Вирок № 79734954, 11.02.2019, Ізюмський міськрайонний суд Харківської області

Номер справи 614/798/18

Номер провадження 1-кп/623/64/2019

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2019 року Ізюмський міськрайонний суд Харківської області у складі:

головуючого судді Бєссонової Т.Д.,

за участю секретаря Довгополої І.В.,

прокурора Кравчука В.В.,

обвинуваченого ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в приміщенні Ізюмського міськрайонного суду Харківської області в режимі відео конференції з приміщенням Державної установи «Харківська установа виконання покарань (№27)» кримінальне провадження за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Дмитрівка, Ізюмського району, Харківської області, громадянина України, українця, РНОКПП: НОМЕР_1, з повною загальною середньою освітою, не одруженого, не працюючого, не військовозобов'язаного, раніше судимого:

1)19.10.1983 р. Військовим трибуналом Харківського гарнізону за ст. 241 КК України до 3-х років 6 місяців позбавлення волі;

2)03.08.1987 р. Борівським районним судом Харківської області за ч.2 ст. 141 КК України до 5 років позбавлення волі, з конфіскацією майна;

3)12.07.1993 р. Борівським районним судом Харківської області за ч.1 ст. 196-1, ч.2 ст.140 КК України до 3-х років позбавлення волі з конфіскацією майна;

4)04.02.1997 р. Борівським районним судом Харківської області за ч.2 ст. 140, ч.1 ст.196-1 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі, із застосуванням ст. 45 КК України, з іспитовим строком на 2 роки,

5)23.10.1997 р. Борівським районним судом Харківської області за ч. 2 ст. 140, ч.2 ст. 196 КК України, до 4 років 6 місяців позбавлення волі, із конфіскацією майна,

6)27.02.2003 р. Борівським районним судом Харківської області за ч. 3 ст. 185, ст. 15 ч.3 ст. 185 КК України, до 4 років 6 місяців позбавлення волі,

7)24.11.2006 р. Борівським районним судом Харківської області за ч. 3 ст. 185, ч.1 ст. 196-1 КК України, до 3 років 2 місяця позбавлення волі,

8)19.05.2010 р. Борівським районним судом Харківської області за ч. 3 ст. 185, КК України, до 3 років 10 днів позбавлення волі,

9)28.03.2014 р. Артемівським районним судом м. Луганська за ч. 2 ст. 186, ч.2 ст. 185, ч.1 ст. 263 КК України, до 3 років 1 місяця позбавлення волі,

10) 20.12.2016 р. Борівським районним судом Харківської області за ч. 2 ст. 185 КК України, до 3 місяців арешту,

11) 02.03.2017 р. Борівським районним судом Харківської області за ч. 2 ст. 185 КК України, до 6 місяців арешту, 19.10.2017 року звільнений з місць позбавлення волі по відбуттю покарання,

12)06.12.2018 Дворічанським районним суду Харківської області за ч.1 ст. 309, ч.3 ст. 185, ч. 3 ст. 357 КК України до 2 (двох) років позбавлення волі

який проживає за адресою: АДРЕСА_1, не маючого постійного місця реєстрації,

за ознаками кримінальних правопорушень - злочинів, передбачених ч.2 ст.185 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1, будучи раніше неодноразово судимим, в тому числі за злочини проти власності, останній раз 02.03.2017 Борівським районним судом Харківської області за ч. 2 ст. 185 КК України, до 6 місяців арешту, 19.10.2017 року звільнений з місць позбавлення волі по відбуттю покарання, на шлях виправлення не став, відповідних висновків для себе не зробив, і повторно скоїв аналогічний злочин за наступних обставин.

19.07.2018 близько 20 год. 00 хв. ОСОБА_1, знаходячись з дозволу ОСОБА_2 у дворі її домоволодіння, розташованого по АДРЕСА_2, та виконуючи господарські роботи по перенесенню зерна пшениці до господарської будівлі, скориставшись відсутністю господині, вирішив здійснити крадіжку вказаної пшениці.

Здійснюючи свій злочинний намір, спрямований на таємне викрадення чужого майна, переслідуючи мету незаконного збагачення, з корисливих мотивів, діючи умисно та повторно, ОСОБА_1, шляхом вільного доступу, з господарської будівлі вказаного домоволодіння, куди він переніс зерно пшениці, набрав та таємно викрав 6 мішків зерна озимої пшениці фуражного призначення, загальною вагою 205 кг, вартість якого, згідно висновку товарознавчої експертизи № 18619 від 14.08.2018, складає 5 грн. 00 коп. за 1 кг, на загальну суму 1025 грн. 00 коп.

Таким чином, ОСОБА_1 своїми умисними діями вчинив кримінальне правопорушення - злочин, передбачений ч.2 ст.185 КК України, тобто таємне викрадення чужого майна (крадіжка) вчинене повторно.

Крім того, ОСОБА_1, 02.08.2018, приблизно о 16 год. 30 хв., знаходячись поблизу будівлі Борівської ЦРЛ, розташованої по вул. Миру, буд. 34 в смт Борова, Борівського району, Харківської області, побачив велосипед «Аіст» синього кольору, який стояв без нагляду біля будівлі Борівської ЦРЛ, який ОСОБА_1 вирішив викрасти.

Здійснюючи свій злочинний намір, спрямований на таємне викрадення чужого майна, переслідуючи мету незаконного збагачення, з корисливих мотивів, діючи умисно та повторно, ОСОБА_1, шляхом вільного доступу, таємно викрав велосипед «Аіст» синього кольору, вартість якого, згідно висновку товарознавчої експертизи № 3206 від 14.08.2018, становить 1033 грн. 00 коп., що належить ОСОБА_3

Таким чином, ОСОБА_1 своїми умисними діями вчинив кримінальне правопорушення - злочин, передбачений ч.2 ст.185 КК України, тобто таємне викрадення чужого майна (крадіжка) вчинене повторно.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 винуватим себе у вчинені злочину визнав, підтвердив факти та обставини вчинення злочину, викладені вище, їх не оспорював, у скоєному розкаявся.

Потерпілі ОСОБА_2, ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилися, надали суду заяви з проханням розглядати справу за їх відсутності, претензій матеріального та морального характеру до обвинуваченого ОСОБА_1 не мають.

Прокурор Кравчук В.В. в судовому засіданні просив визнати ОСОБА_1 винним у скоєнні злочинів, передбачених ч.2 ст.185 КК України та призначити покарання у виді 2 (двох) років позбавлення волі, на підставі ч.4 ст. 70 КК України, шляхом повного приєднання покарання, призначеного за даним вироком, до покарання, призначеного вироком Дворічансього районного суду Харківської області за ч.1 ст. 309, ч.3 ст. 185, ч. 3 ст. 357 КК України у виді 2 (двох) років позбавлення волі від 06 грудня 2018 року, остаточно визначити ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки.

Показання обвинуваченого є послідовними, логічними і не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції.

Враховуючи, що обвинувачений визнав себе виним у вчинені злочину, йому роз'яснені наслідки вимог ч.3 ст. 349 КПК України, інші учасники судового провадження не оспорюють обставини даного кримінального провадження, суд вважає недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, та обмежується допитом обвинуваченого і вивченням матеріалів, що характеризують його особистість. При цьому суд роз'яснює сторонам, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

З урахуванням викладеного, оцінивши показання обвинуваченого як належний, допустимий та в даному випадку достатній доказ, суд приходить до висновку про доведеність винуватості обвинуваченого ОСОБА_1 у викраденні чужого майна, скоєного повторно, а його дії за встановлених судом обставин кваліфікує за ч.2 ст. 185 КК України.

Вивченням особистості ОСОБА_1 встановлено, що він є громадянином України, не одружений, не працює, раніше неодноразово судимий, в тому числі і за вчинення корисливих злочинів, останній раз - вироком Дворічанського районного суду Харківської області 06.12.2018 року за ч.1 ст. 309, ч.3 ст. 185, ч. 3 ст. 357 КК України до 2 (двох) років позбавлення волі, за місцем проживання характеризується формально нейтрально, на обліку у лікарів нарколога чи психіатра не перебуває, 16.11.1981 року Борівським РВК був призваний на військову службу у Збройні сили, на даний час на військовому обліку не перебуває, що підтверджується наданими суду копією паспорту громадянина України, довідками лікарів, довідкою Військового комісара Борівського районного військового комісаріату, довідкою-характеристикою Борівської селищної ради Харківської області, вимогою щодо попередніх судимостей, копією вироку.

Згідно ч.1 ст.368 КПК України, ухвалюючи вирок, суд приймає до відома досудову доповідь з інформацією про соціально-психологічну характеристику обвинуваченого.

Відповідно до наданої досудової доповіді орган пробації вважає, що виправлення ОСОБА_1 без позбавлення або обмеження волі може становити високу небезпеку для суспільства, у тому числі окремих осіб.

Злочини, у вчиненні яких обвинувачений ОСОБА_1 визнав себе винуватим, відповідно до ст. 12 КК України, віднесені до злочину середньої категорії тяжкості.

Згідно з роз'ясненнями, що містяться у п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 "Про практику призначення судами кримінального покарання» при призначенні покарання суд в кожному випадку і щодо кожного засудженого, який визнається винним у вчиненні злочину, повинен дотримуватися вимог ст. 65 КК України, а саме: враховувати характер і ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, особу засудженого та обставини справи, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, оскільки саме через останні реалізується принцип законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Призначене судом покарання повинно бути достатнім, для виправлення засуджених і попередження здійснення ними нових злочинів".

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_1 в межах санкції кримінального закону, яким передбачена відповідальність за вчинене, суд, відповідно до вимог ст.ст.65-67 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого ним правопорушення, а також дані, що характеризують його особу, наявність обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання, те, що він раніше був неодноразово судимим за корисливі злочини, і знову скоїв корисливий злочин, тому суд вважає, що виправлення та перевиховання обвинуваченого задля запобігання вчинення ним нових кримінальних правопорушень, неможливе без ізоляції його від суспільства та приходить до висновку про необхідність призначення йому покарання у виді позбавлення волі в межах санкції статті, яка передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення із застосуванням положень ч. 4 ст. 70 КК України.

На підставі ст.66 КК України у якості обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_1, суд визнає його щире каяття.

Обставиною, яка відповідно до ст.67 КК України, обтяжує покарання, суд визнає рецидив злочинів.

В ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» (ЄСПЛ) вказано, що стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов'язкова до застосування судами як джерело права.

У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту.

Суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, приходить до висновку про те, що винність обвинуваченого «поза розумного сумніву» доведена у повному обсязі під час судового розгляду та кваліфікує його дії за ч.2 ст.185 КК України, тобто таємне викрадення чужого майна (крадіжка) вчинене повторно.

Крім того, судом при призначенні покарання враховуються вимоги ст. 50 КК України, що метою покарання є не тільки кара, а також виправлення засудженого, а також попередження вчинення нових кримінальних правопорушень. Виходячи із вказаних вимог закону особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Так, у справі «Скоппола проти Італії» від 17.09.2009 року (заява № 10249/03) Європейський суд з прав людини зазначив, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.

Враховуючи, що ОСОБА_1 у відповідності до вироку Дворічанського районного суду Харківської області від 06.12.2018 року, який 07.01.2019 року набрав законної сили, призначено покарання у вигляді позбавлення волі, до набрання цим вироком законної сили, запобіжний захід відносно ОСОБА_1 не обирати.

Долю речових доказів по справі суд вирішує в порядку ст.100 КПК України.

Цивільний позов не заявлено.

Судові витрати, пов'язані із виконанням судово-товарознавчої експертизи № 3206 від 14.08.2018 вартістю 429 (чотириста двадцять дев'ять) грн., виконаної експертами Харківського НДЕКЦ, підлягають стягненню з обвинуваченого ОСОБА_1

Судово-товарознавчу експертизу № 18619 від 14.08.2018, вартістю 143 (сто сорок три) грн., виконану експертами Харківського науково-дослідного інституту судових експертих ім. Засл.проф. М.С. Бокаріуса, вважати виконаною за рахунок держави.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 370, 373 - 374 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 185 КК України та призначити йому покарання у виді у виді 2 (двох) років позбавлення волі.

На підставі ч.4 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання покарання, призначеного за даним вироком, і покарання, призначеного вироком Дворічанського районного суду Харківської області від 06 грудня 2018 року, остаточно визначити ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки.

Враховуючи, що ОСОБА_1 у відповідності до вироку Дворічанського районного суду Харківської області від 06.12.2018 року, який 07.01.2019 року набрав законної сили, призначено покарання у вигляді позбавлення волі, до набрання цим вироком законної сили, запобіжний захід відносно ОСОБА_1 не обирати.

Початок строку відбуття покарання ОСОБА_1 за даним вироком рахувати з моменту постановлення ухвали Борівським районним судом Харківської області про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, а саме з 31 жовтня 2018 року.

Арешт, накладений згідно ухвали слідчого судді Борівського районного суду Харківської області Гуляєвої Г.М. від 24.07.2018 року (справа № 614/646/18; провадження 1-кс/614/220/18) на тимчасово вилучене майно, а саме: зерно пшениці загальною вагою 55 кг, яке знаходиться в двох полімерних мішках, один вагою 23 кг, другий вагою 32 кг, передані на зберігання до кімнати зберігання речових доказів Борівського відділення поліції Ізюмського ВП ГУНП в Харківській області, скасувати.

Арешт, накладений згідно ухвали слідчого судді Борівського районного суду Харківської області Гуляєвої Г.М. від 06.08.2018 року (справа № 614/725/18; провадження 1-кс/614/248/18) на тимчасово вилучене майно, а саме: велосипед марки «Аіст», власником якого є потерпілий ОСОБА_3, переданий на зберігання до кімнати зберігання речових доказів Борівського відділення поліції Ізюмського ВП ГУНП в Харківській області, скасувати.

Арешт, накладений згідно ухвали слідчого судді Борівського районного суду Харківської області Гуляєвої Г.М. від 20.08.2018 року (справа № 614/646/18; провадження 1-кс/614/262/18) на тимчасово вилучене майно, а саме: чотири полімерні мішки білого кольору, які були викрадені разом з зерном пшениці, що належать потерпілій ОСОБА_2 та передані на зберігання до кімнати зберігання речових доказів Борівського відділення поліції Ізюмського ВП ГУНП в Харківській області, скасувати.

Речові докази по кримінальному провадженню:

-два мішки з зерном пшениці загальною вагою 55 кг та чотири порожні полімерні мішки, які знаходяться в кімнаті зберігання речових доказів Борівського ВП Ізюмського ВПГУНП в Харківській області повернути потерпілій ОСОБА_2 під розписку;

-велосипед марки «Аіст», який знаходиться в кімнаті зберігання речових доказів Борівського ВП Ізюмського ВПГУНП в Харківській області повернути потерпілому ОСОБА_3 під розписку.:

Стягнути з ОСОБА_1 судові витрати, пов'язані з проведенням судово-товарознавчої експертизи № 3206 від 14.08.2018 вартістю 429 (чотириста двадцять дев'ять) грн., виконаної експертами Харківського НДЕКЦ (код доходів 24060300, п/рахунок: 31419544020005, код отримувача (ЄДРПОУ) 37999680, МФО: 899998, отримувач платежу: УК Слобідсь/мХаркСлобідськи/24060300, банк Казначейство України, стягував: Держава.

Судово-товарознавчу експертизи № 18619 від 14.08.2018, вартістю 143 (сто сорок три) грн., виконану експертами Харківського науково-дослідного інституту судових експертих ім. Засл.проф. М.С. Бокаріуса вважати виконаною за рахунок держави.

Цивільний позов у справі не заявлено.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду через Ізюмський міськрайонний суд Харківської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Засудженому до позбавлення волі ОСОБА_1 строк оскарження вироку слід рахувати з дня отримання ним копії вироку.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку вручити негайно після його проголошення обвинуваченому та прокурору.

Суддя Т. Д. Бєссонова