Рішення № 79751179, 14.09.2018, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2018 року Справа № 804/3102/18 Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Кадникова Г.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

27 квітня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом про:

- визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 20.11.2017р. №0017831304, яким було збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на доходи фізичних осіб» у сумі 233 792,80 грн.;

- визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 20.11.2017 р. №0017821304, яким було збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «військовий збір» у сумі 19 482,74 грн.;

- визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 20.11.2017 р. №0017841304, яким застосовані штрафні (фінансові) санкції (штраф) у сумі 170,00 грн. за платежем «податок на доходи фізичних осіб».

Ухвалою суду від 05.05.2018 року позовну заяву було залишено без руху на підставі ст.169 КАС України, зі встановленням строків для усунення виявлених недоліків.

16.07.2018 року Дніпропетровським адміністративним окружним судом було відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання, за наявними у справі матеріалами.

В обґрунтування своїх вимог позивачем зазначено, що Головним управлінням Державної фіскальної служби України у Дніпропетровській області було направлено Акт документальної позапланової невиїзної перевірки від 06.10.2017 р. №14933/04-36-13-04/НОМЕР_1.

Таким чином, Головним управлінням Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області на підставі пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, ст. 79 Податкового кодексу України, відповідно до наказу від 14.09.2017 р. № 5005-п, виданого ОСОБА_2, було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати належних сум податків до бюджету громадянином ОСОБА_1 за період з 01.01.2015 року по 31.12.2015 року.

З Акту перевірки випливає, щопід час проведення перевірки встановлено порушення пункту 176.1 статті 176 Податкового кодексу України внаслідок неподання податкової декларації про майновий стан і доходи за 2016 рік, абз. «д» п.п.164.2.17 п.164.2 ст.164 ПКУ у зв'язку з отриманням додаткового блага у вигляді суми анульованої (прощеної) заборгованості за кредитом у результаті чого донараховано податок на доходи фізичних осіб за 2016 рік в розмірі 233 792,80 грн., п.16 з прим.1 підрозділу 10 розділу ХХ ПКУ у зв'язку з отриманням додаткового блага у вигляді суми анульованої (прощеної) заборгованості за кредитом у результаті чого донараховано військовий збір за 2016 рік в розмірі 19 482,74 грн.

На підставі Акту перевірки Головним управлінням Державної фіскальної служби в Дніпропетровській області було прийнято податкові повідомлення-рішення №0017821304 від 20.11.2017,яким визначено податкові зобов'язання зі сплати військового збору у сумі 19 482,74грн., №0017831304 від 20.11.2017 року, яким визначено податкові зобов'язання зі сплати податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування у сумі 233 792,80 грн., №0017841304 від 20.11.2017 року, яким визначено податкові зобов'язання зі сплати податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, а саме сума штрафних (фінансових) санкцій у сумі 170, 00 грн.

29.12.2017 року Позивач направив скаргу до ДФС України. 27.03.2018 року ОСОБА_1 отримав від ДФС України рішення про результати розгляду скарги від 19.03.2018 року №3730/Б190-99-11-02-01-14, згідно з яким податкове повідомлення-рішення від 20.11.2017 року №0017831304, податкове повідомлення-рішення від 20.11.2017 року №0017821302 та податкове повідомлення-рішення від 20.11.2017 року №0017841304 залишені без змін, а скарга без задоволення.

Позивач зазначає, що мав кредитні взаємовідносини з ПАТ «Райффайзен Банк Аваль».

Позивач зазначає, що 17 вересня 2008 року між ним та ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» було укладено кредитний договір №014/3181/152919/82, строк повернення якого було визначено до 18.09.2018 року. З метою забезпечення виконання кредитного договору було укладено договір іпотеки №16425/3181/305653 від 17.09.2008 року.

У зв'язку із невиконанням зобов'язань за кредитним договором №014/3181/152919/82 від 17.09.2008 року ПАТ «Райффайзер Банк Аваль» звернувся до Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська з позовом до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок заборгованості у розмірі 41 830 доларів США 69 центів - непогашена сума кредиту, 22 623 долари США 04 центи - несплачені проценти, о по курсу НБУ станом на 12.11.2012 року (1 дол. США = 7, 9930 грн.): заборгованість за тілом кредиту в сумі 334 352 грн.71 коп, заборгованість за відсотками в сумі 180 825 грн.96 коп.

Рішенням Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська від 19 квітня 2013 року по справі №200/1102/13-ц позовні вимоги ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» задоволені частково, вирішено звернути стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №014/3181/152919/82 від 17 вересня 2008 року в розмірі заборгованість за тілом кредиту в сумі 334 352,71 грн., заборгованість за відсотками у сумі 180 825,96 грн.

У червні 2016 року на підставі спільної домовленості та на виконання рішення ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», з урахуванням суми боргу, що встановлена рішенням Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська по справі №200/1102/13-ц - ОСОБА_1 12.07.2016 року здійснив оплату заборгованості у розмірі 372 781,40 грн та сплатив на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» понесені останнім судові витрати у розмірі 3 441 грн, таким чином повністю погасивши суму основного боргу.

19.07.2016 року між ОСОБА_1 та ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» було укладено договір про припинення зобов'язань за кредитним договором №014/3181/152919/82 від 17 вересня 2008 року.

Позивач зазначав, що ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» відповідно до Договору про припинення зобов'язань за кредитним договором №014/3181/152919/82 від 17 вересня 2008 року мав провести прощення (анулювання) заборгованості ОСОБА_1 виходячи із розміру суми боргу, що була визначена рішенням Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська від 19.04.2013 року по справі №200/1102/13-ц зменшеної на суму проведеної оплати ОСОБА_1 добровільної оплати.

З урахуванням рішення Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська від 19.04.2013 року по справі №200/1102/13-ц, яким було змінено валюту у зобов'язанні, сума заборгованості за тілом кредиту у розмірі 41 830,69 дол. США визначена за офіційним курсом Національного банку України станом на 10.07.2016 становила 1 039 768,10 грн.

Таким чином, Позивач зазначає, що сума різниці між основною сумою боргу за кредитом, визначена за офіційним курсом Національного банку України станом на 01 січня 2014 року становить 705 415, 39 грн.

Позивач зазначає, що суми, вказані ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» як суми додаткового блага платника податку ОСОБА_1 отримані останнім за наслідками проведення процедури прощення (анулювання) не відповідають дійсності, безпідставно збільшені на суму курсової різниці з метою отримання ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» податкових пільг.

Позивач посилається на те, що ним у 2016 році не було отримано в розумінні ПКУ будь-які податкові блага, за якими б виник обов'язок у останнього зі сплати податку на прибуток фізичних осіб та з оплати військового збору згідно з вимогами Податкового кодексу України.

Відповідач позов не визнав, подав до суду відзив на адміністративний позов, в якому зазначив, що відповідно до наявної податкової інформації позивачем ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби України в Дніпропетровській області податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2016 рік не подано.

Ураховуючи положення ст.ст.12, 257, 258, 261, 262 КАС України, суд розглянув адміністративну справу одноособово в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання, за наявними у справі матеріалами.

Суд, дослідивши та оцінивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, в їх сукупності, проаналізувавши норми діючого законодавства, прийшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що 17.09.2008р. між фізичною особою ОСОБА_1 та ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" було укладенодоговір№014/3181/152919/82, за яким останнім надано позивачу кредит у доларах США.

19липня 2016р., припинено зобов'язання, визначене кредитним договором, і за рішенням кредитора позивачу прощено (анульовано) борг у сумі1 039,768,10 грн. у зв'язку зі зміною валюти у зобов'язанні.

Спірним питанням у даній справі є те, чи включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника суми отриманого ним в якості додаткового блага, зокрема, суми анульованого тіла кредиту в розмірі 1'039'768,10 грн.

Відомостями з інформаційного фонду Державного реєстру фізичних осіб ДФС України про суми виплачених доходів та утриманих податків підтверджено, що позивачем отримано дохід за ознакою доходу "126"- додаткове благо в сумі 1'039'768,10грн.

Посадовими особами відповідача проведено позапланову невиїзну перевірку з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати до бюджету податку на доходи фізичних осіб та військового збору за період з 01.01.2016 року по 31.12.2016 року, за наслідками якої складено Акт від06.10. 2017р. №14933/04-36-13-04/НОМЕР_1.

На підставі акту перевірки було прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 20.11.2017р. №0017831304 за платежем ПДФО на загальну суму 233 792, 80 грн.; №0017821304 за платежем військовий збір на загальну суму 19'482,74грн.; №0017841304 на загальну суму 170грн.

Порядок оподаткування додаткового блага податком з доходів фізичних осіб (надалі - ПДФО) та військовим збором (надалі - ВЗ), внаслідок прощення кредитором основної суми боргу (кредиту) за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, врегульовано нормами Податкового кодексу України.

Відповідно до пп. «д» пп. 164.2.17 пп. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України (далі - ПКУ) до загального місячного (річного) оподаткованого доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 25% однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), установленої на 1 січня звітного податкового року.

При цьому під додатковим благом необхідно розуміти кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV ПКУ) (пп. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 ПКУ).

Відповідно до пп. 14.1.56 п. 14.1 ст. 14 ПКУ доходи - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Статтею 165 ПКУ визначено перелік доходів, що не включається до розрахунку загального місячного (річного) оподаткованого доходу. Так, відповідно до пп.165.1.55 п.165.1 цієї статті визначено, що до загального місячного (річного) оподаткованого доходу окрім, основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним із процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності у сумі, що не перевищує 25 відсотків однієї МЗП ( у розрахунку на рік), встановленої на перше січня звітного податкового року, відноситься сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені), прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності.

Отже, в разі прощення кредитором боргу відсотки, штрафні санкції та пеня нараховані на тіло такого боргу не включаються до розрахунку загального місячного (річного) оподаткованого доходу, відповідно і не оподатковується.

В даному випадку позивачеві прощено суму різниці між основною сумою боргу за кредитом, визначеною за офіційним курсом Національного банку України на дату зміни валюти зобов'язання за кредитом у гривню та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом Національного банку України станом на 01.01.2014 року, що становить 705 415,39 грн.

При цьому суд враховує, що прощення основної суми боргу (кредиту) здійснено до закінчення строку позовної давності зважаючи на таке.

Відповідно до ст. 605 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється внаслідок звільнення (прощення боргу) кредитором боржника від його обов'язків, якщо це не порушує прав третіх осіб щодо майна кредитора.

Відносини, що виникли між банком та його клієнтом з питань надання кредиту є цивільно-правовими відносинами, які регулюються актами цивільного законодавства України.

Згідно ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч. 5 с. 265 ЦК України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

В даній справі, згідно з інформацією банку кредитний договір між позивачем по данійсправі та банківськоюустановоюзакритий19.07.2016р., а, отже початок відрахування строку позовної давності має здійснюватись з 19.07.2016р. та до 19.07.2019р.

Отже, прощення (анулювання) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, здійснено в межах строку, який надає право на пред'явлення вимог до дебіторів (позивач по справі).

В іншому випадку втрачається сенс прощення боргу, оскільки останній не може бути прощений після спливу строків позовної давності, а також стягнутий в судовому порядку.

Щодо визначення податкового зобов'язання за платежем ВЗ суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 161 підрозділу 10 Перехідних положень ПКУ об'єктом оподаткування військовим збором є доходи, визначені ст.163 цього кодексу, зокрема загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід, до якого, в свою чергу, включається дохід у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним із процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Таким чином, такий дохід оподатковується ВЗ за ставкою 1,5%.

Зважаючи на те, що суд дійшов висновку про правомірність нарахування ПДФО, сума доходу отримана позивачем підлягає обкладенню ВЗ (1 039 768,10 - 689,00 =1 039 079,10 грн./ 1 039 079,10 х 1,5% = 15 586,19 грн.), а тому податковеповідомлення-рішеннявід20.11.20017р. №0017821304 за платежем ВЗ на загальну суму 19 482, 74 грн. (враховуючи суму штрафних санкцій) є правомірним.

Щодо застосування штрафної санкції в розмірі 170 грн. на підставі податкового повідомлення-рішення №0017841304від20.11.2017р. суд зазначає наступне.

У позивача, який отримавши повідомлення банку про боргу за кредитним договором №014/3181/152919/82 від 17.09.2008 року в розмірі 1'039'768,10грн. виник обов'язок (пп. «д» пп. 164.2.17 пп. 164.2 ст. 164 ПКУ - боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації.) задекларувати зобов'язання щодо сплати ПДФО.

Згідно п. 49.2. ст.49 ПК України платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об'єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є.

Відповідно до п.п. 47.1.2. п. 47.1. ст. 47 ПКУ відповідальність за неподання, порушення порядку заповнення документів податкової звітності, порушення строків їх подання контролюючим органам, недостовірність інформації, наведеної у зазначених документах, несуть фізичні особи - платники податків та їх законні чи уповноважені представники у випадках, передбачених законом.

Згідно п. 120.1. ст. 120 ПКУ неподання (крім випадків, якщо податкова декларація не подається відповідно до пункту 49.2 статті 49 цього Кодексу) або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати і сплачувати податки та збори, податкових декларацій (розрахунків), а також іншої звітності, обов'язок подання якої до контролюючих органів передбачено цим Кодексом тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Позивачем у справі не задекларовано дохід за 2016р. у вигляді додаткового блага - основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого), кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним із процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, а тому застосування штрафної санкції на підставі податкового повідомлення-рішення №0017841304від20.11.2017р. є правомірним.

Враховуючи вищевикладене, суд не знаходить підстав для задоволення позову.

Відповідно до підпункту 14.1.47 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).

Відповідно до підпункту "д" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податків включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року.

Кредитор зобов'язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов'язаний виконати всі обов'язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом.

Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» є податковим агентом відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Згідно з ст.67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до підпункту «б» пункту 176.2 Податкового кодексу України, особи, яківідповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані: подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування. Форма податкового розрахунку затверджена Наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 року №4 «Про затвердження форми Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку»

Згідно з п.п. 14.1.180. п.14.1. ст.14 Податкового кодексу України податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IVцього Кодексу.

Отже, зі змісту позовної заяви вбачається незгода позивача з діями банку щодо визначення прощеної на підставі Договору (а.с.24) як додаткового блага.

Таким чином, вимоги позивача повинні бути звернуті до банку, а Головне управління ДФС України у Дніпропетровській області діяло в межах наданих законом повноважень на підставі задекларованої банком інформації.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.139, 246, 382, 255, 292-297, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ВИРІШИВ:

В задоволені адміністративного позову ОСОБА_1 (код НОМЕР_1, АДРЕСА_1) до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (код 39394856, вул. Сімферопольська, 17-а, м. Дніпро, Дніпропетровська область, 49600) про скасування податкових повідомлень-рішень №0017831304, №0017821304 та №0017841304 від 20.11.2017 року - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Г. В.Кадникова