Рішення № 79736989, 18.01.2019, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа №:755/13269/18

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне рішення)

"18" січня 2019 р. м. Київ

Дніпровський районний суд міста Києва в складі головуючого судді Савлук Т. В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «НОВА» про стягнення страхового відшкодування за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів,

в с т а н о в и в:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Дніпровського районного суду м. Києва з позовом, в якому просить стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «НОВА» страхове відшкодування у розмірі 95 630,63 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 25 березня 2016 року на перехресті нерівнозначних доріг з а/д Васильків-В. Бугаївка, трапилась дорожньо-транспортна пригода, за участю ОСОБА_2, який керуючи автомобілем «Форд» д.н.з. НОМЕР_1, не врахував дорожню обстановку та не надав дорогу автомобілю «ЗАЗ» д.н.з. НОМЕР_3, внаслідок зіткнення автомобіль «Форд» занесло. Вина ОСОБА_2 підтверджується постановою Васильківського міськрайонного суду Київської області у справі № 362/15/15/16-п від 26 квітня 2016 року. Внаслідок ДТП ОСОБА_1 була завдана майнова шкода у розмірі 79 086,27 грн., що підтверджується Звітом № 5057/4 від 31 березня 2016 року, який позивач був змушений замовити самостійно. Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 застрахована ПрАТ «СК «НОВА» за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серії АЕ/2758213. 29 березня 2016 року позивач звернувся до ПрАТ «СК «НОВА» з повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду та 31 березня 2016 року з заявою про виплату страхового відшкодування. Однак відповідач не виплатив позивачу страхового відшкодування, що підтверджується письмовою розпискою позивача, та не прийняв вмотивованого рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування. Тому позивачем нараховано49500 грн. - сума заборгованості,30384,86 грн. - пеня (п.36.5 ст. 36 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», 3121,00 грн. - 3 % річних та 12624,77 грн. інфляційного збільшення боргу.

07 вересня 2018 року Дніпровським районним судом міста Києва відкрите провадження у цивільній справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, та надано відповідачу п'ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву у відповідності до ст.274 ЦПК України.

Копію вказаної ухвали позивачем було отримано 10 листопада 2018 року, відповідачем копію ухвали, копію позовної заяви з доданими до неї документами не було отримано, конверт разом з вказаними документами повернувся до суду із відміткою поштового відділення «за закінченням встановленого строку зберігання».

Згідно вимог ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

У відповідності до ч.8 ст.279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.

Положеннями ст.174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

Відповідно до ст. 275 Цивільного процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

У відповідності до ст.ст.174, 178 ЦПК України відповідач не скористався своїм правом та не направив суду відзив на позовну заяву, із викладенням заперечень проти неї.

На підставі ч.1 ст.280 Цивільного процесуального кодексу України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Таким чином, розглянувши подані позивачем документи, з'ясувавши фактичні обставини, оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що надані позивачем докази та повідомлені ним обставини, на яких вони грунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, є достатніми для прийняття рішення у справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику у судове засідання сторін, як це передбачено ст. 279 ЦПК України.

Суд у порядку спрощеного позовного провадження без виклику у судове засідання сторін, дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони грунтуються у відповідності з нормами матеріального права, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником транспортного засобу «ЗАЗ Lanos», державний номерний знак НОМЕР_3, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_6 від 30 травня 2013 року. (а.с.9)

26 квітня 2016 року постановою Васильківського міськрайонного суду Київської області ОСОБА_2 визначено винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу (а.с.8).

На даний час постанова Васильківського міськрайонного суду Київської області від 26 квітня 2016 року не скасована та набрала законноїсили.

За нормою частиничетвертої ст. 82 Цивільногопроцесуального кодексу України, обставини, встановленірішенням суду у господарській, цивільнійабоадміністративнійсправі, що набрало законноїсили, не доказуються при розглядііншоїсправи, у якійберуть участь тісамі особи або особа, щодоякоївстановленоціобставини, якщоінше не встановлено законом.

Частиноюшостоюцієї ж статтівизначено, щовирок суду в кримінальномупровадженні, ухвала про закриттякримінальногопровадження і звільнення особи відкримінальноївідповідальностіабо постанова суду у справі про адміністративнеправопорушення, які набрали законноїсили, є обов'язковими для суду, щорозглядає справу про правовінаслідкидійчибездіяльності особи, стосовноякоїухваленийвирок, ухвалаабо постанова суду, лише в питанні, чималимісцецідії (бездіяльність) та чивчинені вони цією особою.

За змістом вказаної постанови вбачається, що 25 березня 2016 року близько 00 год. 30 хв. на автомобілі «FORD» н.з. АІ 7052 СЕ рухаючись від с. Залізне на перехресті нерівнозначних доріг з а/д Васильків - Бугаївка перебуваючи на другорядній дорозі не врахував дорожню обстановку та не надав дорогу автомобілю «ЗАЗ» н.з. НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_1, який наближався до перехрестя доріг по головній дорозі. Внаслідок зіткнення автомобіль «ЗАЗ» допустив занос з подальшим наїздом на перешкоду у вигляді дерева та перекиданням в кювет. В результаті ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження та матеріальні збитки, чим порушив вимоги п. 2.3Б, 10.1., 16.11 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 130 (далі ПДР України), за що передбачена відповідальність за ст. 124 КУпАП, що підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення серія АП2№290192 та схемою до протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 25.03.2016. Свою вину ОСОБА_2 у вказаній дорожньо-транспортній пригоді визнав.

Цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу «Форд» д.н.з. НОМЕР_1, була застрахована на підставі договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АЕ/ 2758213 від 26 жовтня 2015 року страховою компанією ПрАТ «СК «НОВА». (а.с. 11)

Франшиза відповідно договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серія АЕ/2758213 від 26 жовтня 2015 року становить 500 грн. 00 коп.

29 березня 2016 року, ОСОБА_1 звернувся до ПрАТ «СК «НОВА» з повідомленням про страховий випадок з ОСЦПВ. (а.с. 12)

31 березня 2016 року ОСОБА_1 звернувся до ПрАТ «СК «НОВА» з заявою потерпілого на виплату страхового відшкодування, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди. (а.с. 13)

Як зазначає позивач та підтверджує доданою до позовної заяви розпискою, жодного страхового відшкодування від відповідача він не отримував, рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування від відповідача також не надходило.

Відповідно до Звіту № 5057/4 від 28 серпня 2016 року про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу «DaewooLanos»державний номерний знак НОМЕР_4, вартість після аварійного пошкодження КТЗ «DaewooLanos», станом на 31 березня 2016 року дорівнює з урахуванням ПДВ, але без врахування ВТВ 79 086,27 грн. (а.с.15-18)

Жодних заперечень проти вищезазначених обставин та наявних по справі доказів відповідач не подав, їх не спростував. Тому суд вважає вищенаведені обставини доведеними, а подані на їх підтвердження докази достовірними.

Як вбачається з обставин справи, між сторонами виникли правовідносини щодо відшкодування збитків за позадоговірними (деліктними) зобов'язаннями, а також правовідносини страхування. Правовідносини, що виникають з позадоговірних (деліктних) зобов'язань регулюються нормами Цивільного кодексу України (ЦК України). До правовідносин страхування підлягають застосуванню норми ЦК України, Закону України «Про страхування» та Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

У відповідності до положень ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Діяльність, пов'язана з використанням транспортних засобів є джерелом підвищеної небезпеки у відповідності до ч. 1 ст. 1187 Цивільного кодексу України.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України встановлено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, яка завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Згідно з ст. 1192 Цивільного кодексу України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів підлягає обов'язковому страхуванню у відповідності до п. 9 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про страхування».

За договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору, що визначено положеннями ст. 979 Цивільного кодексу України.

Статтею 980 Цивільного кодексу України визначено, що предметом договору страхування, може бути, зокрема, відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності).

Згідно зі ст. 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.

Пунктом 22.1. ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено обов'язок відповідача, як страховика, у разі настання страхового випадку відшкодувати у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі.

Пунктом 9.2. ст. 9 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що розмір страхової суми за шкоду, заподіяну майну потерпілих, становить 50 тисяч гривень на одного потерпілого.

Максимальний розмір страхової виплати за шкоду, заподіяну майну потерпілих, у разі оформлення документів про дорожньо-транспортну пригоду без участі уповноважених на те працівників Державної автомобільної інспекції Міністерства внутрішніх справ України станом на дату завдання шкоди позивачу внаслідок дорожньо-транспортної пригоди складав 50 000 гривень у відповідності до п. 1 Розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг «Про затвердження максимальних розмірів страхової виплати за шкоду, заподіяну майну потерпілих, у разі оформлення документів про дорожньо-транспортну пригоду без участі уповноважених на те працівників Державтоінспекції МВС України» від 17.11.2011 р. № 698.

Отже позовні вимоги заявлено в межах суми, що підлягає відшкодування за шкоду заподіяну майну потерпілого.

У зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством відповідно до ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Згідно вимог п. 36.2. ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування та виплатити його, або прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 988 Цивільного кодексу України встановлений обов'язок страховика здійснити страхову виплату у разі настання страхового випадку.

У відповідності до ст. 9 Закону України «Про страхування» страхове відшкодування - це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку.

Пунктом 36.2. ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що при відшкодуванні витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту.

Таким чином страховим відшкодуванням, про стягнення якого заявлена позовна вимога у цій справі, є страхова виплата відшкодування шкоди, завданої майну потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Крім того, позивачем заявлена вимога про стягнення з відповідача пені на підставі п.36.5 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» в розмірі 30384,86 гривень, та стягнення 3% річних в сумі 3121,00 гривні та інфляційного збільшення боргу в сумі 12624,77 гривень на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України.

Відповідно до п.36.5 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.

За змістом ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплати гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є не лише договори й інші правочини, а й завдання майнової (матеріальної) і моральної шкоди іншій особі та інші юридичні факти.

Отже, завдання майнової (матеріальної) і моральної шкоди породжує зобов'язання між особою, яка таку шкоду завдала, та потерпілою особою. Залежно від змісту такого зобов'язання воно може бути грошовим або не грошовим.

За змістом статей 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов'язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов'язок боржника з такої сплати. Ці висновки узгоджуються з позицією Великої Палати Верховного Суду, висловленою у постанові від 11 квітня 2018 року у справі № 758/1303/15-ц.

Згідно з ч.2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Стаття 625 Цивільного кодексу України розміщена у розділі І «Загальні положення про зобов'язання» книги 5 ЦК України. Відтак, приписи розділу І книги 5 ЦК України поширюються як на договірні зобов'язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 ЦК України), так і на недоговірні (деліктні) зобов'язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 ЦК України).

Таким чином, у статті 625 Цивільного кодексу України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10 квітня 2018 року у справі № 910/10156/17 вказала, що приписи статті 625 ЦК України поширюються на всі види грошових зобов'язань, та погодилася з висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові від 1 червня 2016 року у справі № 3-295гс16, за змістом яких грошове зобов'язання може виникати між сторонами не тільки з договірних відносин, але й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством, зокрема, і з факту завдання шкоди особі.

З огляду на те, що відповідач порушив грошове зобов'язання, виплату страхового відшкодування, у позивача виникло право на застосування наслідків такого порушення відповідно до п.36.5 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та статті 625 ЦК України.

За вказаних обставин, суд приймає розрахунки надані позивачем в частині стягнення з відповідача пені на підставі п.36.5 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» в розмірі 30384,86 гривень, та 3% річних в сумі 2131,00 гривні, інфляційного збільшення боргу в сумі 12624,77 гривень на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України.

В той же час, не підлягають застосуванню до спірних правовідносин, норми ст. 1190 ЦК України, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог, оскільки вони регулюють правовідносини, що виникають внаслідок заподіяння шкоди спільними діями або бездіяльністю декількох осіб. Натомість з обставин справи вбачається, що шкода заподіяна лише внаслідок дій ОСОБА_2, що спричинили дорожньо-транспортну пригоду. Відповідач лише застрахував цивільно-правову відповідальність останнього й зобов'язаний здійснити страхове відшкодування в межах максимального розміру страхової виплати.

Заявлені позивачем судові витрати складаються з судового збору у розмірі. 956,80 грн., сплата якого підтверджується квитанціями від 03.08.2018 року на суму - 252,00 грн, та квитанція від 02 .07.2018 року на суму 704,80 грн, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача у відповідності до ч. 1 ст. 141 ЦПК України.

З урахуванням викладеного, на підставі ст. ст. 980, 988, 1166, 1187 - 1188, 1192 ЦК України, ст.ст. 7, 9 Закону України «Про страхування», ст. ст. 6, 9, 22, 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», керуючись ст. ст. 2, 10, 49, 76-81, 89, 141, 264 - 265, 274, 279, 280, 354 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «НОВА» про стягнення страхового відшкодування за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів-задовольнити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Нова» (адреса: 02660, м. Київ, вул. Марини Раскової, буд. 11, код ЄДРПОУ 31241449) на користь ОСОБА_1(адреса: АДРЕСА_1, РНОКПП: НОМЕР_5) 49500 гривень 00 копійок страхового відшкодування, 30384 гривень 86 копійок пені на підставі п.36.5 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», 3% річних в сумі 2121 гривні та інфляційне збільшення в сумі 12624.77 гривень на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України, та судовий збір в сумі 956 гривні 80 копійок, в всього 96 857 (дев'яносто шість тисяч вісімсот п'ятдесят сім) гривні 43 (сорок шість) копійок.

Відповідно до ст. 354 ЦПК України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст. 284 ЦПК України заочне рішення може бути переглянуте Дніпровським районним судом м. Києва за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Відповідно до п. 15.5 Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону № 2147-VIII від 03.10.2017,апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.Уразі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя: