Рішення № 79750490, 25.05.2018, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2018 року Справа №804/1463/18 Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Кадникова Г.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області (далі - ГУ ДФС у Дніпропетровській області, відповідач) від 06.07.2017р. №764-13, яким визначено ОСОБА_1 суму податкового зобов'язання за платежем: Транспортний податок з фізичних осіб у сумі 25000грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що вважає податкове повідомлення-рішення контролюючого органу протиправним та таким, що підлягає скасуванню, у зв'язку з тим, що ринкова вартість належного позивачу транспортного засобу є меншою, ніж визначена визначена пп.267.2.1 п.267.2 ст.267 Податкового кодексу України. Позивач вказує, що належний йому автомобіль автомобіль AUDI A804.07.2016 року, потрапив у дорожньо-транспортну пригоду, в результаті чого отримав численні механічні пошкодження: капоту, обох крил, фар, бамперу, радіатору, внутрішні пошкодження, тощо. У зв'язку з пошкодженням у ДТП вартість даного транспортного засобу значно зменшилась. Відтак вважає, що його автомобіль не є об'єктом оподаткування транспортним податком.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.03.2018р. позовну заяву залишено без руху на підставі ст.169 КАС України, зі встановленням строку для усунення виявлених недоліків, яка набрала законної сили 03.03.2018р.

Позивачем усунуті виявлені недоліки позовної заяви шляхом надання відповідних документів.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.04.2018р. відкрито провадження по справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання.

17.05.2018р. відповідач, заперечуючи проти позову, надав відзив на позов, який долучений до матеріалів справи.

В обґрунтування своїх заперечень проти позову відповідач вказав, що середньоринкова вартість легкових автомобілів визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику економічного, соціального розвитку і торгівлі, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, станом на 1 січня податкового (звітного) року виходячи з марки, моделі, року випуску, об'єму циліндрів двигуна, типу пального. Середньоринкова вартість автомобіля, який належить позивачу на праві власності станом на 17.05.2018р. складає 1364811, 00 грн. та перевищує 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01.01.2017 року. Вказаний автомобіль зазначений у переліку легкових автомобілів, які підлягають оподаткуванню транспортним податком до 1 року включно.

Враховуючи положення ч.3 та ч.4 ст.257, ст.258, ст.261, ст.262 КАС України, суд розглянув цю адміністративну справу одноособово в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання, за наявними у справі матеріалами.

Суд, дослідивши та оцінивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, в їх сукупності, проаналізувавши норми діючого законодавства, прийшов до наступних висновків.

ОСОБА_1 з 18.11.2015р.є власником транспортного засобу AUDI A8, легковий седан-В, білого кольору, об'єм двигуна 2967 куб.см, номер шасі НОМЕР_2, 2014 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_3, що підтверджується відповідним свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 (а.с.12).

Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області06.07.2018 сформовано фізичній особі ОСОБА_1 податкове повідомлення-рішення №764-13, яким визначено суму грошового зобов'язання з транспортного податку з фізичних осіб за 2017 рік в сумі 25000,00 грн. (а.с. 8).

Позивач, не погоджуючись з вищезазначеним податковим повідомленням-рішенням, звернулась до суду за захистом своїх прав.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

01.01.2015 року набрав чинності Закон України № 71-УІІІ від 28.12.2014 року «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», яким згідно зі статтею 267 Податкового кодексу України (далі - ПК України) було введено новий транспортний податок.

При цьому, з 01.01.2017 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2017 році» №1791-VIII, яким було внесено зміни до ПК України, у зв'язку з чим пп.267.2.1 п.267.1 ст.267 ПК України викладено в новій редакції.

Так, з 01.01.2017 року п.п.267.2.1 п.267.1 ст.267 ПК України встановлено, що об'єктом оподаткування транспортним податком є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Отже, щоб автомобіль підпадав під ознаки об'єкта оподаткування транспортним податком його середньоринкова вартість повинна складати: 375x3200 грн. = 1 200 000 грн.

Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику економічного, соціального розвитку і торгівлі, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, станом на 1 січня податкового звітного) року виходячи з марки, моделі, року випуску, об'єму циліндрів двигуна, типу пального».

Відповідно до пп.267.1.1 п.267.1 ст.267 ПК України платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що є об'єктами оподаткування.

Згідно з п.267.4 ст.267 ПК України ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25000,00 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування.

Як зазначено в пункті 267.6 цієї ж статті ст.267 Податкового кодексу України, саме на контролюючий орган за місцем реєстрації платника, покладено повноваження щодо обчислення суми такого податку шляхом надсилання (вручення) платнику податку відповідного податкового повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку та відповідні платіжні реквізити.

04.07.2016 року автомобіль AUDI А8, ЯКИЙ належить позивачу, потрапив в дорожньо-транспортну пригоду, в результаті, якої він отримав численні механічні пошкодження: капоту, обох крил, фар, бамперу, радіатору, внутрішні пошкодження, тощо (а.с.13-20).

Для визначення вартості пошкодженого автомобіля страховою компанією «Арсенал Страхування», де був застрахований автомобіль, був використаний портал АВТОонлайн, відповідно до даних якого найвища вартість транспортного засобу позивача після ДТП складає 848 480 грн., що значено менше ніж 1200000,00 грн. (а.с.21).

Тобто на момент винесення податкового повідомлення-рішення № 764-13 від06.07.2017 року, вартість автомобіля не перевищувала 375 розмірів мінімальної заробітної плати.

Однак, відповідач в порушення вимог п.267.2.1 ст.267 ПК України при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення - рішення не встановив, що автомобіль позивача не є об'єктом оподаткування транспортним податком, з огляду на обставини, які відбулися з автомобілем та знизили його вартість.

Також суд враховує, що вказаний факт пошкодження автомобіля та зменшення його вартості було встановлено судом при розгляді аналогічної справи щодо скасування податкового-повідомлення рішення у 2016 році.

Так постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від05.10.2017року у справі № 804/185/17 встановлено, що 04.07.2016 року автомобіль AUDI А8, що належить позивачу, потрапив у дорожньо-транспортну пригоду, в результаті чого отримав численні механічні пошкодження: капоту, обох крил, фар, бамперу, радіатору, внутрішні пошкодження, тощо. Для визначення вартості пошкодженого автомобіля страховою компанією «Арсенал Страхування», де був застрахований автомобіль, був використаний портал АВТОонлайн, відповідно до даних якого найвища вартість транспортного засобу позивача після ДТП складає 848 480 грн., що значено менше, ніж 1 033 500 грн. Викладені обставини свідчать про те, що станом на момент прийняття податкового повідомлення-рішення транспортний засіб позивача не підпадав під оподаткування з огляду на вимоги статті 267 Податкового кодексу України.

На сьогоднішній день дана постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набрала законної.

Відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Також судом враховано той факт, що відповідач посилається на те, що розрахунок вартості транспортного засобу був здійснений з урахуванням офіційного сайту Міністерства економічного розвитку і торгівлі України та надано суду розрахунок вартості транспортного засобу позивача з офіційного веб-сайту Мінекономрозвитку станом на 17.05.2018 року (а.с.35).

При цьому, відповідачем не надано суду розрахунку середньоринкової вартості автомобіля позивача станом на 1 січня 2017 року та доказів наявності у нього такого розрахунку на момент прийняття оскаржуваного повідомлення-рішення, що є необхідним для встановлення належності цього автомобіля до об'єкту оподаткування,згідно з п.п.267.2.1 пункту267.2 статті267 ПК України.

У пункті 110 рішення Європейського Суду з прав людини від 23 липня 2002 року у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та «Вуліч проти Швеції» суд визначив, що «…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління».

Таким чином, враховуючи викладене, з урахуванням приписів ст. 267 Податкового кодексу України суд дійшов висновку, що належний позивачу транспортний засіб не є об'єктом оподаткування транспортним податком у 2017 році, а відтак у контролюючого органу були відсутні правові підстави для винесення податкового повідомлення-рішення від 06.07.2017р. №764-13та визначення позивачу грошового зобов'язання за платежем: «транспортний податок з фізичних осіб за 2018 рік» в сумі 25000,00 грн.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Згідно з ч.2ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначеніКонституцієюта законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.1ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78 цього Кодексу, а суд згідно зіст.90 цього Кодексу, оцінюєдокази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до ч.2ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням принципу змагальності, диспозитивності та офіційного з'ясування всіх обставин у справі (ст.9 КАС України), положення Кодексу адміністративного судочинства України передбачають не лише обов'язок суб'єкта владних повноважень (відповідача у справі) щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності (ч.2ст.77 КАС України), але й обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (ч.1ст.77 КАС України).

Відповідно до п.2 ч.2 та ч.3ст.245 КАС України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування правомірності прийняття податкового повідомлення-рішення від 06.07.2017р. №764-13та визначення позивачу грошового зобов'язання за платежем: транспортний податок з фізичних осіб за 2017 рік в сумі 25000,00 грн., тому суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають до задоволення.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З приводу розподілу судових витрат суд зазначає, що на підставі ч.1 ст.139 КАС України, з урахуванням задоволення позовних вимог у повному обсязі, стягненню з ГУ ДФС у Дніпропетровській за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 підлягають судові витрати у розмірі 704,80грн., сплата яких підтверджується квитанцією №8923 від 26.02.2018р.

Керуючись ст.ст.90, 139, 241-246, 255, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області від 06.07.2017р. №764-13, яким визначено ОСОБА_1 суму податкового зобов'язання за платежем «транспортний податок з фізичних осіб» у сумі 25000 грн.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області (49005, місто Дніпро, вулиця Сімферопольська, 17-А, код ЄДРПОУ 39394856) судові витрати у розмірі 704грн.80коп. (сімсот чотири гривні вісімдесят копійок).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства Українита може бути оскаржене встроки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Г. В.Кадникова