставі одержаної інформації Головним управлінням Держпраці у Львівській області видано наказ від 16.10.2018 року № 2421-П та направлення від 16.10.2018 року № 2226, якими передбачено проведення інспекційного відвідування у ТзОВ «СТАТУС МКС» в період з 16.10.2018 року по 17.10.2018 року.

За результатами інспекційного відвідування інспектором праці Панчак Л.Є., складено акт №ЛВ2207/589/АВ від 17.10.2018 року, яким встановлено порушення вимог ч.1 та ч.3 ст.24 КЗпП України, ПКМУ №413, а саме: в ході проведення інспекційного відвідування надано копії діючих (станом на 17.10.2018) договорів ЦПХ укладених Товариством в особі в.о. директора ОСОБА_10, який діє на підставі статуту з наступними виконавцями, які виконували роботи (надавали послуги) згідно предмету договорів:

-виконання робіт з обслуговування транспортних засобів та механізмів, здійснення перевезень вантажним транспортом виконання навантажувально-розвантажувальних робіт з наступними особами: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7. При цьому, у предметі договору не вказано об'єм товару, який підлягає навантаженню, розвантаженню та перевезенню;

-виконання робіт з навантаження, вивантаження і внутрішньоскладського сортування вантажів з: ОСОБА_8. У предметі договору чітко не визначено кількість вантажу, що підлягає навантаженню, вивантаженню та внутрішньоскладському сортуванні.

-керування та експлуатація пульта керування устаткування залізобетонного виробництва, контроль за показанням контрольно-вимірювальних приладів з ОСОБА_9. У предметі договору, зокрема, не визначено кількість послуг, що мають надатися вищевказаним виконавцем по керуванню та експлуатації пульта керування устаткуванням залізобетонного виробництва та контролю за показанням контрольно-вимірювальних приладів.

При огляді штатного розпису Товариства затвердженого в.о. директора Кава В.В. від 29.12.2017 встановлено, що у Товариства використовується праця працівників, в тому числі і на посадах (оператора пульта керування устаткування залізобетонного виробництва, водія автотранспортних засобів, водія навантажувач, вантажника).

Згідно відомостей відображених у таблиці 6 звіту про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, надбавки, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за серпень 2018 року сума винагороди для більшості вище перелічених виконавців за договорами ЦПХ за період серпень 2018 року становить 3 750, 00 грн., що може свідчити про те, що всі виконавці виконали однакову роботу (кількість наданих послуг) з рівноцінною оплатою однієї послуги незалежно від її характеру та складності.

Розділом «Відповідальність сторін» сторони несуть матеріальну відповідальність за невиконання або неналежне виконання покладених на них зобов'язань за чинним законодавством України. Однак, матеріальна відповідальність працівників регулюється главою IX КЗпП "Гарантії при покладенні на працівників матеріальної відповідальності за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації". Така позиція характерна для укладання трудового договору та міститься в п. 6 ст. 134 КЗпП України.

При огляді вищеописаних договорів цивільно-правового характеру виявлено, що зазначені договори ЦПХ укладені (укладались) з виконавцями без кінцевого терміну виконання. Виконавці за даними договорами періодично виконували одну і ту ж роботу (надавали послуги) в інтересах одного і того ж замовника, регулярно отримували винагороду (оплату) у сталому розмірі за різну кількість виконаних робіт (наданих послуг).

Таким чином, предметом укладених Товариством угод є сам процес праці, а не її кінцевий результат. Виконавці систематично виконували певні трудові функції на підприємстві відповідно до визначених посад та у встановлений строк, обсяг виконаної роботи не визначається, а обумовлюється у вигляді професій (вимог, завдань до професій), виконання роботи за професією (посадою), визначеною Національним класифікатором України ДК 003:2010 "Класифікатор професій", затвердженим наказом Держспоживстандарту від 28.07.2010 р. № 327.

В даному випадку надані договори ЦПХ містять ознаки підміни трудового договору цивільно-правовими угодами.

Крім цього, інспектором праці Панчак Л.Є, складено припис №ЛВ2207/589/АВ/П від 17.10.2018 року про усунення порушень законодавства про працю, виявлених під час інспекційного відвідування ТзОВ «СТАТУС МКС».

07.11.2018 року позивачем подано до Головного управління Держпраці у Львівській області пояснення по суті справи про накладення штрафу.

Розглянувши матеріали перевірки, заступник начальника Головного управління Держпраці у Львівській області за результатами розгляду справи склав постанову №ЛВ2207/589/АВ/ФС від 07.11.2018 року, якою за порушення вимог ч.ч.1, 3 ст.24 КЗпП України, ПКМУ №413 та на підставі абзацу 2 частини 2 статті 265 КЗпП України на Товариство накладено штраф у розмірі 781 830,00 грн.

Не погоджуючись із вказаними діями відповідача та вважаючи припис та постанову про накладення штрафу повноваженими посадовими особами протиправними, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає та враховує наступне.

Відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці визначено Кодексом законів про працю України.

Частиною 1 статті 3 Кодексу законів про працю України передбачено, що законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Статтею 4 Кодексу законів про працю України визначено, що законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Відповідно до частини 1 статті 21 Кодексу законів про працю України, трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, повинен дотримуватись правил внутрішнього трудового розпорядку, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Згідно частини 1 статті 23 Кодексу законів про працю України трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи.

Відповідно до частини 1 статті 24 Кодексу законів про працю України трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов'язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров'я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.

Загальне визначення цивільно-правового договору міститься у статті 626 Цивільного кодексу України, згідно частини 1 якої договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 628 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Таким чином, цивільно-правовий договір - це угода між сторонами: громадянином і організацією (підприємством, тощо) на виконання першим певної роботи, предметом якого є надання певного результату праці, але за цього виду договору не виникають трудові відносини, на які поширюється трудове законодавство.

Суд звертає увагу, що основною ознакою, що відрізняє підрядні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату. Тому цивільно-правові договори застосовуються, як правило, для виконання разової конкретної роботи, що спрямована на одержання результатів і у разі досягнення цієї мети, договір вважається виконаним і дія його припиняється.

Підрядник, який працює згідно з цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик.

З огляду на вищенаведене, трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов'язаний виконувати не якусь індивідуально-визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт.

Судом встановлено, що між ТзОВ «СТАТУС МКС» (замовником) та ОСОБА_9 (підрядник) укладено договір цивільно-правового характеру від 05.06.2018 року за умовами якого замовник доручає, а підрядник бере на себе зобов'язання за плату виконати наступні роботи: керування та експлуатація пульта керування устаткування залізобетонного виробництва, контроль за показанням контрольно-вимірювальних приладів. За виконану роботу замовник сплачує підряднику винагороду у розмірі 5 грн. за 1 м.куб. виготовленого бетону. Оплата здійснюється не пізніше 20 числа за попередній місяць.

01.10.2018 року між ТзОВ «СТАТУС МКС» (замовником) та ОСОБА_9 (підрядник) повторно укладено договір цивільно-правового характеру за умовами якого замовник доручає, а підрядник бере на себе зобов'язання за плату виконати наступні роботи: керування та експлуатація пульта керування устаткування залізобетонного виробництва, контроль за показанням контрольно-вимірювальних приладів. За виконану роботу замовник сплачує підряднику винагороду у розмірі 5 грн. за 1 м.куб. виготовленого бетону. Оплата здійснюється не пізніше 20 числа за попередній місяць.

Про виконання договорів між його сторонами складено акти приймання передачі робіт за договором від 30.09.2018 року та договором від 31.08.2018 року.

10.08.2018 року між ТзОВ «СТАТУС МКС» (замовником) та ОСОБА_6 (підрядник) укладено договір цивільно-правового характеру за умовами якого замовник доручає, а підрядник бере на себе зобов'язання за плату виконати наступні роботи: виконання робіт з обслуговування транспортних засобів та механізмів, здійснення перевезень вантажним транспортом, виконання навантажувально-розвантажувальних робіт. За виконану роботу замовник сплачує підряднику винагороду у розмірі 15 грн. за 1 м.куб. перевезеного бетону. Оплата здійснюється не пізніше 20 числа за попередній місяць.

01.10.2018 року між ТзОВ «СТАТУС МКС» (замовником) та ОСОБА_6 (підрядник) повторно укладено договір цивільно-правового характеру за умовами якого замовник доручає, а підрядник бере на себе зобов'язання за плату виконати наступні роботи: виконання робіт з обслуговування транспортних засобів та механізмів, здійснення перевезень вантажним транспортом, виконання навантажувально-розвантажувальних робіт. За виконану роботу замовник сплачує підряднику винагороду у розмірі 15 грн. за 1 м.куб. перевезеного бетону. Оплата здійснюється не пізніше 20 числа за попередній місяць.

Про виконання договорів між його сторонами складено акти приймання передачі робіт за договором від 30.09.2018 року та договором від 31.08.2018 року.

10.08.2018 року між ТзОВ «СТАТУС МКС» (замовником) та ОСОБА_3 (підрядник) укладено договір цивільно-правового характеру за умовами якого замовник доручає, а підрядник бере на себе зобов'язання за плату виконати наступні роботи: виконання робіт з обслуговування транспортних засобів та механізмів, здійснення перевезень вантажним транспортом, виконання навантажувально-розвантажувальних робіт. За виконану роботу замовник сплачує підряднику винагороду у розмірі 15 грн. за 1 м.куб. перевезеного бетону. Оплата здійснюється не пізніше 20 числа за попередній місяць.

01.10.2018 року між ТзОВ «СТАТУС МКС» (замовником) та ОСОБА_3 (підрядник) повторно укладено договір цивільно-правового характеру за умовами якого замовник доручає, а підрядник бере на себе зобов'язання за плату виконати наступні роботи: виконання робіт з обслуговування транспортних засобів та механізмів, здійснення перевезень вантажним транспортом, виконання навантажувально-розвантажувальних робіт. За виконану роботу замовник сплачує підряднику винагороду у розмірі 15 грн. за 1 м.куб. перевезеного бетону. Оплата здійснюється не пізніше 20 числа за попередній місяць.

Про виконання договорів між його сторонами складено акти приймання передачі робіт за договором від 30.09.2018 року та договором від 31.08.2018 року.

20.04.2018 року між ТзОВ «СТАТУС МКС» (замовником) та ОСОБА_5 (підрядник) укладено договір цивільно-правового характеру за умовами якого замовник доручає, а підрядник бере на себе зобов'язання за плату виконати наступні роботи: виконання робіт з обслуговування транспортних засобів та механізмів, здійснення перевезень вантажним транспортом, виконання навантажувально-розвантажувальних робіт. За виконану роботу замовник сплачує підряднику винагороду у розмірі 15 грн. за 1 м.куб. перевезеного бетону. Оплата здійснюється не пізніше 20 числа за попередній місяць.

01.10.2018 року між ТзОВ «СТАТУС МКС» (замовником) та ОСОБА_5 (підрядник) повторно укладено договір цивільно-правового характеру за умовами якого замовник доручає, а підрядник бере на себе зобов'язання за плату виконати наступні роботи: виконання робіт з обслуговування транспортних засобів та механізмів, здійснення перевезень вантажним транспортом, виконання навантажувально-розвантажувальних робіт. За виконану роботу замовник сплачує підряднику винагороду у розмірі 15 грн. за 1 м.куб. перевезеного бетону. Оплата здійснюється не пізніше 20 числа за попередній місяць.

Про виконання договорів між його сторонами складено акти приймання передачі робіт за договором від 30.09.2018 року та договором від 31.08.2018 року.

21.05.2018 року між ТзОВ «СТАТУС МКС» (замовником) та ОСОБА_4 (підрядник) укладено договір цивільно-правового характеру за умовами якого замовник доручає, а підрядник бере на себе зобов'язання за плату виконати наступні роботи: виконання робіт з обслуговування транспортних засобів та механізмів, здійснення перевезень вантажним транспортом, виконання навантажувально-розвантажувальних робіт. За виконану роботу замовник сплачує підряднику винагороду у розмірі 15 грн. за 1 м.куб. перевезеного бетону. Оплата здійснюється не пізніше 20 числа за попередній місяць.

01.10.2018 року між ТзОВ «СТАТУС МКС» (замовником) та ОСОБА_4 (підрядник) повторно укладено договір цивільно-правового характеру за умовами якого замовник доручає, а підрядник бере на себе зобов'язання за плату виконати наступні роботи: виконання робіт з обслуговування транспортних засобів та механізмів, здійснення перевезень вантажним транспортом, виконання навантажувально-розвантажувальних робіт. За виконану роботу замовник сплачує підряднику винагороду у розмірі 15 грн. за 1 м.куб. перевезеного бетону. Оплата здійснюється не пізніше 20 числа за попередній місяць.

Про виконання договорів між його сторонами складено акти приймання передачі робіт за договором від 30.09.2018 року та договором від 31.08.2018 року.

16.05.2018 року між ТзОВ «СТАТУС МКС» (замовником) та ОСОБА_13 (підрядник) укладено договір цивільно-правового характеру за умовами якого замовник доручає, а підрядник бере на себе зобов'язання за плату виконати наступні роботи: виконання робіт з навантаження, вивантаження і внутрішньоскладського сортування вантажів. За виконану роботу замовник сплачує підряднику винагороду у розмірі 100 грн. за розгрузку одного вагону. Оплата здійснюється не пізніше 20 числа за попередній місяць.

01.10.2018 року між ТзОВ «СТАТУС МКС» (замовником) та ОСОБА_13. (підрядник) повторно укладено договір цивільно-правового характеру за умовами якого замовник доручає, а підрядник бере на себе зобов'язання за плату виконати наступні роботи: виконання робіт з навантаження, вивантаження і внутрішньоскладського сортування вантажів. За виконану роботу замовник сплачує підряднику винагороду у розмірі 100 грн. за розгрузку одного вагону. Оплата здійснюється не пізніше 20 числа за попередній місяць.

Про виконання договорів між його сторонами складено акти приймання передачі робіт за договором від 30.09.2018 року та договором від 31.08.2018 року.

24.05.2018 року між ТзОВ «СТАТУС МКС» (замовником) та ОСОБА_7 (підрядник) укладено договір цивільно-правового характеру за умовами якого замовник доручає, а підрядник бере на себе зобов'язання за плату виконати наступні роботи: виконання робіт з обслуговування транспортних засобів та механізмів, здійснення перевезень вантажним транспортом, виконання навантажувально-розвантажувальних робіт. За виконану роботу замовник сплачує підряднику винагороду у розмірі 15 грн. за 1 м.куб. перевезеного бетону. Оплата здійснюється не пізніше 20 числа за попередній місяць.

01.10.2018 року між ТзОВ «СТАТУС МКС» (замовником) та ОСОБА_7 (підрядник) повторно укладено договір цивільно-правового характеру за умовами якого замовник доручає, а підрядник бере на себе зобов'язання за плату виконати наступні роботи: виконання робіт з обслуговування транспортних засобів та механізмів, здійснення перевезень вантажним транспортом, виконання навантажувально-розвантажувальних робіт. За виконану роботу замовник сплачує підряднику винагороду у розмірі 15 грн. за 1 м.куб. перевезеного бетону. Оплата здійснюється не пізніше 20 числа за попередній місяць.

Про виконання договорів між його сторонами складено акти приймання передачі робіт за договором від 30.09.2018 року та договором від 31.08.2018 року.

Факт виконання робіт за договорами підтверджується звітами про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, надбавки, компенсації) застрахованих осіб та суми врахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Як вбачається з вищенаведених цивільно-правових договорів такі укладені на невизначений термін. Оплата за договорами здійснювалася систематично, кожного місяця, що є характерним для виплати заробітної плати.

Самими договорами не визначено конкретного обсягу роботи, який має бути виконаний виконавцем.

Так, п.п 1.2.1 п.1.1. договорів передбачено, що замовник надає підряднику завдання, у якому вказуються детальні вимоги до виконуваних робіт (наданих послуг). Тобто, даним пунктом обумовлено надання завдань, які містять вимоги до самих робіт, а не щодо їхнього кількісного результату (об'єму).

Фактично, укладеними договорами передбачено виконання тієї самої роботи, що здійснюється і найманими працівники ТзОВ «Статус МКС» за посадами вантажника, оператора пульта керування устаткуванням залізобетонного виробництва, водія автотранспортних засобів, водія навантажувача, оскільки предмет вказаних договорів тотожний завданням та обов'язкам передбаченими виробничими інструкціями за цими посадами (а.с.143-148).

Таким чином, предметом цивільно-правових угод про виконання робіт (надання послуг), які укладені суб'єктом господарювання з фізичними особами, є виконання саме трудових функціональних обов'язків у відповідності до обраного позивачем виду господарської діяльності. Праця за цією угодою не є юридично самостійною.

Враховуючи наведені обставини, суд приходить до висновку, що відносини, які виникли згідно договорів цивільно-правового характеру, укладених між ТзОВ «СТАТУС МКС» та ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 мають ознаки трудових правовідносин, до них необхідно застосовувати норми трудового законодавства.

Суд звертає увагу що у листопаді 2018 року із ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 Товариством були укладені трудові договори, що не заперечується позивачем.

Згідно частини 3 статті 24 Кодексу законів про працю України, працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно абз. 2 ч. 2 ст. 265 Кодексу законів про працю України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу у разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Механізм накладення на суб'єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 КЗпП України та частинами другою - сьомою статті 53 Закону України «Про зайнятість населення» визначено постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення» від 17 липня 2013 року № 509 (далі по тексту - Порядок № 509).

Відповідно до п. 2 Порядку № 509, штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками.

Штрафи можуть бути накладені, у тому числі, на підставі акта про виявлення під час перевірки суб'єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу.

Відповідно до п. 3 Порядку № 509, уповноважена посадова особа не пізніше ніж через 10 днів з дати складення акта приймає рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу.

Згідно з п. 8 Порядку № 590, за результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі акта, зазначеного в пункті 3 цього Порядку, приймає відповідне рішення.

Постанова про накладення штрафу складається у двох примірниках за формою, встановленою Мінсоцполітики, один з яких залишається у Держпраці або її територіальному органі, другий - надсилається протягом трьох днів суб'єктові господарювання або роботодавцю, стосовно якого прийнято постанову, або видається його представникові, про що на ньому робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника. У разі надсилання примірника постанови поштою у матеріалах справи робиться відповідна позначка.

Виходячи з системного аналізу норм права, що регулюють спірні правовідносини, суд приходить до висновку про те, що позивачем допущено порушення законодавства про працю, а саме ч.ч.1, 3 ст.24 Кодексу законів про працю України, тому припис про усунення виявлених порушень №ЛВ2207/589/АВ/П від 17.10.2018 року та постанова про накладення штрафу Головним управління Держпраці у Львівській області № ЛВ2207/589/АВ/ФС від 07.11.2018 року у розмірі 781 830 грн. винесені відповідачем правомірно.

Аналогічна правова позиція при вирішенні подібних спорів викладена в постанові Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 820/1432/17.

Що стосується покликань позивача на постанову Сихівського районного суду м.Львова від 03.01.2019 року у справі №464/6407/18, якою закрито провадження по адміністративній справі про притягнення до адміністративної відповідальності директора Товариства з обмеженою відповідальністю «СТАТУС МКС» ОСОБА_10 за вчинення правопорушення, передбаченого ч.3 ст.41 КУпАП - фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.4 ст.78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Передбачене частиною 4 статті 78 КАС України звільнення від доказування не має абсолютного характеру і не може сприйматися судом як неможливість спростування під час судового розгляду обставин, які зазначені в іншому судовому рішенні. Адміністративні суди не повинні сприймати як обов'язкові висновки щодо фактичних обставин справи, наведені у чинних судових рішеннях за інших адміністративних, цивільних чи господарських справ.

Для спростування преюдиційних обставин, передбачених ч. 4 ст.78 КАС України учасник адміністративного процесу, який ці обставини заперечує, повинен подати суду належні та допустимі докази. Ці докази повинні бути оцінені судом, що розглядає справу, у загальному порядку за правилами статті 90 КАС України.

Якщо суд дійде висновку про те, що обставини у справі, що розглядається, є інакшими, ніж установлені під час розгляду іншої адміністративної, цивільної чи господарської справи, то справу належить вирішити відповідно до тих обставин, які встановлені безпосередньо судом, який розглядає справу.

Положеннями ч. 6 ст.78 КАС України визначено, що вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Тобто, вказана норма встановлює межі обов'язковості зазначених різновидів судових рішень для адміністративного суду, що розглядає конкретну адміністративну справу.

Така обов'язковість поширюється лише на те питання, чи мало місце певне діяння та чи вчинене воно особою, щодо якої постановлено відповідний вирок або прийнято постанову.

Отже, обов'язковими для врахування адміністративним судом є факти, наведені у вироку в кримінальній справі чи постанові у справі про адміністративний проступок, щодо часу, місця та об'єктивного характеру відповідного діяння тієї особи, правові наслідки, дій чи бездіяльності якої є предметом розгляду в адміністративній справі.

Правова кваліфікація діяння особи, наведена у вироку в кримінальній справі або постанові про адміністративний проступок (тобто застосування тих чи інших правових норм до відповідної поведінки), не є обов'язковою для адміністративного суду.

Це стосується також і правової кваліфікації, наведеної у чинних рішеннях судів в іншій адміністративній, цивільній або господарській справі.

Відповідно висновки інших судів щодо правомірності чи протиправності дій особи, поведінка якої є предметом розгляду в адміністративній справі, не є обов'язковими для адміністративного суду, який таку справу розглядає.

Висновки та оцінки іншого суду щодо правомірності поведінки особи, її винуватості у вчиненні правопорушення, тощо не позбавляють адміністративний суд, який розглядає по суті справу, предмет якої пов'язаний із відповідними діяннями цієї особи, права надати їм власну оцінку.

Таким чином, суд вважає, що факт не притягнення посадової особи ОСОБА_10 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.41 КУпАП не має вирішального значення при розгляді та вирішенні питання про вчинення ТзОВ «СТАТУС МКС» порушення передбаченого абз.2 ч.2 ст.265 КЗпП України. Надання Сихівським районним судом м. Львова правової оцінки тому факту, що директором ТзОВ «СТАТУС МКС» були дотримані вимоги ч.3 ст. 24 КЗпП України не є обов'язковим для суду при розгляді даної справи і стосуються саме вказаної посадової особи, а не Товариства.

З урахуванням вищезазначеного, суд дійшов висновку, що відповідач у спірних правовідносинах діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Судом не встановлено порушень вимог чинного законодавства суб'єктом владних повноважень.

З огляду на викладене, суд вважає, що відсутні підстави для задоволення позовних вимог. У задоволенні позовних вимог слід відмовити повністю.

Відповідно до ст.139 Кодексу адміністративного судочинства, понесені позивачем судові витрати поверненню не підлягають.

Керуючись ст.ст.14, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Відмовити у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «СТАТУС МКС» до Головного управління Держпраці у Львівській області про визнання неправомірними дій, визнання протиправним та скасування наказу, визнання протиправною та скасування постанови повністю.

Судові витрати відшкодуванню не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення складено у повному обсязі 12.02.2019 року.

Суддя Крутько О.В.