Рішення № 79739795, 30.01.2019, Микільський районний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Володарський районний суд Донецької області)

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа № 222/930/18

Провадження № 2/222/13/2019

30 січня 2019 року Володарський районний суд Донецької області в складі:

судді Доценко С.І.

за участі секретаря Болбат Н.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Нікольське в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 сільської ради Нікольського району Донецької області, ОСОБА_3, 3-тя особа: ОСОБА_4, про визнання договору купівлі-продажу дійсним,-

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_1, звернувся до суду з урахуванням уточнених позовних вимог, з позовом до ОСОБА_2 сільської ради Нікольського району Донецької області, ОСОБА_3, 3-тя особа: ОСОБА_4, про визнання договору купівлі-продажу дійсним, вказуючи на те, що 28.12.1999 року вона з ОСОБА_5 уклала договір купівлі-продажу, згідно якого придбала у ОСОБА_5 житловий будинок № 117 по вул. Ворошилова (нині Центральна) в с. Федорівка, Володарського (нині Нікольського) району, Донецької області, з належними до нього господарськими спорудами та земельною ділянкою загальною площею 0,4500 га. Угоду уклали на Азовській універсальній товарній біржі м. Маріуполя Донецької області по біржовому контракту № В-365 від 28.12.1999 року, проте даний договір в нотаріальній конторі посвідчений не був, оскільки на час його укладання такого посвідчення не вимагалось. Також зазначає, що всі істотні умови договору купівлі-продажу сторони виконали: ОСОБА_5 передала у власність будинок та земельну ділянку, документи на них, виписалась з будинку і забрала свої речі, а позивач повністю сплатив обумовлену вартість будинку, прийняв його у власність і володіння та сплачує комунальні платежі. ОСОБА_5 16.09.2010 року померла. Спадкоємцем ОСОБА_5 є її син ОСОБА_3 Для подальшої реалізації свого права власності позивач просить суд визнати дійсним договір купівлі-продажу - біржовий контракт № В-365, укладений 28.12.1999 року на Азовській універсальній товарній біржі між ОСОБА_1 та ОСОБА_5

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з’явилась, однак надала суду письмову заяву, в якій зазначила, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі та наполягає на їх задоволенні. Просить суд розглядати справу у її відсутність.

Представник відповідача ОСОБА_2 сільської ради Нікольського району Донецької області в судове засідання не з’явився, однак надав суду заяву про розгляд справи у відсутність їх представника.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з’явився, однак надав суду заяву в якій зазначив, що позовні вимоги визнає та просить суд розглядати справу у його відсутність.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Так, судом встановлено, що 28.12.1999 року позивач ОСОБА_1 уклала на Азовській універсальній товарній біржі біржовий контракт № В-365 (договір купівлі-продажу) з ОСОБА_6, за умовами якого ОСОБА_1 придбала у ОСОБА_5 житловий будинок з усіма господарськими будівлями та земельною ділянкою площею 0,4500 га, що розташовані по вул. Ворошилова (нині Центральна), 117 в с. Федорівка, Володарського (нині Нікольського) району, Донецької області. (а.с. 5,6)

Згідно копії реєстраційного посвідчення від 05.01.2000 року, будинок № 117 по вул. Ворошилова Володарського району Донецької області зареєстрований на ОСОБА_1 на праві особистою власності на підставі біржового контракту Азовської універсальної біржі № В-365 від 28.12.1999 року, про що зроблено запис у реєстрову книгу № 1 за реєстровим номером 170 05.01.2000 року. (а.с. 7)

Відповідно до витягу з державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть встановлено, що ОСОБА_6 16.10.2010 року померла. (а.с. 78)

Згідно довідки Зеленояроської сільської ради встановлено, що вулиця Ворошилова в с. Федорівка Нікольського району Донецької області перейменована на вулицю Центральну, згідно рішення сесії ОСОБА_2 сільської ради від 20.10.2015 року № 6/56-433. (а.с.105)

З копії спадково справи № 51/2011 заведеної після смерті ОСОБА_5 вбачається, що спадкоємцем після її смерті є син ОСОБА_3, донька померлої ОСОБА_4 відмовляється від спадщини на користь ОСОБА_3. На ім’я ОСОБА_3 після смерті ОСОБА_5 видане свідоцтво про право на спадщину за законом. Спадщина складається з земельної ділянки, яка розташована на землях ОСОБА_2 сільської ради та має загальну площу 7,36 га. (а.с. 123-143)

Всі умови договору сторони виконали: позивач ОСОБА_1 передала ОСОБА_5 гроші за житловий будинок, а ОСОБА_6 ОСОБА_1 - в користування та розпорядження житловий будинок з господарськими спорудами, земельною ділянкою та документи на них, що не заперечує відповідач, визнаючи позовні вимоги. Проте, в нотаріальному порядку договір посвідчений не був.

Як вбачається правовідносини виникли між сторонами в 1999 році, а тому суд згідно прикінцевих та перехідних положень ЦК України, який набув чинності 01.01.2004 року застосовує законодавство, яке діяло на час їх виникнення, а саме ЦК Української РСР в редакції 1963 року.

Статтею 224 ЦК УРСР (в редакції 1963 року) передбачено, що за договором купівлі-продажу продавець зобов’язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов’язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно правового змісту ст.ст.41,42 ЦК УРСР угодами визнаються дії громадян і організацій,спрямовані на встановлення, зміну або припинення цивільних прав або обов’язків. Угоди можуть бути односторонніми і дво-або багатосторонніми (договори). Угоди можуть укладатись усно або в письмовій формі (простій чи нотаріальній). Угода, для якої законом не встановлена певна форма, вважається також укладеною, якщо з поведінки особи видно її волю укласти угоду.

Відповідно до ст. 47 ЦК УРСР нотаріальне посвідчення угод обов’язкове лише у випадках зазначених в законі. Якщо одна з сторін повністю або частково виконала угоду, що потребує нотаріального посвідчення, а інша сторона ухиляється від нотаріального оформлення угоди, суд вправі за вимогою сторони, яка виконала угоду, визнати угоду дійсною. В цьому разі наступне нотаріальне оформлення угоди не вимагається.

Згідно з ч.1 ст.15 Закону України «Про товарну біржу» біржовою операцією визнається угода, що відповідає сукупності зазначених нижче умов: а) якщо вона являє собою купівлю-продаж, поставку та обмін товарів, допущених до обігу на товарній біржі; б) якщо її учасниками є члени біржі; в) якщо вона подана до реєстрації та зареєстрована на біржі не пізніше наступного за здійсненням угоди дня.

На підставі ч. 4 ст. 15 Закону України «Про товарну біржу», угода вважається укладеною з моменту її реєстрації на біржі.

Відповідно до п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 28 квітня 1978 року № 3 «Про судову практику у справах про визнання угод недійсними», зі змінами та доповненнями роз’яснено, що з підстав недодержання нотаріальної форми визнаються недійсними тільки угоди, які відповідно до чинного законодавства підлягають обов’язковому нотаріальному посвідченню, зокрема, договори довічного утримання; застави, купівлі-продажу, в тому числі при придбанні на біржових торгах) міни або дарування жилого будинку (квартири) чи його (її) частини; дарування іншого майна на суму понад 500 крб. і валютних цінностей на суму понад 50 крб. Якщо така угода, яка виконана повністю або частково однією з сторін, а друга сторона ухиляється від її нотаріального оформлення, суд на підставі ч.2 ст.47ЦК за вимогою сторони, яка виконала угоду, її правонаступників або прокурора вправі визнати угоду дійсною. Однак це правило не може бути застосовано, якщо сторонами не було досягнуто згоди з істотних умов угоди або для укладення її були в наявності передбачені законом обмеження (наприклад, статтями 105, 114, ЦК).

Враховуючи, що сторони досягли згоди всіх істотних умов угоди, що підтверджено копією біржового контракту та визнаються відповідачем. Так, позивач передав кошти за будинок, а ОСОБА_6 у володіння позивача будинок, земельну ділянку та документи на нього і біржова угода має державну реєстрацію.

Такі дії свідчать про укладення між ОСОБА_1 та ОСОБА_7 договору купівлі –продажу спірного житлового будинку та земельної ділянки, а тому, суд вважає за необхідне визнати дійсним договір купівлі-продажу житлового будинку.

Керуючись ст.ст. 3, 12, 13, 19, 76-81, 258, 259, 263, 265, 268, 354, пп.15.5, п. 1 Розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України, ст.ст. 41, 42, 47, 224 ЦК УРСР в редакції 1963 року, суд,-

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 сільської ради Нікольського району Донецької області, ОСОБА_3, 3-тя особа: ОСОБА_4, про визнання договору купівлі-продажу дійсним задовольнити.

Визнати дійсним договір купівлі продажу житлового будинку з господарськими спорудами та земельною ділянкою площею 0,4500 га, що розташовані за адресою: вул. Ворошилова (нині Центральна), 117 в с. Федорівка, Володарського (нині Нікольського) району, Донецької області, укладений 28.12.1999 року на Азовській універсальній товарній біржі між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 за біржовим контрактом В-365.

Повний текст рішення виготовлений 08.02.2019 року.

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Донецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов’язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Суддя С.І. Доценко