Рішення № 79732098, 22.12.2017, Подільський районний суд міста Кропивницького (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Кіровограда)

Справа № 405/70/17

Провадження №2/405/22/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 грудня 2017 року Ленінський районний суд м.Кіровограда у складі:

головуючого судді Іванової Л.А.

при секретарі Береді Я.І.

за участю учасників справи:

позивача ОСОБА_1

представників учасників справи:

представника позивача ОСОБА_1 - адвоката ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Кропивницькому цивільну справу №405/70/17 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору комунальне підприємство «Житлово-експлуатаційна організація №1 Кіровоградської міської ради» про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою та стягнення моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача ОСОБА_3, в якому просила усунути їй (позивачу) перешкоди в користуванні земельною ділянкою загального користування, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення її прав; зобов'язати відповідача ОСОБА_3 прибрати самовільно збудовану огорожу (паркан) на земельній ділянці загального користування, яка розташована по АДРЕСА_1; стягнути з відповідача ОСОБА_3 на її (позивача) користь моральну шкоду в розмірі 50 000 грн.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що їй на підставі договору купівлі-продажу від 22.12.2005 року №5229, посвідченого приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу, належить НОМЕР_3 в будинку АДРЕСА_1. Відповідач ОСОБА_3 є власником НОМЕР_4 в будинку АДРЕСА_1. Одноповерховий багатоквартирний житловий будинок АДРЕСА_1 перебуває у спільній власності громадян, між якими відсутній розподіл прибудинкової території між співвласниками.

Зазначила, що відповідач ОСОБА_3 незаконно, без отримання будь-яких дозволів, самовільно побудувала паркан біля своєї НОМЕР_4 по АДРЕСА_1, який (паркан) перешкоджає їй (позивачу) користуватися належною їй власністю та земельною ділянкою, які розташовані за вказаною адресою.

Позивач також зазначила, що самовільно побудувавши паркан, відповідач зайняла земельну ділянку, яка є у спільному користуванні співвласників, загородивши вікна, які відносяться до її квартири, крім того, щоб потрапити до власної квартири, їй (позивачу) потрібно пройти через перешкоди, які створює самовільно збудований паркан, та залишений прохід не дає можливості належним чином провести ремонтні роботи в квартирі, занести меблі та інше.

Крім того, КП «ЖЕО №1» КМР не надавало відповідачу дозволу на будівництво паркану власникам НОМЕР_4 житлового будинку №28 за вище вказаною адресою.

Вважає, що в діях відповідача вбачаються порушення вимог Закону України «Про планування і забудову територій», Закону України «Про благоустрій населених пунктів», Закону України «Про основи містобудування», Земельного кодексу України та Цивільного кодексу України.

Крім того, позивач зазначила, що вона являється інвалідом ІІ-ої групи загального захворювання, та з часу встановлення відповідачем огорожі (паркану) вона постійно хворіє, так як встановлений відповідачем паркан надає їй додаткових нервувань, та як наслідок, - погіршення її стану здоров'я. Окрім того, на грунті неприязнених відносин з відповідачем між ними постійно виникають суперечки та сварки. Вважає, що неправомірними діями відповідача їй спричинено моральну шкоду, яка виразилася у моральних стражданнях та переживаннях, порушенні душевної рівноваги, на підставі чого розмір моральної шкоди оцінила в розмірі 50 000 грн., які просила стягнути з відповідача ОСОБА_3

Ухвалою суду від 19 січня 2017 року відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду.

При цьому, відзначається, що 15 грудня 2017 року набрав чинності в новій редакції Закону №2147-VIII від 03 жовтня 2017 року Цивільний процесуальний кодекс України.

Відповідно до п.9 ч.1 Розділу ХІІІ Перехідні положення ЦПК України (в редакції Закону України № 2147-VIII від 03.10.2017 року, який набрав чинності 15.12.2017 року), справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу, на підставі чого подальший розгляд зазначеної цивільної справи здійснюється за правилами ЦПК України в редакції Закону України № 2147-VIII від 03.10.2017 року.

Позивач ОСОБА_1 та в її інтересах представник - адвокат ОСОБА_2 (діє на підставі доручення для надання безоплатної вторинної правової допомоги від 24.02.2017 року №100, ордеру серії НОМЕР_5 від 28.08.2017 року) позовні вимоги підтримали з підстав, зазначених в позові, просили позов задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_3 - адвокат ОСОБА_4 (діє на підставі договору-доручення про надання правової допомоги №15-04/18 від 21 березня 2017 року) позовні вимоги не визнав, вважаючи позов безпідставним, та вимоги позивача не доведеними належними доказами, просив відмовити позивачу в задоволенні позову в повному обсязі.

Представник третьої особи без самостійних вимог на предмет спору комунальне підприємство «ЖЕО №1» Кіровоградської міської ради в судове засідання не з'явився, повідомлений належним чином про час та місце судового розгляду справи, подав заяву про розгляд справи за відсутності представника в судовому засіданні.

Заслухавши позивача ОСОБА_1 та в її інтересах представника - адвоката ОСОБА_2, заперечення проти позову представника відповідача ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_4, зваживши доводи, викладені в позові на обґрунтування позовних вимог, дослідивши матеріали справи та докази по справі в їх сукупності, з'ясувавши підстави та предмет позову, характер спірних правовідносин, виходячи з положень ст. 12 та ст. 13 ЦПК України, за якими цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, які мають рівні права щодо подання доказів та доведення перед судом їх переконливості, при цьому суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі доказів сторін, суд вважає, що вимоги позивача обґрунтовані, ґрунтуються на вимогах закону, що регулює спірні правовідносини, разом з тим є такими, що підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивачу ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу квартири від 22 грудня 2005 року, посвідченого приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу Новицькою І.О. 22.12.2005 року, зареєстровано в реєстрі за №5229, належить на праві приватної власності НОМЕР_3, що знаходиться в АДРЕСА_1.

Зазначене речове право позивача на об'єкт нерухомого майна зареєстровано 18.01.2006 року ОКП «Кіровоградське ООБТІ», номер запису 1453, в книзі 7.

З наданих позивачем доказів, а саме: інформації за підписом заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради О.Грабенка від 31.05.2016 року №Г-7131, судом також встановлено, що власником НОМЕР_4 по АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 24.10.2013 року є відповідач ОСОБА_3

Факт належності зазначеної квартири на праві власності відповідачу ОСОБА_3 під час судового розгляду справи представником відповідача не заперечувався та доказів на спростування зазначеного, - не надано.

Судом також встановлено, що позивач ОСОБА_1 впродовж 2014-2016 років неодноразово зверталася на Урядову гарячу лінію, до органів місцевого самоврядування (Кіровоградської міської ради, виконавчого комітету Кіровоградської міської ради, Головного управління житлово-комунального господарства Кіровоградської міської ради), прокуратури Кіровоградської області, управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Кіровоградській області, ГУ НП в Кіровоградській області (зокрема, звернення №Г-7295 від 14.08.2015 року, №Г-8338 від 08.09.2015 року, №2-10669 від 30.10.2015 року, №Г-7038 від 31.05.2016 року; №Г-12893 від 16.09.2016 року; №Г-14272 від 19.10.2016 року; №Г-16776, Г-17268 від 21.11.2016 року ) з приводу встановлення сусідкою ОСОБА_3 (квартира №5 житлового будинку АДРЕСА_1) паркану, який встановлено перед вікнами НОМЕР_3, яка належить їй (позивачу) на прибудинковій території житлового будинку по вул.Покровській, 28, на що отримувала відповіді про те, що КП «ЖЕО №1» КМР не надавало дозволу на будівництво паркану власниками НОМЕР_4 житлового будинку за вищевказаною адресою. Дозвільні документи на будівництво будівель та споруд на території домоволодіння по АДРЕСА_1 управлінням містобудування та архітектури Кіровоградської міської ради не надавались. Також повідомлено, що чинним законодавством не передбачено надання дозволу на встановлення огорожі. Діючими будівельними нормами не нормований матеріал, зовнішній вигляд, висота при будівництві парканів та огорож. Одноповерховий багатоквартирний житловий будинок по АДРЕСА_1 перебуває у спільній власності громадян та за зазначеною адресою у власність (користування) земельна ділянка не надавалась, розподіл прибудинкової території між співвласниками будинку відсутній. Згідно зі ст.42 ЗК України порядок використання земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди на прибудинковій території, визначається між співвласниками. Також заявнику повідомлено, що спори, які виникають під час користування приміщеннями житлового будинку та земельною ділянкою, розв'язуються шляхом проведення переговорів між учасниками спору або у судовому порядку.

Відповідно до положень ст.ст.55, 124 Конституції України, ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення, під якими розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів передбачений ст.16 ЦК України.

Відповідно до ст.386 ЦК України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Відповідно до ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Зазначене право власника майна здійснюється шляхом пред'явлення негаторного позову про захист порушеного права, при цьому, предметом негаторного позову може бути вимога власника, який володіє майном, до третіх осіб про усунення порушень його права власності, що перешкоджають йому належним чином користуватися, розпоряджатися цим майном тим чи іншим способом. В свою чергу, підставою негаторного позову слугують посилання позивача на належне йому право користування і розпорядження майном, а також факти, що підтверджують дії відповідача у створенні позивачеві перешкод щодо здійснення ним цих правомочностей.

З огляду на зазначене, право власності як абсолютне право має захищатися лише при доведенні самого факту порушення.

Тим самим, судом відзначається, що власник майна вправі звернутися до суду з позовом про усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, при цьому, останній вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов'язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод.

Так, позивач, посилаючись на наявність у неї права власності на НОМЕР_3 в будинку АДРЕСА_1, перебування одноповерхового багатоквартирного житлового будинку АДРЕСА_1 у спільній власності громадян, а також відсутності розподілу прибудинкової території між співвласниками житлового будинку, пред'явила позовні вимоги до відповідача ОСОБА_3 про усунення їй (позивачу) перешкод в користуванні земельною ділянкою загального користування, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, шляхом зобов'язання відповідача ОСОБА_3 прибрати самовільно збудовану огорожу (паркан) на земельній ділянці загального користування, яка розташована по АДРЕСА_1.

Як на підстави позовних вимог позивач ОСОБА_1 зазначила, що відповідач ОСОБА_3 незаконно, без надання будь-яких дозволів, самовільно побудувала паркан біля своєї НОМЕР_4 по АДРЕСА_1, який (паркан) перешкоджає їй (позивачу) користуватися належною їй власністю та земельною ділянкою, які розташовані за вказаною адресою, більш того, відповідач зайняла земельну ділянку, яка є у спільному користуванні співвласників, в т.ч. її (позивача) користуванні, загородивши вікна, які відносяться до її (позивача) квартири, крім того, щоб потрапити до власної квартири, їй (позивачу) потрібно пройти через перешкоди, які створює збудований відповідачем паркан, та залишений прохід не дає їй (позивачу) можливості належним чином провести ремонтні роботи в квартирі, занести меблі та інше.

Факт встановлення відповідачем ОСОБА_3 паркану підтверджується інформацією Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Кіровоградській області від 04.09.2015 року №40-201-19/8136 та від 30.10.2015 року №1011-1.20/2/1.14/182, за якою за повідомленням заступника міського голови, представниками ЖЕКу №1 у 2014 році виконано обстеження прилеглої території будинку АДРЕСА_1, під час якого встановлено, що власник НОМЕР_4 ОСОБА_3 виконує власними силами роботи по покращенню благоустрою прилеглої прибудинкової території, які не погіршують санітарно-технічний стан будинку та прилеглої території.

Встановлення паркану відповідачем ОСОБА_3 не заперечувалося під час судового розгляду справи і представником відповідача, яким також надано в якості доказу лист-звернення від 29.07.2014 року ОСОБА_3 до мешканців будинку АДРЕСА_1, відповідно до якого ОСОБА_3 зазначила, що вона проживає по АДРЕСА_1, НОМЕР_4 та планує відокремити прохід до своєї квартири декоративною огорожею за свої кошти, при цьому огорожа не буде перешкоджати проходу всім співмешканцям будинку до своїх осель, а також шкодити загальному вигляду двору будинку, також вона зобов'язувалася залишити прохід до вікна НОМЕР_3, що межує з її вхідними дверима. Зазначила, що причиною для прагнення встановлення декоративної огорожі стало те, що сусідка ОСОБА_1, яка проживає за адресою АДРЕСА_1, НОМЕР_3 систематично змітає і викидає сміття під її вхідні двері, підливає воду, забруднює прохід до її квартири нечистотами; також пише скарги до відділу поліції, а також те, що останнім часом ОСОБА_1 самовільно встановлювала та обгороджувала її прохід побитими кусками шиферу.

Під час судового розгляду справи позивач ОСОБА_1 заперечувала щодо зазначених у листі-зверненні причин щодо встановлення відповідачем декоративної огорожі, вказала також на те, що зазначені у листі-зверненні сусіди, які не заперечували щодо встановлення ОСОБА_7 декоративної огорожі, не проживають безпосередньо по сусідству з відповідачем ОСОБА_7, більш того, з нею (позивачем), яка безпосередньо проживає по сусідству (НОМЕР_3 будинку АДРЕСА_1) з відповідачем (НОМЕР_4 будинку АДРЕСА_1) облаштування огорожі (паркану) відповідачем не погоджувалося і вона своєї згоди не надавала.

Судом, в свою чергу, приймаються до уваги зазначені доводи позивача, окрім того, відзначається, що будь-яких належних та допустимих доказів протиправної, неналежної поведінки, порушень правил добросусідства з боку позивача ОСОБА_1 стороною відповідача, - не надано.

Відповідно до п.5 ч.1 ст.17, ст.37 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» громадяни у сфері благоустрою населених пунктів мають право брати участь у здійсненні заходів з благоустрою населених пунктів, озелененні та утриманні в належному стані садиб, дворів, парків, площ, вулиць, кладовищ,братських могил, обладнанні дитячих і спортивних майданчиків, ремонті шляхів і тротуарів, інших об'єктів благоустрою, а також можуть на добровільних засадах здійснювати фінансування заходів з благоустрою території населеного пункту, мікрорайону, кварталу, вулиці або прибудинкової території за місцем проживання.

Відповідно до ст.21 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» огорожі належать до елементів благоустрою.

Крім того, як вбачається з інформації Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Кіровоградській області від 19.10.2016 року №1011-1.20/2/1.14/184, наданої заявнику ОСОБА_8 на її звернення, державними будівельними нормами А.2.2-3-2014 «Склад та зміст проектної документації на будівництво» визначені наступні поняття: будівництво: нове будівництво, реконструкція, капітальний ремонт та технічне переоснащення об'єктів будівництва (п.3.2 ДБН А.2.2-3-2014); об'єкт будівництва: будинки, будівлі, споруди будь-якого призначення, їх комплекси або їх частини, лінійні об'єкти інженерно-транспортної інфраструктури (п.3.12 ДБН А.2.2-3-2014. Огорожі не є об'єктом містобудування, а роботи з їх встановлення, - будівництвом. Крім того, чинним законодавством в сфері містобудівної діяльності не передбачено отримання/реєстрації документів декларативно-дозвільного характеру на встановлення огорож земельних ділянок садибної забудови.

Разом з тим, відповідно до ч.5 ст.23 Закону України «Про планування і забудову території» планування окремої земельної ділянки, будівництво на ній будівель і споруд власниками або користувачами здійснюється з урахуванням інтересів інших власників або користувачів земельних ділянок, будівель і споруд.

Відповідно до ч.ч.2, 3 ст.42 ЗК України земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території державної та комунальної власності, надаються в постійне користування підприємствам, установам і організаціям, які здійснюють управління цими будинками.

Порядок використання земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначається співвласниками.

Нормами ДБН Б.2.2-5:2011 «Благоустрій територій» (п.6.7 Розділу 6) дозволено проектувати огородження як окремих ділянок, так і усієї прибудинкової території лише садибної забудови. Висота огороджень має бути не більше ніж 2.0 метра на межі сусідніх земельних ділянок та не більше ніж 2.5 м на межі з вулицею для забезпечення нормативної інсоляції та провітрювання суміжних територій.

Відповідно до ст.21 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» розміщення малих архітектурних форм (огорожі, ворота, грати) здійснюється відповідно до цього Закону за рішенням власника об'єкта благоустрою з дотриманням вимог законодавства, державних стандартів, норм і правил.

Згідно зі ст.317 ЦК України власникові належать право володіння, користування та розпорядження своїм майном. Власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд (ст.319 ЦК України), при цьому, здійснюючи щодо належного на праві власності майна будь-які дії, останні (дії) не повинні суперечити закону і не порушувати права інших осіб та інтересів суспільства, тим самим визначається, що правомочності власника не є безмежними, закон може встановлювати певні обмеження здійснення права власності. Такі обмеження встановлюються з метою забезпечення рівноваги в суспільстві та здійснення майнових прав усіма суб'єктами права.

Відповідно до ст. ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, які мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судових рішень (ч.ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України).

З огляду на викладене вище, та розглядаючи справу в межах заявлених позивачем позовних вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів, зокрема тих, які стосуються заявленого позивачем предмету та підстав позову, суд приходить до висновку, що позивачем ОСОБА_1 під час судового розгляду справи доведено суду шляхом подання належних доказів факт порушення відповідачем ОСОБА_3 її (позивача) прав та законних інтересів, як співвласника багатоквартирного житлового будинку АДРЕСА_1 (власника НОМЕР_3 за вказаною адресою) та користувача спільної земельної ділянки та прибудинкової території, що виразилося у здійсненні відповідачем будівництва та облаштування паркану (огорожі) з металевої сітки до своєї НОМЕР_4 в будинку АДРЕСА_1 на земельній ділянці, яка перебуває у спільному користуванні всіх співвласників житлового будинку АДРЕСА_1, на підставі чого позовні вимоги позивача ОСОБА_1 в частині усунення їй (позивачу) перешкод в користуванні земельною ділянкою загального користування, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення її прав, зобов'язавши відповідача ОСОБА_3 прибрати збудовану огорожу з металевої сітки на земельній ділянці загального користування, яка розташована по АДРЕСА_1 є такими, що підлягають задоволенню.

Окрім того, позивачем ОСОБА_1 пред'явлено також позовні вимоги про стягнення з відповідача ОСОБА_9 на її (позивача) користь моральну шкоду у розмірі 50 000 грн., які підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, серед іншого, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазначена у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Пленум Верховного Суду України у п.3 Постанови № 4 від 31.03.1995 року " Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" роз'яснив, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості (п.9 вказаної постанови).

При визначенні розміру моральної шкоди, завданої позивачу ОСОБА_1, суд враховує те, що зазначеними вище діями відповідача, які виразилися в облаштуванні до належної останній НОМЕР_4 в будинку АДРЕСА_1 огорожі (паркану), позивачу, яка є власником НОМЕР_3 за зазначеною адресою, створено перешкоди для користування власністю та позбавлено можливості користуватися земельною ділянкою, яка перебуває у спільному користуванні всіх співвласників багатоквартирного одноповерхового житлового будинку, тим самим, позивач, яка відповідно до довідки до акта огляду МСЕК серії 12 ААА №183533 від 24.11.2016 року, є інвалідом ІІ-ої групи, якій протипоказані значні та помірні фізичні та психоемоційні навантаження, зазнала душевних страждань та переживань, емоційних хвилювань, отримала нервовий стрес, протягом тривалого періоду часу (2014-2016 роки) вимушена була звертатися з письмовими зверненнями до державних органів та органів місцевого самоврядування, правоохоронних органів з зазначеного питання, крім того, встановлений відповідачем паркан додає позивачу додаткових нервувань та переживань, та з огляду на зазначене, а також враховуючи характер та обсяг заподіяних позивачу душевних страждань, тривалості негативних наслідків морального характеру, керуючись ступенем доведеності нанесених позивачу моральних страждань, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, враховуючи також, що розмір відшкодування моральної шкоди не може бути надмірним та має кореспондувати глибині та силі страждань, яких зазнала позивач у зв'язку з порушенням її прав та законних інтересів, суд вважає, що розмір відшкодування моральної шкоди, яка підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_9 на користь позивача ОСОБА_1 слід визначити в розмірі 2 500 грн. 00 коп., який, на переконання суду, буде адекватним моральним стражданням позивача.

Відповідно до ч. 6 ст.141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, у зв'язку з чим судовий збір в розмірі 640 грн. 00 коп. підлягає стягненню з відповідача в дохід держави, враховуючи, що позивач звільнена від сплати судового збору на підставі п. 9 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.4, 5, 7, 10, 12, 13, ст.ст.77-80, 81, 95, 133, 141, 235, 258, 259, 263, 264, 265 Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону №2147-VIII від 03 жовтня 2017 року суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору комунальне підприємство «Житлово-експлуатаційна організація №1 Кіровоградської міської ради» про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою та стягнення моральної шкоди, - задовольнити частково.

Усунути ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, РНОКПП НОМЕР_1, місце проживання зареєстровано за адресою АДРЕСА_1, НОМЕР_3, перешкоди в користуванні земельною ділянкою загального користування, яка розташована за адресою АДРЕСА_1 шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення її прав, зобов'язавши ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5, РНОКПП НОМЕР_2, місце проживання зареєстровано за адресою АДРЕСА_1, НОМЕР_4 прибрати збудовану огорожу з металевої сітки на земельній ділянці загального користування, яка розташована по АДРЕСА_1.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5, РНОКПП НОМЕР_2, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, РНОКПП НОМЕР_1, в рахунок відшкодування моральної шкоди 2 500 грн. 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір в розмірі 640 грн. 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. У разі оголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження з підстав, передбачених ч.ч.2, 3 ст.354 ЦПК України.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції, яким є апеляційний суд Кіровоградської області.

Суддя Ленінського

районного суду

м. Кіровограда Лілія Андріївна Іванова