Рішення № 79750359, 18.01.2019, Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОСОБА_1

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 210/5196/16-ц

Провадження № 2/210/98/19

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

"18" січня 2019 р.

Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого-судді: Вікторович Н.Ю.,

за участю секретаря судового засідання: Реви К.В.,

представника відповідача: ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, цивільну справу за уточненим позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, треті особи, - приватний нотаріус Криворізького міського нотаріального округу Дніпропетровської області, - ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання недійсним змішаного договору з елементами позики та іпотеки, -

В С Т А Н О В И В:

21 листопада 2016 року позивач ОСОБА_3 звернулася до суду із вищевказаним позовом до ОСОБА_4, треті особи, - приватний нотаріус Криворізького міського нотаріального округу Дніпропетровської області, - ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання недійсним змішаного договору з елементами позики та іпотеки, котрий в подальшому 18 квітня 2017 року було уточнено, та вмотивовано тим, що вона є власником квартири №65, що розташована в будинку №56 по вулиці Героїв АТО в Металургійному районі міста Кривого Рогу Дніпропетровської області. Зазначена квартира належить їй на праві особистої приватної власності, згідно свідоцтва про право власності виданого виконавчим комітетом Дзержинської районної у місті ради, згідно рішення №612 від 21 листопада 2012 року, зареєстрованого в КП ДОР «Криворізьке БТІ» від 09 грудня 2002 року за №38501256, згідно витягу про державну реєстрацію прав №36623741 від 09 грудня 2012 року. Починаючи з 2012 року, вона почала тяжко хворіти. Звернувшись у медичні заклади м. Кривого Рогу їй був встановлений діагноз, - кіста лівого придатка, у зв’язку з чим було необхідно проведення медичного оперативного втручання. Для лікування та реабілітації їй потрібні були значні матеріальні витрати. На лікування та придбання медичних препаратів та ліків вона витрачала грошові кошти, які отримувала з пенсії та гроші, які надавали її діти. В подальшому матеріальні витрати на її лікування у зв'язку з похилістю віку значно збільшувалися. Через те, що вона є пенсіонером, особою похилого віку та малозабезпеченою людиною, грошових коштів на лікування їй не вистачало. У зв’язку з цим, вона вирішила отримати банківський кредит під заставу належної їй квартири №65, що розташована в будинку №56 по вулиці Героїв АТО в Металургійному районі міста Кривого Рогу Дніпропетровської області, з метою отримання грошових коштів на своє лікування. Однак, звернувшись в декілька банківських установ міста ОСОБА_1, в отриманні кредиту їй було відмовлено на підставі того, що вона є пенсіонером та людиною похилого віку. В подальшому, у лютому 2016 року, через своїх знайомих, вона познайомилась зі ОСОБА_4, яка надавала у борг грошові кошти під заставу нерухомого майна. 08 лютого 2016 року, їй зателефонувала ОСОБА_4 та запропонувала зустрітися неподалік від нотаріальної контори, яка розташована по вулиці Олександра Поля в Центрально-міському районі міста Кривого Рогу Дніпропетровської області. Через деякий час вона прибула на місце, вказане ОСОБА_4, де зустрілись з останньою. На місці ОСОБА_4 категорично заявила, що буде оформляти договір позики та іпотеки у знайомого їй нотаріуса. В подальшому, в цей же день, 08 лютого 2016 року, вони разом оглянули належну їй квартиру. Після огляду ОСОБА_7, повідомила їй, що зможе надати їй у борг грошові кошти у сумі 141468,60 гривень, строком на один рік. В цей же день 08 лютого 2016 року, вони прослідували до нотаріальної контори, яка розташована по вул. Олександра Поля, 14/10 в Центрально-міському районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, де вона передала ОСОБА_7 всі необхідні оригінали документів на належну їй квартиру для подальшого оформлення договору позики та іпотеки. Через деякий час ОСОБА_7 вийшла з приміщення зазначеної нотаріальної контори, та повідомила їй, що необхідно підписати договір позики та іпотеки. Знаходячись в приміщенні нотаріальної контори, раніш невідома їй жінка, яка представилася помічником нотаріуса надала їм декілька документів для підпису, які були викладені на блакитному аркуші формату А-4, при цьому пояснила та завірила її, що ці документи є договором позики та іпотеки. Після підписання документів ця жінка надала їм журнал, де вона також розписались. На місці ОСОБА_7 передала їй грошові кошти у сумі 5460,00 доларів США, що дорівнює 141468,60 гривень. Через деякий час, ОСОБА_7 вийшла з приміщення нотаріальної контори та повідомила, що документи, - договір позики та іпотеки, і правовстановлюючі документи на належну їй квартиру будуть знаходитися в неї до повного погашення боргу. В цей же день, за домовленістю зі ОСОБА_7, грошові кошти, які вона отримала від останньої, передала у борг її раніш знайомому ОСОБА_6, строком на 12 місяців, про що останній написав власноручно розписку. До теперішнього часу ОСОБА_6, грошові кошти отримані від неї у борг не повернув. Крім того останній уникає зустрічей зі нею та не відповідає на телефонні дзвінки. Через декілька днів, вона в приміщенні зазначеної нотаріальної контори, отримала завірену копію змішаного договору з елементами позики та іпотеки, укладеного нею 08 лютого 2016 року, який зареєстровано в реєстрі приватного нотаріуса Криворізького міського нотаріального округу ОСОБА_5, за №446. Ознайомившись з умовами зазначеного вище договору, вона зрозуміла, що ОСОБА_7, ввела її в оману, так як договір було укладено зовсім на інший термін, до 08 березня 2016 року, а не до 08 березня 2017 року та на інших умовах. В цей же день вона по телефону звернулась до ОСОБА_7 та попросила останню, звернутись до нотаріальної контори, з метою продовження терміну укладеного між ними договору, на раніш умовлений між ними строк. В ході розмови ОСОБА_7 повідомила, що продовжувати термін дії змішаного договору з елементами позики та іпотеки, вона не буде та грошові кошти отримані нею у борг потрібно повернути у той строк, який вказано в договорі. В подальшому, вона отримала від ОСОБА_7, лист-вимогу про усунення порушень №1003/02-24 від 27 вересня 2016 року, проте що їй необхідно повернутий їй грошові кошти у сумі 268790,70 гривень, з яких 141468,60 гривень є сума боргу, 127322,10 гривні, є сума пені.

Враховуючи викладене, позивач просить суд винести рішення, котрим визнати недійсним змішаний договір з елементами позики та іпотеки, укладений 08 лютого 2016 року між нею та ОСОБА_4, який зареєстровано приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу ОСОБА_5 за номером в реєстрі 446, та стягнути зі ОСОБА_7 на її користь судові витрати по справі.

15 грудня 2017 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» №2147-VIII від 03 жовтня 2017 року, котрим ЦПК України викладено в новій редакції.

Згідно пп.9 п.1 Розділу XIII Перехідних положень ЦПК України в новій редакції справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

При цьому, відповідно до ч.2 ст.19 ЦПК України цивільне судочинство у порядку позовного провадження здійснюється за правилами загального та спрощеного провадження.

Враховуючи зазначене і положення ст.ст.19, 258-260, 274 ЦПК України, 16 січня 2018 року судом постановлено ухвалу про подальший розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Позивач та її представник при розгляді справи присутніми не були, про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином. Від представника позивача до суду у черговий раз надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. При цьому, доказів поважності неприбуття у судове засідання представником позивача надано не було, що розцінюється судом як зловживання своїми правами, та затягування строків розгляду справи. Будучи присутніми у попередніх судових засідання позивач та її представник підтримували уточнені позовні вимоги у повному обсязі з підстав та мотивів, викладених в уточненій позовній заяві, просили суд їх задовольнити. Клопотань про допит у судовому засіданні свідків, витребування доказів, та задоволення інших клопотань, не заявляли.

Присутній у судовому засіданні представник відповідача проти уточнених позовних вимог заперечував, вважаючи їх необґрунтованими, та такими, що не підлягають задоволенню, посилаючись на те, що із договору іпотеки, доданого до позовної заяви, та фактичних обставин справи випливає, що відповідач ОСОБА_4 передала у власність, а позивач ОСОБА_3 прийняла суму коштів 5460,00 доларів США, що еквівалентно на дату передачі коштів 141468,60 гривень, що не спростовується позивачем. Термін повернення коштів, не пізніше 08 березня 2016 року, що вказано у першому пункті договору, який особа, яка підписує договір, повинна прочитати, особливо розуміючи, що кошти отримує під заставу нерухомого майна, а саме свої квартири. Крім того, під час посвідчення договору нотаріусом, останнім роз’яснюються умови, значення та наслідки правочину, що укладається сторонами. Отже, твердження позивачки, що вона не ознайомлювалась з умовами договору під час його укладення є необґрунтованими, і не можуть бути прийняті до уваги. Позивач ОСОБА_3 отримала власний екземпляр договору з елементами позики та іпотеки в день його підписання, про що також вказано у пункті 24 договору, а не через декілька днів, як вона стверджує. Крім того, навіть, ознайомившись з умовами договору вдома, за спокійних обставин і виявивши певні як на її думку невідповідності, на які посилається позивач, вона могла б звернутись до відповідача, як до позикодавця та відмовитись від її послуг, повернути кошти та розірвати договір з елементами позики та іпотеки одразу після його укладення.

Третя особа, - приватний нотаріус Криворізького міського нотаріального округу Дніпропетровської області, - ОСОБА_5, при розгляді справи також присутньою не була, про час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином, неодноразово надавала до суду клопотання про розгляд справи за її відсутності у зв’язку із відсутністю до неї претензій матеріального та морального характеру. Думку стосовно позовних вимог не висловила.

Третя особа, - ОСОБА_6 при розгляді справи також присутнім не був, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, причини неявки суду не повідомив, клопотань про розгляд справи за його відсутності, або про відкладення розгляду справи, до суду не надходило.

Враховуючи думку представника відповідача, строки розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, суд прийшов до переконання про можливість розгляду справи за відсутності позивача, її представника та третіх осіб.

Вислухавши думку представника відповідача, повно, всебічно та об’єктивно дослідивши матеріали справи, суд вважає, що уточнені позовні вимоги не підлягають задоволенню виходячи із наступного.

Так, відповідно до ч.1 ст.5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно ч.1 ст.10 ЦПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Положеннями ст.12 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов’язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов’язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об’єктивність і неупередженість: керує ходом судового процесу; сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; роз’яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов’язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов’язків.

Відповідно до ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов’язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності. Суд залучає відповідний орган чи особу, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, якщо дії законного представника суперечать інтересам особи, яку він представляє.

Згідно ч.1 ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов’язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ст.263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Якщо одна із сторін визнала пред’явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 206 цього Кодексу.

Таким чином, позивач належними і допустимими доказами повинна була довести підстави визнання недійсним змішаного договору з елементами позики та іпотеки, укладеного 08 лютого 2016 року між нею та відповідачем ОСОБА_4, який зареєстровано приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу ОСОБА_5 за номером в реєстрі 446.

З наявних письмових матеріалів справи судом встановлено наступне.

Згідно змішаного договору з елементами позики та іпотеки від 08 лютого 2016 року, укладеного між позивачем та відповідачем, вбачається, що відповідач ОСОБА_4 передала у власність, а позивач ОСОБА_3 прийняла суму коштів 5460,00 доларів США, що еквівалентно на дату передачі коштів 141468,60 гривень, що не спростовується позивачем. Термін повернення коштів, не пізніше 08 березня 2016 року, що вказано у першому пункті договору. У випадку несвоєчасного повернення суми боргу позичальник зобов’язується виплатити позикодавцю пеню у розмірі 1% від фактичної суми боргу за кожний день прострочки, але не більше ніж за 90-то днів. Також в рахунок забезпечення своєчасного виконання зобов’язання ОСОБА_3 передала ОСОБА_4 в іпотеку квартиру №65, що розташована в будинку №56 по вулиці Героїв АТО в Металургійному районі міста Кривого Рогу Дніпропетровської області (а.с.6-7).

Зазначена квартира належить позивачеві на праві особистої приватної власності, згідно свідоцтва про право власності виданого виконавчим комітетом Дзержинської районної у місті ради, згідно рішення №612 від 21 листопада 2012 року, зареєстрованого в КП ДОР «Криворізьке БТІ» від 09 грудня 2002 року за №38501256, згідно витягу про державну реєстрацію прав №36623741 від 09 грудня 2012 року (а.с.10, 11, 12-13).

Грошові кошти позивачем згідно договору відповідачеві повернуто не було, що не заперечувалося сторонами.

В подальшому позивачем було отримано від відповідача лист-вимогу про усунення порушень №1003/02-24 від 27 вересня 2016 року, проте що ОСОБА_3 необхідно повернутий грошові кошти у сумі 268790,70 гривень, з яких 141468,60 гривень є сума боргу, 127322,10 гривні, є сума пені (а.с.9).

Позивач стверджує, що передала отримані у відповідача грошові кошти ОСОБА_6 у борг, що підтверджується відповідною розпискою (а.с.53).

Інших доказів сторонами при розгляді справи надано не було.

Відповідно до вимог ч.1 ст.202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована па набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до вимог ч.ч.3, 5 ст.203 ЦК України, волевиявлення учасника правочину має бути вільним та відповідати його внутрішній волі, правочин мас бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ніш.

Відповідно до вимог ч.ч.1, 2, 3 ст.213 ЦК України, зміст правочину може бути витлумачений стороною (сторонами), на вимогу однієї або обох сторін суд може постановити рішення про тлумачення змісту правочину, при тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять. А також загально прийняте у відповідній сфері відносин значення термінів.

Відповідно до вимог ч.ч.1, 3 ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч.1, 3, 5 ст.215 ЦК України, якщо недійсність правочину прялю не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до вимог ч.ч.1, 2, 3, 5 ст.216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю, у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов’язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною. Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.

Відповідно до вимог ч.ч.1, 2, 3, 5 ст.229 ЦК України, якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов’язків сторін, таких властивостей і якостей речі, як: значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не маг істотного значення крім випадків встановлених законом.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» обставини, щодо яких помилилася сторона правочину, мають існувати або, навпаки, бути відсутніми саме на момент вчинення правочину. Сторона на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка насправді мала місце, тобто надати докази, які б свідчили про її помилку щодо істотних обставин правочину.

Помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не є підставою для визнання правочину недійсним.

Згідно ст.ст.509, 524, 525, 526, 530 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію бо утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.6 ЦК України, сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору. Договір є обов'язковим для виконання сторонами. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Згідно ст.629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Враховуючи викладене, не надання позивачем жодних доказів в підтвердження вимог, суд вважає за необхідне відмовити у їх задоволенні.

У зв’язку із тим, що суд прийшов до переконання про необхідність відмови у позовних вимогах, судові витрати компенсації не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.203, 215, 216, 217 ЦК України, ст.ст.6, 12, 13, 18, 137, 263-265, 354 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Уточнені позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_4, треті особи, - приватний нотаріус Криворізького міського нотаріального округу Дніпропетровської області, - ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання недійсним змішаного договору з елементами позики та іпотеки, - залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів в порядку, передбаченому статтею 354 ЦПК України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення суду складено 25 січня 2019 року.

Відомості про учасників справи згідно п.4 ч.5 ст.265 ЦПК України:

- позивач: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, адреса: 50000, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Героїв АТО, 56/65;

- відповідач: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, адреса: 50000, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Камчатська, 53;

- треті особи: приватний нотаріус Криворізького міського нотаріального округу Дніпропетровської області ОСОБА_5, адреса: 50000, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Олександра Поля, 14/10; ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3, адреса: 50000, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Лісового, 10/88.

Суддя: Н. Ю. Вікторович