Рішення № 79747417, 11.02.2019, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

11.02.2019

Справа № 910/16149/18

Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Крендлз"

до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр забезпечення виробництва"

про стягнення пені та трьох процентів річних в розмірі 596 430,44 грн.

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду міста Києва надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю "Крендлз" до публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр забезпечення виробництва" про стягнення пені та трьох процентів річних в розмірі 596 430,44 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що між сторонами укладено договір поставки №ЦЗВ 05-01317-01 від 18.08.2017 року.

Хоча, відповідач повністю розрахувався за поставлену позивачем продукцію, проте багато платежів здійснювались з порушенням терміну оплати передбаченого п.6.1 договору поставки, у зв'язку з чим позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 420 773,28 грн. та три проценти річних в розмірі 175 657,16 грн.

З огляду на ціну позову та незначну складність справи, спір підлягає вирішенню в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 5 ст. 252 ГПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Ухвалою суду від 10.12.2018 р. відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Від відповідача надійшла заява із запереченнями проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

27.12.2018 відповідачем подано до суду заяву із запереченням проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Відповідач вказує на те, що даний спір у зв’язку з його складністю, кількістю учасників справи, особливостями предмета доказування не може бути розглянутий в порядку спрощеного позовного провадження та для правильного врегулювання спору дана справа, на думку відповідача, має бути розглянута у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Судом розглянуто подане відповідачем клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження та відхилено його з огляду на те, що в силу приписів ст. ст. 247, 250 ГПК України даний спір підлягає розглядові тільки в порядку спрощеного провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Посилання відповідача на те, що дана справа потребує детального розгляду спору та з’ясування всіх обставин справи, суд не може прийняти в якості достатньої підстави для постановлення ухвали про розгляд справи у судовому засіданні, оскільки розгляд справи та з’ясування всіх обставин справи є завданням та прерогативою суду та може і має бути досягнуто без призначення судового засідання.

Відповідач у своїх запереченнях проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження не навів суду будь-яких обґрунтувань та не надав будь-яких доказів в чому саме полягає складність даного спору та в чому полягають особливості предмету доказування у даному спорі.

Суд повторно наголошує на тому, що при відкритті провадження у справі судом враховано положення ч. 3 ст. 247 ГПК України.

Судом встановлено, що учасниками даного спору є позивач та відповідач та звертаючись до суду з клопотанням відповідач не навів суду будь-яких пояснень, міркувань та не зазначив про необхідність подання ним відповідних доказів, клопотань, які мають бути вирішені у судовому засіданні.

Таким чином, суд відхиляє як необґрунтоване клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Окрім того, 29.12.2018 відповідачем подано клопотання про витребування доказів судом, в якому клопоче про витребування у позивача – ТОВ «Крендлз» квитанцій, які підтверджують дату реєстрації податкової накладної у відповідності до вимог чинного законодавства щодо всіх поставок за договором поставки від 18.08.2017 №ЦЗВ-05-01317-01.

Розглянувши подане відповідачем клопотання суд відзначає наступне.

Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 169 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань. Заяви, клопотання і заперечення подаються в письмовій або усній формі. У випадках, визначених цим Кодексом, або на вимогу суду заяви і клопотання подаються тільки в письмовій формі.

Згідно ст. 81 Господарського процесуального кодексу України, учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.

У клопотанні повинно бути зазначено: який доказ витребовується; обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу; причини неможливості отримати цей доказ самостійно особою, яка подає клопотання.

Так, враховуючи те, що відповідачем не вказано обставин, що можуть бути підтверджені вказаними доказами та не зазначено жодних заходів, що вживались особою для отримання доказів самостійно, у зв'язку із недотриманням положень статті 81 ГПК України, суд дійшов висновку відмовити у задоволенні клопотання про витребування доказів.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Через відділ автоматизованого документообігу суду, моніторингу виконання документів (канцелярію) 30.12.2018 відповідач подав заяву, в якій клопотав про продовження строку для подання відзиву.

Відповідно до статті 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк. Пропуск строку, встановленого законом або судом учаснику справи для подання доказів, інших матеріалів чи вчинення певних дій, не звільняє такого учасника від обов'язку вчинити відповідну процесуальну дію. Про поновлення або продовження процесуального строку суд постановляє ухвалу. Про відмову у поновленні або продовженні процесуального строку суд постановляє ухвалу, яка не пізніше наступного дня з дня її постановлення надсилається особі, яка звернулася із відповідною заявою.

Таким чином, за відсутності підстав для продовження процесуального строку для подання письмового відзиву, суд відмовляє відповідачу у задоволенні клопотання в зазначеній частині, але не позбавляє відповідача можливості скористатись своїм правом подачі письмового відзиву на позовну заяву. Крім того суд звертає увагу на те, що в матеріалах справи знаходяться належні докази направлення відповідачу копії позовної заяви з доданими документами та ухвали про відкриття провадження у справі № 910/16149/18.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

18 серпня 2017 р. між Філією «Центр забезпечення виробництва» публічне акціонерне товариство «Українська залізниця» (філія «ЦЗВ» ПАТ «Укрзалізниця») м. Київ, що діє від імені та в інтересах Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (ПАТ «Укрзалізниця») та Товариством з обмеженою відповідальністю «КРЕНДЛЗ» (ТОВ «КРЕНДЛЗ») укладено Договір поставки № ЦЗВ 05-01317-01 від 18 серпня 2017 року, відповідно до умов якого ТОВ «КРЕНДЛЗ» (Постачальник) зобов’язується поставити та передати у власність, а філія «ЦЗВ» ПАТ «Укрзалізниця» (Замовник) прийняти та оплатити продукцію, найменування, марка і кількість якої вказується в Специфікаціях – залізничне обладнання (стрілочні переводи, башмакоскидачі, пристрої зрівнювальні).

Відповідно до п. п. 4.1., 4.3., 4.4. Договору , з урахуванням Додаткової угоди №1 від 28 грудня 2017 року, ціна на Товар, який продасться за цим договором, встановлюється в національній валюті України – гривні на умовах FCA (Франко-перевізник) станція відправлення в межах України із подальшим направленням за реквізитами Вантажоодержувача, які вказуються в рознарядках Замовника (відповідно до вимог "ІНКОТЕРМС" ред. 2010р.), і включає: вартість Товару, всі податки та збори, що встановлені українським законодавством, у тому числі ПДВ, і вказується в специфікаціях до даного договору. Сторони планують за цим Договором поставити Товар на загальну суму 188 009 817,83 грн. Ціна Товару, обсяги закупівлі, зазначені у специфікаціях до даного договору.

Згідно з п. п. 5.1., 5.2., 5.4, 5.6. Договору, постачальник здійснює поставку Товару залізничним транспортом загального користування на умовах FCA (Франко-перевізник) станція відправлення в межах України (відповідно до вимог "ІНКОТЕРМС" ред. 2010р.), пункт призначення за реквізитами Вантажоодержувача, які вказуються в рознарядках Замовника. Постачальник здійснює поставку Товару партіями протягом терміну дії Договору при наявності рознарядки Замовника, яка є підтвердженням готовності Замовника до прийому Товару. Відповідальність за достовірність інформації, яка вказується у рознарядці несе Замовник. Замовник не несе відповідальності за ненадання рознарядок (надання не в повному обсязі), якщо це є наслідком зміни планів постачання та фінансування Замовника. Постачальник здійснює відвантаження Товару протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дня надання рознарядки. Поставка Товару підтверджується актом прийому-передачі. Акт прийому передачі складається на підставі накладної (залізничної) та підписується, за умови надання Постачальником: рахунку-фактури на поставлений Товар; податкової накладної, оформленої та зареєстрованої відповідно до вимог чинного законодавства України; копії накладної (залізничної); копії документів з якості: декларація про відповідність, паспорт виробника та/або паспорт та/або сертифікат якості, тощо; копії документу, який підтверджує сертифікацію Товару, а саме сертифікат відповідності.

Згідно п. 5.1. Договору поставки № ЦЗВ 05-01317-01 від 18 серпня 2017 року, Постачальник здійснює поставку Продукції залізничним транспортом на умовах FCA станція відправлення Нижньодніпровськ Придніпровської залізниці, з подальшим направлення продукції на адресу Вантажоодержувача - кінцевого одержувача, яка зазначається в рознарядці Замовника.

У п. 5.2. Договору поставки № ЦЗВ 05-01317-01 від 18 серпня 2017 року, зазначено, що Поставка Продукції проводиться партіями протягом терміну дії Договору, тільки після письмової рознарядки Замовника, яка вважається дозволом на поставку та є підтвердженням готовності Замовника або Вантажоодержувача до прийому Продукції. Кожна партія Продукції постачається протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дати письмової рознарядки Замовника, якщо інше не вказано у рознарядці.

Пунктом 5.3. Договору передбачено, що датою поставки Товару вважається дата відправлення цього Товару, що підтверджується штампом станції відправлення в межах України на накладній (залізничній), на адресу Вантажоодержувача – кінцевого одержувача, які вказуються в рознарядці Замовника.

Пунктами 6.1.та 6.2. Договору передбачено, що оплата за кожну партію поставленої Продукції по даному Договору проводиться ' Замовником протягом 5 (п’яти) банківських днів після дати поставки партії Продукції, у відповідності з рахунком-фактурою на дану партію, обумовлену згідно з п. 5.2. та при наявності податкової накладної, оформленої та зареєстрованої у відповідності до вимог чинного законодавства України, та документів зазначених в п. 7.1 даного Договору. Датою оплати вважається дата відправлення коштів ЗАМОВНИКОМ за банківськими реквізитами ПОСТАЧАЛЬНИКА.

На виконання умов цього Договору, ТОВ «КРЕНДЛЗ» поставлено на адресу філії «ЦЗВ» ПАТ «Укрзалізниця» Продукції на загальну суму 188 009 817,83 грн.

Факт поставки продукції підтверджується Актами прийому передачі товару та залізничними накладними, копії яких додані до матеріалів справи.

Відповідно до п. 13.6. Договору поставки № ЦЗВ 05-01317-01 від 18 серпня 2017 року, щомісячно, не пізніше 15-го числа місяця наступного за звітнім, проводиться звіряння стану взаєморозрахунків, шляхом складання відповідного Акту, підписаного двома сторонами.

На виконання цього пункту Договору, між ТОВ «КРЕНДЛЗ» та філії «ЦЗВ» ПАТ «Укрзалізниця», підписано наступні Акти звірки, копії яких додані до матеріалів справи.

З матеріалів справи вбачається, що Філія «ЦЗВ» ПАТ «Укрзалізниця» повністю разрахувалося за поставлену продукцію, підтвердженням чого наявні в копії платіжних доручень.

Зобов’язанням, згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України визначається, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму

Згідно зі ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено обов’язковість договору для виконання сторонами.

В силу положень ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У зв’язку з порушенням відповідачем строків оплати товару, позивач просить стягнути з відповідача 420 773,28 грн. пені та 175 657,16 грн. 3% річних.

Відповідно до пункту 10.6. Договору, за прострочку оплати за постачений Товар Замовник сплачує Постачальнику пеню в розмірі облікової ставки НБУ від вартості несплаченого Товару за кожен день прострочки.

За приписами ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочу платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань").

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок пені та 3% річних, дійшов висновку про його правильність та арифметичну вірність, відтак, погоджується із доводами позивача про наявність підстав для стягнення з відповідача 420 773,28 грн. пені та 175 657,16 грн. 3% річних.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За приписами частин 1, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з частиною 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов’язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Крендлз" до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр забезпечення виробництва" про стягнення 420 773,28 грн. пені та 175 657,16 грн. 3% річних підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч. 4 ст. 129 ГПК України судові витрати покладаються судом на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Тверська, 5; код ЄДРПОУ 40075815) в особі філії "Центр забезпечення виробництва" ПАТ "Українська залізниця (03049, м. Київ, Повітрофлотський пр.-т, 11/15; код ЄДРПОУ 40081347) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Крендлз" (вул. Андрія Фабра, буд. 4, м. Дніпро, 49000; код ЄДРПОУ 34496913) 420 773 (чотириста двадцять тисяч сімсот сімдесят три) грн. 28 коп. пені, 175 657 (сто сімдесят п’ять тисяч шістсот п’ятдесят сім) грн. 16 коп. 3% річних та 8 946 (вісім тисяч дев’ятсот сорок шість) грн. 46 коп. судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до ч. 1, 2 статті 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.М. Мудрий