Рішення № 79748411, 04.02.2019, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.02.2019 Справа №914/1963/18

Господарський суд Львівської області у складі судді Мазовіти А.Б. за участю секретаря судового засідання Айзенбарт А.І., розглянув матеріали позовної заяви

за позовом: Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» в особі Львівської філії ПАТ «Укртелеком», м. Львів

до відповідача: Управління Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України у Львівській області, м. Львів

про стягнення 76 592,18 грн.

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_1 - адвокат (ордер ЛВ №143304 від 01.02.2019);

від відповідача: ОСОБА_2, представник (довіреність №37/01/04-1380 від 26.11.2018)

Обставини розгляду справи.

22.10.2018 на розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» в особі Львівської філії ПАТ «Укртелеком», м. Львів до Управління Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України у Львівській області, м. Львів про стягнення 76 592,18 грн.

Ухвалою суду від 29.10.2018 позовну заяву було залишено без руху.

09.11.2018 через канцелярію суду від Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» в особі Львівської філії ПАТ «Укртелеком» надійшла заява про усунення недоліків (вх. №43122/18 від 09.11.2018).

Ухвалою від 13.11.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання призначено на 03.12.2018.

28.11.2018 через канцелярію суду від Управління Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України у Львівській області надійшов відзив на позовну заяву (вх. №45634/18 від 28.11.2018).

30.11.2018 через канцелярію суду від Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» в особі Львівської філії ПАТ «Укртелеком» надійшла відповідь на відзив (вх. №45948/18 від 30.11.2018).

Ухвалою від 03.12.2018 суд відклав підготовче засідання на 11.12.2018.

Ухвалою від 11.12.2018 суд перейшов до розгляду справи №914/1963/18 за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначив на 21.01.2018.

10.01.2019 через канцелярію суду від Управління Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України у Львівській області надійшло заперечення на відповідь на відзив (вх. №1092/19 від 10.01.2019).

21.01.2019 через канцелярію суду від Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» в особі Львівської філії ПАТ «Укртелеком» надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи (вх. №2672/19 від 21.01.2019).

Ухвалою від 21.01.2019 підготовче засідання було відкладено на 04.02.2019.

01.02.2019 через канцелярію суду від Управління Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України у Львівській області надійшла заява про долучення документів до матеріалів справи (вх. №4626/19 від 01.02.2019).

04.02.2019 через канцелярію суду від Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» в особі Львівської філії ПАТ «Укртелеком» надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи (вх. №4644/19 від 04.02.2019).

За письмовою згодою представників сторін, в підготовчому засіданні 04.02.2019 суд перейшов до розгляду справи по суті.

Сторонам роз’яснено права та обов’язки, передбачені ст.ст. 42, 46 ГПК України, заяв про відвід суду не поступало.

Суть спору та правова позиція сторін.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що між позивачем та відповідачем було укладено договір №46К500-5/7 про надання в користування кабельної каналізації електрозв’язку ПАТ «Укртелеком» від 23.02.2015 на строк до 31.12.2015. По закінченню строку дії договору №46К500-5/7 від 23.02.2015 відповідач не демонтував належні йому кабелі з кабельної каналізації електрозв’язку та протягом 2016-2017 років продовжував користуватися кабельною каналізацією електрозв’язку, що підтверджується підписаними сторонами актами звіряння. Між тим, відповідач послуги з використання кабельної каналізації електрозв’язку за період їх фактичного користування з протягом 2016-2017 років не оплатив. Таким чином, просив стягнути з відповідача на користь позивача борг у розмірі 76 592,18 грн. та судові витрати.

В судових засіданнях представник відповідача проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

У процесі розгляду справи суд встановив наступне.

23.02.2015 між Публічним акціонерним товариством «Укртелеком» в особі Львівської філії ПАТ «Укртелеком» (Укртелеком) та Управлінням державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України у Львівській області (замовник) було укладено договір №46К500-5/7 про надання в користування кабельної каналізації електрозв’язку ПАТ «Укртелеком».

За цим договором Укртелеком надає замовнику в користування кабельну каналізацію електрозв’язку, що передбачає виконання комплексу організаційно-технічних заходів та надання таких послуг: а) бронювання місця в ККЕ Укртелекому; б) погодження робочого проекту; в) технічний нагляд за роботою замовника в ККЕ Укртелекому; г) надання місця в каналі ККЕ Укртелекому; ґ) використання ККЕ Укртелекому (п. 2.2 договору).

Згідно п.п. 3.1., 3.1.1. договору Укртелеком зобов’язаний забронювати та зберігати для замовника місце в ККЕ Укртелекому протягом строку дії технічних умов відповідно до даних, наведених у додатках №1/1 до договору, за умови оплати замовником вартості послуги з бронювання, як вказано в договорі.

Замовник зобов’язується оплачувати послуги відповідно до умов цього договору, додаткових угод та додатків до нього (п. 2.3 договору).

На виконання умов договору, позивач протягом 2015 року надав відповідачу відповідні послуги, які були оплачені відповідачем в повному обсязі.

Згідно з п. 10.1. договору цей договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2015. Умови цього договору застосовуються до відносин між сторонами, які виникли з 01.01.2015 року.

Протягом 2016, 2017 відповідач не припинив використання кабельної каналізації електрозв’язку ПАТ «Укртелеком», не вивільнив місця у ККЕ (не демонтував свій кабель) та станом на дату судового розгляду продовжує фактично використовувати місця в ККЕ, тобто позивач продовжує надавати, а відповідач продовжує споживати послуги з надання в користування ККЕ. Водночас, з січня 2016 року по грудень 2017 року відповідач не оплатив послуги з використання кабельної каналізації електрозв’язку ПАТ «Укртелеком» на загальну суму 76 592,18 грн.

У зв’язку з неналежним виконанням відповідачем свого обов’язку щодо оплати вартості послуг, позивач у позовній заяві просив суд стягнути з відповідача 76 592,18 грн. основного боргу.

Дослідивши представлені суду докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає позовні вимоги підставними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов’язань, є, зокрема, договори та інші правочини.

В статті 1 Закону України «Про телекомунікації» визначено, що кабельна каналізація електрозв’язку - це обладнання та споруди, призначені для прокладання, монтажу та експлуатаційного обслуговування кабелів телекомунікацій, що включають трубопроводи (канали кабельної каналізації), закладні та оглядові пристрої в колодязях, кабельних шафах, шахтах, колекторах, мостах, естакадах, тунелях, будівлях, а також приміщення для вводу кабелів і розміщення лінійного обладнання.

Відповідно до ч. 7 ст. 27 Закону України «Про телекомунікації» оператори телекомунікацій, незалежно від форм власності, в першу чергу надають у користування на договірних засадах ресурси своїх мереж державній системі урядового зв’язку, національній системі конфіденційного зв’язку, органам з надзвичайних ситуацій, безпеки, оборони, Національної поліції, Національному антикорупційному бюро України, Державному бюро розслідувань у порядку, встановленому ЦОВЗ.

Згідно з п. 2 розділу І Правил надання в користування кабельної каналізації електрозв’язку, затверджених рішенням Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв’язку та інформатизації (НКРЗІ) 23.08.2012 №428, використання ККЕ - це послуга постачальника з надання замовнику у користування місця у каналі ККЕ на договірних умовах на певний строк. Замовник - це суб’єкт господарювання, який отримує у постачальника на договірних засадах послуги з надання в користування ККЕ. Постачальник - це оператор, провайдер телекомунікацій, що є власниками (володільцями) ККЕ і на договірних умовах надають в користування ККЕ замовникам для власних потреб або для надання телекомунікаційних послуг.

Отже, використання ККЕ є послугою, яка надається постачальником.

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов’язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ч. 1 ст. 901 ЦК України).

Згідно п. 2 розділу І Правил, надання в користування ККЕ - це забезпечення можливості прокладання кабелів електрозв’язку в каналах ККЕ шляхом виконання комплексу організаційно-технічних заходів з метою взаємоз’єднання телекомунікаційних мереж для власних потреб та/або надання телекомунікаційних послуг, що включає надання замовнику послуг згідно переліку, наведеного в Правилах.

Сторонами не заперечується надання та отримання послуг за договором в період його дії з 01.01.2015 по 31.12.2015. Тобто, обставини розміщення кабелів електрозв’язку відповідача в ККЕ, наданих в користування позивачем за договором, є підтвердженими.

Пунктом 5.8. розділу V Правил встановлено, що у разі закінчення строку дії договору здійснюється вивільнення ресурсів зайнятої ККЕ. Замовник зобов’язаний демонтувати кабелі електрозв’язку протягом двадцяти робочих днів з дня розірвання договору або закінчення строку його дії, якщо договором не визначено інше.

При цьому, постачальник не має права самостійно демонтувати кабелі зв’язку замовника, якщо останній є бюджетною установою.

Як встановлено судом, після закінчення строку дії договору відповідач не демонтував свої кабелі з ККЕ та продовжив їх фактичне використання на ділянках, перелік яких зазначено в додатку № 1/1 до договору. Факт користування підтверджується підписаними сторонами без жодних зауважень актами звіряння обсягів кабельної каналізації електрозв’язку у 2016-2017 роках.

Розділом VI Правил встановлено, що за надані постачальником послуги з надання в користування ККЕ замовник здійснює їх оплату згідно з договором про надання в користування ККЕ. НКРЗІ встановлює тарифи на надання в користування ККЕ, які передбачають надання замовнику послуг з: розробки та видачі ТУ; погодження робочого проекту; технічного нагляду постачальником ККЕ; бронювання місця в ККЕ; надання місця в каналі ККЕ; використання ККЕ. Надання в користування ККЕ здійснюється постачальником за тарифами, встановленими НКРЗІ, з дня набрання ними чинності або внесення змін до них.

Пунктом 4 ч. 2 ст. 66 Закону України «Про телекомунікації» визначено, що державному регулюванню шляхом встановлення граничних або фіксованих тарифів підлягають тарифи на надання в користування кабельної каналізації електрозв’язку операторів телекомунікацій.

Граничні тарифи на надання в користування кабельної каналізації електрозв’язку операторів телекомунікацій затверджені рішенням НКРЗІ від 30.12.2013 №861.

Таким чином, користування ККЕ є платною послугою за регульованим тарифом. Чинне законодавство не передбачає безоплатного користування ККЕ, а отже суб’єкти, якими отримано послуги з надання в користування ККЕ, зобов’язані оплатити такі послуги за встановленим тарифом. Припинення строку дії договору, за яким надано в користування ККЕ, саме по собі не може бути підставою для звільнення замовника від оплати отриманих послуг.

З матеріалів справи вбачається, що при виставленні рахунків на оплату позивачем було застосовано граничні тарифи на надання в користування кабельної каналізації електрозв’язку операторів телекомунікацій, які затверджено рішенням НКРЗІ від 30.12.2013 №861.

Розрахунок проведено за тарифами відповідно до ст. 5 Граничних тарифів, з урахуванням коефіцієнта 0,2 до тарифу, оскільки відповідач утримується за рахунок коштів державного бюджету.

За період часу 01.01.2016 по 31.12.201 відповідачеві нараховано плату за використання ККЕ у розмірі 76 592,18 грн.

Відповідач розрахунок позивача та застосовані ним тарифи не заперечив. 01.02.2019 відповідач підписав із позивачем ОСОБА_3 звірки розрахунків у вищевказаному періоді, у якому визнав заборгованість у розмірі 76 592,18 грн.

Як зазначалося вище, використання ККЕ - послуга постачальника з надання замовнику у користування місця у каналі ККЕ (п. 2 розділу 1 Правил). Даний вид послуги передбачений договором, Правилами та по вказаній послузі наявний окремо затверджений тариф, згідно якого позивачем розраховано оплату.

Отже, обставини відсутності демонтажу та не видалення відповідачем кабелю із ККЕ, які було надано позивачем за договором згідно додатку № 1/1, свідчить про фактичне використання відповідачем ККЕ.

Як стверджував відповідач у відзиві на позов, відповідач не вбачає правових підстав для укладення з ПАТ «Укртелеком» договору про надання в користування ККЕ у зв’язку з ненаданням документів на підтвердження права власності позивача на ККЕ. При цьому, не звертаючись до компетентного органу з питанням врегулювання спору, відповідач не проводить демонтаж своїх кабелів, продовжує безоплатне використання ККЕ та не направляє пропозицію про укладення договору до іншої, уповноваженої на його думку, особи.

Частиною 1 ст. 1 Закону України «Про телекомунікації» передбачено, що власник (володілець) ККЕ - це суб’єкт господарювання, у власності (володінні) якого перебувають уся інфраструктура кабельної каналізації електрозв’язку або окремі її елементи, набуті на належній правовій підставі, призначені для забезпечення доступу до телекомунікаційної мережі загального користування.

Згідно з Правилами постачальником у правовідносинах з надання в користування ККЕ є оператор, провайдер телекомунікацій, що є власниками (володільцями) ККЕ.

У володінні ПАТ «Укртелеком» перебувають ККЕ, які передано відповідачеві в користування за договором, що не заперечується відповідачем. Зокрема, 18.09.2018 сторони уклали договір №76 про надання в користування кабельної каналізації електрозв’язку ПАТ «Укртелеком», у додатку №1/1 до якого визначено Умовний перелік ділянок та скорочені технічні дані на прокладання кабеля. Вказаний Умовний перелік, за винятком деяких вилучених позицій, відповідає Умовному переліку, який був викладений у додатку №1/1 до договору №46К500-5/7 від 23.02.2015 та актам звіряння обсягів кабельної каналізації, які складалися сторонами у 2016-2017 роках.

Окрім того, в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б свідчили про право власності на відповідні ККЕ інших осіб, включаючи право власності держави. Положення Закону України «Про приватизацію державного майна», на які посилається відповідач у відзиві на позов, не містять чіткої заборони щодо можливості приватизації відповідного майна. Також господарський суд враховує відсутність доказів звернення відповідача з пропозицією щодо укладення договору про надання в користування ККЕ до інших осіб, включаючи до органу, уповноваженого управляти об’єктами державної власності. Приймається до уваги, що позивач є фактичним володільцем відповідного майна, обліковує його на балансі та незаконність такого володіння матеріалами справи не підтверджена.

Таким чином, відповідачем не доведено неправомірність володіння позивачем ККЕ.

В даному випадку використання відповідачем ККЕ є послугою позивача з надання у використання ККЕ, оскільки саме від ПАТ «Укртелеком» відповідач отримав в користування відповідні ККЕ.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

За таких обставин, суд дійшов висновку про прострочення виконання зобов’язання боржником, що в свою чергу є підставою для стягнення суми боргу, оскільки одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Частиною 2 статті 86 ГПК України передбачено, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані поданими доказами, а загальна сума заборгованості, яка підтверджена матеріалами справи та підлягає до задоволення, складає 76 592,18 грн. основного боргу.

Оскільки спір виник з вини відповідача, судові витрати по розгляду справи відповідно до ст. 129 ГПК України необхідно покласти на відповідача.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 11, 215, 216, 218, 509, 526, 530, 546, 547, 549, 599, 610, 625, 626 ЦК України, ст. 193 ГК України та ст.ст. 4, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 129, 233, 236, 237, 241, 326, 327 ГПК України, суд –

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Управління Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України у Львівській області, м. Львів, вул. Вітовського, 55 (ідентифікаційний код 34814089) на користь Публічного акціонерного товариства «Укртелеком», м. Київ, б-р Шевченка, 18 (ідентифікаційний код 21560766) в особі Львівської філії Публічного акціонерного товариства «Укртелеком», м. Львів, вул. Дорошенка, 43 (ідентифікаційний код 01186030) 76 592,18 грн. основного боргу, 1 762,00 грн. судового збору.

3. Наказ видати згідно ст. 327 ГПК України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

В судовому засіданні 04.02.2019 оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складено 08.02.2019.

Суддя Мазовіта А.Б.