Рішення № 7974312, 15.02.2010, Перечинський районний суд Закарпатської області

Справа № 2-67/10

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 лютого 2010 року м. Перечин

Перечинський районний суд Закарпатської області в складі:

головуючого – судді Чепурнова В.О.,

при секретарі – Багара Н.М.,

розглянувши в судовому засіданні в залі суду в місті Перечин цивільну справу за позовом моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про відшкодування в порядку регресу витрат, пов’язаних з виплатою страхового відшкодування, -

ВСТАНОВИВ:

Моторне (транспортне) бюро України звернулося з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування в порядку регресу витрат, пов’язаних з виплатою страхового відшкодування. Свої позовні вимоги мотивує тим, що 01 червня 2005 року на дорозі між селами ОСОБА_2 та Порошково Перечинського району відповідач, керуючи автомобілем НОМЕР_1 зіткнувся з автомобілем НОМЕР_2, в результаті чого водій останнього автомобіля ОСОБА_3 від отриманих внаслідок ДТП тяжких тілесних ушкоджень помер на місці. У зв’язку з цим, позивач 15 серпня 2006 року здійснив виплату належного відшкодування доньці померлого – ОСОБА_4 в розмірі 18 097 гривень 31 коп. Оскільки ОСОБА_1 добровільно не відшкодував позивачу завдану ним шкоду, тому відповідно до ст. 1191 ЦК України просить позов задовольнити.

Представник позивача ОСОБА_5 в судове засідання не з’явилася, але направила суду телеграму, в якій просить слухати справу у її відсутності, позов підтримує повністю.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з‘явився, будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи, а тому суд приходить до переконання про можливість розгляду справи у відсутності відповідача, згідно вимог ч. 4 ст. 169 ЦПК, ч.1 ст. 224 ЦПК України та ухвалює заочне рішення.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до переконання, що позов є таким, що підлягає до задоволення з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що 01 червня 2005 року на дорозі між селами ОСОБА_2 та Порошково Перечинського району з вини відповідача, який керував автомобілем НОМЕР_3 була скоєна дорожньо-транспортна пригода. В результаті даної ДТП був пошкоджений автомобіль НОМЕР_4 та загинув його власник – ОСОБА_3, який ним керував. Вина ОСОБА_1 у скоєнні вищевказаного ДТП підтверджується постановою Перечинського районного суду від 10 серпня 2005 року по кримінальній справі № 1п-5/05. На дату скоєння цієї пригоди, відповідач не мав чинного договору обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, а розмір заподіяних ним матеріальних збитків, згідно висновку судового експерта-автотоварознавця № 42/05, склав 21 716 гривень 77 коп. Зазначена шкода особисто відповідачем не була відшкодована.

Також встановлено, що оскільки власник автомобіля «ВАЗ-21093» ОСОБА_3 загинув на місці ДТП, відповідно до свідоцтва про право на спадщину № 130/2005 серії ВСХ № 421735 від 03.08.2006 року, спадкоємцями в рівних долях являються дружина – ОСОБА_6, син – ОСОБА_7 та донька – ОСОБА_4, які мають право на відшкодування матеріальної шкоди. Рішенням Великоберезнянського районного суду від 25 квітня 2006 року спадкоємця ОСОБА_7 визнано недієздатним і призначено опікуном ОСОБА_4 Спадкоємиця ОСОБА_6 довіреністю від 30 червня 2005 року серії ВСС № 054661 уповноважила ОСОБА_4 отримати належні їй кошти.

В зв’язку з цим, ОСОБА_4 з метою отримання відшкодування звернулася до позивача з відповідною заявою. Договірних зобов’язань між позивачем, потерпілою та відповідачем не виникло.

Відповідно до ст. 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Таким актом є Закон України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01 липня 2004 року № 1961-IV, який містить спеціальні норми щодо регулювання даних правовідносин.

Згідно п. 41.1 ст. 41 вказаного Закону позивач за рахунок коштів фонду захисту потерпілих, відшкодовує шкоду на умовах, визначеним Законом у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність.

Згідно ст. 22 зазначеного Закону Моторне (транспортне) бюро України відшкодовує у встановленому Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна життю, здоров’ю та майну третіх осіб під час ДТП. Крім цього ст. 22 передбачає, що у зв’язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов’язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

В судовому засіданні встановлено, що у зв’язку з настанням події, передбаченої п. 41.1 ст.41 вищевказаного Закону, позивач 15 серпня 2006 року здійснив виплату належного відшкодування громадянці ОСОБА_4 в розмірі 18 097 гривень 31 коп. без врахування ПДВ, що підтверджується платіжним дорученням № 665 від 15.08.2006 року.

Згідно ст. 257, ч. 6 ст. 261 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю 3 роки, а за регресним зобов’язанням перебіг позовної давності починається від дня виконання основного зобов’язання.

Стаття 1191 ЦК України та п. 38.2.1. ст. 38 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01 липня 2004 року № 1961-IV передбачає, що особа яка відшкодувала шкоду завдану іншою особою, має право зворотної вимоги до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування. Отже, після проведення виплати ОСОБА_4 у позивача виникло право зворотної вимоги до відповідача – ОСОБА_1

На підставі наведеного, керуючись ст. 38 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст. ст. 166, 1187. ч. 1 ст. 1191 ЦК України, ст.ст. 3, 4, 109, 212-215, 218 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ :

Позов задоволити .

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України (код ЄДРПОУ 21647131, п/р 2600202284871 в Укрексімбанку м. Києва, МФО 322313) кошти в розмірі 18 097 (вісімнадцять тисяч дев‘яносто сім) гривень 31 копійку, а також 180 (сто вісімдесят) гривень 97 копійок судового збору та 30 (тридцять) гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений статтею 294 ЦПК України рішення суду набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Закарпатської області через суд першої інстанції шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Головуючий : Чепурнов В.О.