Рішення № 79752572, 23.01.2019, Кодимський районний суд Одеської області

Справа № 505/1748/17

Провадження № 2/503/25/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2019 року Кодимський районний суд Одеської області у складі:

головуючого - судді Сердюк Б.С.,

при секретарі Клемпуш Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кодима у загальному провадженні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії – Одеського обласного управління АТ "Ощадбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" в особі філії – Одеського обласного управління АТ "Ощадбанк" звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позовні вимоги мотивовані тим, що 05.06.2008 року між Відкритим акціонерним товариством "Державний ощадний банк України" в особі філії – Балтського відділення №2822 ВАТ "Ощадбанк" та ОСОБА_2 був укладений договір відновлюваної кредитної лінії №02 відповідно до якого ОСОБА_3 був наданий кредит в розмірі 430000,00 грн. із строком погашення кредиту до 05.06.2018 року та сплатою відсотків у розмірі 19,5 % річних. В забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором, 05.06.2008 року між банком та ОСОБА_4 був укладений договір про іпотеку від 05.06.2008 року, посвідчений приватним нотаріусом Котовського міського округу Одеської області ОСОБА_5 та зареєстрований в реєстрі за №1651 та 136/2008 р. Відповідно до додаткової угоди №1 до кредитного договору №02, кредитний ліміт було збільшено на суму 515000,00 грн. У квітні 2009 року Котовським МРВ УСБУ в Одеській області та прокуратурою Ананьївського району Одеської області були порушені кримінальні справи за ознаками злочинів, передбачених ч.4 ст.190, ч.5 ст.191, ч.2,3 ст.366 КК України відносно ОСОБА_6 та ОСОБА_1, з приводу того, що ОСОБА_6 зловживаючи своїм службовим становищем за попередньою змовою з ОСОБА_1 підробили договір відновлювальної кредитної лінії №02 від 05.06.2008 року, з порушенням діючого законодавства внесли у вказаний договір неправдиві відомості та незаконно заволоділи кредитними коштами в сумі 515000,00 грн., привласнили їх та розпорядилися на власний розсуд, чим спричинили шкоду в особливо великих розмірах. Постановою Котовського міськрайонного суду Одеської області від 27.10.2011 року ОСОБА_1 звільнено від покарання, а кримінальну справу у відношенні нього за ч. 1 ст. 366, ч. 1 ст. 222 КК України припинено на підставі ст. 1 п. "е", ст. 6 Закону України "Про амністію" від 08.07.2011 року. Під час розгляду кримінальної справи ОСОБА_1 свою вину визнав повністю. У зв’язку з неповерненням кредитних коштів, позивач просить стягнути з відповідача загальну заборгованість за кредитом, а саме прострочений основний борг, в розмірі 515000,00 грн.

Представник позивача в судове засідання не з’явився, надав до суду заяву про розгляд справи без його участі, заявлені позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Будучи присутнім в судовому засіданні 24.10.2018 року, представник позивача просив позов задовольнити та стягнути з ОСОБА_1 зазначену в позові суму грошових коштів, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві та у відповіді на відзив, пояснивши, що предметом позову є не стягнення заборгованості за кредитним договором, а відшкодування шкоди завданої внаслідок вчинення злочину.

Відповідач в судове засідання не з’явився, надав заяву про розгляд справи без його участі, в позові просив відмовити.

Будучи присутнім в судовому засіданні 24.10.2018 року відповідач просив в задоволенні позову відмовити, оскільки предметом позову є саме стягнення заборгованості за кредитним договором, а не відшкодування шкоди завданої внаслідок вчинення злочину. Свої доводи обґрунтовує тим, що у відповіді на відзив, позивач вказав, що початок перебігу позовної давності пов'язаний із строком дії кредитного договору, а зважаючи на те, що ОСОБА_1 не являється стороною цього договору, він не повинен відповідати за його невиконання. Також, у випадку, якщо суд дійде висновку про наявність підстав для стягнення коштів, просив застосувати позовну давність.

Враховуючи положення ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

З матеріалів справи вбачається, що 05.06.2008 року між Відкритим акціонерним товариством "Державний ощадний банк України" в особі філії – Балтського відділення №2822 ВАТ "Ощадбанк" та ОСОБА_2 був укладений договір відновлюваної кредитної лінії №02 відповідно до якого ОСОБА_3 було надано кредит в розмірі 430000,00 грн. із строком погашення кредиту до 05.06.2018 року та сплатою відсотків у розмірі 19,5 % річних.

В забезпечення виконання зобов’язань за даним кредитним договором, 05.06.2008 року між Банком та ОСОБА_4 був укладений договір про іпотеку від 05.06.2008 року, посвідчений приватним нотаріусом Котовського міського округу Одеської області ОСОБА_5 та зареєстрований в реєстрі за №1651 та 136/2008 р. відповідно до умов якого Банку було передано в іпотеку нежитлову будівлю у складі кам’яної будівлі пральня, що розташована по вул.8 Березня, №14-е в м. Котовську Одеської області, на земельній ділянці розміром 180 кв.м., згідно з договором резервування (використання) місця розташування об’єкту №261 від 12.11.2007 року, загальною площею 137,3 кв.м.- літера "И".

Відповідно до додаткової угоди №1 від 04 червня 2009 року до кредитного договору №02 від 05 червня 2008 року, кредитний ліміт за договором було збільшено до суми 515000,00 грн.

Постановою Котовського міськрайонного суду Одеської області від 27.10.2011 року ОСОБА_1 було звільнено від покарання, а кримінальну справу у відношенні нього за ч. 1 ст. 366, ч. 1 ст. 222 КК України припинено на підставі ст.1 п. "е", ст. 6 Закону України "Про амністію" від 08.07.2011 року. Під час розгляду кримінальної справи ОСОБА_1 свою вину у вчиненні інкримінованих йому злочинів визнав повністю, зокрема в підробленні вищевказаного договору.

У зв'язку з неповерненням ОСОБА_1 грошових коштів, які були надані за кредитним договором, позивачу були спричинені збитки на суму 515000,00 грн.

Відповідно до ч. 3 ст.12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У відповідності зі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справу в межах заявлених вимог на підставі представлених доказів.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності.

Положеннями ст. 174 ЦПК України встановлено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.

У позовній заяві, позивач вказує, що у зв'язку з вищевикладеними обставинами, порушення умов кредитного договору може спричинити невиконання Банком мети своєї діяльності, а тому просить суд, стягнути з відповідача загальну заборгованість за кредитом, а саме прострочений основний борг, в розмірі 515000,00 грн.

В поданому відзиві на позовну заяву, відповідач просив застосувати позовну давність, посилаючись на те, що за результатами розгляду кримінальної справи, позивачу було відомо про факт підробки кредитного договору, а тому він мав можливість пред'явити позов в межах трирічного строку позовної давності, який на момент звернення до суду з позовом закінчився.

Позивач у відповіді на відзив зазначив, зокрема, що не погоджується з твердженням відповідача щодо закінчення строку позовної давності, обґрунтовуючи свої доводи тим, що строк кредитного договору, який був встановлений сторонами в договорі закінчується 05 червня 2018 року, а тому строк позовної давності для звернення до суду з цивільним позовом встановлений до 05.06.2021 року.

Проаналізувавши подані сторонами заяви по суті справи, суд приходить до висновку, що предметом даного позову є стягнення заборгованості саме за кредитним договором, а не шкоди заподіяної внаслідок вчинення злочину, що випливає зокрема з твердження позивача про відсутність підстав для застосування позовної давності, оскільки строк виконання зобов'язання був встановлений сторонами договору.

Пунктом 4 ч. 5 ст. 12 ЦПК України визначено обов'язок суду по сприянню учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Цивільним процесуальним кодексом України, який не включає в себе роз'яснення норм матеріального права, оскільки сторона є вільною у виборі як предмета так і підстав позову, а також несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій (ч.4 ст.12 ЦПК України).

Враховуючи, що ОСОБА_1 не являється стороною договору, суд приходить до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити, що не позбавляє позивача звернутися до суду з таким самим позовом, змінивши його предмет або підстави.

Оскільки суд не знаходить підстав для задоволення даного позову, позовна давність також не підлягає застосуванню.

Керуючись ст.ст. 258, 259, 264, 265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

В задоволенні позову Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії – Одеського обласного управління АТ "Ощадбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Одеського апеляційного суду, через Кодимський районний суд Одеської області, протягом тридцяти днів з дня складення судового рішення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення.

Суддя Б.С. Сердюк