Рішення № 79740904, 24.01.2019, Хустський районний суд Закарпатської області

Справа № 309/2085/18

Провадження № 2/309/436/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 січня 2019 року м. Хуст

Хустський районний суд Закарпатської області

в складі: головуючого-судді Довжанин М.М.

за участю секретаря судового засідання Попадинець Я.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Хуст справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа без самостійних вимог: Хустська державна нотаріальна контора про визнання відмови від спадщини недійсною та визнання свідоцтва про право на спадщину за заповітом частково недійсним, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2, третя особа без самостійних вимог: Хустська ДНК, в якому просить:

- визнати недійсною відмову від прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3, подану ОСОБА_1 26.02.2013 року до Хустської державної нотаріальної контори та зареєстровану за № 56;

- визнати частково недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом, яке зареєстроване в реєстрі за № 637 державним нотаріусом В.Ф. Турчин Хустської державної нотаріальної контори, зокрема в частині видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на 1/2 частину домоволодіння АДРЕСА_1.

Позов обґрунтовує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3, з яким вона перебувала у фактичних шлюбних відносинах з травня 1993 року, разом проживали, вели спільне господарство. При житті ОСОБА_3 склав заповіт, згідно якого все належне йому майно заповідав позивачці ОСОБА_1 та своєму синові відповідачу ОСОБА_2 У зв'язку з тим, що вона проживала із спадкодавцем з 1993 року до його смерті, то вона вважається такою, що прийняла спадщину і спадкове майно належало їй з ІНФОРМАЦІЯ_1. Проте 26 лютого 2013 року вона під психологічним тиском відповідача, будучи хворою та в тяжкому матеріальному становищі підписала у нотаріуса заяву про відмову від спадщини.

У лютому 2013 року ОСОБА_2 приїхав з м. Київ, де постійно проживає з наміром успадкувати все майно, яке залишилося після смерті батька. При житті батька син - відповідач по справі, не надавав ніякої допомоги батькові, який тяжко хворів та перебував у безпорадному стані. Лікування проводилось за рахунок позивачки. Вона пенсійного віку та отримує маленьку пенсію і тому перебувала у важкому матеріальному становищі. Відповідач знав про її стан та скориставшись цим, вирішив здійснив психологічний тиск на неї. Він повідомив її, що за оформлення спадщини потрібно платити великі гроші. ОСОБА_2 схилив позивачку до того, що вона подала заяву про відмову від спадщини, обіцяючи їй відшкодувати половину вартості спадкового майна. Відповідач запропонував їй поїхати разом з ним до м. Хуст для написання заяви про прийняття спадщини, що відкрилася після смерті ОСОБА_3, оскільки вони являлися єдиними спадкоємцями за заповітом. Відповідач добре знав, що вона не зможе відкликати свою заяву, так як відмова підписана нею в останні дні до спливу шестимісячного терміну. Саме тому вона погодилась, що відповідач оформляє спадковий будинок на своє ім'я і компенсує позивачці половину його вартості. Вона є людиною похилого віку, часто хворіє і не мала на той час в наявності коштів, щоб заплатити за оформлення права на спадщину,тому і погодилась на запропоновані відповідачем умови, не маючи наміру при цьому відмовлятися від спадщини. З моменту смерті чоловіка позивачки пройшло майже чотири роки і відповідач не виконав домовленостей. Вона намагалася зясувати з відповідачем причини невиконання домовленостей, однак останній уникає спілкування з нею. Вважає, що відмова від прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 написана нею під психологічним тиском з боку ОСОБА_2, під впливом тяжкої обставини та у зв'язку з відсутністю волі (бажання) відмовлятися реально від прийняття спадщини. Внаслідок допущених порушень закону з боку ОСОБА_2, останній заволодів належним їй спадковим майном, що порушує також публічність вчиненого нею правочину.

16 листопада 2016 року відповідач отримав свідоцтво про право на спадщину за заповітом, в тому числі і на частку позивачки, яке зареєстроване в реєстрі за № 637 державним нотаріусом Хустської ДНК Турчин В.Ф. Вважає, що вказане свідоцтво про право на спадщину за заповітом слід визнати частково недійсним.

В судове засідання позивачка ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_5 не з'явилися. До суду надійшла заява від представника позивачки про проведення розгляду справи у її з позивачкою відсутності, позовні вимоги підтримують повністю.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився. Про день час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Причини неявки суду невідомі. До суду надіслав відзив на позовну заяву, у якому не погодився з позовною заявою ОСОБА_1, вважає, що викладені у ній доводи є надуманими, а позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки даний позов тісно взаємопов'язаний із попередніми позовами ОСОБА_1 і його предметом є спадкове майно, а викладені у позові доводи є аналогічними, викладеним у попередніх позовних заявах. Рішенням апеляційного суду Закарпатської області від 30.04.2015 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено. Рішення Хустського районного суду від 06.03.2015 року у цивільній справі № 309/4002/14-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи без самостійних вимог: Хустська державна нотаріальна контора, Копашнівська сільська рада про визначення додаткового строку для відкликання заяви про відмову від прийняття спадщини, скасовано, а у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Рішенням Хустського районного суду від 29.03.2016 року у цивільній справі № 309/3327/15-ц за позовом ОСОБА_6, який діє в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Хустської державної нотаріальної контори про визнання відмови від прийняття спадщини недійсною та визнання права на частку у спадковому майні в задоволенні позову ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_1 відмовлено. Ухвалою апеляційного суду Закарпатської області від 16.05.2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено, рішення Хустського районного суду від 29.03.2016 року залишено без змін. Спадщину він оформив лише після набрання законної сили вказаними рішеннями та завершенням всіх судових спорів з цього приводу.

Представник третьої особи без самостійних вимог: Хустської державної нотаріальної контори в судове засідання не з'явився. Про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Причини неявки суду невідомі.

Відповідно до ст. 211, 223, 247 ЦПК України суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності учасників судового процесу без фіксування судового засідання технічними засобами.

Ухвалою суду від 19 жовтня 2018 року заяву представника позивачки ОСОБА_5 задоволено та накладено арешт на житловий будинок АДРЕСА_1.

Інших процесуальних дій у справі (забезпечення доказів, зупинення і поновлення провадження тощо) не проводилось.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд доходить висновку, що позов задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3, з яким позивачка ОСОБА_1 проживала з травня 1993 року по 31.08.2012 року однією сім'єю без реєстрації шлюбу, та який являвся батьком відповідача ОСОБА_2 Дані обставини в судовому засіданні стверджені свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_1, довідками, виданими виконкомом Копашнівської сільської ради № 804 від 29.05.2015 року та № 1042 від 15.07.2015 року.

Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина на належне йому майно. За життя ОСОБА_3 склав заповіт, посвідчений секретарем Копашнівської сільської ради від 21.12.2007 року за реєстровим номером № 86, яким заповів все належне йому майно позивачці ОСОБА_1 та його сину ОСОБА_2

26.02.2013 року позивачка ОСОБА_1 подала до Хустської державної нотаріальної контори заяву про відмову від прийняття спадщини за померлим ОСОБА_3

Відповідно до ст. 1216 Цивільного кодексу України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст. 1273 Цивільного кодексу України спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу. Заява про відмову від прийняття спадщини подається нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

Відповідно до ч.ч. 5, 6 ст. 1273 Цивільного кодексу України, відмова від прийняття спадщини є безумовною і беззастережною. Відмова від прийняття спадщини може бути відкликана протягом строку, встановленого для її прийняття.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 протягом строку, встановленого для прийняття спадщини, заяву про відмову від прийняття спадщини не відкликала, то відповідно до ч.1 ст. 1275 ЦК України її частка у спадщині перейшла до відповідача як до іншого спадкоємця за заповітом.

Крім того, рішенням Апеляційного суду Закарпатської області від 30.04.2015 року у позові ОСОБА_1 про визначення додаткового строку для відкликання заяви про відмову від прийняття спадщини відмовлено.

Відповідно до ч. 1 ст. 1275 Цивільного кодексу України якщо від прийняття спадщини відмовився один із спадкоємців за заповітом, частка у спадщині, яку він мав право прийняти, переходить до інших спадкоємців за заповітом і розподіляється між ними порівну.

16.11.2016 року відповідачу ОСОБА_2 видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом посвідчене державним нотаріусом Турчин В.Ф. та зареєстроване в реєстрі за № 637. Спадщина, на яку видано це свідоцтво, складається з житлового будинку, що розташований у АДРЕСА_1.

Позивачка в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що відповідач ОСОБА_2 здійснював на неї психологічний тиск, змусивши її тим самим під впливом тяжкої обставини та за відсутності волі (бажання) відмовитися від прийняття спадщини за померлим ОСОБА_3

Відповідно до п. 25 Постанови пленуму ВСУ №7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» відмова від прийняття спадщини може бути визнана судом недійсною з підстав, передбачених статтями 225, 229-231, 233 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 231 ЦК України правочин, вчинений особою проти її справжньої волі внаслідок застосування до неї фізичного чи психічного тиску з боку другої сторони або з боку іншої особи, визнається судом недійсним.

В силу частини 1 статті 233 ЦК України правочин, який вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, може бути визнаний судом недійсним незалежно від того, хто був ініціатором такого правочину.

Як вбачається з роз'яснень, викладених в п.п. 19, 21, 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» правочин, вчинений під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною або внаслідок впливу тяжкої обставини, є оспорюваним.

При вирішенні спорів про визнання недійсним правочину, вчиненого особою під впливом насильства (стаття 231 ЦК (435-15)), судам необхідно враховувати, що насильство має виражатися в незаконних, однак не обов'язково злочинних діях. Насильницькі дії можуть вчинятись як стороною правочину, так і іншою особою - як щодо іншої сторони правочину, так і щодо членів її сім'ї, родичів тощо або їх майна. Факт насильства не обов'язково має бути встановлений вироком суду, постановленим у кримінальній справі.

Правочин може бути визнаний судом недійсним на підставі статті 233 ЦК (435-15), якщо його вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, чим друга сторона правочину скористалася. Тяжкими обставинами можуть бути тяжка хвороба особи, членів її сім'ї чи родичів, смерть годувальника, загроза втратити житло чи загроза банкрутства та інші обставини, для усунення або зменшення яких необхідно укласти такий правочин. Особа (фізична чи юридична) має вчиняти такий правочин добровільно, без наявності насильства, обману чи помилки. Особа, яка оскаржує правочин, має довести, що за відсутності тяжкої обставини правочин не було б вчинено взагалі або вчинено не на таких умовах.

Позивачкою в ході судового розгляду справи не надано належних та допустимих доказів того, що відмова від прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 написана нею під психологічним тиском з боку відповідача ОСОБА_2 чи під впливом тяжкої обставини за відсутності у неї бажання реально відмовлятися від спадщини.

Суд, досліджуючи матеріали справи не знайшов доказів того, що відповідачем по відношенню до позивачки вчинялися, які-небудь насильницькі дії і, що такі дії, якщо вони і були з сторони ОСОБА_2 є незаконними.

Одночасно суд звертає увагу на той факт, що правочин вчинений особою під впливом тяжкої для неї обставини має вчинятися добровільно, без наявності насильства, обману чи помилки, тоді як за твердженням позивачки на неї здійснено психологічний тиск і під впливом такого тиску, тобто насильства та тяжкої обставини, якою є хвороба позивачки та тяжкий матеріальний стан, вона відмовилася від прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 Отже, посилання позивачки на психологічний тиск та вплив тяжкої обставини є такими, що не можуть у їх сукупності призвести до визнання правочину судом недійсним і виключають один одного, як підстави для цього.

За таких обставин у суду відсутні законні підстави для визнання відмови від спадщини недійсною та визнання частково недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом.

Відповідно до ч. 9 ст. 158 ЦПК України суд скасовує заходи забезпечення позову, вжиті згідно ухали суду від 19 жовтня 2018 року.

Керуючись ст.ст. 81, 258, 259, 263, 265, 267, 268, 273, 354 ЦПК України, ст.ст. 231, 233, 1216, 1273, 1275 ЦК України, суд -

У Х В А Л И В:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа без самостійних вимог: Хустська державна нотаріальна контора про визнання відмови від спадщини недійсною та визнання свідоцтва про право на спадщину за заповітом частково недійсним - відмовити.

Арешт, накладений на житловий будинок та заборону проводити будь-які дії, які стосуються житлового будинку, в тому числі проводити відчуження житлового будинку АДРЕСА_1, згідно ухвали Хустського районного суду Закарпатської області від 19 жовтня 2018 року - скасувати.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 04 лютого 2019 року.

Суддя Хустського

районного суду: підпис Довжанин М.М.

З оригіналом вірно:

Суддя Хустського

районного суду: Довжанин М.М.