Постанова № 79743943, 11.02.2019, Славутський міськрайонний суд Хмельницької області

Справа 682/41/19

Провадження № 3/682/86/2019

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2019 року Славутський міськрайонний суд Хмельницької області в складі:

головуючого судді Шевчука В.В.,

за участю секретаря судового засідання Придачук Г.Л.,

особи, щодо якої вирішується

питання про притягнення

до адміністративної відповідальності ОСОБА_1,

захисника ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Славута матеріали справи, які надійшли від Військової частини А1358 про вчинення адміністративного правопорушення лейтенантом ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянкою України, зареєстрованою та фактично проживаючою за адресою ІНФОРМАЦІЯ_2, інженером відділення технічного контролю Військової частини А1358, відповідальність за яке передбачена ч.4 ст.172 – 11 КУпАП, -

в с т а н о в и в:

Судом встановлено, що наказом командира Військової частини А1358 ОСОБА_3 від 19.12.2018 на підставі рішення ВЛК лейтенанта ОСОБА_1 з 19.12.2018 за станом здоров’я було звільнено від виконання службових обов’язків терміном на 6 діб. Проте 26.12.2018 лейтенант ОСОБА_1 не з’явилася на службу на адміністративно – господарську територію Військової частини А1358, чим вчинила військове адміністративне правопорушення, передбачене ч.4 ст.172 – 11 КУпАП - а саме без поважних причин не з’явилася на військову службу в особливий період та була відсутня на службі протягом 3 діб.

В судовому засіданні ОСОБА_1 вину не визнала, пояснила, що 19.12.2018 після операції повернулась у військову частину, надавши командиру частини рапорт на відпустку протягом 30 календарних днів, оскільки за станом здоров’я не може проходити службу, очікуючи, що буде звільнена від виконання службових обов’язків на вказаний термін як це передбачено рекомендаціями ВЛК. Оскільки їй повідомили про те, що командир частини не погоджує поданий рапорт, нею було написано інший на виїзд за межі Славутського гарнізону в смт. Томашпіль, Вінницької області з 19.12.2018 терміном на 6 діб, з метою перебування під час реабілітаційного періоду під наглядом лікаря, який проводив операцію.В подальшому 20.12.2018 її безпосередній керівник - начальник відділу технічного забезпечення військової частини – майор ОСОБА_4 усно повідомив про надання їй відпустки на 6 календарних днів. Не погоджуючись з таким рішенням, вважаючи, що відпустка повинна була бути надана на 30 днів на підставі висновку ВЛК, який є обовязковим, 21.12.2018 покинула військову частину та звернулась із відповідною заявою до органу Військової служби правопорядку, повідомивши, що буде продовжувати лікування за місцем свого фактичного проживання – в смт. Томашпіль Вінницької області. При цьому у ВСП її запевнили, що жодних перешкод для отримання відпустки терміном на 30 календарних днів вона не матиме. В подальшому в період з 26.12.2018 по 28.12.2018 вона перебувала вдома за станом здоров’я, про що 27.12.2018 в телефонному режимі повідомила майора ОСОБА_4 На територію військової частини повернулася 29.12.2018, оскільки їй повідомили про початок службового розслідування щодо неї за відсутність на території військової частини.

Захисник ОСОБА_1 – адвокат ОСОБА_2, додатково пояснила, що жодних неправомірних дій ОСОБА_1 не вчиняла, оскільки у встановленому законом порядку подала до Військової частини підтверджуючі документи про неможливість проходження служби за станом здоров’я, рапорт про надання їй з цих підстав відпустки. Водночас неправомірними є дії командира військової частини, котрий порушуючи вимоги Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» при наявності законних підстав не надав ОСОБА_1 відпустку терміном на 30 календарних днів, як це передбачено вимогами вказаного закону. Враховуючи наведене просить провадження у справі закрити в зв’язка з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.4 ст.172 – 11 КУпАП.

Заслухавши покази особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, її захисника, дослідивши матеріали справи суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що в матеріалах справи наявна довідка Військово – лікарської комісії (далі - ВЛК) від 18.12.2018 згідно якої проведено медичний огляд лейтенанта ОСОБА_1 та встановлено, що остання страждає захворювання, пов’язаним з проходженням військової служби та потребує відпустки за станом здоров’я терміном 30 календарних днів (а.с.53).

В подальшому 19.12.2018 лейтенант ОСОБА_1 адресувала на ім’я начальника відділення технічного контролю військової частини А1358 рапорт про необхідність надання дозволу на виїзд за межі Славутського гарнізону до смт. Томашпіль Вінницької області з 19.12.2018 терміном на 6 діб з метою перебування під час реабілітаційного періоду під наглядом лікаря, котрий проводив операцію (а.с.63). Будь які інші рапорти у матеріалах справи відсутні.

Відповідно до рапорту т.в.о. начальника медичної служби - медичного пункту прапорщика ОСОБА_5 від 19.12.2018 на ім’я командира Військової частини А1358, останньому повідомлено про те, що в зв’язку з рішенням ВЛК від 18.12.2018 лейтенант ОСОБА_1 потребує звільнення від виконання службових обов’язків терміном на 6 календарних днів (а.с.52).

Наказом командира Військової частини А-1358 по стройовій частині від 19.12.2018 №307 молодшого лейтенанта ОСОБА_1 на підставі рапорту начальника медичної служби від 19.12.2018, довідки військово – лікарської комісії від 18.122018 №2174 звільнено від виконання обов’язків в зв’язку з хворобою на 6 діб (а.с.50). ОСОБА_1 в судовому засіданні, яке відбулося 28.01.2019 повідомила, що про надання їй звільнення на 6 діб замість відпустrи за станом здоров’я їй стало відомо 20.12.2018, з чим вона не погодилася вважаючи протиправними дії командира військової частини А1358, а тому вирішила звернутися з відповідною заявою до Військової служби правопорядку Хмельницького зонального відділу. Враховуючи наведене вище 21.12.2018 покинула військову частину та подала відповідну скаргу до вказаного вище органу.

Відповідно до актів перевірки перебування військовослужбовця по місцю проживання на виконання резолюції командира військової частини, складених комісією в складі підполковника ОСОБА_6, заступника командира військової частини А1358 з морально – психологічного забезпечення майора ОСОБА_4, начальника відділення технічного контролю, прапорщика ОСОБА_5, - начальника медичної служби, медичного пункту в період з 20 по 25 грудня 2018 року проведено перевірку перебування лейтенанта ОСОБА_1 по місцю проживання за адресою ІНФОРМАЦІЯ_3 встановлено, що у вищевказаний період ОСОБА_1 за даною адресою відсутня, на телефонні дзвінки не відповідала або повідомляла, що відсутня (а.с.70-75).

Надаючи правову оцінку вказаним обставинам, суд враховує наступне.

Законом України «Про статут внутрішньої служби Збройних сил України» (далі - Статут) визначено загальні права та обов'язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов'язки основних посадових осіб полку і його підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах. Статутом керуються всі військові частини, кораблі, управління, штаби, організації, установи і військові навчальні заклади Збройних Сил України (далі - військові частини).

Питання, пов’язані зі звільненням, переміщенням військовослужбовців поза межами військової частини врегульовані Розділом «Звільнення з розташування військової частини».

Так п. 216 даного розділу Статуту встановлено, що виїзд офіцерів, прапорщиків (мічманів), військовослужбовців, що проходять військову службу за контрактом, за межі гарнізону здійснюється з дозволу командира військової частини.

Проаналізувавши матеріали справи, та надані учасниками письмові докази, суд приходить до висновку про наявність в діях лейтенанта ОСОБА_1 складу військового адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст.172 – 11 КУпАП, оскільки лейтетант ОСОБА_1 будучи військовослужбовцем, знаючи про звільнення від проходження служби на 6 діб з 19.12.2018, з 26.12.2018 по 28.12.2018 не з’явлася на службу. Доказів поважності відсутності на службі в цей період суду надано не було.

Щодо доводів ОСОБА_1 та її захисника про те, що надаючи їй відпустку на 6 календарних днів, а не на 30, як це було рекомендовано рішенням ВЛК, командир військової частини порушив вимоги Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», оскільки такий висновок ВЛК є обов’язковим для виконання негайно, слід зазначати наступне.

Відповідно до п. 19 ст. 10-1 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» надання військовослужбовцям у періоди, передбачені пунктами 17 і 18 цієї статті, інших видів відпусток, крім відпусток військовослужбовцям-жінкам у зв’язку з вагітністю та пологами, для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а в разі якщо дитина потребує домашнього догляду, - тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення нею шестирічного віку, а також відпусток у зв’язку з хворобою або для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської комісії, припиняється.

Статтею 22.12 Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 №402 визначено, що постанова ВЛК про потребу військовослужбовця у звільнення від службових обов’язків або у відпустку за станом здоров’я повинна бути реалізована негайно.

Таким чином, суд погоджується із доводами про те, що висновок ВЛК є обов’язковим для реалізації, разом із тим правомірність дій командира військової частини А1358 не є предметом розгляду даної справи.

За таких обставин, вважаючи дії командира військової частини А1358 протиправними, ОСОБА_1 повинна була діяти у межах чинного законодавства при цьому не порушуючи самій вимог закону.

Встановлюючи наявність в діях ОСОБА_1 складу вказаного адміністративного правопорушення, судом досліджено пояснення викладені нею у відповідній записці від 29.12.2018 на ім’я командира Військової частини А1358 щодо її місця перебування з 26.12.2018 по 28.12.2018, де остання вказує, що в зв’язку з поданням до ВСП заяви про факт сексуального домагання боялась повернути в розміщення військової частини, про що повідомила органи Військової служби правопорядку. Разом із тим, на момент розгляду даної адміністративної справи будь якого рішення, яким би підтверджувалися дані факти суду не надано, а тому підстав для їх врахування, як підстава поважності відсутності на території військової частини у суду на даний час немає. Натомість, 29.12.2018 ОСОБА_1 прибула до військової частини, з її слів з метою злагодити конфлікт, який розвивався, надала письмові пояснення та написала заяву на відпустку за станом здоров’я.

Частина 4 ст.172 – 11 КУпАП передбачає притягнення до адміністративної відповідальності за самовільне залишення військової частини або місця служби військовослужбовцем строкової служби, а також нез’явлення його вчасно без поважних причин на службу у разі звільнення з частини, призначення або переведення, нез’явлення з відрядження, відпустки або з лікувального закладу тривалістю до трьох діб вчинене в особливий період.

Враховуючи те, що ОСОБА_1 самовільно залишила територію військової частини, а потім після закінчення звільнення без поважних причин не з’явилася для проходження служби, суддя приходить до висновку що в її діях наявний склад адміністративного правопорушення передбаченого 4 ст.172 – 11 КУпАП.

Враховуючи характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, ступінь його вини та обставини справи, вважаю за необхідне на ОСОБА_1 накласти адміністративне стягнення у вигляді штрафу, що згідно ст. 23 КУпАП буде достатньою та необхідною мірою відповідальності, яка досягне мети у вихованні правопорушника в дусі додержання законів, а також запобігання вчиненню нових правопорушень.

Відповідно до ст. 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.

На підставі наведеного, керуючись ст. 40-1, ч.4 ст.172-11, ст. 268, 276-285, 289 КУпАП,-

п о с т а н о в и в :

ОСОБА_1 визнати винною у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.4 ст.172-11 КУпАП і застосувати щодо неї адміністративне стягнення у виді сплати на користь держави штрафу в розмірі ста сорока п’яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 2465 (дві тисячі чотириста шістдесят п’ять) грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 384 грн. 20 коп. ( ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106, код отримувача 37993783, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача 899998, рахунок 31211256026001, код класифікації доходів бюджету 22030106).

Скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови до Хмельницького апеляційного суду.

Суддя Шевчук В. В.