Рішення № 79740508, 11.02.2019, Приморський районний суд м. Маріуполя

Справа № 266/7672/18

Провадженя№ 2/266/374/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2019 року м. Маріуполь

Приморський районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі головуючого – судді Пантелєєва Д.Г., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в м. Маріуполі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «СРЗ» про визнання права власності за набувальною давністю,

ВСТАНОВИВ:

В грудні 2018 року ОСОБА_1 до ТОВ «СРЗ» про визнання права власності за набувальною давністю на житловий будинок з господарськими будівлями, які розташовані за адресою: м. Маріуполь, тупик Пулковський, б. 20.

Свої позовні вимоги обґрунтувала тим, що вона знаходилась в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 В період знаходження в шлюбі ОСОБА_2 отримав згідно рішення виконавчого комітету Жданівської міської Ради народних депутатів №269 земельну ділянку площею 480 кв.м., розташована в туп. Пулковський, 20 в Приморському районі м. Маріуполя. Згідно умов договору в лютому 1990 року було зведено житловий будинок, з 1991 року позивач спільно з ОСОБА_2 мешкала в ньому, однак будинок не було прийнято в експлуатацію. В 1997 році ОСОБА_2 залишив місце мешкання в будинку та виїхав за межі м. Маріуполь. Шлюб між сторонами було розірвано в 2003 році, рішенням Апеляційного суду Донецької області від 22.01.2013 року ОСОБА_2 визнано таким, що втратив право користування житловим приміщенням б. 20 в туп. Пулковський в Приморському районі м. Маріуполя. З 1997 року позивачка постійно відкрито мешкає в будинку, підтримує його в належному технічному стані, сплачує комунальні платежі. На підставі викладеного просить суд визнати за ОСОБА_1 право власності за набувальною давністю на домоволодіння, розташоване за адресою: м. Маріуполь, туп. Пулковський, 20, що складається з житлового будинку літ. А-2, підвалу А/п, сараю а2/п, замощення I, огорожі №1.

Відповідно до ухвали суду від 27.12.2018 року по справі відкрито провадження у справі за правилами глави 10 ЦПК України, тобто у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Судові повідомлення, які направлялись відповідачу, вручено адресату та повернуто на адресу Приморського районного суду м. Маріуполя.

Позивачу надіслана ухвалу про відкриття провадження у справі, що підтверджується матеріалами справи.

Від відповідачів відзив на позовну заяву не надходив.

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами ( ч.8 ст.178 ЦПК України).

Оскільки, відповідно до вимог ст.279 ЦПК України, справа в порядку спрощеного позовного провадження розглядається без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, то, відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу суд не здійснює.

Перешкод для розгляду справи немає.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що позивач уклала шлюб з ОСОБА_2, який зареєстровано 24.10.1981 року (а. с. 34)

Рішенням виконавчого комітету Жданівської міської Ради народних депутатів №269 ОСОБА_2 було виділено земельну ділянку площею 480 кв.м., яка розташована в туп. Пулковський, 20 в Приморському районі м. Маріуполя для будівництва житлового будинку на підставі спільної постанови адміністрації та профкому Ждановського судноремонтного заводу АМП(а. с. 28, 29, 30)

ОСОБА_2 було надано дозвіл №152 строком дії до жовтня 1990 року на будівництво індивідуального житлового будинку (а. с. 31)

ОСОБА_2, отримав кошти від Ждановського судноремонтного заводу АМП в якості позики, заборгованості за нею немає (а. с. 32)

Рішенням апеляційного суду Донецької області від 22.01.2013 року ОСОБА_2 визнано таким, що втратив право користування житловим приміщення буд. 20 в туп. Пулковський Приморського району м. Маріуполя (а. с. 35-42)

Вказаним рішенням встановлено, що в 1997 році ОСОБА_2 залишив будинок та виїхав за межі м. Маріуполь.

Шлюб між ОСОБА_2 та позивачем було розірвано 22.05.2003 року (а. с. 34)

19.07.2003 року позивач уклала шлюб з ОСОБА_3 та змінила прізвище на ОСОБА_3 (а. с. 33)

Позивач відкрито користується будинком, про що свідчить наявність технічного паспорту на ім’я позивача, домова книга, довідка відділу реєстрації місця проживання фізичних осіб Департаменту адміністративних послуг Маріупольської міської ради (а. с. 43-48, 49-54, 55)

ОСОБА_1 мешкає в будинку з 25.01.1991 року по теперішній час, утримує будинок, поліпшує його експлуатаційні характеристики, проводить ремонтні роботи (а. с. 57-76)

Згідно ст. 344 ЦК України, особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації.

Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно набувається за рішенням суду.

Набувальна давність визначається як засіб закріплення майна за суб'єктами, що ним володіють, у випадках, коли вони не мають можливості через певні обставини підтвердити підстави виникнення прав, а також в інших ситуаціях. Право власності за набувальною давністю може бути набутим як на безхазяйні речі, так і на майно, яке належить за правом власності іншій особі.

Згідно Постанови Пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», при вирішенні спорів, пов'язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, таке:

- володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності;

- володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна;

- володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності. У разі втрати не із своєї волі майна його давнісним володільцем та повернення цього майна протягом одного року або пред'явлення протягом цього строку позову про його витребування набувальна давність не переривається (частина третя статті 344 ЦК). Не переривається набувальна давність, якщо особа, яка заявляє про давність володіння, є сингулярним чи універсальним правонаступником, оскільки в цьому разі вона може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є (частина друга статті 344 ЦК). (п. 9 Постанови).

Враховуючи положення статей 335 і 344 ЦК, право власності за набувальною давністю може бути набуто на майно, яке належить на праві власності іншій особі (а не особі, яка заявляє про давність володіння), а також на безхазяйну річ. Отже, встановлення власника майна або безхазяйності речі є однією з обставин, що має юридичне значення, і підлягає доведенню під час ухвалення рішення суду.

Відповідно до положень пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень ЦК, правила статті 344 ЦК про набувальну давність поширюються також на випадки, коли володіння майном почалося за три роки до набрання чинності цим Кодексом, та беручи до уваги, що ЦК набрав чинності з 1 січня 2004 року, положення статті 344 ЦК поширюються на правовідносини, що виникли з 1 січня 2001 року. Отже, визнання судом права власності на нерухоме майно за набувальною давністю може мати місце не раніше 1 січня 2011 року.

При цьому суди мають виходити з того, що коли строк давнісного володіння почався раніше 1 січня 2001 року, то до строку, який дає право на набуття права власності за набувальною давністю, зараховується лише строк з 1 січня 2001 року. Разом із тим, якщо перебіг строку володіння за давністю почався після цієї дати, то до строку набувальної давності цей період зараховується повністю. (п. 11 Постанови).

Можливість пред'явлення до суду позову про визнання права власності за набувальною давністю випливає з положень статей 15, 16 ЦК, а також ч. 4 ст. 344 ЦК України, згідно з якими захист цивільних прав здійснюється судом шляхом визнання права. У зв'язку з цим особа, яка заявляє про давність володіння і вважає, що у неї є всі законні підстави бути визнаною власником майна за набувальною давністю, має право звернутися до суду з позовом про визнання за нею права власності.

Виходячи зі змісту ч. 1 ст. 344 ЦК України, відсутність державної реєстрації права власності на нерухоме майно не є перешкодою для визнання права власності на це майно у зв'язку зі спливом строку набувальної давності, оскільки така державна реєстрація може бути здійснена після визнання права власності за набувальною давністю.

Відповідно до п. 9 ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно є підставою для державної реєстрації прав.

Аналізуючи матеріали справи, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1, які знайшли своє підтвердження в наданих суду доказах, враховуючи визнання позову відпоівдачами та вважає їх задоволення єдиним способом захисту прав позивача як добросовісного набувача, оскільки вона володіє вказаним майном з 2001 року, продовжує відкрито, безперервно проживати у житловому будинку 20 по туп. Пулковський в Приморському районі м. Маріуполя, сплачує комунальні послуги, суд вважає, що її позовні вимоги про визнання права власності на житловий будинок та господарські споруди, за набувальною давністю, підлягають задоволенню.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 13, 263, 265, 268, 272, 354, 355 ЦПК України, ст.ст. 335, 344 ЦК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «СРЗ» про визнання права власності за набувальною давністю - задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1 (туп. Пулковський, б. 20, м. Маріуполь, 87553, РНОКПП НОМЕР_1) право власності за набувальною давністю на домоволодіння №20 в туп. Пулковський Приморського району м. Маріуполя, яке складається з з житлового будинку літ. А-2, підвалу А/п, сараю а2/п, замощення I, огорожі №1.

На рішення може бути подано апеляцію до Апеляційного суду Донецької області в місті Маріуполі протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 11.02.2019 року.

Суддя: Пантелєєв Д. Г.