Рішення № 79727355, 08.02.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

08 лютого 2019 року № 826/5303/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Мазур А.С., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу:

за позовом: ОСОБА_1

до Київської міської державної адміністрації

третя особа Управління праці та соціального захисту населення Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулася ОСОБА_1 із позовом до Київської міської державної адміністрації, третя особа Управління праці та соціального захисту населення Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації, в якому просила суд: визнати протиправним та скасувати рішення Комісії для розгляду питань, пов'язаних із встановленням статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи Київської міської державної адміністрації від 24.02.2017 № 2 в частині відмови у встановленні статусу особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи та видачі посвідчення особи постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1 ОСОБА_2; зобов'язати Київську міську державну адміністрацію (Департамент соціальної політики) прийняти рішення про встановлення статусу особи постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи ОСОБА_2 та видати ОСОБА_2 посвідчення постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1 на підставі експертного висновку Центральної міжвідомчої експертної комісії МОЗ та МНС України по встановленню причинного зв'язку хвороб, що призвели до інвалідності та смерті з дією іонізуючого випромінювання та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.04.2017 відкрито провадження у справі та призначено до судового розгляду.

У відповідності до вимог ч. 3 ст. 194 Кодексу адміністративного судочинства України суд перейшов до розгляду справи в порядку письмового провадження.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_1 з моменту свого народження (05.12.1983 по 23.08.2001) проживала в АДРЕСА_2., у зв'язку з цим, позивачці було видано посвідчення дитини, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи. Після досягнення позивачем повноліття, останній видано довідку серії АВ №0651260, якою встановлено позивачу з 23.01.2017 третю групу інвалідності довічно. Причиною інвалідності визнано вплив аварії на Чорнобильській АЕС. У зв'язку з викладеним, позивач звернулася до відповідача із заявою про встановлення статусу особи, що постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи та видачі відповідного посвідчення, однак відповідач листом від 07.03.2017 відмовив позивачці у встановленні такого статусу. Причиною відмови зазначено те, що інвалідність була встановлена позивачці після досягнення нею повноліття. Вважаючи вищевказані дії протиправними, а своє право порушеним, позивач звернулася із даним позовом до суду.

Відповідач проти задоволення позову заперечив, зазначивши, що після досягнення дітьми повноліття, встановлення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи проводиться на умовах, визначених ст. 11 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», зокрема, особи, які досягли повноліття, з числа зазначених у статті 27 цього Закону, та яким у дитячому віці встановлено причинний зв'язок інвалідності з наслідками Чорнобильської катастрофи, за умови проходження переогляду у спеціалізованій медико-соціальній експертній комісії відповідно до частини п'ятої статті 17 цього Закону. Відповідач зазначив, що позивач переогляду до повноліття не проходила, причинно-наслідковий зв'язок їй був встановлений після досягнення нею повноліття, а саме у 33 роки, у зв'язку з чим, Комісією для розгляду питань, пов'язаних із встановленням статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи було правомірно відмовлено у задоволенні такої заяви.

Третьою особою у наданих суду письмових поясненнях було зазначено, що позивач подала Управлінню праці та соціального захисту населення Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації необхідний пакет документів для встановлення статусу особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, у зв'язку з чим, вказана заява була прийнята та зареєстрована під №10 і в подальшому були направлені на розгляд Комісії для розгляду питань, пов'язаних із встановленням статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 народилася та проживала до 23.08.2001 в АДРЕСА_2

04.05.1995 Чернігівської обласною радою народних депутатів на підставі п. 7 ст. 27 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», встановлено ОСОБА_1 статус дитини, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи та видане посвідчення серії НОМЕР_2. Посвідчення дійсне до досягнення повноліття.

Відповідно до Експертного висновку від 19.12.2016 №1256, виданого Центральною міжвідомчою експертною комісією МОЗ та МНС України по встановленню причинного зв'язку хвороб, що привели до інвалідності та смерті з дією іонізуючого випромінювання та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС позивачу встановлено діагноз: папілярний рак щитовидної залози, ст. 1. Крім того, Експертним висновком №1256 встановлено, що захворювання позивачки пов'язане з впливом аварії на ЧАЕС.

З урахуванням Експертного висновку №1256 та, враховуючи характер захворювання пов'язаного з впливом аварії на ЧАЕС, позивачу встановлено з 23.01.2017 третю групу інвалідності, що підтверджується наявною ву матеріалах справи копією довідки серії АВ №0651260.

30.01.2017 позивач після отримання Експертного висновку та довідки МСЕК, звернулась до Управління праці та соціального захисту населення Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації із заявою для направлення документів на розгляд Комісії для розгляду питань, пов'язаних із встановленням статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. До заяви було додано копію довідки МСЕК серії АВ №0651260, оригінал експертного висновку від 19.12.2016 №1256, копію посвідчення дитини, яка потерпіла від ЧАЕС, копію довідки Прилуцької ради від 27.07.1994, копії паспорта та ідентифікаційного номеру.

Дана заява з додатками була прийнята до розгляду та передана на розгляд до Департаменту соціальної політики виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

24.02.2017 на засіданні Комісії для розгляду питань, пов'язаних із встановленням статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи було прийнято рішення, оформлене протоколом №2 про відсутність підстав для визначення статусу постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1 з числа потерпілих від Чорнобильської катастрофи, оскільки: «надані документи не відповідають вимогам Постанови Кабінету Міністрів України від 20.01.1997 №51 «Про затвердження Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

07.03.2017 Управління праці та соціального захисту населення Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації листом №100/06-538 повідомило позивача про відсутність підстав для встановлення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Вважаючи вказану відмову протиправною, а своє соціальне право порушеним, позивачка звернулася із даним позовом до суду.

Розглядаючи адміністративну справу по суті, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частинами 1, 2 ст. 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Нормативно-правовим актом, який визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення є Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 №796-ХІІ (надалі - Закон №796-ХІІ, в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 №796-XII (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, є: 1) учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії та її наслідків; 2) потерпілі від Чорнобильської катастрофи - громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи; 3) громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації інших ядерних аварій та їх наслідків, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт; 4) громадяни, які постраждали від радіоактивного опромінення внаслідок будь-якої аварії, порушення правил експлуатації обладнання з радіоактивною речовиною, порушення правил зберігання і захоронення радіоактивних речовин, що сталося не з вини потерпілих.

За змістом норм п. 6 ч. 1 ст. 11 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» до потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать особи, які досягли повноліття, з числа зазначених у статті 27 цього Закону, та яким у дитячому віці встановлено причинний зв'язок інвалідності з наслідками Чорнобильської катастрофи, за умови проходження переогляду у спеціалізованій медико-соціальній експертній комісії відповідно до частини п'ятої статті 17 цього Закону.

Крім осіб, зазначених у частині першій цієї статті, до потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать неповнолітні діти, зазначені у статті 27 цього Закону. Після досягнення повноліття (в разі одруження або влаштування на роботу у передбачених чинним законодавством випадках до досягнення повноліття - за їх бажанням відповідно з часу одруження або влаштування на роботу), визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи провадиться на умовах, визначених частиною першою цієї статті, а щодо потерпілих, зазначених у пункті 6 частини першої цієї статті, визначення категорії провадиться відповідно до пункту 1 частини першої статті 14 цього Закону (ч. 2 ст. 11 Закону).

Відповідно до норм ст. 27 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», до дітей, потерпілих від Чорнобильської катастрофи, належать неповнолітні діти, які:

1) евакуйовані із зони відчуження, у тому числі діти, які на момент евакуації знаходились у стані внутрішньоутробного розвитку;

2) проживали на момент аварії чи прожили або постійно навчалися після аварії не менше одного року у зоні безумовного (обов'язкового) відселення;

3) проживали на момент аварії чи прожили або постійно навчалися після аварії не менше двох років у зоні гарантованого добровільного відселення;

4) проживали на момент аварії чи прожили або постійно навчалися після аварії не менше трьох років у зоні посиленого радіоекологічного контролю;

5) народились після 26 квітня 1986 року від батька, який на час настання вагітності матері мав підстави належати до категорії 1, 2 або 3 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, або народжені матір'ю, яка на час настання вагітності або під час вагітності мала підстави належати до категорії 1, 2 або 3 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи;

6) хворі на рак щитовидної залози незалежно від дозиметричних показників, а також хворі на променеву хворобу;

7) одержали дозу опромінення щитовидної залози внаслідок Чорнобильської катастрофи, яка перевищує рівні, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я.

Згідно з ч. 1 і 2 ст. 12 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» причинний зв'язок між захворюванням, пов'язаним з Чорнобильською катастрофою, частковою або повною втратою працездатності громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, і Чорнобильською катастрофою визнається встановленим (незалежно від наявності дозиметричних показників чи їх відсутності), якщо його підтверджено під час стаціонарного обстеження постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи уповноваженою медичною комісією не нижче обласного рівня або спеціалізованими медичними установами Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, які мають ліцензію центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони здоров'я.

Неповнолітнім дітям, зазначеним у статті 27 цього Закону, в разі захворювання причинний зв'язок інвалідності з наслідками Чорнобильської катастрофи встановлюється відповідно до частини першої цієї статті.

При цьому, в силу положень ч. 3 ст. 12 зазначеного Закону, на встановлення причинного зв'язку між погіршенням стану здоров'я і встановленням інвалідності та наслідками Чорнобильської катастрофи мають право особи, яким після досягнення повноліття не буде надано відповідно до частини першої статті 11 цього Закону статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, з числа: зазначених у пункті 2 статті 27 цього Закону; народжених після 26 квітня 1986 року від батька, який на час настання вагітності матері мав підстави належати до 1 або 2 категорії постраждалих, або матір'ю, яка на час настання вагітності або під час вагітності мала підстави належати до 1 або 2 категорії постраждалих; хворих на рак щитовидної залози.

Пунктом 8 Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 20.01.1997 № 51 (далі - Порядок №51), який в період до 25.07.2018 регулював правила видачі посвідчень учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи встановлено наступне.

Неповнолітнім дітям, які належать до потерпілих від Чорнобильської катастрофи, видаються посвідчення жовтого кольору, серія Д. Після досягнення повноліття (в разі одруження або влаштування на роботу у передбачених чинним законодавством випадках до досягнення повноліття - за їх бажанням, відповідно з часу одруження або влаштування на роботу) особам, зазначеним у ст. 27 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», категорії встановлюються відповідно до ст. 14 зазначеного Закону, а посвідчення видаються згідно з цим Порядком. Аналогічні положення містяться у п. 8 чинного Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та іншим категоріям громад, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2018 №551.

Системний аналіз викладеного дає підстави для висновку про те, що до потерпілих від Чорнобильської АЕС відносяться особи, які досягли повноліття, з числа зазначених в ст. 27 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яким спеціалізованою медико-соціальною комісією встановлено причинний зв'язок інвалідності з наслідками Чорнобильської катастрофи.

За змістом ч.1 ст. 14 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» для встановлення пільг і компенсацій визначаються такі категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи: інваліди з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілих від Чорнобильської катастрофи (ст. 10, 11 і ч. 3 ст. 12), щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, хворі внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу, - категорія 1.

Матеріалами справи підтверджено, що позивачка отримала інвалідність внаслідок Чорнобильської катастрофи, при цьому, суд звертає увагу відповідача, що вік встановлення інвалідності не може бути визначальною ознакою для вирішення питання про надання особі статусу постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи, оскільки наявні у матеріалах справи документи свідчать про існування всіх правових підстав для встановлення статусу постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи з числа потерпілих від Чорнобильської катастрофи категорії 1.

Аналогічний правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду від 30.10.2018 по справі №826/13094/16.

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що за результатами розгляду заяви позивача оскаржуваним рішенням Комісії для розгляду питань, пов'язаних із встановленням статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, відповідач фактично позбавив позивача соціальних гарантій, якими остання була наділена, у зв'язку з наданням державою певного правового статусу - особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, у зв'язку з чим, суд приходить до висновку, що позовна вимога позивача в частині скасування рішення, оформленого протоколом Комісії №2 від 24.02.2017 в частині відмови у встановлені статусу постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1 з числа потерпілих від Чорнобильської катастрофи є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Щодо позовних вимог в частині зобов'язання відповідача прийняти рішення про встановлення статусу постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1 серії А та видати відповідне посвідчення, то суд зазначає слідуюче.

За змістом п. 11 чинного Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та іншим категоріям громадян, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2018 №551, посвідчення видаються уповноваженими органами за поданням райдержадміністрацій за місцем проживання (реєстрації) особи на підставі рішень комісій з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, утворених уповноваженими органами (далі - регіональні комісії).

Пунктами 1, 2 розпорядження Київської міської державної адміністрації від 26.09.2017 №1189 «Про деякі питання встановлення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» уповноважено Департамент соціальної політики виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) розглядати документи та здійснювати від імені виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) видачу посвідчень громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Для чого Департаменту було надано доручення утворити Комісію для розгляду питань, пов'язаних із встановленням статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердити її склад та Положення про неї.

Таким чином, рішення про видачу посвідчення особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, приймається Департаментом соціальної політики Київської міської державної адміністрації на підставі відповідного рішення Комісії для розгляду питань, пов'язаних із встановленням статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Проте, з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини (рішення по справі Олссон проти Швеції від 24 березня 1988 року), вбачається, що запорукою вірного застосування дискреційних повноважень є високий рівень правової культури державних службовців, водночас, суди повинні відновлювати порушене право шляхом зобов'язання суб'єкта владних повноважень, у тому числі колегіальний орган, прийняти конкретне рішення про надання можливості, якщо відмова визнана неправомірною, а інших підстав для відмови не вбачається.

Таким чином, повноваження Київської міської державної адміністрації щодо встановлення статусу постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи та видачі відповідного посвідчення є дискреційними повноваженнями такого органу державної влади, тобто відносяться до його виключної компетенції, і тому адміністративний суд не може перебирати на себе його функцій, окрім випадку, зазначеного у наведених положеннях судової практики Європейського суду з прав людини, наявність якого в межах розгляду даної справи доведена позивачем, з огляду на викладене, позов в частині зобов'язання прийняти рішення про встановлення статусу постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1 серії А та видати посвідчення постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1 серії А підлягає задоволенню.

Частиною 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судові витрати розподілити згідно вимог ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись вимогами ст.ст. 2, 3, 5, 19,77, 90, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, іпн. НОМЕР_1) задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Комісії для розгляду питань, пов'язаних із встановленням статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, при Департаменті соціальної політики виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), оформлене протоколом засідання №2 від 24.02.2017 в частині відмови у встановленні статусу постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1 ОСОБА_1.

Зобов'язати Київську міську державну адміністрацію прийняти рішення про встановлення статусу особи, яка постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1 та видати ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, іпн. НОМЕР_1) посвідчення постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1 серії А .

Стягнути на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, іпн. НОМЕР_1) за рахунок бюджетних асигнувань Київської міської державної адміністрації (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, 36, код ЄДРПОУ 37441694) понесені позивачем витрати зі сплати судового збору у сумі 640 (шістсот сорок) грн. 00 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано, відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя А.С. Мазур