Ухвала суду № 79750257, 06.02.2019, Дніпровський районний суд Дніпропетровської області (до 25.04.2025 - Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області)

Ухвала

Іменем України

06 лютого 2019 року смт.Слобожанське

Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді - Реброва С.О.

суддів: Озерянської Ж.М. Новік Л.М.

при секретарі Ратушній Л.В.

за участю:

прокурора Воробйова І.В.

захисника ОСОБА_1

обвинувачених ОСОБА_2 ОСОБА_3

представника потерпілих – ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12015040790001783 відносно

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, офіційно не працюючого, ІНФОРМАЦІЯ_3, зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, відповідно до ст. 89 КК України раніше не судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч.1 ст.115, ч.ч. 2,4 ст.190, ч.4 ст.358, ч.1 ст.263 КК України,

та відносно

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, офіційно не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_6, раніше не судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.2 ст.190 КК України, -

встановив:

В ході судового засідання захисник ОСОБА_1 заявив усне клопотання щодо визнання недопустимим доказу, а саме: диску з записом слідчого експерименту від 01 листопада 2016 року. Обґрунтовуючи клопотання тим, що в протоколі слідчого експерименту від 01 листопада 2016 року зазначено: засіб технічної фіксації лише відеокамера та відсутня назва та порядковий номер. Посилається також на те, що доказом може бути лише оригінал, а саме флешкарта з відповідним порядковим номером, яка використовується у відповідній фото-відео камері, та з якого носія був здійснений запис і коли, що свідчить про його очевидну недопустимість.

Обвинувачені підтримали зазначене клопотання захисника.

Прокурор просив відмовити у задоволенні клопотання не вбачаючи очевидної недопустимості зазначеного захисником доказу та наполягав на його дослідженні в судовому засіданні.

Представник потерпілих заперечував щодо клопотання захисника, оскільки суд надає оцінку доказів у нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення. В обґрунтування свого клопотання сторона захисту не надала явних підстав для визнання доказу недопустимим.

Вислухавши учасників кримінального провадження, колегія суддів приходить до наступного.

Відповідно до діючого кримінально-процесуального законодавства України докази в кримінальному провадженні повинні бути належними та допустимими.

Статтею 85 КПК України передбачено, що належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.

Відповідно до ч.1 ст.86 КПК України доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Частина 2 цієї статті передбачає, що недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.

При цьому, стаття 87 КПК України передбачає, що недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.

За приписом ч.1 ст.89 КПК України суд вирішує питання допустимості доказів під час їх оцінки у нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення.

У разі встановлення очевидної недопустимості доказу під час судового розгляду суд визнає цей доказ недопустимим, що тягне за собою неможливість дослідження такого доказу або припинення його дослідження в судовому засіданні, якщо таке дослідження було розпочате (ч.2 ст.89 КПК України).

Вивчивши зміст клопотання захисника ОСОБА_1 суд вважає його обґрунтованим, оскільки відповідно до змісту протоколу проведення слідчого експерименту від 01 листопада 2016 року та доданого до нього диску, вбачається, що слідча дія проведено з грубим порушенням вимог Кримінального процесуального кодексу України, та є очевидно недопустимим як доказу в цілому, оскільки стороною обвинувачення не наданий оригінал флешкарти з відповідним порядковим номером, яка використовується у відповідній фото-відео камері за допомогою якого здійснювалась фіксація слідчого експерименту, що тягне неможливість його подальшого дослідження в судовому засіданні.

Таке судове рішення узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, яка зокрема закріплює принцип «Плодів отруєного дерева» (рішення у справах «Гефген проти Німеччини» від 30.06.2008 року та «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21.04.2011 року).

Керуючись ст.ст. 86, 87, 89, 350, 369 КПК України, колегія суддів, –

у х в а л и л а:

Клопотання захисника ОСОБА_1 – задовольнити.

Визнати диск з записом слідчого експерименту від 01 листопада 2016 року – недопустимим доказом.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя С.О.Ребров

Судді Ж.М. Озерянська

ОСОБА_5