Рішення № 79742432, 05.02.2019, Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області

Справа №442/8826/18

Провадження №2-о/442/2/2019

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 лютого 2019 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області

в складі:

головуючого – судді Хомика А.П..

з участю секретаря судового засідання – Лужецької С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Дрогобичі цивільну справу в порядку окремого провадження за заявою ОСОБА_1 про встановлення юридичного факту, за участю заінтересованої особи: Головного управління Державної міграційної служби у Львівській області, -

встановив:

28.12.2018 заявник звернувся до суду з заявою, в якій просить встановити, що він постійно проживав на території України станом на 24.08.1991 рік і по теперішній час.

В обґрунтування заяви вказує на те, що він звернувся до органів Пенсійного фонду України для оформлення пенсії, однак не може цього зробити, оскільки досі не отримав паспорту громадянина України, хоча проживає в Україні з 1983 року по теперішній час та здійснював трудову діяльність на території України. Звернувшись до Державної міграційної служби України для отримання паспорту громадянина України йому повідомили, що видати паспорт не можуть, оскільки не вдається встановити чи проживав він на території України на момент оголошення її незалежності (станом на 24.08.1991). За таких обставин йому порадили звернутись до суду.

Такий факт, зокрема підтверджується записами у Військовому квитку заявника серія НД №5409695 від 14.05.1979, згідно якого він перебуває на військовому обліку в Дрогобицькому військовому комісаріаті з 26.01.1983 року по теперішній час. Довідкою №156 від 11.10.2018, виданою ПАТ « ДЗАК», згідно якої він працював у м. Дрогобичі на заводі автомобільних кранів слюсарем – ремонтником по четвертому розряду з 08.02.1983 по 03.09.1990. Факт проживання заявника на території України з 1983 року без реєстрації в с. Монастир Лішнянський по вул. Садовій, 3. Дрогобицького району Львівської області також підтверджується актом обстеження від 04.09.2018, затвердженим головою Лішнянської сільської ради.

Заявник вимоги підтримав та дав пояснення, які по змісту відповідають, викладеному у заяві. Заяву просив задоволити.

Представник заінтересованої особи не з’явився, не повідомивши причин своєї неявки, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи.

Вислухавши пояснення заявника, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що заява є підставною та підлягає до задоволення, виходячи з наступних міркувань.

Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Відповідно до ч. 2 ст. 315 ЦПК України, у судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Належність і набуття громадянства України встановлюється на підставі Закону України «Про громадянство України» та може пов'язуватися із фактом постійного проживання на території України в певний час.

Зокрема пунктом 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про громадянство України» визначено, що громадянами України є усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення України (24.08.1991 року) постійно проживали на території України і не були громадянами інших держав.

Відповідно до п. 7 Порядку провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, громадяни колишнього СРСР, які не мають у паспорті громадянина колишнього СРСР відмітки про прописку, що підтверджує факт їхнього постійного проживання на території України станом на 13 листопада 1991 року, проходять процедуру встановлення їхньої належності до громадянства України. У таких випадках, одним із документів на підтвердження цієї обставини може бути рішення суду, яким підтверджується факт постійного проживання особи на території України станом на 24.08.1991 року або 13.11.1991 року.

Відповідно до п. 4 прикінцевих положень Закону України «Про імміграцію», вважати такими, що мають дозвіл на імміграцію в Україну, іноземців та осіб без громадянства, які прибули в Україну на постійне проживання до набрання чинності цим Законом і мають у паспорті громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року відмітку про прописку або отримали посвідку на постійне проживання в Україні.

Так, судом встановлено, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 народився у с. Мясосовхоз, 18 ф. 6, Радянського району Ростовської області, про що зроблено актовий запис №73 (свідоцтво про народження серія КЯ №089247, видане Рай. ЗАГС-ом Ростовської області).

Також, ОСОБА_1 15.12.1982 було видано паспорт громадянина СССР серії ІХ-РК №667134.

Згідно з записами у Військовому квитку серія НД №5409695 від 14.05.1979, ОСОБА_1 перебуває на військовому обліку в Дрогобицькому військовому комісаріаті Львівської області з 26.01.1983 року по теперішній час.

Відповідно до довідки ПАТ № Дрогобицький завод автомобільних кранів» від 11.10.2018 №156 ОСОБА_1 працював на Дрогобицькому заводі автомобільних кранів слюсарем-ремонтником по четвертому розряду з 08.02.1983 ( наказ №11к від 08.02.1983) по 03.09.1990 ( наказ №42к від 04.09.1990).

Вищевказані обставини підтвердили й допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_2 та ОСОБА_3

Таким чином, суд приходить до висновку, що на момент проголошення незалежності України 24 серпня 1991 року і на момент набрання чинності Законом України «Про громадянство України» (на 13 листопада 1991 року) заявник постійно проживав та проживає на території України.

Судом встановлено, що виниклі правовідносини не є спірними, той факт, що заявник постійно та безперервно проживав на території України станом на 24 серпня 1991 року не оспорюється, а заявлена ним заява покликана на підтвердження наявності цього факту.

Під час розгляду даної справи судом не було встановлено третіх осіб, права і інтереси яких можуть бути порушені встановленням даного факту, у зв'язку з чим суд вважає можливим задовольнити дану заяву про встановлення факту, що має юридичне значення.

За таких обставин, дослідивши наявні в матеріалах справи докази в сукупності, з урахуванням вищевказаних обставин, суд вважає можливим встановити юридичний факт, що ОСОБА_1,ІНФОРМАЦІЯ_1, постійно проживав на території України станом на 24 серпня 1991 року та перебував у громадянстві колишнього Союзу Радянських Соціалістичних Республік.

Керуючись ст.ст. 4,5,13,76-83,141,265 ЦПК України суд , -

ухвалив:

Заяву задоволити.

Встановити факт, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, постійно проживав на території України станом на 24 серпня 1991 року та проживає по теперішній час.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 08.02.2019.

Сторони:

Позивач: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, адреса: вул. Садова, 3, с.Монастир Лішнянський Дрогобицького району Львівської області.

Заінтересована особа: Головне управління Державної міграційної служби у Львівській області, ЄДРПОУ: 37831493, адреса: вул. Січових Стрільців, 11, м.Львів.

Суддя Хомик А.П.