Рішення № 79748395, 08.02.2019, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

вул.В'ячеслава Чорновола, 29/32, м.Кропивницький, Україна, 25022,

тел/факс: 22-09-70/24-09-91 E-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 лютого 2019 рокуСправа № 912/2750/18 Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Тимошевської В.В. за участю секретаря судового засідання Солдатової К.І. розглянув у відкритому судовому засіданні справу № 912/2750/18

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Смарт Імпекс", 27500, Кіровоградська область, м. Світловодськ, вул. Магдебурського права, буд. 9

до: Товариства з додатковою відповідальністю "Об'єднання Дніпроенергобудпром" 27552, Кіровоградська область, м. Світловодськ, смт. Власівка, вул. Молодіжна, буд. 63

про стягнення 1 071 037,93 грн

Представники сторін:

від позивача - ОСОБА_1А, адвокат, довіреність № б/н від 27.08.18 (в режимі відеоконференції);

від позивача - ОСОБА_2, керівник, (в режимі відеоконференції);

від відповідача - ОСОБА_3, адвокат, ордер № 066067 від 06.12.18 (в режимі відеоконференції).

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Смарт Імпекс" (надалі - ТОВ "Смарт Імпекс", позивач) звернулось до господарського суду з позовною заявою з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Об'єднання Дніпроенергобудпром" (надалі - ТОВ "Об'єднання Дніпроенергобудпром", відповідач) про стягнення 3% річних за користування чужими грошовими коштами у сумі 114 066,44 грн та збитків від інфляції у сумі 956 971,49 грн, з покладенням на відповідача судових витрат.

В обґрунтування поданого позову позивачем зазначено, що Товариством з додатковою відповідальністю "Об'єднання Дніпроенергобудпром" прострочено виконання грошового зобов'язання за договором поставки № 04/01/13 від 04.01.2013, заборгованість за яким стягнута на користь ТОВ "Смарт Імпекс" згідно рішення господарського суду від 05.04.2018 у справі № 912/3670/16, а отже відповідач має відшкодувати ТОВ "Смарт Імпекс" на підставі ст. ст. 536, 625 Цивільного кодексу України 3% річних та інфляційні нарахування за період прострочення платежу з 31.12.2013 по 18.09.2018.

Ухвалою господарського суду від 24.10.2018 позовну заяву було залишено без руху на підставі ст. 174 Цивільного кодексу України та встановлено позивачеві строк для усунення недоліків позовної заяви.

В установлений строк позивачем усунуто недоліки позову, про що до господарського суду подано відповідні документи, внаслідок чого ухвалою від 14.11.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 912/2750/18 відносно відповідача, правильною організаційно-правовою формою якого є Товариство з додатковою відповідальністю "Об'єднання Дніпроенергобудпром" (надалі - ТДВ "Об'єднання Дніпроенергобудпром"). Ухвалено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, у справі призначено підготовче засідання, сторонам встановлено строк для подання заяв по суті справи.

В межах встановленого господарським судом строку відповідачем подано відзив на позовну заяву, у відповідності до якого позовні вимоги заперечено повністю з тих підстав, що розрахунки здійснено невірно, некоректно і помилково в індексах інфляції та позивачем пропущено строк позовної давності, оскільки згідно додаткової угоди № 1 від 01.08.2013 до договору поставки покупець проводить оплату всіх партій товару не пізніше 31 грудня 2013 року (а.с. 58-59).

06.12.2018 господарський суд розпочав підготовче засідання, в якому оголошено перерву до 26.12.2018.

14.12.2018 від ТОВ "Смарт Імпекс" надійшла відповідь на відзив, в якому позивачем викладено наступні аргументи щодо наведених відповідачем у відзиві заперечень: проценти та інфляційні нарахування, які передбачені ст. 625 Цивільного кодексу України, не є штрафними санкціями та входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання; оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов'язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених ст. 625 Цивільного кодексу України, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3% річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення (а.с. 69-71).

В підготовчому засіданні 26.12.2018 постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 11.01.2019.

11.01.2019 господарським судом відкрито судове засідання з розгляду справи по суті.

В судовому засіданні представником позивача позовні вимоги підтримано повністю; представником відповідача заперечено у задоволенні позовних вимог.

В судовому засіданні 11.01.2019 на підставі ч. 2 ст. 216 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 22.01.2019 та згідно ч. 5 ст. 161 названого кодексу дозволено подати ТОВ "Смарт Імпекс" додаткові письмові пояснення щодо дати здачі позовної заяви у даній справі до органу поштового зв'язку для направлення до господарського суду.

Відповідні пояснення позивача від 12.01.2019 надійшли до господарського суду 15.01.2019 та долучені до матеріалів справи (а.с. 96-97).

21.01.2019 від ТДВ "Об'єднання Дніпроенергобудпром" надійшли письмові пояснення, згідно яких відповідач просить відмовити у задоволенні позову повністю (а.с. 101).

22.01.2019 господарський суд продовжив розгляд справи по суті.

В судовому засіданні 22.01.2019 прийняли участь представники відповідача, якими заявлено усне клопотання про оголошення перерви для надання можливості подати додаткові пояснення щодо обставин, які зазначено позивачем в поясненнях від 12.01.2019. Представник позивача участі в судовому засіданні 22.01.2019 не приймав, однак на адресу господарського суду засобами електронного зв'язку (електронна пошта) надійшло клопотання (без цифрового підпису) про проведення засідання за відсутності представника позивача (а.с. 99-100).

В судовому засіданні 22.01.2019 постановлено ухвалу про оголошення перерви до 08.02.2019. Згідно ухвали судом постановлено прийняти письмові пояснення відповідача від 17.01.2019 і враховувати їх під час розгляду справи, а також дозволено позивачеві і відповідачеві подати додаткові пояснення щодо обставин, зазначених в поясненнях сторін.

08.02.2019 господарським судом продовжено розгляд справи по суті.

До початку судового засідання від відповідача надійшла заява про залучення до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна Інноваційна Компанія" та відповідь від 07.02.2019 на письмові пояснення позивача з додатком - витяг з Державного реєстру обтяжень рухомого майна № 58318962 від 07.02.2019 (а.с. ).

Представником позивача в судовому засіданні заперечено проти задоволення заяви відповідача про залучення третьої особи та проти долучення до матеріалів справи відповіді відповідача від 07.02.2019 з доказами.

В судовому засіданні 08.02.2019 господарським судом постановлено ухвалу про відмову у задоволенні заяви відповідача про залучення до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна Інноваційна Компанія".

З приводу надісланої відповідачем відповіді від 07.02.2019 на пояснення позивача господарський суд вважає за можливе враховувати такі документи під час розгляду справи з огляду на те, що ухвалою від 22.01.2019 сторонам дозволено подати додаткові пояснення та відповідачем в даному випадку надано докази направлення даних документів позивачеві.

В судовому засіданні 08.02.2019 представником позивача позовні вимоги згідно поданого позову та всіх наданих до справи доказів підтримано повністю; представником відповідача заперечено у задоволенні позовних вимог у відповідності до обставин, наведених у відзиві та у всіх поданих до суду пояснень і доказів.

В судовому засіданні 08.02.2019 господарським судом досліджено докази у справі.

Розглянувши наявні у справі матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, які наведено в обґрунтування підстав позову та заперечень проти задоволення позовних вимог, дослідивши докази у справі, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

04.01.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна Інноваційна Компанія" (Постачальник) та Заводом конструкцій швидко монтованих будівель ТДВ "Об'єднання Дніпроенергобудпром" (Покупець) укладено договір поставки № 04/01/13, за умовами якого Постачальник зобов'язується передати, а Покупець - прийняти і оплатити будівельні матеріали, вказані у доповнення до даного договору (Товар) (а.с. 27-28).

Згідно додаткової угоди № 1 від 01.08.2013 внесено зміни до договору поставки №04/01/13 від 04.01.2013 та пунктом 4.1. договору передбачено, що Покупець проводить оплату всіх партій поставленого Товару за договором на протязі календарного року на поточний рахунок Постачальника, але не пізніше 31 грудня 2013 року (а.с. 29).

01.03.2016 між ТОВ "Будівельна Інноваційна Компанія" (Первісний кредитор) та ТОВ "Смарт Імпекс" (Новий кредитор) укладено договір про відступлення права вимоги (Договір), згідно з пунктом 1.1. якого Первісний кредитор відступає, а Новий кредитор набуває право вимоги, належне Первісному кредитору і стає кредитором за Договором поставки № 04/01/13 від 04.01.2013, укладеного між Первісним кредитором та Заводом конструкцій швидко монтованих будівель ТДВ "Об'єднання Дніпроенергобудпром" (а.с. 30-31).

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 05.04.2018, прийнятого у справі № 912/3670/16 за позовом ТОВ "Смарт Імпекс" до ТДВ "Об'єднання Дніпроенергобудпром" в особі Заводу конструкцій швидко монтованих будівель за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, ТОВ "Будівельна Інноваційна Компанія" про стягнення заборгованості, позовні вимоги задоволено повністю та стягнуто з ТДВ "Об'єднання Дніпроенергобудпром" на користь ТОВ "Смарт Імпекс" 804 993,27 грн заборгованості (а.с. 13-20).

За результатами апеляційного перегляду рішення господарського суду Кіровоградської області від 05.04.2018 залишено без змін згідно постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.09.2018 (а.с. 21-26).

Предметом спору у даній справі є вимога ТОВ "Смарт Імпекс" до ТДВ "Об'єднання Дніпроенергобудпром" про стягнення на підставі ст. 536, 625 Цивільного кодексу України 3% річних в сумі 114 066,44 грн та інфляційних нарахувань в сумі 956 971,49 грн, нарахованих на суму боргу, яка стягнута вказаним вище рішенням господарського суду, за період прострочення оплати з січня 2014 року по 18.09.2018.

Господарський суд враховує, що згідно з частиною 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Рішенням господарського суду від 05.04.2018 у справі № 912/3670/16, з урахуванням постанови апеляційного господарського суду від 11.09.2018, встановлено наявність заборгованості у ТДВ "Об'єднання Дніпроенергобудпром" перед ТОВ "Будівельна Інноваційна Компанія" за договором поставки № 04/01/13 від 04.01.2013 в розмірі 804 993,27 грн, право вимоги на яку передано ТОВ "Смарт Імпекс" на підставі Договору про відступлення права вимоги від 01.03.2016.

Відповідно до ч. 1 ст. 598, ч. 1 ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання.

Аналогічна правова позиція неодноразово підтверджувалась судовою практикою Верховного Суду України, зокрема в постанові від 27.09.2017 у справі № 6-2096сц16, та практикою Верховного Суду, зокрема в постанові від 27.04.2018 у справі № 908/1394/17.

Згідно ст. 610, ч. 1 ст. 611, ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання; у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено відповідальність за порушення грошового зобов'язання. За приписами наведеної норми боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Стаття 625 розміщена в розд. I "Загальні положення про зобов'язання" кн. 5 Цивільного кодексу України, тому в ній визначені загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання і дія цієї статті поширюється на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, що регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов'язань.

Відповідно до частини 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України, зокрема, на підставі договорів та правочинів.

За змістом статей 524 та 533 Цивільного кодексу України грошовим є зобов'язання, яке виражається в грошовій одиниці України (або грошовому еквіваленті в іноземній валюті).

Як встановлено матеріалами справи, право вимоги у ТОВ "Смарт Імпекс" до ТДВ "Об'єднання Дніпроенергобудпром" виникло на підставі Договору про відступлення права вимоги від 01.03.2016, укладеного з Первісним кредитором ТОВ "Будівельна Інноваційна Компанія", який є Постачальником за договором поставки № 04/01/13 від 04.01.2013.

Положеннями ст. 512 Цивільного кодексу України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, серед іншого, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно ст. 513 Цивільного кодексу України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 514 Цивільного кодексу України визначено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, згідно з нормами чинного законодавства відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав. При відступленні права вимоги не відбувається припинення зобов'язання, а лише змінюється кредитор у відповідному зобов'язанні. Межі обсягу прав, що переходять до нового кредитора, можуть встановлюватися законом і договором, на підставі якого здійснюється перехід права. У договорі про заміну кредитора (про відступлення права вимоги) сторони вправі самостійно визначити обсяг прав, які переходять до нового кредитора. Обсяг і зміст прав, які переходять до нового кредитора є істотними умовами цього договору.

Відповідно до ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно умов укладеного між ТОВ "Будівельна Інноваційна Компанія" (Первісний кредитор) та ТОВ "Смарт Імпекс" (Новий кредитор) Договору про відступлення права вимоги від 01.03.2016 Первісний кредитор відступає, а Новий кредитор набуває право вимоги, належне Первісному кредиторові і стає кредитором за Договором поставки № 04/01/13 від 04 січня 2013 р. (надалі іменується "Основний договір"), укладеного між Первісним кредитором та Заводом конструкцій швидкомонтованих будівель ТДВ "Об'єднання Дніпроенергобудпром" (надалі іменується Боржник) (пункт 1.1. Договору). За цим Договором Новий кредитор одержує право (замість Первісного кредитора) вимагати від Боржника належного виконання всіх зобов'язань за Основним договором (пункт 1.2. Договору).

Окрім того, як встановлено господарським судом під час розгляду справи №912/3670/16 та про що зазначено у відповідному рішенні суду, 04.03.2016 між ТОВ "Будівельна Інноваційна Компанія" та ТОВ "Смарт Імпекс" укладено договір про внесення змін до Договору про відступлення права вимоги від 01.03.2016, відповідно до якого доповнено пункт 1 Договору "Предмет Договору" наступними пунктами, зокрема:

"1.3. До Нового кредитора переходять права Первісного кредитора в обсязі і на умовах, що існують на момент переходу цих прав. Так, за цим Договором Новий кредитор набуває право вимагати від Боржника реального та належного виконання наступних обов'язків:

- сплата заборгованості по Договору поставки №04/01/13 від 04.01.2014 в сумі 858790,00 грн, в т.ч. ПДВ;

- сплата неустойки по Договору поставки №04/01/13 від 04.01.2014 за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань."

Таким чином, згідно наведених вище мов Договору, з урахуванням внесених змін, ТОВ "Будівельна Інноваційна Компанія" відступлено ТОВ "Смарт Імпекс" наявне на момент укладення Договору право вимоги за договором поставки № 04/01/13 від 04 січня 2013 за основним зобов'язанням в розмірі 858 790,00 грн та право вимоги про стягнення неустойки.

За змістом ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Слід враховувати, що, попри подібність правової природи ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України (щодо сплати неустойки) та ст. 625 цього Кодексу (щодо сплати трьох процентів річних), які в обох випадках застосовуються як відповідальність за порушення грошового зобов'язання, ці правові норми є різними за своєю правовою природою.

З викладеного суду приходить до висновку, що передбачені ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України наслідки порушення боржником грошового зобов'язання не є неустойкою та не підпадають під поняття забезпечення зобов'язання, право вимоги на яке передано за Договором про відступлення права вимоги.

Як вже зазначено вище, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов'язання. Однак, право вимоги на вказане нарахування не було передано у складі грошового зобов'язання за Договором про відступлення права вимоги, оскільки згідно внесених до Договору змін основне зобов'язання обмежено сумою, яка становить 858 790,00 грн, та охоплюється лише сумою основної заборгованості (вартість поставленого Товару) за договором поставки № 04/01/13 від 04.01.2013.

Нарахування, які передбачені ст. 625 Цивільного кодексу України, не є зобов'язанням за договором, а є наслідком прострочення виконання грошового зобов'язання.

Таким чином, за Договором про відступлення права вимоги, з урахуванням внесених змін, до ТОВ "Смарт Імпекс" перейшло право вимагати сплати конкретної суми основного зобов'язання в розмірі 858 790,00 грн та неустойки за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання без обмеження періоду нарахування і суми.

Згідно умов вказаного Договору наявне у Первісного кредитора право на стягнення сум згідно ст. 625 Цивільного кодексу України, в розмірі, нарахованого за період прострочення з січня 2014 року до моменту передачі права вимоги, не перейшло до Нового кредитора.

При цьому, господарський суд враховує, що обов'язок оплатити основний борг, а також обов'язок сплатити нараховані на основний борг неустойку, три відсотки річних та інфляційні втрати, є подільними один від одного зобов'язаннями, хоча і є взаємопов'язаними між собою. З огляду на подільність зобов'язання, сторони можуть провести часткову заміну кредитора у зобов'язанні.

З підстав викладеного господарський суд дійшов висновку про відсутність у ТОВ "Смарт Імпекс" права вимагати від ТДВ "Об'єднання Дніпроенергобудпром" сплати 3% річних та інфляційних нарахувань за період з січня 2014 року до моменту отримання позивачем права вимоги, оскільки право вимагати стягнення зазначених сум за вказаний період, яке належало ТОВ "Будівельна Інноваційна Компанія" у зв'язку з простроченням оплати, не було передано Новому кредитору за Договором про відступлення права вимоги, з урахуванням внесених до Договору змін.

Згідно з пунктом 2.1. Договору про відступлення права вимоги, Первісний кредитор повинен передати Новому кредитору всі документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення за Основним договором, в термін до 3-х робочих днів з моменту підписання даного Договору.

Як встановлено рішенням господарського суду у справі № 912/3670/16, за актом приймання-передачі № 1 від 01.03.2016 ТОВ "Будівельна Інноваційна Компанія" передано ТОВ "Смарт Імпекс" оригінали відповідних документів на підтвердження зобов'язальних правовідносин за договором поставки № 04/01/13 від 04.01.2013.

Відповідно до пункту 1.5. Договору про відступлення права вимоги від 01.03.2016, з урахуванням внесених змін до Договору, після передачі Новому кредитору оригіналів всіх документів, підтверджуючих право вимоги, до Нового кредитора переходить право вимагати (замість Первісного кредитора) від Боржника належного виконання всіх зобов'язань за Основним договором.

Отже, право вимоги до ТОВ "Смарт Імпекс" переходить з моменту отримання ним оригіналів документів, підтверджуючих право вимоги, що оформлено сторонами договору вказаним вище актом від 01.03.2016.

Також, як встановлено в рішенні суду у справі № 912/3670/16, відповідача (ТДВ "Об'єднання Дніпроенергобудпром") повідомлено про заміну кредитора у відповідному зобов'язанні шляхом направлення 01.03.2016 письмового повідомлення про відступлення права вимоги за договором поставки № 04/01/13 від 04.01.2014.

Таким чином, ТОВ "Смарт Імпекс" набуло прав Первісного кредитора за Основним договором з 01.03.2016.

В силу положень ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Рішенням господарського суду від 05.04.2018 у справі № 912/3670/16 встановлено порушення ТДВ "Об'єднання Дніпроенергбудпром" в особі Заводу конструкцій швидко монтованих будівель зобов'язання з оплати вартості товару за договором поставки в сумі 804 993,27 грн в установлений договором строк, а саме - не пізніше 31 грудня 2013 року.

При укладенні Договору про відступлення права вимоги відбулась договірна заміна сторони у зобов'язанні - кредитора. При цьому, умови основного зобов'язання щодо встановленого строку виконання не змінено. Тобто, на момент заміни кредитора у зобов'язанні грошове зобов'язання, право вимоги на яке передано за Договором, вже було прострочено перед кредитором зі сторони Боржника - ТДВ "Об'єднання Дніпроенергобудпром".

Як зазначено вище, інфляційне нарахування на суму боргу та 3% річних є наслідком прострочення боржником виконання грошового зобов'язання перед кредитором.

З підстав викладеного та оскільки з 01.03.2016 ТОВ "Смарт Імпекс" набуло прав кредитора у зобов'язанні зі сплати ТДВ "Об'єднання Дніпроенергобудпром" основної заборгованості за договором поставки № 04/01/13 від 04.01.2013 в розмірі 858 790,00 грн, тоді як ТОВ "Будівельна Інноваційна Компанія" таке право з 01.03.2016 втратило внаслідок відступлення права вимоги на вказану суму, господарський суд дійшов висновку про наявність у ТОВ "Смарт Імпекс" права вимагати на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України стягнення інфляційних нарахувань та 3% річних за період з дня виникнення права вимоги у нового кредитора до дня повного виконання такого зобов'язання.

Відсутність в Договорі про відступлення права вимоги умов про передачу права на нарахування інфляційних втрат та 3% річних не позбавляє права на такі нарахування у нового кредитора з моменту виникнення права вимоги в останнього, оскільки право кредитора вимагати стягнення вказані нарахування передбачені нормами законодавства та визначальною підставою для їх застосування є наявність прострочення виконання грошового зобов'язання перед кредитором.

Як встановлено рішенням суду від 05.04.2018 у справі № 912/3670/16, ТДВ "Об'єднання Дніпроенергобудпром" має грошове зобов'язання перед ТОВ "Смарт Імпекс" в розмірі 804 993,27 грн і таке зобов'язання є простроченим на день набуття новим кредитором права вимоги на вказану суму.

Верховним Судом України у постанові від 09.11.2016 у справі №9/5014/969/2012(5/65/2011) зазначено, що за змістом ч.2 ст. 625 ЦК нарахування інфляційних витрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано або виконано з простроченням, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.

З підстав викладеного вище господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог ТОВ "Смарт Імекс" про стягнення з ТДВ "Дніпроенергобудпром" 3 % річних та інфляційних нарахувань за період з 01.03.2016.

Щодо визначеної позивачем кінцевої дати нарахування - 18.09.2018, господарський суд зазначає, що кредитор має право нараховувати інфляційні та 3% річних протягом всього періоду прострочення виконання грошового зобов'язання, тобто до дати фактичного виконання грошового зобов'язання. В матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження сплати грошових коштів. Однак, в судовому засіданні 08.02.2019 представником позивача повідомлено суд, що відповідні грошові кошти були зараховані на рахунок ТОВ "Смарт Імпекс" 18.09.2018. Представником відповідача під час розгляду справи не повідомлено про іншу дату сплати грошових коштів.

Враховуючи пункт 30.1 ст. 30 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", моментом виконання грошового зобов'язання є дата зарахування коштів на рахунок кредитора або видачі їх йому готівкою.

З огляду на наведені положення Закону та повідомлену представником позивача інформацію про фактичне надходження грошових коштів на рахунок ТОВ "Смарт Імпекс" 18.09.2018, господарський суд вважає безпідставним нарахування 3% річних за день, коли зобов'язання було виконано, а саме 18.09.2018

Верховним Судом в постанові від 22.01.2019 у справі № 905/305/18 зазначено, що господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Враховуючи наведене, господарський суд вважає наявними підстави для задоволення позову в частині стягнення з ТДВ "Об'єднання Дніпроенергобудпром" на користь ТОВ "Смарт Імпекс" інфляційних нарахувань та 3% річних в наступних розмірах та за період:

інфляційні за період з березня 2016 по серпень 2018 на суму заборгованості 804 993,27 грн, що становить 255 281,14 грн;

3% річних за період з 01.03.2016 до 17.09.2018 включно на суму заборгованості 804 993,27 грн, що становить 61 543,21 грн.

Отже, позовні вимоги є обґрунтованими в частині стягнення з ТДВ "Об'єднання Дніпроенергобудпром" на користь ТОВ "Смарт Імпекс" 3% річних в розмірі 61 543,21 грн та інфляційних втрат в розмірі 255 281,14 грн.

При цьому господарський суд зазначає про безпідставне посилання позивача у поданому позові на ст. 536 Цивільного кодексу України. Підстави для одночасного застосування ст. 536 і ст. 625 Цивільного кодексу України в частині стягнення 3% річних відсутні, оскільки передбачені наведеним нормами проценти не є тотожними та мають різну правову природу.

Так, як вже зазначалося вище, стягнення процентів річних згідно ст. 625 Цивільного кодексу України є заходом відповідальності за порушення грошового зобов'язання, тоді як проценти, зазначені у ст. 536 Цивільного кодексу України, - це плата за користування чужими коштами, у тому числі - за правомірне користування чужими грошовими коштами.

Підставами для застосування ст. 536 Цивільного кодексу України є, по-перше, факт користування чужими коштами, по-друге - встановлення розміру відповідних процентів договором або чинним законодавством (наприклад, статтями 1048, 1054, 1061 ЦК України). Спільним для цих процентів є те, що вони нараховуються саме у зв'язку з користуванням чужими коштами, однак положення ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України в частині сплати процентів річних застосовуються лише за наявності порушення грошового зобов'язання. Тобто, це відповідальність, яка полягає у приєднанні до невиконаного обов'язку нового додаткового обов'язку у вигляді відшкодування матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З приводу заперечень відповідача щодо пропуску позивачем строку позовної давності на звернення до суду з позовом у даній справі, про застосування якої заявлено відповідачем, господарський суд зазначає наступне.

Як звертає увагу відповідач у відзиві на позов, відповідно до Додаткової угоди № 1 від 01.08.2013 оплата за Товар мала бути проведена не пізніше 31.12.2013, а отже позивач має право звернутися за захистом своїх прав, пов'язаних щодо стягнення штрафних санкцій, до 31.12.2016.

В поясненнях від 17.01.2019 відповідач вважає, що суду необхідно встановити чи мало місце переривання позовної давності у жовтні 2016 року, оскільки вимоги по відповідальності пов'язані з основним зобов'язанням, щодо яких позивач вже звертався з позовною заявою та суд приймав рішення про стягнення основної заборгованості з відповідача у справі № 912/3670/16.

Позивачем у відповіді на відзив на спростування доводів відповідача щодо пропуску строку позовної давності зазначено про те, що так як прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3% річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення.

Господарський суд зазначає, що відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати свої права в примусовому порядку через суд (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 06.11.2013 у справі № 6-116цс13).

Частинами 4, 5 ст. 267 Цивільного кодексу України передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

При цьому, визначення початкового моменту перебігу позовної давності має важливе значення, оскільки від нього залежить і правильність обчислення позовної давності, і захист порушеного права.

Виходячи з положень ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, нарахування інфляційних втрат та 3% річних здійснюється протягом всього періоду прострочення окремо за кожен період часу.

Так, індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Нарахування інфляційних втрат здійснюється окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. При цьому до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Нарахування 3% річних здійснюється окремо за кожен день періоду прострочення. Розмір 3% річних визначається в залежності від календарних днів прострочення.

Верховним Судом України неодноразово висловлювалась правова позиція, що оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов’язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених ст. 625 Цивільного кодексу України, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов’язання до моменту його усунення (зокрема, постанови від 19.10.2016 у справі № 6-2129цс16, від 26.04.2017 у справі № 3-1522гс16).

Верховним Судом у постанові від 27.04.2018 у справі № 908/1394/17 зазначено, що абсолютно правильним є викладений в пункті 8 цієї Постанови висновок апеляційного господарського суду щодо правової природи нарахувань за статтею 625 ЦК України як триваючого правопорушення, яке припиняється лише в момент повного виконання основного зобов'язання, а тому встановлений статтею 257 ЦК України строк позовної давності щодо таких нарахувань обраховується за останні три роки, які передували зверненню кредитора з позовом, якщо основне зобов'язання боржником не виконано.

З підстав викладеного посилання відповідача на визначений додатковою угодою до договору поставки граничний строк розрахунку за поставлений товар як на строк, з якого позивач дізнався про порушення свого права, в даному випадку є безпідставним, оскільки предметом спору у даній справі не є вимога позивача про стягнення суми вартості поставленого товару.

Господарський суд зазначає, що інфляційні втрати та 3% річних не є додатковими вимогами в розумінні ст. 266 Цивільного кодексу України. Відповідний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду України від 26.04.2017 у справі № 3-1522гс16.

Більш того, строк позовної давності про стягнення суми основного боргу в розмірі 804 993,27 грн не пропущено, про що свідчить прийняття господарським судом рішення у справі № 912/3670/16 про стягнення на користь ТОВ "Смарт Імпекс" зазначеної суми.

За змістом ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Як зазначено вище, господарський суд не встановив правових підстав для стягнення з ТДВ "Об'єднання Дніпроенергобудпром" на користь ТОВ "Смарт Імпекс" інфляційних втрат та 3% річних за період з січня 2014 року по лютий 2016 року. У зв'язку з викладеним господарський суд відмовляє у задоволенні позову в частині стягнення інфляційних втрат та 3% річних за період з січня 2014 року по лютий 2016 року з підстав необґрунтованості позовних вимог у вказаній частині та не застосовує до вказаних вимог позовну давність. Також господарський суд відмовляє у задоволенні позову про стягнення 3% річних, нарахованих за 18.09.2018, у зв'язку з тим, що вказаний день, як встановлено вище, є датою фактичного виконання зобов'язання.

Щодо нарахування інфляційних втрат і 3% річних за період 01.03.2016 по 17.09.2018, обґрунтованість яких встановлена вище, господарський суд зазначає про дотримання позивачем трирічного строку позовної давності за вказаними вимогами.

Так, як підтверджено матеріалами справи та враховуючи положення ч. 7 ст. 116, ч. 4 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України, позивач звернувся до господарського суду з позовом у даній справі 16.10.2018, а отже вказані нарахування здійснено в межах трирічного строку.

Господарський суд зазначає, що нарахування, які передбачені ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України не є неустойкою, для якої пунктом 1 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України встановлено скорочену позовну давність в один рік. Положення Цивільного кодексу України не встановлюють скорочену позовну давність для вимог про стягнення інфляційних втрат та 3% річних. Отже, до вказаних вимог застосовується загальна позовна давність, яка встановлена ст. 257 Цивільного кодексу України тривалістю у три роки. Згідно зі ст. 262 Цивільного кодексу України заміна сторін у зобов'язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності.

Таким чином, позивачем не пропущено строк позовної давності за вимогами про стягнення інфляційних втрат і 3% річних за період нарахування з 01.03.2016 по 17.09.2018.

Стосовно наявності обтяжень на все рухоме майно ТОВ "Будівельна Інноваційна Компанія", про що повідомляє відповідач в судовому засіданні 08.02.2019, господарський суд зазначає наступне.

За змістом пункту 72 рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 у справі "Совтрансавто-Холдинг" проти України" (заява № 48553/99) Суд наголосив, що відповідно до його прецедентної практики право на справедливий судовий розгляд, гарантоване статтею 6 § 1, повинно тлумачитися в контексті преамбули Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка проголошує верховенство права як елемент спільної спадщини держав-учасниць. Одним із основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Посилання, що одним із основних аспектів принципу верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає, що коли рішення суду стало остаточним, воно не може бути піддано сумніву будь-яким іншим рішенням суду, наведено і в рішеннях Європейського суду з прав людини у справах "Брумареску проти Румунії", "Салов проти України" та інші.

Як вже зазначено вище, відповідно до ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовної якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах). Преюдиціальність - це обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ, а суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами

Отже, рішення господарського суду Кіровоградської області від 05.04.2018 у справі №912/3670/16 має преюдиціальне значення, а встановлені ним факти повторного доведення не потребують.

Згаданим вище рішенням встановлено наявність заборгованості у ТДВ "Об'єднання Дніпроенергобудпром" перед ТОВ "Будівельна Інноваційна Компанія" за договором поставки № 04/01/13 від 04.01.2013 в розмірі 804 993,27 грн та передача прав на таку вимогу до нового кредитора ТОВ "Смарт Імпекс" на підставі Договору про відступлення права вимоги від 01.03.2016 (з урахуванням внесених змін). Зазначеним рішенням господарського суду стягнуто з ТДВ "Об'єднання Дніпроенергобудпром" на користь ТОВ "Смарт Імпекс" 804 993,27 грн заборгованості.

Отже, правомірність передачі вимоги від ТОВ "Будівельна Інноваційна Компанія" до ТОВ "Смарт Імпекс" підтверджена рішенням господарського суду Кіровоградської області від 05.04.2018 у справі №912/3670/16.

З підстав вищевикладеного підлягають задоволенню позовні вимоги ТОВ "Смарт Імпекс" про стягнення з ТДВ "Об'єднання Дніпроенергобудпром" інфляційних втрат за період з березня 2016 року по серпень 2018 року на суму заборгованості 804 993,27 грн, що становить 255 281,14 грн, та 3% річних за період з 01.03.2016 до 17.09.2018 включно на суму заборгованості 804 993,27 грн, що становить 61 543,21 грн. Позовні вимоги в іншій частині задоволенню не підлягають з підстав, наведених вище.

За правилами ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Стосовно інших судових витрат господарський суд зазначає наступне.

Згідно поданої позовної заяви позивачем наведено попередній розрахунок суми судових витрат, до складу яких включено витрати на професійну правничу допомогу, а саме: зустріч, консультація клієнта, узгодження правової позиції - 2 000,00 грн; підготовка та подання позовної заяви від 16.10.2018 до Господарського суду Кіровоградської області про стягнення штрафних санкцій у розмірі 3 000,00 грн; гонорар адвоката у розмірі 5 000,00 грн.

Відповідно до прохальної частини позовної заяви позивач просить покласти на відповідача судові витрати.

Господарський суд зазначає, що згідно ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу та пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

За правилами ч. 1 ст. 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.

Згідно ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

На підтвердження розрахунку витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано: договір про надання правової допомоги № 16/10-2018 від 16.10.2018, укладений між ТОВ "Смарт Імпекс" (Клієнт) та Адвокатом ОСОБА_1 (а.с. 9-11); Акт приймання-передачі наданих послуг №; 16/10 від 16.10.2018 (а.с. 39); рахунок-фактура № 16/10-18 від 16.10.2018 на суму 10 000,00 грн (а.с. 38).

Між тим, серед наданих позивачем доказів відсутні докази фактичної сплати адвокату будь-яких витрат.

В судовому засіданні 08.02.2019 присутніми представниками позивача (керівник і адвокат) повідомлено суд, що фактична оплата будь-яких послуг адвоката не здійснена.

Господарський суд враховує, що надані до справи документи на підтвердження розрахунку витрат на професійну правничу допомогу, про які зазначено вище, не надають можливості чітко встановити розмір витрат які ТОВ "Смарт Імпекс" має сплатити саме за надання послуг адвоката в межах розгляду справи № 912/2750/18.

Так, предмет договору № 16/10-2018 про надання правової допомоги від 16.10.2018 передбачає представлення адвокатом інтересів ТОВ "Смарт Імпекс" стосовно позову про стягнення штрафних санкцій за договором поставки та усіх пов'язаних з цим питанням без визначення конкретно якого саме договору поставки, стосовно якого саме боржника і т.п. Не містить відповідного конкретного визначення наданий до справи Акт приймання-передачі наданих послуг № 16/10 від 16.10.2018. Рахунок-фактура № 16/10-18 від 16.10.2018 за своїм змістом передбачає оплату послуг щодо комплексного юридичного супроводження господарської діяльності, тоді як поняття господарської діяльності є досить широким в своєму значенні.

Згідно поданих позивачем документів, адвокат представляв інтереси ТОВ "Смарт Імпекс" під час розгляду справи № 912/2750/18 на підставі наданої до суду довіреності від 27.08.2018, що не заперечувалось всіма учасниками і відповідає положенням ст. 60 Господарського процесуального кодексу України. Надана довіреність не містить посилання на договір № 16/10-2018 про надання правової допомоги від 16.10.2018

В судовому засіданні 08.02.2019 представниками позивача (керівник та адвокат) повідомлено суд про відсутність наміру подавати заяву в порядку ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Зважаючи на викладене, господарський суд дійшов висновку, що матеріалами справи не доведено розмір понесених ТОВ "Смарт Імпекс" витрат на професійну правничу допомогу у даній справі, з підстав чого підстави для покладення таких витрат на відповідача відсутні.

Керуючись ст. ст. 74, 76, 77, 129, 233, 236-241, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю "Об'єднання Дніпроенергобудпром" (27552, Кіровоградська область, м. Світловодськ, смт. Власівка, вул. Молодіжна, 63, ідентифікаційний код 14276579) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Смарт Імпекс" (27200, кіровоградська область, м. Світловодськ, вул. Магдебурського права, 9, ідентифікаційний код 39929065) 255 281,14 грн інфляційних втрат та 61 543,21 грн 3% річних, а також 4 752,36 грн судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

У задоволенні позову в іншій частині відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення в порядку передбаченому Господарським процесуальним кодексом України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Належним чином засвідчені копії рішення направити Товариству з обмеженою відповідальністю "Смарт Імпекс" за адресою: 27500, Кіровоградська область, м. Світловодськ, вул. Магдебурського права, буд. 9; Товариству з додатковою відповідальністю "Об'єднання Дніпроенергобудпром" за адресою: 27552, Кіровоградська область, м. Світловодськ, смт. Власівка, вул. Молодіжна, буд. 63.

Повне рішення складено 12.02.2019.

Суддя В.В.Тимошевська